litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Здобуто великих успіхів в розв’язанні проблеми підготовки кадрів. Розгорнуто науково-дослідну роботу.

Значно посилено матеріяльну базу культурного будівництва.

Основні настанови для складання другої п’ятирічки культурного будівництва

Провідна лінія, що її дала партія на другу п’ятирічку [...] передбачає рі­ шуче підвищення культурного рівня в країні, утворення всіх умов для тех­ нічного озброєння трудящих, розвитку науки й піднесення на вищий ща­ бель культурного й технічного прогресу.

Справа освіти в світлі другої п’ятирічки, як «найважливіше завдання», набуває виключної ваги й вимагає сповна розгорнути культурну революцію для підготовки кадрів господарського й культурного будівництва, для куль- турно-політичного розвитку трудящих, для створення якнайсприятливіших умов у вихованні нових поколінь, для соціялістичної перебудови побуту, для цілковитого знищення рештків впливів капіталістичного устрою у сві­ домості мас.

Головні завдання, що визначатимуть основний напрямок у розвитку культбудівництва другої п’ятирічки, є:

1. Виконати поставлені програмою комуністичної партії завдання у справі запровадження загального обов’язкового політехнічного (що знайо­ мить в теорії й на практиці з усіма головними галузями виробництва) нав­ чання для всіх дітей обох статтів до 17 років.

2.В другій п’ятирічці цілковито повинна бути розв’язана проблема за­ гального дошкільного виховання (дошкільний всеобуч).

3.Проблему готування кадрів треба розв’язати як кількісно, так і якіс­ но, надаючи особливої ваги питанню про їхню наукову кваліфікацію, про їхній обов’язок відповідно засвоїти основні досягнення світової науки й техніки, як це чітко визначено в директивах XVII партконференції.

4.Великий розвиток у другій п’ятирічці повинна дістати й науководослідна робота для всебічного сприяння темпам опанування виробничих сил, що їх ставить п’ятирічний плян, та швидкого технічного переозброєн­ ня господарства, піднесення кількісних і якісних покажчиків в соціялістичному виробництві, щоб найближчими роками наздогнати й випередити технічно й економічно передові капіталістичні країни.

5.Грандіозні завдання, що розв’язання їх поставлено на другу п’яти­ річку, повинні йти поряд загального піднесення культури в країні.

6.Треба значно посилити темпи національно-культурного будівництва, щоб цілком і остаточно знищити культурну відсталість національних мен­ шостей.

Мистецтво

Велика роля мистецького впливу в розв’язанні проблеми подолання пережитків капіталізму в свідомості людей та перетворення їх на свідомих і активних будівників соціялізму вимагає від мистецьких закладів особливу увагу звернути на якість своєї роботи та значно збільшити кількісне охоп­ лення трудящих. Піднесення добробуту трудящих значно збільшить попит

638

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

на задоволення культурних потреб, що теж поставить вимогу поширити мережу мистецьких закладів.

а) В галузі театра

Щоб підвищити якісно і збільшити кількісно обслуговування людності, поширити мережу драматичних стаціонарних і пересувних театрів, театрів малих форм так, щоб забезпечити обслуговування робітництва не тільки у великих промислових містах, але й на окремих виробництвах. Зокрема звернути увагу на обслуговування робітництва основних галузей промисло­ вості. Розгортаючи мережу стаціонарних драматичних театрів в промисло­ вих містах, взяти до уваги й поширення театрів малих форм, що з одного боку мають більшу можливість переключатися на пропаганду завдань сьо­ годнішнього дня, а з другого, ці театри можна застосовувати на великих площадках, безпосередньо на підприємствах, шахтах, руднях. Розгортаючи мережу драматичних театрів і театрів нових форм, передбачити організацію спеціяльних театрів сатири та комедії.

Великий попит трудящих мас на театральне мистецтво масової музич­ ної дії, зокрема опери, ставить завдання максимально поліпшити роботу сучасних опер та організувати нові. Зокрема слід організувати стаціонарні опери на Донбасі і Великому Запоріжжі та пересувні опери у кожній об­ ласті. Забезпечити організацію пересувних музкомедій в кожній області.

Разом з розгортанням мережі українських театрів організувати націо­ нальні театри для обслуговування нацменшостей.

б) В галузі музики

Поширити обслуговування людности концертами професійних музич­ них закладів. Збільшити мережу таких закладів. Організувати постійні сим­ фонічні оркестри, великі (у складі мінімум 60 осіб) і малі (в складі 35— 40 осіб) у великих індустріяльних містах та обласні. Симфонічні оркестри повинні обслуговувати людність концертами як у приміщеннях, так і в парках культури й відпочинку.

Організувати постійні показові духові оркестри пересувного типу по одному на область. Поширити мережу оркестрів-бандуристів і народніх ін­ струментів (3—5 на область). Поширити мережу струнних квартетів.

Поширити мережу хорових капел, забезпечивши організацію нацменівських одиниць. Поширити мережу концертових бригад.

в) В галузі образотворчого мистецтва

Спрямувати роботу образотворчого мистецтва на службу будівництва соціялізму, зокрема звернути увагу на розвиток монументальних форм — архітектури й скульптури в оформленні нових соціялістичних міст, у пере­ будові й реконструкції наявних.

Поширити мережу пересувних центральних художніх виставок, утворити малі пересувні художні виставки, що обслуговували б не тільки великі центри, а й найвідцаленіші невеликі робітничі селища, колгоспи, радгоспи і МТС.

Організувати ряд. заходів стимулювання художньої творчості — конкур­ си, премії, командировки, дотації.

Організувати закуп продукції художників, скульпторів клюбами, будин­ ками соціялістичної культури, будинками колективіста, будинками відпо­ чинку, для чого налагодити виставки продукції митців.

639

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Поширити репродукції з кращих зразків образотворчого мистецтва. Звернути особливу увагу на оформлення речей масового споживача.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 346-349.

Постанова ВУЦВК і РНК УСРР про встановлення безплатного навчання у вишах, втишах і технікумах (1934 р., січня 13)

Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР постановили:

Зважаючи на пролетаризацію учбових закладів, у яких навчаються в основному робітники і колгоспники, а також діти трудової інтелігенції, встановити з 1934 р. безплатність навчання по всіх ВИШах, ВТИШах і тех­ нікумах, що є на Україні. [...]

Увага: ця постанова не поширюється на учнів заочних учбових закладів.

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 630.

Постанова XII з’їзду КП(б)У про перенесення столиці Української Соціалістичної

Радянської Республіки в місто Київ (1934 р., січень)

Зважаючи на зміцнення основних промислових районів України, утво­ рення областей, що полегшують керівництво цими промисловими района­ ми України (Донбас, Харків, Дніпропетровськ), маючи на увазі необхідність наближення уряду України і центрального партійного і радянського апара­ ту до найважливіших сільськогосподарських районів, якими є райони, роз­ ташовані на Правобережжі України, а також для дальшого і швидкого роз­ витку національно-культурного будівництва і більшовицької українізації на базі індустріалізації і колективізації, перенести столицю України в місто Київ, що є її природним географічним центром.

Строк переїзду — осінь 1934 року.

Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 2 т. Т. І.

Київ, 1976. - С. 769.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про висунення українських кадрів» (1935 р., лютого 26)

1. Відділу керівних парторганів разом з обкомами подати в Секретаріат ЦК не менш 120—150 чоловік (українців) для висунення на пости секрета­ рів РПК і 120 чоловік для висування на пости голів РВК.

640

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

2.З складу секретарів РПК і голів РВК (українців) скласти список то­ варишів з докладною особистою характеристикою, яких можна пересунути на обласну і центральну партійну і радянську роботу.

3.Сільськогосподарському відділу і відділу керівних парторганів скла­ сти список товаришів (українців) з складу слухачів ВКСГШ і Університету Артема з докладною особистою характеристикою, яких можна висунути на керівну партійну роботу в райони, або в обласний і центральний партійний

ірадянський апарат.

4.Всім відділам ЦК проглянути разом з обкомами і міськпарткомами склад бюро парткомітетів, а також актив вищих учбових закладів і намітити для висунення на керівну партійну і радянську роботу, а також для роботи в центральний і обласний партійний і радянський апарат не менше 300 чо­ ловік — українців з найбільш грамотної, політично перевіреної і здібної молоді.

5.Скласти список з докладною особистою характеристикою українців, що працюють в апаратах обкомів і облвиконкомів, а також тих, що пра­ цюють в центральному радянському апараті.

6.Доручити ЦК ЛКСМУ внести в ЦК пропозиції щодо висунення на керівну роботу в комсомолі нових українських кадрів, які виросли в низо­ вих організаціях і на навчанні.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 291-292.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про українізацію в областях» (1935 р., серпня 29)

ЦК КП(б)У вважає, що обкоми Донецький, Дніпропетровський і Одесь­ кий займаються справою українізації недостатньо. По ряду радянських, куль­ турних, профспілкових і інших установ спостерігається явне порушення лінії партії в справі українізації.

Доручити т. Ашрафяну організувати спеціальні обслідування цих об­ ластей. При обслідуванні перевірити радянський апарат: якою мовою ве­ деться листування, приймаються постанови, яка вживається мова, якою мовою проводяться засідання. Також звернути увагу на відділи виконкомів, на міськради, школи, профспілки, партосвіту і всі культурні установи, а та­ кож на комсомольську і піонерську роботу і роботу партійних апаратів об­ комів, райкомів і міськкомів.

Наслідки обслідування доповісти на ПБ.

Список спеціально виділених товаришів для цього обслідування подати на затвердження Секретаріату.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 292-293.

641

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Справа № 103010 у звинуваченні О.С.Курбаса (1937 р.)

Курбас Олександр Степанович, 1887 року народження, в Галичині (м. Самбір), громадянин СРСР, службовець, освіта вища, режисер, колиш­ ній соціал-демократ.

Був одним з керівників контрреволюційної організації УВО. Мав зв’яз­ ки із Шумським та іншими відомими контрреволюційними націоналіста­ ми. Для контрреволюційної пропаганди та стосунків із контрреволюційни­ ми націоналістами використовував український театр «Березіль», яким сам керував. Збирав у театрі контрреволюційні елементи й виховував кадри в контрреволюційному дусі.

Судовою Трійкою при колегії ДПУ (УРСР) від 9.IV. 1934 року за стат­ тею 54—11 Кримінального кодексу УРСР засуджений до ув’язнення у вип- равно-трудових таборах (ВТТ) на 5 років.

Перебуваючи в (Половецькому таборі на керівній роботі по лінії театру, вперто підбирав собі кадри винятково з українських контрреволюційних націоналістів.

Обертаючись серед українців (Ірчан-Баб’юк, Владимиров А.Г., Гоккель, Генрікс), казав їм, що в «Радянській Україні панує диктатура чорносотен­ ної російської кліки й що ця кліка знищила ленінську національну політи­ ку, українську культуру, літературу та знищує українську мову».

Цікавиться політичними подіями. Вважає, що доля ув’язнених залежить від міжнародного становища. У розмові із в’язнем Потураєвим сказав йому про те, що відомі йому в’язні — українські націоналісти, які перебувають у таборах, «духом не занепадали», бо він має свідчення про те, що частина керівників, які залишилися на волі, далі працюють так само, як і до ареш­ ту. Ці відомості одержав од своєї дружини, що підтримує зв’язки з деякими керівниками контрреволюційної організації українських націоналістів у Харкові, що перебувають на волі.

Має намір тікати з табору.

* * *

Ви т я г з п р о т о к о л у № 31

Засідання Особливої Трійки Управління наркомату внутрішніх справ Ленінградської області № 83 від 9.Х.1937 року.

С л у х а л и : Курбас Олександр Степанович, 1887 року народження, з Галичини (м. Самбір), громадянин СРСР, службовець, освіта — вища, ре­ жисер, колишній соціал-демократ. Судовою Трійкою при Київському об­ ласному ДПУ УРСР від 9.ІУ.1934 р. за статтею 54—11 Кримінального ко­ дексу УРСР засуджений до ув’язнення у виправно-трудових таборах на п’ять років.

У х в а л и л и : Курбаса Олександра Степановича — розстріляти.

642

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

* * *

А кт п ро в и к о н а н н я в и р о к у

Вирок Трійки Управління НКВС Ленінградської області за протоколом № 83 від 9 жовтня 1937 року щодо засудженого Курбаса Олександра Сте­ пановича виконано 3 листопада 1937 року, про що й складено цей акт.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 353-354.

Постанова ЦК КП(б)У про реорганізацію національних шкіл в Україні

(1938 р., квітня 10)

Перевіркою встановлено, що вороги народу — троцькісти, бухарінці й буржуазні націоналісти, які орудують в НКО УРСР, насаджували особі на­ ціональні німецькі, польські, чеські, швецькі, грецькі й інші школи, перет­ ворюючи їх в очаги буржуазно-націоналістичного, антирадянського впливу на дітей.

Практика насадження національних шкіл завдала величезну шкоду справі правильного навчання і виховання, відгороджувала дітей від радянсь­ кого життя, позбавляла їх можливості приобщатись до радянської культури і науки, не давала можливості надалі набувати освіту в технікумах, вищих учбових закладах.

Виходячи з рішення ЦК ВКП(б), Політбюро ЦК КП(б)У визнає недо­ цільним і шкідливим дальше існування особих національних шкіл, особих національних відділів та класів при звичайних радянських школах і поста­ новляє:

1.Реорганізувати особі національні німецькі, польські, чеські, швецькі

йінші школи і технікуми в радянські школи звичайного типу, а також лік­ відувати особі національні відділи, відділення і класи при звичайних шко­ лах, технікумах, ВИШах.

2.Реорганізувати Одеський німецький педагогічний інститут в інститут іноземних мов.

3.Учнів особих національних початкових, неповних середніх шкіл, особих національних технікумів і педшкіл, особих національних відділів при них розмістити в сусідніх радянських школах, технікумах і педшколах звичайного типу, забезпечивши їх педагогічними кадрами, підручниками та навчальним приладдям.

4.Якщо в найближчих, сусідніх учбових закладах розмістити учнів не можна, необхідно особі національні школи, технікуми, педшколи, особі відділи, відділення і класи при них реорганізувати шляхом переводу їх на

учбові плани і програми радянських шкіл, технікумів, педшкіл звичайного типу з викладанням на українській або російській мові, запровадивши з осени 1938 р. прийом в ці учбові заклади дітей і інших національностей.

5. Приміщення, які звільняються від реорганізованих особих націо­ нальних учбових закладів, обов’язково використати для відкриття но­

643

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

вих шкіл, технікумів, педшкіл та поліпшення умов роботи існуючих шкіл, технікумів, як то ліквідація двохтрьохзмінності, розукрупнення їх, тощо.

6. Зобов’язати Наркомосвіту УРСР, Наркомздоров’я, Наркомзем, Наркомліс, Наркоммісцевпром УРСР до 1 травня 1938 р. провести всю підго­ товчу роботу, затвердити строки і порядок реорганізації кожної радянської школи, технікума, педшколи, Одеського німецького педінституту, болгарсь­ кого відділення при Одеському українському педінституті, польського від­ ділення при Київському педінституті, особих національних відділів, відді­ лень та класів в школах, технікумах і педшколах, закінчивши всю роботу до 1 серпня 1938 р. [...]

Всю роботу по реорганізації особих національних учбових закладів сек­ ретарям обкомів КП(б)У взяти під особистий контроль і керівництво.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 357-358.

З Постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України (1938 р., квітня 20)

Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У відмі­ чають, що внаслідок підривної роботи контрреволюційних троцькістськобухарінських і буржуазно-націоналістичних елементів, які орудували в На­ родному комісаріаті освіти УРСР і органах народної освіти, викладання ро­ сійської мови в школах України поставлено незадовільно.

Буржуазні націоналістичні і троцькістсько-бухарінські елементи, що пролізли в окремі ланки партійного, радянського апарату і органів народ­ ної освіти, намагалися підірвати проведення ленінсько-сталінської націо­ нальної політики на Україні і підірвати братерську єдність українського на­ роду з російським народом і народами Союзу РСР.

Необхідність вивчення російської мови в школах України обумовлю­ ється, по-перше, посиленням братерського зв’язку та єднання між україн­ ським народом і російським народом і народами Союзу РСР для їх даль­ шого господарського і культурного росту; по-друге, щоб сприяти дальшому вдосконаленню українських кадрів в галузі наукових і технічних знань; по-третє, щоб забезпечити необхідні умови для успішного несення всіма громадянами УРСР військової служби в рядах Робітничо-Селянської Чер­ воної Армії і Військово-Морського флоту. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917— 1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 740-741.

644

Р О З Д І Л IX

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Звернення Комітету незалежної України до світової громадськості у зв’язку з рішенням країн Антанти

передати Східну Галичину під владу Польщі (1920 р., січня 15)

Дев’ять місяців — від падолиста 1918 до липня 1919 — український уряд Східної Галичини своєю геройською армією опирався польській нава­ лі, звертаючися рівночасно до Мирової Конференції, щоб вона справедли­ вим рішенням поклала кінець розливови крови.

Одначе Мирова Конференція стала по стороні Польщі. Коли для ук­ раїнців мала вона тільки обіцянки, яких не додержала, то Польща дістала від держав Антанти реальну поміч: апровізацію, амуніцію і армію Галлера, а від Мирової Конференції правну санкцію своїх анексіоністичних змагань.

Ось короткий перегляд подій:

Найвисша Рада Мирової Конференції депешею з 19 марта 1919 завізвала обі сторони заключити завішення оружя і приступити до заключення перемир’я. Українці послухали сього зазиву і предложили полякам заві­ шення оружя. Однако поляки се предложення відкинули.

Установлена Найвисшою Радою Комісія для українсько-польського пе­ ремир’я в Парижі предложила 13 мая 1919 обом сторонам проект переми­ р’я. Хоч сей проект віддавав третю часть території Східної Галичини з сто­ лицею Львовом полякам, українці заявили готовність його приняти. Зате поляки його відкинули.

Тепер Мирова Конференція, замість заставити поляків прийняти її власний проект перемир’я, спокійно приглядалася, як польська армія, заосмотрена державами Антанти в усе потрібне, випирала українську армію щораз далі на схід. Коли ж поляки заняли вже майже цілу Східну Галичи­ ну, Найвисша Рада рішенням з 25 червня 1919 санкціонувала сю польську окупацію української землі.

За сим пішло рішення Найвисшої Ради з 11 липня 1919, яким Польщі обіцяно віддати управу Східної Галичини на основі окремого договору між Союзниками і Польщею, а українському народови обіцяно, що той договір «забезпечуватиме по змозі автономію території, як також політичні, релігійні й особисті вольности населення, й опиратиметься на праві самоозначення, яке населення Галичини виконає пізніше щодо своєї політичної приналежносте».

Виконуючи се рішення, Найвисша Рада дала Польщі багато більше, ніж обіцяла. Зате супроти українців свою обіцянку зломила.

Статут для Східної Галичини, прийнятий Найвисшою Радою на засі­ данню 20 падолиста 1919: 1) зменшує територію краю, прилучаючи його

646

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

західні, чисто українські части до Польщі; 2) викривляє ідею автономії, відцаючи дуже важні законодатні права польському соймови, всю вико­ нуючу власть польському губернаторові і обмежуючи й так обмежену законодатну власть Галицького сойму через надання тому ж губернаторови права «veto», релятивного у всіх справах і абсолютного в таких важних справах, як справа шкільна і аграрна; 3) відбирає населенню Галичини право самоозначення, постановляючи, що після 25 літ польської управи про дальшу долю Краю має рішати не його населення, тільки Ліга Народів.

Одначе Польща і сим не вдоволилася і заявила, що не годиться на таку тільки тимчасову приналежність Східної Галичини до Польщі, а домага­ ється приналежності! дефінітивної.

Як се оголосив президент Мирової Конференції п. Клемансо в своїй промові в французькій Палаті Послів 23 грудня 1919, Найвисша Рада, власне дякуючи заходам п. Клемансо, сповнила й се польське домагання і на засіданню 22 грудня 1919 рішила завісити свою ухвалу про тимчасовий характер приналежности Східної Галичини до Польщі. [...]

Таким чином, край величини 56 тис. квадратових кілометрів з населенням понад 5 міліонів, край історично і національно український, в якім українці творять коло 70 % населення, Найвисша Рада проти волі сеї величезної ук­ раїнської більшости, волі виявленої жертвою крови, віддала Польщі. [...]

Заявляємо, що ніякий український уряд не має права зрікатися якоїнебудь части українських земель без попередньої свобідно виявленої згоди місцевого українського населення і затвердження Українських установчих зборів, зложених з вільно вибраних представників усіх українських земель. Всяке зречення, яке не відповідає сим умовам, український нарід уважає неправильним і для себе необов’язуючим і справців потягне в свій час до відповідальності. [...]

«КОМІТЕТ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ» протестує перед цілим цивілі­ зованим світом проти насильства, яке заподіяла Мирова Конференція над українським народом, віддаючи Східну Галичину під Польщу і проти тої страшної системи винищення українського народу, яку завело польське правительство в Східній Галичині. Заявляємо, що український нарід з ві­ дізванням Східної Галичини від України ніколи не смириться і буде боро­ тися всіма силами за з’єднання всіх українських земель в незалежну Ук­ раїнську Республіку. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 63-65.

З розпорядження уряду Чехословацької Республіки «Про зміни Генерального статуту Підкарпатської Русі» (1920 p., квітня 26)

§ 1

На чолі Підкарпатської Русі знаходиться тимчасовий губернатор, який призначається президентом Чехословацької Республіки за пропозицією уря­ ду на термін не раніше, ніж буде скликаний сойм Підкарпатської Русі.

647