litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Звернення загальних зборів Українського Кирило-Мефодіївського братства

до Директорії Української Народної Республіки про прийняття церковної присяги на вірність українському народу

(1919 р., жовтня 13)

Українське Кирило-Методієвське Брацтво, що складається переважно з українського селянства, робітництва і представників українських організа­ цій, довідавшись, що присяга Високої Директорії на вірність Українській Народній Республіці обернута на лише громадянську обіцянку, на загаль­ них зборах 12 цього жовтня обговорило це питання. Промовцями зазначе­ но: 1) що присяга Високої Директорії повинна мати велике значення для всієї української людності, і треба дуже рахуватися з тим, яке враження зробить це перш за все на військо, з осібно з того боку, що військо приво­ диться до церковної присяги, а Висока Директорія дає тільки громадянству обіцянку; 2) свято присяги для того і робиться, щоб об’єднати українську владу з народом, з осібно з селянством, яке являє з себе головний ґрунт Української державності, і треба дуже рахуватись з тим, що в селянстві за­ раз кріпко піднявся релігійний рух, що селянство одностайно повстало проти більшовицької власти, яко безрелігійної, і бажає бачити свою владу релігійною і 3) дуже бажано, щоб головний ворог наш Денікін, що скрізь підкреслює свою церковність, не скористував би безрелігійну присягу Ук­ раїнській Владі і не повернув би на свій бік серця українського селянства.

Щиро зазначаючи, що Висока Директорія є дійсна і найлучша влада Української Народної Республіки, Кирило-Методієвське Брацтво взяло на себе сміливість прохати Високу Директорію не одмовитися прийняти цер­ ковну присягу на вірність українському народові, позаяк тільки така при­ сяга буде мати добрий вплив на народ і на військо, і не дасть можливості ворогам нашої Державності скористувать обітницю для її зруйнування. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 167-168.

Закон Всеукраїнського революційного комітету «Про землю» (1920 р., лютий)

Робітничо-селянський уряд доводить до уваги робітникам, селянам, військовій і цивільній владі в Україні:

1.Віднині на території України правом користуватися землею воло­ діють тільки трудящі.

2.Всі існуючі господарства, які належали до цих пір трудовим селя- нам-власникам, козакам, бувшим державним селянам і т. д., залишаються недоторканими [...]

3.Всі бувші поміщицькі, державні, монастирські і удільні землі, кон­ фісковані іще у минулому році Радянською владою, переходять без всякого викупу у користування всього українського трудового народу і в першу

568

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

чергу для задоволення потреб у землі безземельних і малоземельних селян та сільськогосподарських робітників. Всі бувші нетрудові власники: помі­ щики, нетрудові орендатори — підлягають негайному виселенню із своїх економій [...]

5. Уся тяглова сила і сільськогосподарські знаряддя праці нетрудових господарств передаються у розпорядження земельних відділів для забезпе­ чення ним у першу чергу безземельних і малоземельних селян, сільськогос­ подарських робітників і державних зразкових господарств. [...]

7. Бувші поміщицькі землі, а також радянські господарства, які знахо­ дилися у користуванні нетрудових елементів селянства, повинні бути не­ гайно передані також без всякого викупу і оренди на користь в першу чер­ гу безземельного і малоземельного трудового селянства.

Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни.

Київ, 1962. - С. 59-61.

Декрет ВУЦВК про застосування в усіх установах української мови нарівні з російською

(1920 р., лютого 21)

На всій території Української СРР, в усіх цивільних і військових уста­ новах повинна застосовуватись українська мова нарівні з великоруською. Ніяка перевага великоруській мові неприпустима. Всі установи, як ци­ вільні, так і військові, зобов’язані приймати заяви та інші справи як на ве­ ликоруській, так і на українській мовах, і за відмовлення або ухиляння від прийому винні притягатимуться за всією суворістю військово-революцій­ них законів.

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р.

Київ, 1959. - С. 63.

Визначення Конституційною грамотою компетенції Сойму Підкарпатської Русі, порядку призначення

губернаторів, обрання посадовців з місцевого населення (1920 р., лютого 29)

Р о з д і л п е р ш и й

Загальні положення

§3

[...]

(1)Територія Чехословацької Республіки складає єдине та неподільне ціле, кордони її можуть бути змінені тільки на підставі конституційного за­ кону (ст. 1 зазначеного закону).

(2)Невід’ємною частиною цього цілого є, на підставі добровільного приєднання, згідно з договором між Великими і Союзними державами та

569

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Чехословацькою Республікою у Сен-Жерменен-Ле від 10 вересня 1919 р., самоврядна територія Підкарпатської Русі, якій буде надано широку авто­ номію, що не суперечить єдності Чехословацької Республіки.

(3) Підкарпатська Русь має власний сойм, який обирає президію.

<4) До компетенції сойму Підкарпатської Русі належить ухвалення зако­ нів у галузі мов, освіти, віросповідання, місцевого самоврядування та в ін­ ших галузях, на які не поширювались би закони Чехословацької Республі­ ки. Закони, що ухвалені соймом Підкарпатської Русі, якщо з ними, шля­ хом підпису, погодиться президент Республіки, публікуються у спеціально­ му збірнику і їх підписує губернатор.

<5) Підкарпатська Русь у Національних зборах Чехословацької Республі­ ки буде представлена відповідною кількістю депутатів (сенаторів), згідно з відповідними чехословацькими виборчими класами.

(6) На чолі Підкарпатської Русі знаходиться губернатор, який призначе­ ний, враховуючи пропозиції уряду, президентом Чехословацької Республі­ ки і який несе відповідальність перед соймом Підкарпатської Русі.

<7) Посадові особи Підкарпатської Русі будуть, по можливості, обирати­ ся з місцевого населення.

(8) Деталі, зокрема щодо права обирати та бути обраним до сойму регу­ лює окрема постанова.

(9> Закон Національних зборів, що визначає кордони Підкарпатської Русі, утворює складову частину конституційної грамоти. [...]

Історія державно! служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 180-181.

З Договору про політичну конвенцію між Польщею і Україною (1920 р., квітень)

[...]

2.Кордони між УНР і РПП установлюються так: на північ від Дністра вздовж р. Збруч, а далі вздовж бувшого кордону між Австро-Угорщиною і Росією до Вишегрудні, а від Вишегрудні на північ через Кременець, а далі по лінії на схід від Здолбунова, потім вздовж границі Ровенського повіту [...] бувшої Мінської губернії до пересічення її р. Прип’ятью, а потім При- п’ятью до її гирла.

3.Польський Уряд визнає за Україною територію на схід від кордону, вказаного у п. 2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 р. (до розділів), які Польща уже займає або дістає від Росії шляхом збройним або диплома­ тичним [...]

6.Аграрні питання в Україні буде вирішено Конституантою. До мо­ менту скликання Конституанти юридичне становище землевласників поль­

ської національності в Україні визначається угодою між РПП і УНР.

7.Укладається воєнна конвенція, яка є інтегральною частиною договору.

8.Договір залишається секретним. Він не може бути переданий третій країні або бути обнародуваним.

Історія України: Джерельний літопис.

Київ, 2008. - С. 445.

570

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

З декларації Уряду Української Народної Республіки про відстоювання самостійності країни

(1920 р., травня 2)

Три роки, як Україна звільнилась від царського панування і три роки їй доводиться вести кріваву боротьбу за своє самостійне існування, бо й досі не припиняються спроби знову поневолити наш народ: то насува­ ються на нас московські большевики з чужоземцем Раковським на чолі, то добровольці під орудою царського генерала Денікіна. Вони нищать край, баламутять наших людей і збройною силою хотять завести на нашій землі свій московський порядок.

Збройною боротьбою кращих синів України під проводом Головного Отамана Симона Петлюри, твердого вірою в святе діло визволення, а в ос­ танній час ще й за дружньою допомогою польського народу, якому від Москви загрожує таке саме лихо, як і нам, звільнено значну частину нашої землі від московської навали. Тепер наш народ може приступити до заве­ дення на Україні того ладу, якого йому треба, може відновити свою дер­ жавність.

Порядок на Україні повинен відповідати дійсним потребам населення. Його встановить народне представництво — парламент, складений на під­ ставі загального, рівного для всіх, безпосереднього, таємного, пропорціонального виборчого права. Тоді не зможе одна якась партія підбивати під себе всю людність, як цього хотять большевики-комуністи для своєї партії.

Щоб провадити підготовчу роботу до скликання парламенту та щоб держати до того часу лад в державі і поліпшити її стан, Головний Отаман Симон Петлюра покликав нас до роботи, яку вестимемо, стоючи на такому фунті:

Щоб звільнити всю територію України від ворогів та щоб і надалі не панували над нами чужі люде, в першу чергу будемо дбати про утворення із всіх активних сил українського народу міцної дисциплінованої армії, та­ кої сили, щоб вона мала змогу захищати край від ворога, чи він напирати­ ме зовні чи робитиме заколот в самому краю. Тільки регулярна армія, апо­ літична, але свідома своїх національно-державних обовязків забезпечить нашому народові самостійність і зможе захистити границі України після того, як союзне польське військо, допомігши нам, буде відкликане своїм правительством додому.

Яко кадри при організації численного Українського війська, нарівні з частинами, сформованими на Поділлю і в Польщі, використовується ге­ роїчна армія, що під проводом генерала Омеляновича-Павленка у початку минулого травня з’єдналася з загальним україно-польським фронтом, після пятимісячної безпримірної боротьби, в запіллю московських наїздників.

Щоб утримати армію та завести і держати лад, Україні треба великих коштів. Самими паперовими грішми справи не залагодимо, як це вже ми бачили на прикладі большевиків, що грошей випускали багато, а народньому господарству від того краще не було. Отже Правительство подбає про поліпшення народнього господарства, забезпечечуючи робітничим ма­ сам здобутки революції, державі певні джерела доходу. Воно вживе заходів,

571

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

щоб притягти приватну ініціятиву до відбудови зруйнованої промисловости, дрібної та великої і для того ж підтримає ремісничу працю, щоб вона могла розвиватись і організуватись при найбільш сприятливих обставинах. Рівно ж буде застережено волю і розвиток торгу, як зовнішнього, так і внутрішнього. Уважаючи нашу кооперацію одною з основ міцного еконо­ мічного розвитку держави, Уряд сприятиме кооперативним установам в їх роботі та поширенню впливу на ріжні галузі народнього господарства.

Одночасно треба перевести і посильне оподаткування людности. Це оподаткування буде одним із засобів налагодження фінансового становища держави, дасть можливість не так значно побільшувати випуск паперових грошей, підійме цінність грошей і тим знищить ту страшну дорожнечу, від якої населення терпить більше страт, ніж від справедливих податків.

В полагодженню господарства України особливо важне місце займає налагодження транспорту. Без потрібного числа паровозів, вагонів і паро­ плавів, без палива і технічного приладдя неможливо направити цю справу. Правительство вживе всіх заходів, щоб надати цій справі певного ходу, як способом відновлення внутрішньої продукції потрібного знаряддя, так і шляхом допомоги від західних сусідів і союзників.

Внутрішнє життя республіки потрібує для піддержки сталого ладу від­ повідних органів на місцях. Правительство має своїм завданням перевести систему внутрішніх реформ, ставлячи в першу чергу заведення твердої вла­ ди та планомірної організації ладу, і повного спокою. Щоб забезпечити життя і добробут всіх громадян України без ріжниці нації, конечною точ­ кою внутрішніх реформ буде заведення міцних органів місцевого демокра­ тичного самоврядування, на яких спиратиметься в своїй діяльносте май­ бутнє народне представництво.

Поки складуться умови, які роблять можливим проведення виборів в парламент на вказаних вище підставах, Правительство в найкоротшім часі скличе тимчасовий орган-передпарламент з представників населення, міс­ цевого самоврядування, громадських, політичних, професійних і коопера­ тивних організацій. Цей передпарламент і буде творити біжучу законодавчу роботу, яку тепер силою обставин примушена провадити Рада Народніх Міністрів.

Велика руїна повстала на Вкраїні, коли рішалася земельна справа. Але ж тепер революція досягла своєї найвищої соціяльної мети, передавши землю до рук селянства, яке є основою нашої державносте. Земельна справа може бути спокійно вирішена згідно інтересам селянського та загальнодержавно­ го господарства в нашій Вкраїні голосом самого народу. Отже правите­ льство вважає, що до остаточного вирішення земельного питання в парла­ менті вся земля і надалі повинна залишатися в користуванню селян, котрі її обробляють і обсівають, під загальним керуванням міністерства земе­ льних справ та його органів на місцях.

Народ наш відбудовує своє державне існування в тяжких умовах. Тіль­ ки за останній час ми маємо змогу вчитися своєю мовою, розвивати свою культуру в державному обсягу. Правительство дбатиме про те, щоб допо­ могти нормальному розвиткові освіти і культури на Україні, заведе націо­ нально-державну школу на всіх її ступінях, з української церкви, що по­

572

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

винна бути національною і незалежною, буде скинено те ярмо, яке старає­ ться закріпити на ній Москва, намагаючись держати совість українського народу під своєю кормигою. Одночасно правительство забезпечить також волю всіх інших ісповідань на Україні.

Мир з Польщею, визнання нею державних прав українського народу, оружна сусідська поміч в боротьбі з сильним ворогом відкриває перед Украї­ ною широкий обрій спільного з усією Європою культурно-економічного життя. Правительство вважає, що народи заходу зрозуміли силу прямування нашого до самостійного життя і не дадуться більше на злобні вигуки наших бувших властителів, нібито народ наш не має підстав, щоб здобути власну державу. Правительство подбає, щоб про визвольну боротьбу проти московсь­ ких імперіалістів, яка ведеться нині за союзною допомогою Польщі, було всім відомо, а визнання нашої республіки іншими державами було закріпле­ но відповідними актами. Правительство сподівається закріпити добросусідсь­ кі відносини з Румунією і досягти найщирішого порозуміння з солідарними з нами державами Прибалтики, Чорноморря та Кавказу. [...]

Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917—1921: В 3 кн. Кн. 3. [Б. м.], 1952. - С. 212-215.

Розпорядження Диктатора Західно-Української Народної Республіки Є.Петрушевича «Про організацію Уряду для виконування Державної влади

вЗахідно-Українській Народній Республіці

вчасі тривання повновластий Диктатора» (1920 p., липня 25)

[...]

APT. II

Повага Держави та зверх та складність єї адміністрації, вимагає, щоби існував постійно зорганізований державний апарат урядовий, відповіда­ ючий існуючому правному станови. Під ту пору Уряд мусить бути наладже­ ний так, щоби при додержанню закріпленого Актом з 8 липня 1919 прінціпу зосередження Найвищої Влади в руках Диктатора, відповів своїм зав­ данням під оглядом здатности до систематичного ведення діл поодиноких окремих областей адміністрацийних, маючи до того ясно очеркнену і від­ межовану компетенцію для кожної областе адміністрації.

А що трудне положення Держави вимагає постійної присвяти переваж­ ної моєї уваги і особистого старання справам заграничної політики і спра­ вам військовим, тож являється конечність надати так зорганізованому Урядови право ініціативи і певної самостійносте в вирішуванню справ деяких областей адміністрації.

APT. III

Щоб задовольнити сим вимогам постановляю як слідує:

573

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Уряд Диктатора 3. У. Н. Р.

§1

Атрибути Державної Влади, надані Диктаторові Актом з 8 липня 1919, виконуються ним через «Уряд Диктатора Західно-Української Народної Республіки».

§2

Уряд цей складається з окремих самостійних відділів а імено:

а) для ведення діл входячих попередно в круг компетенції Секретаріяту Справ Закордонних;

б) для ведення діл входячих попередно в круг компетенції Секретаріятів фінансів, торговлі і промислу;

в) для справ преси і пропаганди, зокрема організації, ведення і нагляду політичної пресової служби, та політичної пропаганди, в ціли попирання інтересів Держави, — та для виконування атрибутів адміністраційної влади в справах пресових;

г) для ведення діл входячих попередно в круг ділання Державних Сек­ ретарів справ внутрішніх, судівництва, просвіти, віросповідань, рільництва, почт і телеграфів, шляхів та робіт публичних;

д) Презідіяльної канцелярії Диктатора для ведення діл презідіяльних, а зокрема для принимання в законній дорозі внесень на рішення Диктатора від органів Державних, покликаних до того законом, і взагалі в справах за­ стережених існуючими постановами до безпосереднього вирішення Дикта­ тора; для виготовлювання в автентичнім тексті видаваних Диктатором за­ конних постанов, розпорядків, рішень, декретів і письм, веденнє їх евіденції та зберігання автентичних оригіналів; — для ведення в імені Диктатора урядової кореспонденції та для посередничення в безпосередніх урядових зносинах з ним.

§3

Справи, входячі в круг ділання Державного військового Секретаріату, лишаються при зорганізованій вже окремими постановами «Військовій Канцелярії Диктатора 3. У. Н. Р.», яка входить в склад Уряду як окремий відділ (Арт. III. § 2).

Розмір компетенції Уряду і покликаних до ведення його осіб

§4

Меньша або більша самостійність у вирішуванню справ Урядом зависить від уповажнень, даних особам, поставленим Диктатором на чолі поо­ диноких відділів чи канцелярій (§ 2, 3).

Уповноважені Диктатора

§5

На чолі установлених § 2 а) б) в) г) відділів Уряду Диктатора 3. У. Н. Р. стоять з правила іменовані Диктатором Уповноважені і ведуть діла свого круга компетенції при помочи іменованих Диктатором концертових і канцелярійних урядників самостійно, в імени Диктатора, згідно з існуючими

574

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

законними постановами і даними Диктатором інструкціями та припорученнями. Не мають однак прислугую чого Державним Секретарям права видавання законних постанов, розпорядків та загальнообов’язуючих рішень — яке застерігається Диктаторові

§6

При видаванню Уповноваженими Диктатора самостійних заряджень, які тягнуть за собою видатки з державної скарбниці в рамах признаного кредиту, они є обов’язані зноситися постійно з відділом для справ фінансів (контроля державних розходів). Потребу переступлення кредиту і спори компетенційні вирішує Диктатор.

§7

Виїмково може бути веденнє поодиноких відділів доручено Диктатором референтам, які ведуть діла під його безпосереднім наглядом, з розміром компетенцій означуваним для них принагідно Диктатором.

§8

Розмір компетенції Військової Канцелярії Диктатора ЗУНР є означе­ ний існуючими постановами, які й лишаються дальше в силі.

§9

На чолі Презідіяльної Канцелярії стоїть іменований Диктатором шеф Презідіяльної Канцелярії, який веде діла назначеного єму круга при помо­ чи іменованих Диктатором концертових і канцелярійних урядників, під безпосереднім доглядом Диктатора.

§10

Порядок внутрішнього ведення діл та урядових зносин поодиноких відділів Уряду між собою і на зверх, означується окремим розпорядком. [...]

Західно-Українська Народна Республіка. 1918—1923: Документи і матеріали: У 5 т., 8 кн.

Т. 2: Державотворчі й адміністративно-організаційні процеси.

Івано-Франківськ, 2003. — С. 427—430.

Розпорядження Диктатора Західно-Української Народної Республіки Є.Петрушевича

щодо створення при уряді кодифікаційної комісії (1920 р., серпня ЗО)

§1

Для підгоювання і розроблення матеріялів, потрібних для законодатної діяльности Уряду — утворюється при Уряді Диктатора ЗУНР для справ внутрішніх, судівництва і комунікації постійну Комісію кодифікаційну, якої члени іменує і звільняє Диктатор ЗУНР на внесене Уповноваженого для справ внутрішніх і прч.

575

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

§2

Завданнєм сеї Комісії, яка остає під проводом Уповноваженого Дикта­ тора для справ внутрішніх, судівництва і комунікації і якої діяльність обій­ має усі области адміністрації, є:

1)усталити, які закони і розпорядки видано на Західній Україні за ча­ сів української влади, та провірити їх форму і зміст,

2)ствердити, які закони і розпорядки видано в часі, коли Всхідна Га­ личина була окупована через Польщу, та заопініювати, котрі з тих законів і розпорядків мусіли би бути сейчас ухилені, котрі вимагають певних змін, а котрі можуть бути без змін рециповані,

3)розслідити, які зміни в устрою держави, в законодавстві, адміністра­ ції та організації урядів перевели по розпаді Австрії сукцесійні держави (Чехи, Нім., Австрія, Югославія),

4)уложити плян обнятя адміністрації на території Всхідної Галичини.

§3

Правильник для внутрішного урядування Комісії кодифікаційної нада­ ний буде Розпорядком Уповноваженого для справ внутрішніх, судівництва і комунікації.

§4 Розпорядок сей обов’язує з днем ЗО серпня 1920.

§5

Виконання сего розпорядку доручую Уповноваженому для справ внут­ рішніх, судівництва і комунікації.

Західно-Українська Народна Республіка. 1918—1923: Документи і матеріали: У 5 т., 8 кн.

Т. 2: Державотворчі й адміністративно-організаційні процеси. Івано-Франківськ, 2003. — С. 441—442.

Проект декларації Революційної повстанської армії України (1920 р., жовтня 20)

Суть дійсного радянського ладу повинна, на нашу думку, полягати ось в чому.

Для організованого налагодження нового господарського і громадського життя вільні селяни й робітники природньо створюють — всюди на міс­ цях — свої громадсько-економічні організації, сільські комітети або ради, всілякі союзи, кооперативи, гірничі, фабричні і заводські комітети, залізнич­ ні, поштово-телеграфні та інші організації. З метою широкого об’єднання взаємних інтересів всі ці організації: виробничі, професійні, розподільні, транспортні та інші природньо створюють зверху до низу об’єднуючі їх орга­ ни у вигляді економічних рад, які виконують технічне завдання регулюван­ ням громадсько-господарського життя у широкому масштабі. Ради ці можуть бути волосні, міські, обласні та ін. Вони утворюються у разі необхідності на добровільних засадах. Вони ні в якому разі не можуть бути політичними ус­ тановами, якими б керували ті чи інші політичні діячі чи партії, які диктува­ ли б свою волю і здійснювали під маскою «радянської влади» свою політич­ ну владу; вони повинні бути лише дорадчо-виконавчими органами, регу­

576