litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

б) Специальное межевание, как полюбовное, так и обязательное, производится для уничтожения чрезполосности в окружной генеральной меже и отделения каждого землевладельца в особьій, по возможности, участок.

10.Для вящшего успеха в производстве как генерального, так и специального межевания, предоставляется владельцам право пользоваться всеми льготами и преимуществами, дарованньїми по полюбовному специальному размежеванию земель [...]

11.Все действия мест и лиц, участвующих в межевании, должньї бьггь производимьі на основании зтого Положення и применяясь к тем постановлениям, изложенньїм в Своде Межевьіх Законов, которьіе не отменяются или не изменяются настоящими правилами, за исключением, однако ж статей, по существу дела вовсе не относящихся до межевания Черниговской и Полтавской губернии.

12.Судебно-межевьіе дела и вообще предметьі юридических действий по межеванию сих губерний состоят в ведении Межевого Департамента Правительствующего Сената. На сем основании все дела, требующие, согласно нижеизложенньїм постановлениям, вьісшего разрешения, также жа­ лоби на неправильное производство таких дел, восходят, установленньїм порядком, в Межевой Департамент Сената.

13.Главньїй надзор за межеванием Черниговской и Полтавской губер­ ний и направлением его, сообразно начертаннмм правилам, а также заведьівание и распоряжение личньїм составом чинов, назначенньїх для зтого дела, поручается непосредственно Управляющему Межевьім Корпусом. Все могущие возникнуть при межевании недоразумения и вопросьі разрешаются им в пределах предоставленной ему власти, а в случаях, превьішающих

таковую, он испрашивает разрешения от Межевого Департамента Сената. 14. Для межевания же Черниговской и Полтавской губерний и для

ближайшего наблюдения за правильним и успешньїм его ходом, учреждаются в сказанних губерниях:

а) Межевие Комиссии в тех городах, по уездам которнх будет открьіто межевание.

иб) В каждом губернском городе по одной Межевой Палате.

15.Личньїй состав и содержание сих учреждений определеньї прилагаемьім у сего штатом.

Положение о размежевании Черниговской и Полтавской губерний.

Санкт-Петербург, 1860. — С. 1—5.

Витяг із «Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності» (1861 р., лютого 19)

1. Кріпосне право на селян, оселених в поміщицьких маєтках, і на дво­ рових людей скасовується назавжди, в порядку, зазначеному в цьому По­ ложенні і в інших разом з ним виданих Положеннях і Правилах. [...]

3. Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, на­ дають за встановлені повинності в постійне користування селян садибну їх

408

Розділ VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі...

осілість і, крім того, для забезпечення їх побуту і для виконання їх обов’яз­ ків перед урядом та поміщиком ту кількість польової землі й інших угідь, яка визначається на підставах, зазначених в місцевих Положеннях. [...]

8.Поміщики, наділивши селян в постійне користування за встановлені повинності землею, на підставі місцевих Положень не зобов’язані надалі ні

вякому разі наділяти їх будь-якою додатковою кількістю землі.

9.Після набрання чинності цього Положення знімаються з поміщиків:

1)обов’язки по постачанню продовольства та опікуванню селян; 2) відпо­ відальність за внесення селянами державних податей і виконання ними грошових та натуральних повинностей; 3) обов’язок клопотатися за селян у справах цивільних і кримінальних [...] і 4) відповідальність за них у всіх ка­ зенних стягненнях, як-от: штрафах, митах та ін. [...]

17.Селяни, які вийшли з кріпосної залежності, утворюють в справах господарських сільські громади, а для безпосереднього управління і суду об’єднуються у волості. В кожній сільській громаді і в кожній волості гро­ мадськими справами керують громада та її виборні на основах, викладених

уцьому Положенні. [...]

23.Селянам, які вийшли з кріпосної залежності, надається право на­ рівні з іншими вільними сільськими жителями і з додержанням встановле­ них в загальних законах і в цьому Положенні правил:

1)провадити вільну торгівлю, дозволену селянам, без взяття торговель­ них свідоцтв і без сплати мита [...]

2)відкривати і утримувати на законній підставі фабрики і різні проми­ слові, торговельні та ремісничі підприємства [...]

3)записуватися в цехи, займатися ремеслами в своїх селищах і прода­ вати свої вироби як у селищах, так і в містах [...]

4)вступати в гільдії, торговельні розряди і відповідні їм підряди. [...]

59.Поки селяни залишаються зобов’язаними поміщикові, на землі якого вони оселені, сільський староста повинен: селян, які виконують «іздельну» повинність [панщину], наряджати на роботу, а з оброчних стягува­ ти оброк, відповідно до вимоги поміщика, обґрунтованої правилами Міс­ цевих Положень, і взагалі негайно виконувати законні вимоги поміщика під свою особисту відповідальність, згідно з виданими про селян Положен­ нями. [...]

148.Поміщикові надається на підставах і в межах, Нижчезазначених, право вотчинної поліції в сільській громаді тимчасовозобов’язаних селян, на землі його оселених, і разом з тим поміщик є попечитель сільської гро­ мади. [...]

151.Селяни, оселені на землі поміщика, зобов’язані захищати його і його домашніх від усяких насильницьких дій, зазначених в пунктах 1 та 2 ст. 150, а також надавати їм допомогу при раптових громадських лихах (п. З, ст. 150), для усунення яких потрібна одночасно велика кількість ро­ бочої сили. Для цього в разі небезпеки як сільське начальство, так і селяни повинні з’являтися на допомогу навіть і без виклику їх поміщиком. [...]

153.В разі-зловживань і взагалі несправного виконання старостою або помічником старшини їх обов’язків, поміщик має право вимагати заміни їх [...]

409

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

158.Поміщикові протягом перших дев’яти років після затвердження цього Положення надається право, якщо він визнає перебування якого-не- будь селянина в громаді шкідливим або небезпечним; запропонувати самій громаді виключити цього селянина і віддати його в розпорядження уряду.

Вразі незгоди громади з пропозицією поміщика він може звернутися про це з проханням в повітове мирове зібрання для подання губернському в се­ лянських справах присутствію. [...]

160.Якщо поміщик вважає, що мировий присуд суперечить існуючим постановам, або є шкідливим для добробуту сільської громади, або таким, що порушує права поміщицькі, то, припиняючи виконання такого прису­ ду, доводить про це до відома мирового посередника, який зобов’язаний негайно задовольнити законні вимоги поміщика. [...]

187.Кожна сільська громада як при общинному, так і при дільничному або подвірному [спадковому] користуванні землею відповідає круговою по­ рукою за справне відбування казенних земських і громадських повинностей кожним з її членів. [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 18-20.

«Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності» про викуп ними своїх садиб та польових угідь

(1961 р., лютого 19)

[•••]

3. Придбання у власність селянами разом з садибною осілістю польо­ вих земель і угідь, відведених їм в постійне користування, допускається не інакше, як за згодою поміщика [...]

35. Придбання у власність садибного і польового наділу, відведеного селянам в постійне користування, може провадитися за вимогою одного поміщика не інакше, як усією сільською громадою [...]

64.В разі купівлі селянами у власність їх наділу за взаємною добровіль­ ною угодою з поміщиком, як без сприяння, так і при сприянні уряду сума платежу за куповані землі не обмежується ніякими певними розмірами, а залежить тільки від розсуду сторін, які договорюються [...]

65.За основу для визначення розміру викупної позики береться грошо­ вий оброк, призначений з селян на користь поміщика по уставній грамоті (на підставі Місцевих Положень про поземельне влаштування селян, посе­ лених на поміщицьких землях), за наданий селянам у постійне користуван­ ня садибний і польовий наділ. Якщо купується не повний по уставній гра­ моті наділ, а частина його, то для визначення покупної позики зазначений оброк знижується відповідно до зменшення при цьому наділу і згідно з правилами, встановленими у згаданих Місцевих Положеннях, для обчис­ лення грошових оброків.

66.Зазначений у попередній статті річний оброк за куповану землю ка­ піталізується з шести процентів, тобто множиться на шістнадцять і дві тре­ тини. З обчисленої на цій підставі капітальної суми призначається в позику

410

Розділ VI. Зміни в суспільно-полпичному, соціально-економічному та культурному поступі...

селянам для видачі поміщикові [...] певна частина, а саме: 1) під час купів­ лі у власність селянами повного, по уставній грамоті, наділу — чотири п’я­ тих (тобто 80 коп. за карбованець); 2) під час купівлі наділу зменшеного [...] три чверті (тобто 75 коп. за карбованець) [...]

113.Селяни, які придбали у власність землю за допомогою викупної операції, зобов’язані вносити в казну щорічно взамін належного поміщикові за цю землю оброку по шість копійок на карбованець з призначеної урядом викупної позики аж до погашення її. Такі платежі звуться викупними.

114.Викупна позика погашається внеском викупних платежів протягом сорока дев’яти років з дня видачі позики.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т.

Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 21.

Рапорт про відмову селян у м-ку Кам’янці, селах Пляківці та Юрчисі Чигиринського повіту Київської губернії виконувати повинності, викликану тлумаченням відставним унтер-офіцером О.Ф.Усовим Положення 19 лютого 1861 р. в дусі селянських вимог (1861 р., травня 5)

При разьездах моих по уезду узнал, что в имении помещика Давидова в м. Камянке женьї тамошних крестьян, явясь 3 сего мая к помещику своє­ му, обьявили, что они женской барщиньї с 1 мая отрабатьівать уже не будут. Я тотчас прибнл в м. Камянку и, собрав тамошних крестьян, от которнх, а равно и от самого помещика Николая Давидова, уверился, что крестьяне мужчини аккуратно и в точности исполняют барщину и все лежащие на них повинности. Жени же их в присутствии моем и помещика Да­ видова обьявили, что они с 1 мая барщиньї отбивать не должни и не будут. В селении же Пляковке и д. Юрчихе имения помещика Давидова как мужчини, так и женщиньї во всем исполняют свои обязанности.

К результату таковому, как по моєму расследованию открито, послу­ жило то: 1. Что отставной унтер-офицер Александр Федоров Усов, бив грамотним, прибив Черкасского уезда из м. Смелой в м. Камянку для приискания, как обьяснял, должности, читал крестьянам м. Камянки височайшие Правила, разьяснил им, что женщиньї с 1 мая барщиньї делать не должни; и 2. Что помещик Трипольский, имение коего отстоит от

м.Камянки в трехверстном расстоянии, по добровольному соглашению с крестьянами заключил с ними условие 20 минувшего апреля в том, чтоби женская барщина отбивалась с двора по 12 дней в год, а потому крестьяне

м.Камянки, и в особенности женщиньї, остаются в том убеждении, что зто не собственная воля помещика, а распоряжение правительства, которое не исполняется местной властью; что читаннне им унтер-офицером Усовьім правила в отношении женской барщиньї действительни, а только укрьіваемьіе пред ними. И хотя я вместе с помещиком разьяснял им пра­ вила зти и принимал все возможнне мери и убеждения вразумить женщин в неправильном их домогательстве и исполнении своих обязанностей, но

411

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

все зто осталось без последствий. Они не послушались и остались в своем упорстве. Старшиньї же и крестьяне м-ка Камянки мужчиньї, сделали надежду, что они будут стараться вразумить женщин к отбнванию по-преж- нему барщиньї и надеются, что чрез несколько дней зто исполнится, при каковом убеждении остается и сам помещик Давьщов, не желая притом, чтобм к побужденню женщин бьіли принимаемьі более строгие и знергические мерьі.

Селянський рух на Україні 1850—1861 pp.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1988. - С. 270-271.

З редакційної програми журналу «Основа» (1861 р.)

Программа Основи обнимает все, что может занимать просвещенное общество по отношению к южно-русскому народу и к местам, которьіе они более или менее населяют. Считаем долгом обьясниться несколько подробнее о значений каждого из ее отделов.

I.До сих пор прошедшая и настоящая жизнь нашего народа возсоздавалась то на северно-русском, то на южно-русском язьхке. Вопрос о недостаточности северно-русскаго язьїка для изображения Украинцев, поднятьій

внедавнєє время, решит сама словесность. Ми открьіваем свой журнал для художественньїх произведений на обоих родственннх язьїках. Зная, как важно во всяком деле начало, мн будем держаться самаго строгаго внбора относительно произведений изящной словесности на язнке украинском. (При зтом с особенннм удовольствием упомянем, что украинский отдел словесности уже обеспечен у нас значительннм запасом произведений лю­ бимих наших писателей — Марка Вовчка и Т.Гр.Шевченка).

II.История Южной Руси получила новий интерес для всех русских лю­ дей с того времени, как Н.И.Костомаров обнародовал своего «Богдана Хмельницкаго». Историк наш продолжает свои занятия с свойственною ему настойчивостию и, как читатели могли заметать из его статей, напечатанннх в журналах после «Богдана Хмельницкаго», делает новие шаги к уразумению нашего прошедшаго. Основа исключительно избрана им для помещения трудов, хранящихся у него, покаместь, в рукописях, а также и всех статей, которне могуть бьггь вьізваньї текущими явленнями литературьі.

История Южной Руси до сих пор еще представляет обширную малоразработанную новь. В особенноста недостаточно изучение внутреннего бьіта страньї, — без чего, естественно, истинная история невозможна. Как много предстоит еще узнать и разьяснить, можно судить по безпрестанньш изданиям, на русском и польском язиках, нових исторических и юридических документов, касающихся Южной и Западной Руси, и по богатствам,

хранящимся в Императорской Публичной Библиотеке, в официальньїх и частньїх архивах, которне также обладают огромньїм множеством материалов. [...]

[...] чем образованнее общество, тем сознательнее, тем искреннее и живее дорожит оно памятниками минувшаго, и тем више всех преходящих

412

Роз д і л VI. Зміни в сусшльно-оалітичному, ооцЬиіьно-екоиомпноіцуіа культурномупоступі...

соображений и увлечений ставит оно историческую истину. история должна в себе самой заключать свою цель, а не служить средством для посторонних целей.

Зтим убеждением будет руководствоваться Основа; — в зтом именно смьісле ми дорожим нашей историей, древностями, жизнеописаниями юж- но-русских людей, (на каком бьі поприще ни совершалась их общественная деятельность), дорожим разньїми актами, старинними записками частньіх людей, одним словом — всем, что может осветить жизнь всех слоев южно-русского народа.

III. В последнее время, зтнография в тесном смисле, В СВЯЗИ с язнкознанием и изучением современного общественнаго и частнаго бьгга, стала на степень науки и получила, в кругу других знаний, обширное применение. Без помощи зтнографии невозможно обьяснить многих явлений исторических, юридических и зкономических, ни уразуметь народнаго бита и характера, следовательно, независимо от интереса науки, зтнография должна иметь у нас чрезвнчайно-важное, современное, значение. [...]

По такому соображению, мьі придаєм особенное значение зтнографическому отделу Основи и, имея в руках разносторонние народоописательньіе материали (в числе которих находится и переданное нам П.А.Кулишем продолжение известннх «Записок о Южной Руси»), надеемся сделать наш зтнографический отдел весьма любопьітньїм. [...]

IV. [...] Основа будет внимательно следить за действиями общества и распоряжениями правительства на пути народнаго образования и сообщать обо всех явленнях жизни, полезних или вредньїх просвещению, на всем пространстве южно-русского края. [...]

V.Природа южно-русского края до сих пор слишком мало исследована

иописана. Его география, его естественние богатства, условия климата и почви и влияние их на образ жизни, на занятия и здоровье народа, изредка бьіли предметом детальнаго изучения и остаются мало известнн науке, пракгическим хозяевам и промишленникам. Ми желали би, по возможности, восполнять зтот пробел. [...]

VI. [...] Ми желаем сделать зкономический отдел Основи как можно более полезньїм в практическом отношении и потому будем помещать в нем только такия статьи теоретического содержания, которие могут иметь непосредственное отношение к жизни и бить применими к местньїм условиям края. Предположив внимательно следить за ходом сельского хозяйства, промьішленности и торговли на юге и представлять, по зтим предме­ там, возможно-подробнне сведения, ми усердно просим людей близкостоящих у дела, сообщать нам предположения о способах к улучшению и развитию сельского хозяйства, промишленности и торговли, о различних видах помещичьяго и крестьянскаго хозяйства, а также устройства и управ­ лення имениями, фабриками и заводами; о положений на них рабочего класса; о доходах от земледелия и других статей, о влиянии на хозяйство вольнонаемного труда; о замене рабочей сили машинами; о применении к местному хозяйству новейших откритий и усовершенствований [...]

Цель нашего издания — всестороннее и беспристрастное исследование южно-русского края, — уразумение его потребностей, — критический

413

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

взгляд на себя в прошедшем и настоящем, — общественная польза. Общечеловеческое просвещение, в применении к местньїм условиям края, будет руководящею идеею редакции. [...]

Основа.

1861. - № 1. - С. 1-7.

З доповіді голови слідчої комісії про недільні школи (1862 р., серпня 20)

[...] ініціатива про розповсюдження грамотності в народі і про недільні для цього школи вийшла не від уряду безпосередньо, а, на нещастя, від таємного товариства, яке утворилося в 1855 році в Харкові з метою змінити спосіб правління і взагалі внутрішній порядок в Росії. Засновниками і голов­ ними рушіями цього підбурливого товариства були студенти Харківського університету: Бекман, Моравський, Єфіменко, Завадський і Івков, а спіль­ никами — студенти Левченко, Португалов, Зеленський, Раєвський та інші. Не усвідомивши ще думки про заснування недільних шкіл, товариство стало спочатку трудитися над поширенням грамотності в народі, а особливо між розкольниками за допомогою різних рукописних статей (заміток, повчань і т. п.) обурливого змісту. Потім, коли внаслідок безпорядків, які були в 1858 ро­ ці в Харківському університеті, деякі члени таємного товариства (Бекман, Моравський і Левченко) переїхали в Київ, то тут склалося нове ще ширше коло їх товариства, яке привернуло до себе деяких студентів Київського уні­ верситету. В цьому колі вперше проявляється виразний і свідомий намір про заснування недільних шкіл для поширення за їх допомогою пропаганди в народі. На чолі цього починання стає професор Павлов; за діяльною участю його, як агента уряду і разом з тим передової людини, з одного боку, було одержано дозвіл начальства на заснування недільних шкіл у Києві, під го­ ловним наглядом його ж, Павлова, а з другого — об’єднані при ньому особи із злочинними тенденціями почали діяти вільніше і рішучіше і встановили відносини із студентами університетів столичних.

Таємна і злочинна мета недільних шкіл у Києві очевидна з багатьох натяків і думок, висловлених головними діячами в їх паперах, розглянутих слідчою комісією, а особливо із слів колишнього викладача в тих школах Левченка, який рішуче висловився: «що засобом до поширення в масі про­ стого народу ліберальних ідей повинні служити недільні школи». Крім то­ го, гідно уваги, що на вечорі, даному студентами Київського університету професору Павлову 14 грудня 1859 року, Зеленський дозволив собі натяк­ нути на паралель 14 грудня 1825 року, а Павлов, якому дякували за участь у недільних школах, проголосив тост за здоров’я того, хто стоїть на чолі прогресивного руху Росії. Приклад Києва незабаром наслідували в Харкові, де недільні школи засновані за розпорядженням начальства в 1860 році; з листів про це Левченка до Бекмана і Павлова в Київ видно, що з нагоди відкриття в Харкові шкіл Завадський, якому там було багато діла, не поїхав тоді в Петербург; що зайняття харківських шкіл передбачаються значно ширше, ніж у Києві, одне тільки не гаразд, що школи підпорядковані штатним доглядачам. Беручи участь таким чином у створенні недільних

414

Роз д і л VI. Зміни в сустльно-полгппііому, соціально-економічіюму та культурному поступі...

шкіл, злочинці поширювали пропаганду і в інших учбових закладах, а та­ кож розсилали в різні місця заборонені твори іноземної преси і мали зв’яз­ ки з своїми агентами в столицях. [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 273-274.

З регламенту Буковинського сейму (не пізніше 1863 р.)

§ 1

І. В і д к р и т т я с е с і ї

Крайовий маршалок відкриває скликаний цісарем сейм, головує на се­ сії, керує сесією, закриває сейм по завершенні обговорення справ або на виконання найвищого доручення (§ 10 К.П.).

§ 2

II. П е р е в і р к а ч и н н о с т і в и б о р і в

Виконавчий комітет крайового сейму повинен перевірити посвідчення новообраного депутата і доповісти про результат сейму (§ 30 К.П.).

Застосовується сертифікат про вибори на період існування ймовірності щодо законності виборів, допоки не буде доведене протилежне (§51 ПВС).

§3

Прийняття рішення щодо законності виборів належить сейму. Та осо­ ба, про чиї вибори йдеться, повинна утриматись від голосування.

§4

Увипадку визнання недійсності виборів депутата та коли депутат складає свій мандат, помирає, втрачає професійну придатність, крайовий маршалок відразу віддає всі необхідні розпорядження для проведення нових виборів.

§5

Опротестування результатів виборів береться до уваги протягом 4 тиж­ нів після оприлюднення результатів виборів.

§ 6

III. П р и в е д е н н я д о п р и с я г и

Після оприлюднення результатів виборів новообрані члени виконавчо­ го комітету сейму перед маршалком присягають цісарю на вірність, поко­ ру, дотримання законів, добросовісне виконання своїх обов’язків.

§ 7

IV. Г о л о в а і б ю р о

Крайовий маршалок, його заступник, секретар та розпорядник утво­ рюють бюро сейму.

415

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

§8

Крайовий маршалок відкриває і закриває засідання, головує на ньому, керує перемовинами, надає слово, виносить питання на голосування, про­ голошує його результат, слідкує за дотриманням порядку на засіданні, має право перервати засідання у випадку якогось втручання і припинити його, а порушника порядку змусити залишити зал засідання.

Він має право розгляду та розподілу всіх заяв, що надійшли, є особою, що представляє орган у всіх зовнішніх питаннях.

Документи, виготовлені письмовим способом, що виходять з сейму, повинні підписуватись крайовим маршалком і секретарем.

§ 9

Всі обов’язки і права крайового маршалка у випадку і на час його від­ сутності переймає його заступник.

§ Ю

Крайовий маршалок призначає двох службовців виконавчого комітету сейму для виконання функцій секретаря. [...]

§14

V. Д е п у т а т и

Депутати зобов’язані брати участь в обговореннях і справах сейму. Відпустку тривалістю 8 днів надає крайовий маршалок, щодо тривалі­

шої — вирішує сейм.

§15

Кожний депутат зобов’язаний прийняти вибір, який йому випав, проте з поважної причини він може просити про припинення своїх повноважень, про що вирішуватимуть збори.

Хто з депутатів вже є членом двох комітетів, може відхилити пропози­ цію щодо своєї участі в наступному комітеті.

§ 16

Крайовий президент герцогства Буковина, або визначений ним комісар, мають право з’являтися в сеймі; будь-коли брати слово; але участь у голосу­ ванні можуть брати, лише якщо є членами виконавчого комітету сейму.

§17

V I.К о м і т е т и

Обговорення питань, що потрапили до сейму, здійснюється через комі­ тети, які повинні складатися щонайменше з п’яти членів, обраних сеймом.

За ініціативою сейму, з цією ж метою можуть бути утворені окремі ко­ мітети для певних напрямків та окремих справ.

Кожний комітет обирає зі свого середовища голову та секретаря.

416

Р о з д і л VI. Зміни в сустльно-поігітачному, соціально-економічному та культурному поступі...

§ 18

Дійсними комітетами є: комітет з підтвердження правильності (верифі­ кації) документів та комітет з розгляду петицій. [...]

§20

Кожний член виконавчого комітету сейму, обраний до одного з коміте­ тів, зобов’язаний регулярно з’являтись на його засіданнях.

Якщо один з членів комітету був відсутній без поважної причини на трьох засіданнях поспіль, то голова комітету повинен призначити нові вибори. [...]

§60

XI V . І н т е р п е л я ц і ї

Кожний депутат має право поставити на обговорення питання поза порядком денним, адресоване комісару від уряду, голові виконавчого комі­ тету сейму або головам комітетів.

§61

Інтерпеляції, які член виконавчого комітету сейму бажає адресувати крайовому маршалку, або призначеному замість нього комісару, подаються голові у письмовому вигляді за підписом щонайменше 5 членів до початку засідання і на засіданні секретар зачитує їх вголос, попередньо повідомив­ ши про це подавача запиту.

§62

Запитання та інтерпеляції, що адресуються виконавчому комітету, доз­ воляється ставити без обмежень, ухилятись від відповіді забороняється. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 669-672.

Розпорядження Міністра внутрішніх справ П.О.Валуєва про заборону української мови

(1863 р., липня 18)

Вследствие представлення от 27 минувшего июня за № 342 предлагаю Киевскому цензурному комитету сделать распоряжение, чтобн в печати дозволялись только такие произведения на малороссийском язьіке, которьіе принадлежат к области изящной литературм; пропускание же книг на зтом язьіке как религиозного содержания, так учебньїх и вообще назначенньіх для первоночального чтения народа, приостановится до разрешения возбужденного по зтому предмету вопроса в установленном порядке, о чем Комитет будет своевременно поставлен в известность.

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. 6: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 68.

417