litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Profession de foi молодих українців, читане на Тарасові роковини (1893 р.)

Знаючи сучасний стан і рух української молодіжи по багатьох містах широкої Вкраїни, стежучи по змозі за рідною літературою, що має своїм осередком Галичину, і уважаючи на попередиш, так званий, українофільский рух, ми молоді Українці, порадивши ся і погодивши ся поміж себе, поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди і взагалі наше profession de foi. [...]

Україна під гнетом; і після закону людської психольогії вона підіймає свій национальний прапор. Тим ми, як діти України, як сини свого народу єсьмо националами і перед усім дбаємо о те, щоб дати свому народови во­ лю национальну. Скоро Україна добуде сю волю, зміст национального пра­ пору сам собою перемінить ся, бо людскість поступає і довічні ідеали чер­ гують ся. [...]

Українофільский рух починало багато, та не багато затримало ся людий на високости ідеї. Багато залежало се від тих тяжких обставин, що се­ ред їх довело ся розвивати ся нашому национальному рухови. Український нарід хоч і мав у собі такі основи, що від разу міг поставити на певний ціл­ ком нормальний грунт ідею культурно-национального відродження Украї­ ни, але у починаючих не було такої сили, щоб перемогти сі обставини, щоб відразу стати ся вкраїнською інтелігенциєю, щоб зараз же збудувати і літературу і науку і всі інші здобутки культурного життя, щоб фактами і своєю істотою довести істновання Українців, яко окремої самостійної нациї. От як би разом з гением і апостолом слова Тарасом, з’явив ся у нас гений в політиці, то певна річ, він би показав інший шлях і усі-б пішли тим шляхом. Тоді-б Україна, принаймні що до своєї культури, зараз би не залежала від сьогочасних обставин. Але Кирило-Методиєвське брацтво да­ леко не передбачало. Костомарів повів се братство справді в Україну, але не просто, не навпростець, а манівцями проз усю Московщину і за ним сім далеким і непевним шляхом пішло багато народу.

Не будемо довго спиняти ся тут на українофільстві. Що минуло, те не вернеться. Скажемо коротко: українофільство показало нам і цілому сьвітови, що істнує і нидіє якийсь зневолений, зрабований нарід, що зветься Українцями; воно поставило нашу ідею на науковий міцний грунт; воно стало підвалиною сучасних Українців. В сім його історична заслуга. [...]

З усього, що досі сказано випливає й програма нашої практичної діяльности. В словах її може й немає нічого нового, але тут нове те, що ми робимо власне в такому напрямі як далі висловлюємо.

Для нас сьвідомих Українців єсть один українсько-руський народ. Ук­ раїна Австрийська і Україна Росийська однак нам рідні, і жадні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу і, аби була у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї духа розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Дніп­ рової течиї: вона завсіди спиниться у морі, які-б перепони не були.

448

Р о з д і л VI. Зміни в сустльно-полггачному, соціально-економічному та культурному поступі...

Бажаючи поставити свою справу незалежно від росийських обставин, ми осередок ваги нашої культурно-політичної справи переносимо в Гали­ чину й користуемо ся з Австрійської конституції. Визнаючи широку крити­ ку нашій справі, ми не визнаємо партийної сварні й ворогування на Росийській Україні. Бо з одного боку партиї мають розумну підставу тільки там, де єсть політична воля слову й ділови. І ми-б дуже бажали й раділи, як би у Галичині, коли се можливо, не було партийної розтичи, бо вона зменшує продуктивність наших сил. [...]

Українські політичні партії кінця XIX — початку XX століття: Програмові і довідкові матеріали.

Київ, 1993. - С. 16-22.

Протест галицьких русинів проти мадярського тисячоліття (1896 р., червня 15)

[...] В кількох північних комітатах Угорщини живе до 500 000 русинів. І по­

ложенням, і традицією історичною і літературною, і з погляду на тип ет­ нографічний та на усну словесність вони частина того українсько-руського народу, що заселює східну часть Галичини і полудневу часть Росії і в ціло­ му числить сьогодні около 25 мільйонів душ. До XVI віку були угорські ру­ сини вільними людьми, тішилися значною автономією й їх відзначувано на королівськім дворі, з них набирали королі угорські свою прибічну сторожу, а видніші русини мали значний вплив у королівській раді. В XVI віці поча­ ли мадяри витискати русинів, подібно як і інші немадярські народності, з усіх важніших урядів, а з часом почалося й переслідування русинів головно задля їх православної віри. На ніщо не здалась унія церковна, на ніщо не здався титул апостольського вікарія, який папи римські надавали угро-русь- ким єпископам; латинські єпископи вважали їх своїми вікаріями і нена­ станно вмішувалися в діла руської церкви, а правительство ставало завсігди проти русинів.

Такий стан тривав аж до часів панування Марії-Терези і Иосифа II. Ті великі володарі, обіймаючи світлим розумом і широким поглядом усі наро­ ди монархії, щиро дбали про їх потреби. Марія-Тереза причинилася до встановлення самостійної єпархії мукачівської, наділила єпископа, капіту­ лу, церкву і семінарію землями і доброю платою, подарувала поєзуїтський монастир, церкву і замок в Унгварі на палати єпископські, кафедральний собор, семінарію і теологічний музей, зрівняла у всім, а особливо в справах духовних, духовенство руське з латинським і тим способом забезпечила ру­ синів від утиску і переслідування латинників. В р. 1774 заснувала МаріяТереза при церкві св. Варвари у Відні генеральну гр[еко]-к[атолицьку] се­ мінарію духовну; угорським русинам призначено в ній 12 місць, а то 10 для мукачівської єпархії, а 2 для пізнішої пряшівської. Таким способом угорсь­ кі русини одержали можність черпати для себе знання в самім центрі держави. А що около р. 1750 засновано також богословську школу в Мука-

449

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

чеві, де вчено по-слов’яно-руськи (її в р. 1778 перетворено на духовну се­ мінарію і перенесено до Унгвара, та й далі вчено в ній по-слов’яно-ру- ськи), то між тодішніми угорськими русинами розпочався такий науковий рух, що вони не тільки у себе дома мали відповідні сили для виховання молоді, але достарчували їх і для Галичини, а навіть для Росії. Такі імена, як Балудянський, Венелін (Гуна), Орлай, дальше Іван Земанчик, Петро Лодій, ще і досі мають почесне місце в історії російського шкільництва і російської науки. Угорські русини, крім віденської, виховувались також у львівській семінарії, в одній і другій бували вони навіть ректорами, як Ми­ хайло Щавницький (ректор у Львові), Самійло Вулкан, Бачинський, Нодь і др. (ректори у Відні). Здавалось через якийсь час, що Угорська Русь ста­ неться джерелом, з котрого живуча вода розіллється по цілій Україні-Русі. Та ось нараз усе порвалося. А чому?

В 1825 р. заснували мадяри свою Академію наук в Пешті, під впливом інших народностей, між котрими почалося тоді відродження, почали й ма­ дяри виробляти свою народну мову і вводити її у всі уряди, навіть військо­ ві. Відтоді почали мадяри змагати до відрубності політичної, відтоді й по­ чалась на добре мадяризація. В 1844 р. ухвалив пештенський сойм закон, на підставі котрого введено остаточно урядову мадярську мову в уряди у всіх краях угорської корони, значить, і в Угорській Русі. Противитись не було кому, закон увійшов в життя. Русини, стративши тим часом щонайспосібніших своїх людей чи то через еміграцію, чи через смерть, заніміли зовсім. [...]

Мадярська свободолюбність і толеранція доходить до того, що мадяри забороняють угорським русинам відбирати руські часописи з Галичини, навіть не політичні, лиш літературні або призначені для дітей, забороняють зноситися з галицькими, одбирають листи, писані до угорських русинів, і т. д. Навіть в абсолютній Росії не робиться таких речей так явно, з таким цинізмом, а особливо з устами, повними грімких фраз про свободу, толеранцію і цивілізацію.

Щоби знищити всякі сліди Русі на Угорщині, наказав уряд переміню­ вати назви не лиш місцевостей, але й осіб, і то як імена, так і прозвиська на лад мадярський. Імена: Михайло, Осип, Гаврило, Василь, Стефан, Пав­ ло, Юрко, Олекса перемінено на Mihaly, Jozsef, Janos, Gabor, Bazil, Istvan, Pal, Gyorgy, Sandor; по-руськи не смій тепер назватися, коли не хочеш наразитися на тисячі різних прикростей. Прозвища: Іванів, Іванців, Голосняй, Товт, Вівсяник, Зейкан, Зазуля, Завадяк, Вовканич, Сірко, Собків, Пасулька, Медвідь стали писатись: Ivanyo, Ivancso, Holosnyay, Thoth, Viszanik, Zekany, Zazulya, Zavegyak, Vokanics, Szirko, Szopko, Paszulyka, Medvigy; многі переклали свої прозвища на мадярське, напр., Чорній — Fekete; многі прибрали прозвища мадярські. Подібно чисто руські назви сіл попереміновано на мадярські, і так: Новое Село — Bereg Ujfalu, Дубровка — Cserhalom, Розтока — Gazlo, Сільце — Kisfalu, Гребля — Felso Kafaszlo, Залуже — Kis-Almas, Яблоново — Nagy Almas, Дунковиця — Nyiresfalva, Пістрялово — Pisztrahaza, Локоть — Abranka, Завидово — Zavidfalva, Чорний потік — Fekete patak, Юровиця — Pargyoigyfalva, Неліпино — Harsfalva, Стройна — Malmos, Скотарське — Kis-Szolyva, Гукли-

450

Розді л VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічномута культурному поступі...

воє — Ingo, Воловоє — Okormezo, Лисичово — Rokamezo, Новоселиця — Felsco-Neresznicze, Студеноє — Hideg patak, Крива — Tiszu-Kirva, Тарново — Kokenyes і т. д., і т. д. Кільканадцять назв місцевостей позістало й до­ сі руськими; мадярів се кололо, і з нагоди вистави, щоби увіковічити юві­ лей тисячоліття, а заразом показати Європі, що русинів зовсім нема в Угорщині, порішили і ті останні назви поперемінювати на мадярські. Так, отже, піввічні села руські стануть тепер, бодай на око, чисто мадярськими і від 1896 р. будуть називатись: Русково — Karpat-oroszi, Руська Поляна — Navasmero, Русь-крива — Sebes-patak, Косова Поляна — Kaszomezo, Нересниця — Kiralyfolgye, Куштино — Refalu, Задня — Zerfalu, Майданка — Hamvas і т. д. [...]

Ми не хочемо говорити про економічний стан, до якого довела угор­ ських русинів така господарка урядова, сполучена зі здирствами податкови­ ми, з екзекуціями нечуваними в ніякій цивілізованій державі. Ми зазначи­ мо тільки, що з цілої українсько-руської території власне угорські русини найперші почали емігрувати за море, що процентово і абсолютно вони досі достарчили найбільшого числа емігрантів і що на нових осідках, особливо в Сполучених Державах Північної Америки, власне вони показуються най­ менше цивілізованими, а причеплене до них американцями прозвище «Hungarian» здавна стало синонімом грубості, нехарності, зледащілості і рабської приниженості, до яких у Америці не доходили ані невольникинегри, ані дикі індіани.

Русини не мають ані одного свого посла в соймі, хоть на 500 000 жите­ лів повинні мати і хоть по впровадженні конституції в Угорщині мали кі­ лькох. Не мають тому, що в Угорщині вибори переводяться так, як, певно, ніде в краю, хоч би тільки напівцивілізованім. Листи виборців фальшують: тих, котрі мають право голосувати, тисячами з листів вичеркують, коли не­ ма певності, що вони будуть голосувати за урядовим кандидатом; натомість тих, що готові голосувати на всякого любого урядові кандидата, втягають в листи, хоть би вони не мали права голосування. [...]

Та свобода, котрою Угорщина нині величається перед світом, не по­ винна бути путами, що сковують уста і душу півмільйонової маси, бо тоді вона перестає бути свободою, а робиться карикатурою свободи, дволичним фарисейством. 1 коли ми нині, спонукані безвихідним, страшним і прини­ женим положенням наших угорських братів, перед лицем цивілізованої Європи підносимо торжественний протест проти брутального винародування, економічного районування, духовому стемнюванню і моральному увідлюдуванню угро-руського народу, не меншому, коли не більшому, як те, якого дізнають інші немадярські народності Угорщини: словаки, румуни, серби, хорвати і німці, — то ми переконані, що протестуємо не против свободи, не против гуманності, не против поступу, а против безсильному і безсовісному надуживанню тих високих слів для брудних, навіть не націо­ нальних, а вузько кастових цілей. [...]

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. б: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 318-328.

451

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З доповіді М.К. Заньковецької на І Всеросійському з’їзді сценічних діячів у Москві

(1898 р.)

[...] II. Крім тих загальних обмежувальних умов, на які вже вказано, те­ атр на півдні Росії терпить ще від особливих, спеціально встановлених для малоруського театру обмежень: ми говоримо про обмеження, які тяжать на малоруських сценічних творах. Для сцени безумовно заборонені: а) пере­ клади на малоруську мову драматичних творів з інших мов, б) п’єси з жит­ тя інтелігенції, в) п’єси з минулого життя Малоросії (існує два-три винят­ ки, коли подібні п’єси дозволялися, більшість же п’єс історичного змісту забороняється саме з огляду на цей зміст). Таке насильне скорочення ма­ лоруського репертуару відбивається дуже шкідливо на діяльності мало­ руських труп, штучно скорочуючи їх репертуар і вводячи в нього несприят­ ливу для справи одноманітність; малоруські трупи змушені часто пере­ їжджати з міста до міста, бо, пробувши на одному місці і швидко вичер­ павши репертуар, вони мусять переїжджати в інше місце, що, через витра­ ти на переїзди труп з численним складом артистів, хору й оркестру, вкрай несприятливо відбивається на матеріальних умовах життя їх учасників. Мало того, малоруський народ позбавляється можливості ознайомитися з твора­ ми європейських класиків, з особами своєї історії, а артисти малоруських труп не можуть у достатній мірі розвивати свої сили, будучи змушеними діяти в надто вузькій сфері, усунені від тих широких горизонтів, які їм роз­ кривають животрепетні інтереси життя інтелігенції, минуле життя рідного народу й твори великих творців інших літератур. [...]

III. Лише при відсутності згаданих обмежень театр на півдні Росії може мати належне йому значення, стати народним і піти з великих міст у міста повітові, в містечка й села. Тільки при поширенні його в народ, в село, те­ атр набуде значення великої виховної сили і досягне різноманітних цілей, які йому тепер ставляться — освітніх і моральних; та, повторюю, для того, щоб театр мав поширення в народі, утворив собі публіку з населення неве­ ликих міст, містечок і сіл, необхідно, щоб він став справді народним, щоб як зміст п ’єс, так і мова їх були близькі й приступні народові.

IV. Завдання театру — стати народним; проникнути в народ, а одною з умов цього є й приступність його ще в одному відношенні: у розумінні де­ шевизни; дешевизна сценічних вистав, роблячи їх приступними біднішій і численнішій частині населення, посилює відвідування театру і дає в резуль­ таті матеріальні вигоди. Потреба в театрі у народу, без сумніву, є, треба ті­ льки уміло задовольнити її; в цьому відношенні ми можемо послатися на досвіди, зроблені малоруським товариством під керуванням П.К.Саксаганського; ним виставлялися, коли не помиляюся, в Єлисаветграді, в с. НовоУкраїнці, Єлисаветградського повіту, і в Ростові на Дону народні спектаклі з платою від 10 коп. до 1 крб. за місце; збори були блискучі, і товариство добре заробило. Бажано, щоб народний театр на півдні Росії, даючи народові сцену рідною мовою, в той же час був йому приступним і по дешевизні.

Ось ті головніші положення, на які ми бажали б звернути увагу З’їзду.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 226-227.

452

Розді л VI. Зміни в сусшльно-нолггачному, соціально-економічному та культурному поступі...

Звіт про стан Полтавського земського ремісничого училища (1905 р.)

І. Общие сведения

Полтавское земское 5-ти классное ремесленное училище открьгго на средства губернского земства в 1878 г. в с. Дегтярях Прилукского уезда, где оно находилось до 1897 года и носило название Деггяревского. Помещалось училище в усадьбе, подаренной Полтавскому губернскому земству тайньїм советником Григорием Павловичем Галаганом, в доме, приспособленном земством для нужд училища. В означенном помещении училище просуществовало слишком 19 лет, но вследствие различньїх неудобств, происходивших от значительной отдаленности от города Прилук (30 верст) и от железнодорожной станции (45 верст ), а также в виду того, что постройки училища пришли в ветхость и требовали очень крупного ремонта и новьіх пристроек для мастерских, губернское земское собрание постанови­ ло перевести училище в Полтаву, где для него специально вьістроено отдельное здание.

В настоящее время училищная усадьба занимает площадь около 1‘Л де­ сятин, на которой помещаются: 1 — главньїй двухзтажньїй корпус, в верхнем зтаже которого помещаются 4 класса, чертежньїй зал, рекреационньїй светльїй коридор, учительская комната, комната для фельдшера и служительская; в нижнем — канцелярия, кабинет директора, приємная, библиотека, магазин готовьіх изделий, комната заведующего мастерскими и при ней склад материалов, служительская, столовая на 80 человек, кухня, теплий коридор, соединяющей главньїй корпус с обширньїм однозтажннм зданием мастерских, общая площадь которьіх равна 340,55 кв. саж.; 2 — флигеля со службами для квартир служащих и три сарая с погребами и ледниками. Все здания каменньїе. На постройку зданий училища губернским земством издержано около 160 тисяч, включая сюда 20 тьісяч, пожертвованньїх для зтой цели Полтавским уездньїм земством. Место под училище отведено городом безвозмездно и по приблизительной оценке стоит до 52 000 руб.

Училище находится в ведении Министерства народного просвещения на правах частного учебного заведення и в непосредственном заведовании Полтавской губернской земской управьі. Цель училища (§ 1 устава): «при­ готовлять сведущих ремесленников, преимущественно в области сельскохозяйственньїх потребностей и сообщать учащимся общее начальное образование».

По вьісочайше утвержденному 8 ноября 1884 года мнению Государственного Совета окончившим курс училища представлень! права ІІІ-го разряда при отбьівании воинской повинности. В настоящее время училище числится в разряде учебньїх заведений, дающих права оканчивающим курс II разряда по отбьіванию воинской повинности.

При училище имеется интернат на 65 пансионеров, преимущественно земских стипендиатов. Кроме интернов, в училище принимаются приходя-

453

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

щие ученики, а также допускаются практиканти, т. е. юноши 15-ти и внше лет, занимающиеся только ремеслом.

В настоящее время для интерната снимается особое помещение, необходимое, главннм образом, для ночовки, так как время с 7*/2 час. утра и до 9-ти часов вечера интернн проводят в здании училища.

Занятия ежедневно происходят от 8 час. утра до 6 час. вечера с перермвом от 12 час. до 2 час. на обед и отдьіх. Учащиеся делятся на две группн: 1 и 3-й классьі до обеда занимаются в классах, а после обеда работают в мастерских, 2 и 4 классьі — обратно: до обеда в мастерских, а после обеда в классах; 5-й класе и практиканти весь день занятн работой в мастерских.

В училище функционируют следующие мастерские: слесарная (с механической обработкой металлов), кузнечная, литейная, столярная, резная по дереву, модельная, медницкая и никкелировочная с отделом хирургических инструментов.

Ученики специализируются в следующих ремеслах: в слесарном, со всеми его подразделениями, в кузнечном, в литейном и столярном; причем слесаря знакомятся с основними приемами кузнечного дела, кузнецьі и литейщики — с приемами слесарного ремесла, а столяри избирают или столярно-мебельное, или столярно-модельное дело; более способнне к резному делу избирают зто последнее своей специальностью.

В отчетном году упразднена резная по дереву мастерская, а обучение резному делу ведется по сокращенной программе, имеющей целью обучить столяра изготовлению простейших резньїх украшений, встречающихся в мебельном деле.

Кроме 65 интернов, полньїм училищним столом пользовались в отчет­ ном году 15 приходящих учеников, и кроме зтого, обедами от училища поль­ зовались до 40 учащихся, из числа лиц недостаточннх и живущих в отдаленньгх от училища местностях.

Как классние помещения, так и мастерские освещаются злекгричеством от своей собственной станции, снабженной батарей аккумуляторов.[...]

III.Об учащихся

К1 января 1906 года всех учащихся состояло 209 чел.; из них 30 человек практикантов, т е. изучающих только ремесло и не посещающих классов. Допущенне таких учащихся сделано на том основаним, что в мастер­ ских училища, вследствие двухсменньїх занятий учеников остаются свободние места, которие без ущерба могут бить предоставленьї практикантам. В большинстве случаев зти практиканти перешли уже тот возраст, которий допускает их к поступленню в 1 класе училища, и чтобьі не лишать зтих юношей возможности в более короткий против частннх мастерских срок изучить ремесло, училище охотно для них открнвает свои мастерские.

Зачастую также в училище поступают окончившие двухклассние учи­ лища Министерства Народного Просвещения, которьіе по своим теоретическим познаниям могли би следовать за курсом 2-го класса училища, но не зная ремесла не могут бить приняти в зтот класе, позтому таких лиц училище допускает в практиканти, а сначала учебного года им разрешает держать зкзамен в 2-й класс.

454

Розді л VI. Змжи в суспільно-полпіічному, соціально-економічномута культурному поступі...

Кроме зтого неуспевающие по теоретическим занятиям ученики, если по ремеслу оказьівают удовлетворительнне познания и пожелают изучать дальше ремесло, переводятся в практиканти.

Вотчетном году успешность учащихся не отличалась от таковой же предьщущих лет и виразилась цифрой 77 %, что можно принять несколько вьіше средней. Больше всего неуспевающих приходится на 3-й класс. Зто обьясняется тем обстоятельством, что в 3-м классе заканчиваются геометрия и арифметика и зтот класс является для учащихся самим трудньїм.

Вотчетном году окончило курс училища 34 ученика, и 9 практикантов, что для учеников, по сравнению с общим количеством находящихся в учи­ лище вьіразится в 18 %, а совместно с практикантами процент зтот возрастает свьіше 20 %. Такой процент окончивших курс представляет собою весьма отрадное явление для учебного заведення, и может считаться весьма високим.

Взтом же году вибило из училища 20 человек, т. е. около 10 %. Из зтого числа один ученик 3-го класса умер, один (5 класса) вследствие болезни туберкулезом легких бьіл взят родителями домой для лечения. Он тоже, по сообщению родителей, умер. Остальньїе 18 учащихся оставили училище по домапіним обстоятельствам.

Преждевременное оставление учення некоторьіми учащимися учениками и практикантами обьясняется бедностью родителей зтих учащихся, не имеющих средств содержать последних в училище, а также возможностию учащихся, проучившихся некоторое время и получивших некоторьій навик

кработе, поступать на места, дающие им уже некоторнй заработок.

IV. Об учебной части

Занятия в зтом отчетном году начались 7 января и продолжались до 1 июля для первьіх четирех классов и до 15-го июля для 5 класса, которому произведен в зтот день випуск. Со второй половини года занятия нача­ лись 5 сентября и продолжались до 10 декабря.

В первой половине отчетного года правильньїе занятия нарушенн би­ ли двухдневной забастовкой в феврале месяце с подачей учащимися петиций об удовлетворении их пожеланий, касающихся внутренней жизни учи­ лища, улучшения стола, увеличения курса по теоретическим предметам преподавания, об освобождении от обязательного посещения ими вечерних богослужений.

Ходатайства учеников били рассмотрени в совместном заседании Попечительного и педагогического советов и некоторьіе из зтих пожеланий бьіли удовлетвореньї. Затем до конца учебного года занятия шли нормаль­ ним ходом и ничем не нарушались. Поведение учащихся в общем било удовлетворительно, хотя и замечалось некоторое повьішение темпераментов и склонность к манкировкам занятиями. [...]

В отчетном году ученики 4-го класса, под руководством директора учи­ лища, посетили и осмотрели железнодорожнме мастерские и городской водопровод, где благодаря любезности заведующего водопроводом инженера Б.А.Рафальского, дававшего обстоятельние указания и разьяснения, уча-

455

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

щиеся в достаточной мере ознакомились с устройством городского водоснабжения. Кроме зтого, те же ученики с директором училища посетили большой земский Мало-Будищанский черепичний завод, где главньїм об­ разом осмотрели и ознакомились с большой 75 сильной паровой машиной Зульцера, с клапанним парораспределением. [...]

V.О воспитательной части

Вистекшем отчетном году особенно видающихся единичньїх случаев нарушения дисциплиньї не било, но замечался общий подьем настроения

уучащихся, виразившийся подачей петиции об улучшении внутренней жизни училища, т. е.: требование вежливого обращения учебного персонала и мастеров, улучшение пищи, освобождение учащихся от обязательного посещения вечерних Богослужений, ввиду утомления работами в ма-

стерских, увеличение курса по теоретическим предметам преподавания: введение алгебри в курс училища. Петиция зта сопровождалась двухдневной забастовкой. После разьяснения учащимся постановлений соединенних заседаний Попечительского и педагогического советов, что своевольнне прекращения занятий учащимися визовут со сторони совета удаление виновньїх из училища, а со сторони губернского земства могут бьггь приняти и более знергичние мери, т. е. закритие одного или двух стар­ ших классов, или даже и совершенное закритие училилища, учащиеся приступили к своим занятиям, которне шли совершенно правильно до конца года. [...]

Отчетьі о состоянии профессиональньк учебньк заведений Полтавского губернского земства.

Полтава, 1906. — С. 1—12.

Звіт про стан сільськогосподарської школи в Лубнах (1905 р.)

Справочньш отдел

О б щ и е с в е д е н и я

Школа открита Полтавским губернским земством 15-го октября 1891 года, по инициативе жени генерал-майора Єкатерини Николаевньї Скаржинской, подарившей для зтой цели губернскому земству 50 деся­ тин земли.

Вначале школа била открита по уставу н и з ш и х сельско хозяйственньїх школ 2-го разряда, а затем 1-го июля 1898 года преобразована в низшую школу 1-го разряда.

Школа содержится на средства губернского земства, с ежегодной субсидией от Департамента Земледелия в 3000 p., и находится в ведении Плав­ ного Управлення Землеустройства и Земледелия.

Школа зта имеет целью обучение детей земледельческого населення губернии, преимущественно практическим путем, основним познаниям земледелия, скотоводства, садоводства и огородничества, как главнейших отраслей местного сельского хозяйства, а также ремеслам: кузнечно-сле-

456

Розді л VI. Змни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурномупоступі...

сарному и плотнично-столярному. Таким образом, школа дает теоретическую и практическую подготовку для мелких сельских хозяев, фермеров и низших техников различньгх отраслей сельского хозяйства.

Руководство всей деятельностью школьї и контроль сосредоточенн в касовом отделении Полтавской губернской земской управьі. В учебном отношении школа подчинена Харьково-Полтавскому управленню земледелия и землеустройства и местному инспектору сельского хозяйства.

Администрацию школьї составляют: попечитель школьї и управляющий ею, котормй заведует как учебной, так и хозяйственной частью.

Курс школьї трехлетний. Ученики, слабо подготовительннне, принимаются в приготовительньїй класс. Приемньїе и вьіпускньїе зкзаменьї производятся обьїкновенно в середине сентября месяца.

Ввиду большого напльїва лиц, желающих поступить в школу, в нее принимаются мальчики, всех сословий, только Полтавской губернии, но преимущество отдается детям земледельческого населення.

Вприготовительньїй класс принимаются мальчики в возрасте не менее 14 и не старше 16 лет, вполне здоровьіе и вьідержавшие испьгтание в зна­ ним курса народной школи, в первьш же, специальний класс, — в возрасте не менее 15-ти и не старше 17-ти лет, имеющие подготовку в размере кур­ са двухклассньїх народних училищ министерства народного просвещения.

Предельньїй комплект учеников определен в 80 человек, в число которьіх входят 16 стипендиатов и 15 полустипендиатов губернского земства, распределяемьіх между 15 уездами губерний поровну; остальнне места предоставленьї для своекоштньїх учеников и стипендиатов частньїх лиц и уездньїх земств.

Стипендиатьі губернского земства содержатся всецело за счет школьї; полустипендиатьі получают помещение, продовольствие и учебньїе пособия от школьї, но одеваются за свой счет.

Стипендиатьі уездньїх земств и своекоштньїе ученики вносят в школу за квартиру, стол и учебньїе пособия 50 руб. в год и одеваются за свой счет, внося только первьш год дополнительнмх 20 руб. на первоначальное обзаведение. Приходящие учатся бесплатно, за продовольствие же вносят в полугодие по 16 рублей. [...]

По возрасту находящиеся ученики распределеньї так:

457