litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Основной вопрос сейчас повсюду — зто тягловая сила. В тех районах, где я бьіл, около V4 числа лошадей пало. Остальнне, как правило, находятся в очень тяжелом состоянии — кожа да кости. Основная причина и тут, конечно, не отсутствие кормов, а то обстоятельство, что крестьянин —и колхозник, и единоличник — ухаживать за лошадью и кормить ее на последние средства, как он зто делал раньше, не хочет. Основное, что толкает его к зтому, — зто повинносте. Не случайно, что хуже всего дело обстоит там, где особенно много мотали лошадей всю осень и зиму по перевозке хлеба, свекльї и т. п. Во многих местах до сих пор за зти перевозки еще не расплатились. Вся зта повинность, как правило, проводилась в порядке принудительной мобилизации. Лучше дело обстоит в лесньїх районах, где все-таки и платили, и давали фураж.

Сейчас участив лошадей в посеве в Степи очень незначительное, осо­ бенно там, где єсть МТС, где имеются трактора. По всей степи можно наблюдать картину, когда в поле работают, большей частью, только тракто­ ра — и пашут, и сеют, и боронуют. Там, где работают и лошади, производительность их раза в 2—3 ниже всякой норми. Запряжка в 4—5 лошадей обрабатмвает от 2 до 0,5 га в день. В общем нужно признать, что участие лошадей в полевьгх работах, даже учитьівая их состояние, явно недостаточное. На местах слишком большой перегиб на трактор. Но и трактора рабо­ тают с неудовлетворительной производительностью. Большей частью трак­ тор ХТЗ или СТЗ обрабатмвает 5—6 га и редко 8—10. В зтом, прежде всего, вьіражается неудовлетворительность работьі районних организаций, МТС и совхозов.

Словом, сейчас решает вопрос посевной кампании производительность трактора и степень участия в посеве лошади. Характерно, что в колхозах, не обслуживаемьіх МТС, лошади даже при неудовлетворительной кормежке, как правило, вьірабатьівают значительно больше и участвуют в посеве в большем количестве, чем там, где єсть трактора. Крестьянин сейчас уверовал в то, что мьі действительно дадим трактора и машиньї, и слишком поспешно бросает лошадь.

С кормежкой в колхозах Степи дело обстоит большей частью не осо­ бенно хорошо. Но многие колхозьі все-таки живут неплохо. Наиболее туго везде с хлебом. Отсутствие хлеба, голод являются темой, в отношении которой кулак и его агентура развивают бешеную кампанию, пускаясь на всевозможньїе провокации. Озимьіе по всей Степи прямо блестящие, даже в приличном состоянии поздние посевьі. В зтом отношении весна оказалась для нас чрезвьічайно благоприятной, ибо не только не приходится в Степи ничего пересевать, но и обьічную гибель от вимерзання, вьімачивания мьі имеем значительно ниже нормального. Некоторое исключение составляет Харьковская область, где, по предварительньїм сведениям, имеется некоторая гибель озимнх, но размерн зтой гибели точно не вьіясненьї. Во всяком случае ни о каком серьезном пересеве и здесь говорить не приходится. Южная часть Степи должна била кончить сев ранних яровьіх к 25 апреля, но, очевидно, дожди задержат.

В последние дни у нас несколько неожиданно расширился прорьів по Киевской областе и районам бнвших Белоцерковского и Уманского окру-

628

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

гов. По рассказам побивавших там товарищей, в зтих районах подавленное, а местами очень острое настроение. На днях в Плисковском районе било откритое контрреволюционное вьіступление открьгго петлюровского характере, которое удаюсь бистро ликвидировать. Из зтих районов сейчас больше всего жцут сообщения о том, что нечего єсть, что сеять не будут. Особенно тревожньїе данньїе о плохом состоянии и падеже лошадей. Из полученной семенной ссудьі ми полностью снабдили зти райони Семена­ ми, дали колхозам проса и кукурузи на кормежку, подбросили немного кормов для лошадей, помогаем тракторами. Командировали туда из обла­ сте группу работников. Наша помощь в значительной степени может сорваться, если нам не дадут отгрузить до половини мая причитающийся нам остаток — около 500 тракторов — для Правобережья и погранполоси, ибо до сих пор мьі приложили все усилия к тому, чтобьі отгрузить в первую очередь трактора Степи и степньїм районам Харьковской и Киевской об­ ластей.

Два дня тому назад послали в Києвекую область для ознакомления с положением в наиболее тяжельїх районах, а также с положением в Винницкой области, в частности в пограничньїх районах, секретаря ЦК КП(б) т. Любченко. Очевидно, зтим двум областям (Киевской, Винницкой) нем­ ного позже придетея оказать дополнительную помощь просом. С зтой просьбой мьі вьінужденьї будем опять обратиться в ЦК.

Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

Київ, 1990. - С. 148-150.

З Постанови ЦВК і РНК СРСР про застосування розстрілу та 10-річного ув’язнення за розкрадання колгоспного майна (1932 p., серпня 7)

[...]

II

1.Приравнять по своєму значенню имущество колхозов и кооперативов (урожай на полях, общественние запаси, скот, кооперативние склади

имагазини и т. п.) к имуществу государственному и всемерно усилить охрану зтого имущества от расхищения.

2.Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества вьісшую меру социальной защитьі — расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободи на ерок не ниже 10 лет с конфиска­ цией всего имущества.

3.Не применять амнистии к преступникам, осужденньш по делам о хищении колхозного и кооперативного имущества.

III

1. Повести решительную борьбу с теми противообщественньїми кулац- ко-капиталистическими злементами, которьіе применяют насилие и угрозьі или проповедуют применение насилия и угроз к колхозникам с целью за­

629

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ставить последних вийти из колхоза, с целью насильственного разрушения колхоза. Приравнять зти преступления к государственннм преступлениям.

2.Применять в качестве мери судебной репрессии по делам об охране колхозов и колхозников от насилий и угроз со стороньї кулацких и других противообщественнмх злементов лишение свободьі от 5 до 10 лет с заключением в концентрационньїй лагерь.

3.Не применять амнистии к преступникам, осужденньїм по зтим делам.

Коллектнвизация сельского хозяйства: Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства. 1927—1935.

Москва, 1957. - С. 423-424.

Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР про хлібозаготівлі в Україні, на Північному Кавказі та у Західній області (1932 p., грудня 14)

[...]

2.[...] Обязать ЦК КП(б)У и Совнарком УССР, под личную ответственность тг. Косиора и Чубаря, закончить полностью план заготовок зернових и подсолнуха до конца января 1933 года. [...]

3.Обязать обком и облисполком Западной областе, под личную ответственность тт. Румянцева и Шелехеса, закончить полностью план заготовок

зерновьіх к 1 января 1933 г. и план заготовок льна к 1 февраля 1933 года.

4.Ввиду того, что в результате крайнє слабой работьі и отсутствия революционной бдительности ряда местньїх парторганизаций Украиньї и Северного Кавказа, в значительной части их районов контрреволюционньїе злементьі — кулаки, бьівшие офицерьі, петлюровцн, сторонники Кубанской радьі и пр. сумели проникнуть в колхозьі в качестве председателей или влиятельньїх членов правлення, счетоводов, кладовщиков, бригадиров

умолотилки и т. д., сумели проникнуть в сельсоветьі, земорганьї, кооперацию и пнтаются направить работу зтих организаций протав интересов пролетарского государства и политики партии, пьітаются организовать контрреволюционное движение, саботаж хлебозаготовок, саботаж сева, — ЦК ВКП(б) и СНК СССР обязьівают ЦК КП(б)У, Севкавкрайком, СНК Украиньї и крайисполком Севкавкрая решительно искоренить зти контр­ революционньїе злементьі путем арестов, заключения в концлагерь на длительньїй срок, не останавливаясь перед применением вьісшей мерьі наказания к наиболее злостньїм из них.

5.ЦК и СНК указьівают партийньїм и советским организациям Совет­ ского Союза, что злейшими врагами партии, рабочего класса и колхозного крестьянства являются саботажники хлебозаготовок с партбилетом в кармане, организующие обман государства, организующие двурушничество и провал заданий партии и правительства в угоду кулакам и прочим антисоветским злементам. По отношению к зтим перерожденцам и врагам Советской власти и колхозов, все еще имеющим в кармане партбилет, ЦК и СНК обязьівают применять суровьіе репрессии, осуждение на 5—10 лет заключения в концлагерь, а при известних условиях — расстрел.

630

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

6.ЦК и СНК отмечают, что вместо правильного большевистского про­ ведення национальной политики в ряде районов Украиньї украннизацня проводилась механически, без учета конкретньїх особенностей каждого района, без тщательного подбора большевистских украинских кадров, что облегчило буржуазно-националистическим злементам, петлюровцам и пр. создание своих легальньїх прикритий, своих контрреволюционньїх ячеек и организаций.

7.[...] В целях разгрома сопротивления хлебозаготовкам кулацких злементов и их «партийньїх» и беспартийннх прислужников ЦК и СНК Советского Союза постановляют:

[•••] б) Арестованньїх изменников партии на Украине, как организаторов

саботажа хлебозаготовок, бьівших секретарей районов, предисполкомов, зав. райзу, предрайколхозсоюзов, а именно: Ореховский район — Голови­ на, Пригоду, Паламарчука, Ордельяна, Луценко; Балаклейский район — Хорешко, Уса, Фишмана; Носовский район — Яременко; Кобелякский ра­ йон — Ляшенко; Больше-Токмакский район — Ленского, Косяченко, Дворника, Зьїка, Долгова — предать суду, дав им от 5 до 10 лет заключения в концентрационньїх лагерях.

в) Всех исключенньїх за саботаж хлебозаготовок и сева «коммунистов» вьіселять в северньїе области наравне с кулаками.

г) Предложить ЦК КП(б)У и СНК Украиньї обратить серьезное внимание на правильное проведение украинизации, устранить механическое проведение ее, изгнать петлюровские и другие буржуазно-националисти- ческие злементьі из партийньїх и советских организаций, тщательно подбирать и воспитьівать украинские большевистские кадрьі, обеспечить систематическое партийное руководство и контроль за проведением украини­ зации. [...]

Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

Київ, 1990. - С. 291-294.

Лист ЦК КП(б)У всім секретарям райкомів, головам райвиконкомів, уповноваженим обкомів про обов’язкове

вивезення всіх наявних колгоспних фондів, у тому числі й посівного, в рахунок виконання плану хлібозаготівель (1932 р., грудня 24)

В связи с отменой постановления ЦК КП(б)У от 18 ноября с. г. о колхозньїх фондах предлагаем;

1.Во всех колхозах, не вьіполнивших плана хлебозаготовок, в пятидневньїй срок вьівезти все без исключения наличньїе колхозньїе фондьі, в том числе и семенной, в счет вьіполнения плана хлебозаготовок.

2.Всех, оказьівающих зтому делу сопротивление, в том числе и комму­ нистов, арестовьівать и предавать суду.

3.Предупредить всех председателей колхозов, что в случае, ежели по истечении указанного срока будут обнаруженьї какие-либо невьівезенньїе

631

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

или скрьггьіе фонди, амбарьі и т. п., председатели, а также другие виновние в зтом должностнне лица будут привлеченьї к судебной ответственности и суворо покараньї.

Обязать секретарей РПК, председателей РИК и угіолномоченнмх обко­ ма в 24 часа вручить настоящее постановление председателям колхозов под расписку.

Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

Київ, 1990. - С. 296.

Із спогадів про колективізацію Радченко (Портнянко) Марії Леонтіївни, 1922 р. н. (с. Любомирівка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл.)

Я народилася 12.02.1922 р. в с. Калужино Лихівського (нині Верхньо­ дніпровського) р-ну. Маю середню освіту. Це зараз від нашого села не зали­ шилося нічого. Коли збудували ГЕС у Дніпродзержинську, село повністю затопили. А було дуже гарне мальовниче село на березі річки Дубинки, притоки Дніпра. Була церква, велика школа, дитячий будинок. Коли роз­ почалася колективізація в селі, я не знаю. Та батько мій, Портнянко Леонтій Степанович, розповідав, що колгосп то створювали, то розпускали де­ кілька раз. Батько мій до колгоспу вступати не хотів. Жив одноосібно. У нас було у полі 5 га землі, а біля поля 15 соток. Був кінь, корова, шестеро овець. Трактора в селі не було. Землю обробляли конями, волами, корова­ ми. З кожного двору треба було здати зерно, м’ясо, яйця, молоко (скільки чого вже не пам’ятаю). Головою колгоспу був Діденко Василь. Кожного разу, коли мій тато не погоджувався вступати до колгоспу, його забирали в район і тримали там декілька тижнів, а потім відпускали. І тільки в 1936 році він не витримав і вступив в колгосп. Пункту хлібозаготівлі в нашому селі не було. З току все зерно звозили в сусіднє село Мишурин Ріг. В на­ шому селі була спілка СВУ (Свобідна Україна). Мій дядько, Горбатько На­ ум Антонович, був заарештований за участь у спілці та читання віршів Т.Г.Шевченка і відсидів 5 років. У нього було 9-теро дітей, і їх ніде не приймали вчитися, бо батько був репресований. Заможних селян в нашому селі, Камурко Михайла та Малтиза Полікарпа, розкуркулили десь перед са­ мим голодом, в 1931 р. і відправили з сім’ями на Урал. [...] У 1936 р. тата примусили вступити в колгосп. У нас забрали землю, коня, корову. Лиши­ лося тільки 15 соток коло двору. [...]

Український Голокост 1932—1933: Свідчення тих, хто вижив. Т. 8.

Київ, 2012. - С. 27-28.

Свідчення про голод Онишко Надії Матвіївни, 1930 р. н. (с. Новоселівка Близнюківського р-ну Харківської обл.)

Голод 1932—33 років я майже не пам’ятаю, але пізніше мені мама роз­ повіли про моїх двоюрідних брата і сестру. Вони були в інтернаті, що під Харковом. Так їх та ще багато інших дітей, щоб вони не мучились від го­

632

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

лоду, покидали у велику яму. Брат зумів втекти. Сестру врятувати йому не дали. Діти в ямі були ще живі, але всі вони там задихнулися. Брат прий­ шов пішки з Харкова додому (а це більше 100 кілометрів) і все розповів.

Пам’ять народу: Геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Свідчення: У 2 кн. Кн. 2.

Київ, 2009. - С. 231.

Свідчення про голод Омеляненка Івана (м. Запоріжжя)

[...] Протягом 1932—1935 років я служив у 13-му прикордонному загоні м. Полоцька, на Польському кордоні. Передвесняної пори 1933 року був курсантом полкової школи, дислокованої в містечку Бутковища.

Зі стріх капотить, сонечко землю зігріває, а в мене душа болить: ось уже другий місяць немає жодної звісточки ні з дому, ні від друзів. Що ста­ лося? Адже доти я регулярно отримував листи. Сказав про це на вечірній перевірці, а мене через день викликали в особливий відділ: пиши автобіог­ рафію, та детально. Така форма допиту тоді практикувалася, щоб виявити якийсь «кримінал». А ще через деякий час викликав до себе начальник школи підполковник Мінаєв.

-Хто такий Маркіян? — запитав мене лагідно, по батьківському, три­ маючи в руках телеграму.

-Це мій рідний дядько, мамин брат.

-Кріпися, синку, поїдеш маму хоронити. (За людську доброту курсан­ ти поважали й любили Мінаєва. Згодом, під час чистки партії, він був наз­ ваний «ворогом народу» і, щоб не потрапити в лабети катів, застрелився).

Того ж дня оформили мені документи, видали провіант, а друзі «пона­ совували» троячок у кишеню та грудок цукру в речовий мішок, старши­ на — четвертину сала.

1ось я в дорозі з пакетом, який сказано вручити, не розкриваючи, го­ лові сільради (у ньому про допомогу сім’ї). Під час поїздки я побачив, якою бідною стала Білорусія, майже старчиха, але померлих від голоду на вокзалах було небагато. Зате на українських вокзалах трупи підбирали, як дрова, і вивозили до якихось ям, у глинища. Жахне видовище!

На станції Ясинувата у вагон підсіла старенька. Познайомилися: зем­ лячка. їде до сина на шахту ім. Скрипника (до речі, я там шахтарював). Мені ж треба у Гродівку, виходити на станції Желанна. Вже перед самим виходом бабуся пошепки порадила: «Не йди, синку, хуторами, краще сте­ пом. Бо зголоднілі ганяються за здоровими, убивають і їдять».

Хоч яка була темінь, а сім кілометрів степового бездоріжжя пройшов за годину. У село зайшов не центральною вулицею, а згори, через вигін. Біля Зейкового палісадника сів на жердину, закурив. У дворі майнула чиясь по­ стать, вийшла на вулицю, якою мені йти, але, постоявши, щезла. Подума­ ла, мабуть, що я зі зброєю, бо від цигарки могла зблиснути зірка на кашке­ ті. Тієї ж миті я подався до рідної домівки.

633

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Клямка не допомогла, скільки не стукав, довелося самому відкидати гачок. Рипнули двері, блиснув сірник — і біля столу, на солом’яній маті, я побачив двох іще живих мерців. Це були сестричка Веклуша і братик Семенко. З печі сповзла тітка Мотря, схожа на якусь примару, — самі лише очі блищали. Заголосила [...] Мати чекала мене доостанку, а батько не ждав — знав, що зі служби не вирвусь, тож тихо пішов. Про Степанка я в тітки не запитав — бачив, підходячи, хрест у садочку. Сяк-так заспокоїв своїх дорогих і кинувся готувати сніданок — на те вони були нездатні. На­ чистив бульби (я з Білорусії привіз ціле відро, бо знав, куди і чого їду), зварив картопляний суп. Кожному дав по тарілці, по чашці солодкого чаю

іпо шматочку хліба.

Япережив голодний 1921 рік і знаю, як мама рятувала нас од голодної смерті: давала їсти потроху, але часто, бо інакше можна було померти. Так

ія робив упродовж дня. Потім цю справу доручив тітці, а сам пішов до дядька Маркіяна — подякувати за все, що він для нас зробив: це ж він не дав од­ везти маму, тата і братика у глинище, а поховав їх по-людськи, у власному садочку.

Наступного дня відніс я пакета голові сільради. На базарчику купив квасолі, цибулі-сіянки, бурячків, а вдома повирізав з бульби вічка. 1 все це

ми посадили в городі.

До хреста прибив табличку: тут поховані померлі від голоду Омеляненко В.А. (1888—1933), Омеляненко А.І. (1890—1933) і Омеляненко С.В. (1928-1933). [...]

Пам’ять народу: Геноцид в Україні голодом 1932—1933 років. Свідчення: У 2 кн. Кн. 2.

Київ, 2009. - С. 229-230.

Свідчення Афанасьєвої Галини Дмитрівни, 1921 р. н., про голодомор 1932—1933 рр. у Києві

(м. Київ)

[...] Як корінна киянка, яка народилася і все життя провела в Києві, я засвідчую, що голодомор 1932—33 рр. в Україні знищив не лише мільйони українських селян, а й пройшовся своєю немилосердною косою по сотнях тисяч жителів міста. У трагічні роки наша сім’я складалася із шести осіб: батька й матері, трьох старших братів й мене — найменшої, якій виповни­ лося 12 років. Отже, я добре пам’ятаю, як уже восени 1932 року Київ був наповнений голодними й опухлими селянами, які свої нехитрі пожитки намагалися обміняти на хліб чи інші харчі. Особливо великий наплив голо­ дуючих селян виник весною 1933 року. Опухлими людьми й живими скеле­ тами були заповнені всі сквери й вулиці міста. Пам’ятаю, особливо багато таких живих трупів було на Подолі, на вулицях Верхній і Нижній Вал, де було багато широких лав, на яких юрмилися сотні цих нещасних. Там вони сиділи, лежали й помирали. Кожного ранку вулицями міста їздили підво­ ди, на яких разом із візником був спеціальний підбирач трупів. Разом із тими, хто вже віддав Богу душу, підбирали й живих, в яких ще теплилося життя. Мертвих і ще живих звозили до церкви, що знаходилася на Хоревій, З,

634

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

вякій складували нещасних. Навколо цієї церкви вирили широкий і гли­ бокий рів, в який періодично скидали трупи, якими наповнювалася цер­ ква. Поступово цей рів по мірі заповнення трупами зрівнювався із землею. Отже, відвідувачі цієї церкви напевне нині і не здогадуються, що вони топчуться по сотнях трупів, яких прийняла земля в 1933 році.

Уті часи існувала карткова система, за якою працюючим киянам від­ пускали по 400 г хліба на день, а утриманцям — по 200 г. На вул. Верхній Вал у ті роки був хлібний магазин, в якому продавали хліб за комерційною ціною — по 3,5 крб. за кілограм! На руки продавали лише по 1 кг.

Оскільки хліба для киян за картками було явно недостатньо, за комер­ ційним хлібом утворювалися величезні черги ще звечора. Міліція розганяла черги, обезсилених від голоду людей заганяла в церкву і там залишала. Там вони й конали, тобто вмирали. В одну із таких міліцейських облав, в оцю сітку смерті потрапила і моя мати — Хоменчук Уляна Сергіївна, яку також міліція замкнула в церкві. Через дві доби відкрили церкву для звільнення від чергової партії трупів і поповнення новими жертвами. Але мати ще бу­ ла живою і врятувалася від цього сатанинського конвеєру смерті.

Отже, більшість киян також страшно голодували і виживали, хто як міг. [...]

Пам’ять народу: Геноциа в Україні голодом 1932—1933 років. Свідчення: У 2 кн. Кн. 1.

Київ, 2009. - С. 71-72.

З доповідної записки Вінницького обкому партії Центральному Комітету КП(б)У про продовольчі труднощі в області та заходи щодо надання допомоги голодуючому населенню

(1933 р., березня 18)

Продовольственное положение в городах и местечках

Такое положение в ряде сел и колхозов усугубляется еще исключительно тяжельїм положением со снабжением в городах и местечках областе, где за последнее время резко увеличились случаи заболевания безбелковой отечностью и смертносте.

Бердичев — по предварительньїм данньїм по 9 предприятиям зафиксировано 239 случаев опухання (1-й госкож. — 72, обувная — 60, «Прогресе» — 50, Швейная — 2, «Красная Звезда» — 30, чулочная — 24, завод «Комсомолец» — 10, мебельная — 5, 1-ая больница — 4). На двух предприятиях имело место три случая обморочного состояния, из них 1 при доставке в больницу скончался. На почве недоедания умерло 5 рабочих. В детском доме умер 31 ребенок.

Винница — на трикотажной фабрике отмечено 6 случаев опухання на почве недоедания.

Проскуров — зафиксировано 22 случая опухання, а также случаи, когда отдельньїе рабочие семьи питаются суррогатами, картофельной шелухой и т. д.

635

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

На Понинковской бумажной фабрике отмечен 41 случай опухання на почве недоедания.

ВНемирове — за последние два месяца отмечено 7 смертних случаев от недоедания и 20 голодающих семейств.

ВЧуднове — в еврейской школе имело место два случая смертности детей на почве недоедания.

Значительно участились случай подбрасьівания детей: В Бердичеве за

14 дней подбросили 18 детей, в Виннице за 12 дней 13 детей, в Жмеринке за 16 дней 11 детей, в Казатине за 11 дней 18 детей, всего за 20 дней по 9 пунктам имело место 105 случаев подбраснвания детей.

В связи с продовольственньїми затруднениями имеются массовьіе случаи оставления студентами учебннх заведений.

Проскуров за полтора месяца по 5 учебннм заведенням оставили учебу 160 человек, Тульчин по 4 учебнмм заведенням — 15. Бердичев по 5 учеб­ нмм заведенням — 343 человека, Винница — 200 человек. [...]

[...] фактическая потребность для снабжения городов по всем контенгентам на 154 881 человек составляет 1344,9 т в месяц или 4034,7 т в квар­ тале.

Необходимо отметить, что учет отпускаемнх продуктов в областньїх организациях и реализация нарядов поставлена неудовлетворительно, вследствие чего продукти занаряженние предприятиям получаются в зна­ чительно меньшем размере, например: по данньш облснаба Понинковской фабрике занаряжено в І квартале 2160 кг сахара, а фактически облпотребсоюзом отпущено 360 кг, крупн 2,7 тис. кг, рмбм 1,2 тне. кг — ничего не видано, а по линии плодоовощи занаряжено разнне соляньїе продукти — 3,6 т, из коих ничего не видано.

Общественное питание. По 9 организациям ГРК охвачено 5 тис. чело­ век или 33 %, по линии ЗРК охвачено 1,7 тис. человек или 40 %.

Резкое ухудшение рабочего снабжения нашло своє внражение и в общественном питании. Централизованное снабжение в общественном питании занимает 3 %, а по отдельньш продуктам к минимальной потребности мука — 37 %, крупа — 15 %, жири — 5 %, риба — 3 %, мясо — 0 %.

Твердой подсобной продовольственной бази на предприятиях не имеетея. План по децзаготовкам внполнен крайнє неудовлетворительно, в ре­ зультате чего ми имеем: удорожание обедов и резкое понижение качества их, в частности калорийности.

Кустари. Тяжелое продовольственное положение привело к снятию кустарей со снабжения. Из 29 тис. кустарей по области работают в промартелях 23 тис. Линией общественного питання облпромхарчосоюза охва­ чено — 6280 человек и около 2 тне. охвачени столовими при артелях, та­ ким образом, общественним питанием, т. е. обедом без хлеба охвачено 8,208 человек, остальная часть кооперированннх кустарей — 14 тис. чело­ век ничем не снабжаются.

Отсутствие собственной продовольственной бази усугубляет положе­ ние общественного питання, которое привело к большим убнткам, что частично покрьіваетея системой кооперации, а также к ухудшению каче­ ства обедов.

636

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Решение ЦК КП(б)У и СНК об уравнении кустарей, работающих в артелях погранполосьі в области снабжения с рабочими не вмполнено. Наоборот в І квартале 1933 г. положенне еше ухудшнлось н со снабжения бьіла снята и та часть кустарей, которая немного снабжалась.

В ряде районов — Бердичев, Винница, Могилев, Проскуров єсть случаи, когда кустари, приходи на работу в артель, не могут работать из-за слабосте, истощенности на почве недоедания.

Еще хуже положение деклассированной беднотм, в частности еврейской, в местечках области, среди которой отмеченн немало случаев опуха­ ння на почве недоедания и смертносте.

Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.

Київ, 1990. - С. 449-452.

З Постанови «Про основні засади п’ятирічного плану культосвітнього будівництва УСРР на 1933—1937 рр.»

Розгортання соціялістичного будівництва, великі капіталовкладення у народне господарство, поліпшення добробуту трудящих, — все це рішуче поставило питання про всебічне розгортання роботи і на культурно-освіт­ ньому фронті, насамперед про запровадження обов’язкового загального навчання в країні; ліквідацію загальної та технічної неписьменності серед дорослої людносте; відтворення робочої сили в усіх галузях народнього господарства; готування народньо-господарських і культурно-освітніх кад­ рів; розгортання науково-дослідної роботи; сприяння масовій політосвітній роботі та художньому й мистецькому вихованню.

Увага партії та уряду до культурного будівництва забезпечила мобіліза­ цію робітничої кляси і громадської думки всього радянського суспільства на боротьбу за щораз більше піднесення культурно-політичного рівня тру­ дящих, за загальну письменність, за утворення кадрів, за піднесення на ви­ щий щабель культури.

Широко розгорнуто за минулі роки роботу і в галузі національнокультурного будівництва в напрямі всебічного розвитку національних за формою та пролетарських за змістом культур усіх народів СРСР, що їх «за­ кликано до життя Жовтневою революцією» та остаточного подолання га­ небної спадщини «русифікаторської колонізаторської» політики феодальнобуржуазного ладу царату.

Запроваджено загальне обов’язкове політехнічне навчання з цілкови­ тим охопленням школою всіх дітей 8 років. Навчання дітей проводиться рідною мовою.

Поруч цього загальне навчання переводиться на вищу базу в обсязі 7-річної політехнічної школи.

Значно зростає рух робітничих мас за опанування культури й технічних знань.

Широко розгорнуто національно-культурне будівництво, в тому числі й української соціялістичної радянської культури.

637