litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

собственная их польза, для правильного расчета отработанньїх и заработанньїх дней, то все с криком отозвались, что книжек им не надо и что коли не взяли, то и не возьмут. [...]

Убедясь в зтом и имея в виду, что означенное м-ко Жаботин искони сльїло особеннмм буйньїм духом, что здесь бьіл притон гайдаматских разбойников и отсюда гайдамаки начали опустошения по Украине, и крестьяне, населяющие зто местечко, еще живо помнят те бесчинства, в которьіх отличались дедьі их; равно соображая, что оба ньінешние священники по особенному невежеству и пьянству с крестьянами не только не имеют и не в состоянии иметь никакого нравственного влияния на своих прихожан, но даже из них Дембовский подозревается во вредном направлений крестьян противу порядка, я решился кончить настоящее поручение одним только разьісканием и открьггием причин, без и малейшего участия военной командьі, тем более, что здесь для восстановления порядка и предупреждения давно посеянного зла, при нових подстрекательствах, непременно нужно до 3000 войска с двумя орудиями артиллерии.

Время приближалось к вечеру. Я еще потребовал к себе 5 человек крестьян и начал снимать с них показання. Вдруг посльїшался на дворе шум­ ний говор. Я вьішел на крьільцо и приказал замолчать крестьянам и расходиться по домам, но при зтом заметил, что толпа увеличилась, и бьіло народа обоего пола до 1000 душ. Священник оставался на крьільце, я пошел в средину толпьі к старикам и повторил расходиться по домам до другого дня. Все замолчали, но не трогались с места; в зто время священник, подойдя ко мне, сказал, что ему пора домой, потому что на другой день праздник; я спросил его: «Какой праздник?» Он отвечал: «Казанской Божия матери» — и отправился домой; я остался в толпе и приказьівал с земским исправником расходиться по домам; есаул казачьего отряда Банников сидел в то время на крьільце помещичьего дома, а возле крьільца стоял казак Григорьев. Священник едва дошел до ворот, вдруг поднялось смятение — и в одно мгновение все мужики и бабьі бьіли вооруженьї дубинами и рога­ тинами и бросились к крьільцу, где крестьянин Наум Мокренко, задев казака Григорьева, закричал бить казаков. [...]

Никакое следствие, никакие формальньїе и секретине правительственньіе разьіскания не могли бьі открьіть скрьівавшегося в Жаботине преступного заговора противу порядка, — здесь непременно таилось страшное зло, которое теперь обнаружено действиями самих мужиков.

Если би даже со мною бьіла команда из 500 человек, я и тогда, без особого приказания не решился бьі иначе действовать, потому что, кроме неизбежного кровопролития, приведени бьіли в смятение другие окольньїе селения, которьіе находятся под влиянием Жаботина: Плескачевка, Куликовка, Грушковка. [...]

Селянський рух на Україні 1826—1849 рр.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1985. - С. 282-292.

398

Розділ VI. Зміни в сусшльно-полгпічіюму, соціально-економічному та культурному поступі...

Заява буковинських поміщиків у Крайову президію про те, що депутати рейхстагу Лук’ян Кобилиця і Юрій Тимош

підняли повстання селян на Буковині, та про необхідність вжити заходів для його придушення

(1848 р., грудня 21)

Вже в місяці червні ц. р. дозволили собі буковинські дідичі повідомити високе міністерство про насильства, що їх пробували чинити місцеві гро­ мади над панською власністю, причому висловлено припущення, що злов­ мисний вплив багатьох мужицьких депутатів викликав це повне небезпеки становище.

І хоч високе міністерство вважало за потрібне доручити своїм високим розпорядженням Буковинському обласному урядові енергійно придушити такі насильства і звернутися до депутатів, аби вони в письмовій формі зак­ ликали своїх виборців поважати чужу власність, все-таки стан анархії в краю не тільки не зменшився, але ще більше розширився до самовільних насильств і охопив всі домінікальні грунти і ліси. Таке становище загрожує одним ударом повалити цілу існуючу до цього часу власність і поділити правом закріплену панську власність між мужиками, причому не можна передбачити на чому зупиниться цей переворот.

Тепер ми можемо з певністю твердити, що депутати рейхстагу, яким доручена доля темного народу нашого краю, і є причиною нещастя, що на­ висло над нашими головами.

Кобилиця і Тимош — люди з найнижчим культурним рівнем, без жод­ ного знання, без жодного почуття права, які вже раніше висувалися як но­ сії вимріяних прагнень народу і які заперечували всякий законний автори­ тет та сприяли явним насильствам [...] Ці люди тепер наділені гідністю депутатів, під захистом, дуже зле зрозумілої, недоторканості виступають з небувалою зухвалістю, захоплюють своєю містикою народ і проповідують диявольські засади, які народ з жадобою сприймає і без жодної перешкоди здійснює на ділі.

Тільки приїхавши у відпустку з рейхстагу на Буковину, депутати Ти­ мош і Кобилиця насамперед скликали багато народу їхніх виборчих округ та в урочистих виразах розповіли їм про те, чого вони добилися для народу як депутати рейхстагу. Не дивним проте є, що в людей таких принципів при доповіді частка правди виявилася дуже маленькою. Головний їх намір був спрямований на те, щоб поширити та закріпити за всяку ціну їх вплив на народ, щоб потім можна було без перешкод використовувати народ для своїх приватних цілей.

Зокрема Кобилиця не побоявся засліпити темного селянина своєю авантурницькою брехнею, оголошуючи себе людиною, від слів якої зале­ жить все майбутнє селянства. Прикрашений різного роду зірками, з шов­ ковим шарфом через плечі, виступав він перед зібраною великою масою народу, який вітав його оваціями. В своєму зухвальстві загнався він так да­ леко, що покарав перед зібраною юрбою 25-ма киями одного звичайного

399

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

мужика з села Іспасу, який відважився висловити сумнів в його силі та ве­ личі. Цим хотів він добитися, щоб селянин змінив свій погляд.

Тимош обіцяв громадам своєї виборчої округи передати їм виключне право на пасовиська та ліси доміній, зараз же і поділив між громадами Пресикорянський ліс, незважаючи на будь-які власті, що існували досі, прогонив війтів та наставляв нових, доручив громадам забрати печатки від доміній, які, як він казав, вже не існують.

Тринадцять квадратних миль вижницьких і путилівських гір — місце­ вості Чудин, Пресикоряни, Бергомет над Серетом, Вашківці над Черемо­ шем і багато інших громад перебувають у повнім повстанні, громади заби­ рають грунти і ліси, з явним глумом організуються проти обласного і домінікального урядів, які поки що ще існують, на зразок принципів, виробле­ них реформаторами Кобилицею і Тимошем.

Хоч Буковинський ц.-к. обласний уряд старається спинити ці завору­ шення, та щирі його бажання при недостачі засобів, які є в його розпоряд­ женні, не в силі покінчити з широко розгорнутим повстанням мужиків проти великих дідичів. [...]

Велике слово його величності Фердинанда Доброго гарантувало всім класам суспільства рівні права перед законом і рівний захист урядом. Як жахливо суперечать ці гарантії нашого незабутнього монарха з сучасним становищем на Буковині, де нещасливі дідичі, полишені ненаситній жадобі ніколи незадоволеного мужика, при довготривалості такого становища приречені на цілковиту руїну.

Тільки в скорій, відповідній особливому становищу допомозі спочиває надія буковинських дідичів.

Вірячи в наше добре право, звертаємося ми до високошановної ц.-к. крайової президії з проханням розпочати слідство проти бунтарів народу Кобилиці і Тимоша, покарати їх згідно з кримінальними законами, допо­ вісти про їх вищенаведені щодо нас злочинні вчинки високому міністер­ ству і високому рейхстагові, добитися їх усунення з останнього, потім енергійним, гідним великого і сильного уряду виступом покласти кінець безмежним нападам обманутих сільських громад та жахливому становищу, в якому ми кілька місяців перебуваємо.

Це становище, очевидно, є результатом агітації тих часто згаданих двох депутатів рейхстагу.

Селянський рух на Буковині в 40-х роках XIX ст.: Збірник документів. Київ, 1949. - С. 188-190.

Повідомлення Галицького губернаторства про вилучення з тексту присяги державних службовців зобов’язання не брати участі в таємних товариствах та скасування вимоги надання ними відповідних обов’язкових розписок (1849 р., січня 6)

Було порушено питання про те, чи потрібно зазначати в текстах прися­ ги службовців та публічних державних вчителів про недопущення участі у таємних товариствах, а також чи зобов’язаний кожний державний службо­

400

Р о з д і л VI. Зміни всустльно-палтгшому, соціальво-економі'ному та культурномупоступі...

вець давати розписку в тому, що він не має жодних стосунків з яким-небудь таємним товариством.

Хоча це існуюче дотепер правило не суперечить основним положенням сучасної системи управління, проте Міністерство внутрішніх справ вважає такі заходи надмірними і у зв’язку з цим указом від 14 грудня 1848 ч. 323 наказало вилучити із вжитку обумовленість цього в тексті присяги служ­ бовця, також скасувати вимогу у наданні такої розписки.

Це високе погодження доводиться до відома окружним головам для повідомлення у підпорядковані їм магістрати.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 642.

З листа Я.Ф.Головацького до О.М.Бодянського про ситуацію з українською мовою в Галичині (1849 р., квітня 9)

[...] Якоби предитечі нашого воскресенія, кілька літ тому взад ялися луччії русини покріпляти свою народність — старанно ізучувати свій язик, упражнятися в писаню сочиненій в народнім язиці, — чули своє возрожденіє, як тая билинка, що парістки пускає, чуючи весну зближаючуюся. Нині тоє стараніє, тая наука увінчана найлуччим успіхом, ба, пожитком для ці­ лого народу. Високоє правительство ізрекло рівноправність нашого мало­ руського язика із другими австрійської держави. Вследствіє того має бути язик руський заведен в школах, судах і урядах нашої Русі Галицької. Тепер пора русинам всіма силами робити, щоби все тоє в житя ввести, що правительством ласкаво надано. І о тоє русини стараються. Хоч для малості уче­ них людей к тому способних поволі той поступ діється, но споглянувши навпаки, за один ще несповна рік много ся зробило. В школи заводиться руський язик. Молодіж охотно береться до науки руського язика. В народ­ них і городських училищах ледве не всюди уже в нашій Галицькій Русі обучають читаню і писаню руському. При гімназіях також учреждени ка­ федри руського язика, де вся молодіж должна учитися по-руськи. Сього року по більшій части тільки релігія може убути в руськім язиці преподавана, за неімінієм учебних книг, но на другий шкільний рік будуть старатися руськії учителі гімназій і другії предмети учити по-руськи. В Львівськім університеті учреждена кафедра язика і словесності малоруської, которих то предметів я маю честь бути публічним ординар[ним] професором. Адже сього року шкільного факультети філософський і правний суть замкнені, то преподаванія одбуваються в ліцейному академічеському класі, на которі лекції многоє множество слушателів ходить. В ліцеї перемишльськім сього року преподаються науки релігії і філософії в обох годах філософського факультету по-руськи. Найшло би ся і більше професорів, которії би желали по-руськи преподавати, але, для совершенного недостатка учебних ру­ ських книг, тяжко їм приходить переводити або переділивати свої предме­

401

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ти для руських лекцій. В богословських заведеніях у Львові і в Перемишлі преподаеться уже большая часть предметів в руськім язиці. Всюди відзи­ вається руськоє слово, руський дух — коли перед роком ніхто не учив сло­ ва руського в жоднім шкільнім заведенію, кромі хіба приходських училищ. Од місяця червня завелася у нас Матиця галицько-руськая з подобним наміренієм, як то чеська і другії слов’янськії, і має уже сто кількадесять сочленів. Не маючи, однако, значительних грошей, не могла ще більших сочиненій видавати. Первую увагу звернуло тоє общество на ізданіє добрих учебних книжок для дітей. В тім наміренію видала Матиця «Букварь язьїка малорусского», написаний Ант[оном] Добрянським, парохом із Валяви, і зачала печатати граматику малоруську, мною сочиненую. Вийде також небавком кілька моїх преподаваній о руській словесності ізданієм Матиці га- лицько-руської. Тая ж Матиця созвала була в місяці жовтні минувшого года собраніє учених руських, котрі нараджували над піднесенієм народних шкіл і народної словесності. [...]

[...] В Коломиї завелась «Читальня руська», тоже і у Львові таке общес­ тво заводиться. Но всюди одна гадка і одна скарга, що не можна книжок достати малоруських і вообще руських. То все, що досі зділалося к піднесеню народності, — мало воно мало, але сли подумаємо, яка тиха глуш перед роком була, то увидимо, що дуже багато зробилося, а по крайнім мірі під­ става сильна для будучності положилася.

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. 5: Романтики національного відродження (1800—1863 роки).

Київ, 2009. - С. 104-106.

Скарга селян с. Полтви Золочівського округу до Франца-Йосифа І про захоплення поміщиком громадських земель

(1851 р., жовтня 7/19)

[...] У 1848 р. пан дідич с. Полтви Михайло Торосевич заподіяв нам, підданим, різні кривди, а саме: загарбав наші землі, луки, зокрема долини Теребіж, Піднивки і Заливи, і заборонив нам вирубувати ліс, хоч цим пра­ вом ми користувалися з незапам’ятних часів. Ми декілька разів подавали скарги до ц.-к. окружного уряду, але жодної з них не вдовольнили. Аж у кінці 1849 р. ми заявили про нашу кривду шостий раз ц.-к. окружному урядові і просили, щоб панові дідичу заборонили косити луки, зокрема лу­ ку, що зветься «На Заливах», доки окружна комісія не винесе відповідного рішення. Коли ж після останньої скарги не було прислано жодної комісії, ані видано рішення, пан почав самовільно косити луки. Тоді деякі нетер­ плячі члени громади захотіли заборонити панові косити навпроти своїх грунтів, доки не буде окружної комісії, то ж пішли і зігнали панських коса­ рів з луки. На першу скаргу пана Торосевича до Полтви приїхав пан ок­ ружний комісар з військом, який арештовував і сурово карав нас, бо кіль­ канадцятьом всипав по 50 київ, а одного навіть віддав до війська. За нака­ зом пана комісара громаду примусили своїм коштом скосити ці луки для

402

Розді л VI. Зміни в сусшлню-ікштчному, соціально-економічному та культурному поступі...

пана, даремно скласти в скирти і оплатити перебування комісії. Унаслідок цього громада була змушена через своїх уповноваженних подати скаргу у високе ц.-к. губернаторство. За наказом високого ц.-к. губернаторства була проведена окружна комісія. Приїхавши на комісію, пан окружний комісар Міхаловський заїхав у двір до пана Торосевича, влаштував там комісію і так перекрутив показання наших свідків, що окружний декрет випав не на нашу користь. Отже, ми поскаржилися на цей декрет у високе ц.-к. крайо­ ве губернаторство 28 лютого 1851 р. і просили призначити іншу комісію, і щоб свідки зізнавали під присягою. Але й досі не проведено комісії, і жод­ ного рішення ми не отримали. Пан Торосевич далі користується нашими луками, а ми мусимо терпіти кривди.

Хай ваша милість найясніший і найласкавіший цісар ласкаво зволить повірити в нашу кривду, у те, що пани витворяють з селянами, і яку спра­ ведливість знаходять селяни в уряді. На наші неодноразові скарги не було жодної відповіді, а на панську заяву відразу приїхала комісія і так неспра­ ведливо й суворо нас покарала. Тому підписані нижче депутати на підставі доданої копії повноваження, змушені з найглибшою покорою просити ва­ шу милість, найяснішого і найласкавішого цісаря, щоб звелів призначити найновішу комісію, яка б заслухала свідків під присягою, і щоб після вжиття потрібних правових заходів були повернуті землі і відшкодовані всі кривди.

Селянський рух на Україні 1850—1861 pp.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1988. - С. 48-49.

Зрозпорядження в. о. київського, подільського

іволинського генерал-губернатора про відрядження чиновника особливих доручень у села Таращанського

іВасильківського повітів для виявлення й арешту організаторів руху «Київська козаччина»

(1855 p., березня 19)

При обнародовании в церквях вьісочайшего Манифеста 14 декабря 1854 г. священник с. Федюковки в Таращанском уезде Павел Вьішинский обьяснял крестьянам вьісочайший Манифест и, возбуждая в них желание ополчиться, по домагательству их, составил списки тем из них, которьіе изьявили желание стать на защиту церкви и Отечества, об зтом священник доводил даже до моего сведения письменно.

По удостоверению дознано, что по обнародовании в церквях вьісочайшего Манифеста низведенньїй за пороки из дьякона в дьячки в с. Федюковке Слотвинский толковал крестьянам Манифест и говорил им, что те из них, которьіе запишутся, заслужат похвалу от начальства, и после того крестьяне домогались у священника, чтобьі он внес их в список, что он и исполнил.

В Таращанском уезде священник с. Станиславчика, графа Браницкого, толковал крестьянам Манифест у себя на дому, а крестьяне с. Лисович, при-

403

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

надлежащего также к йменням графа Браницкого, требовали у своего приходского священника привести их к присяге и записать в казаки, по примеру керданскош священника. Крестьяне обоих зтих селений, как доносит исправник, уже вразумленьї.

В Васильковском уезде в селах Саварке, Ольшанце и Синяве, входяицих так же в состав имений графа Браницкого, крестьяне требовали при­ вести их к присяге и записать в казаки. Из первьіх двух сел крестьяне сейчас бнли вразумленьї исправником, а с. Синявн на все обьяснения исправника отвечали, что они хотят служить богу и государю, и согласились исполнять барщину до разрешения их просьбьі, которую они будто посла­ ли ко мне (и которой доселе не получено). И при вьіезде из села исправника обьявили ему, что будут ждать резолюции и правди от воєнного гу­ бернатора.

Кроме сих случаев в том же уезде крестьяне с. Острова, подговореннне исключенннм за пороки из духовенства причетником с. Кердан Костецким, требовали так же у своего приходского священника записать их в ка­ заки. Того же домагались и крестьяне д. Биковой Гребли (графа Браниц­ кого), но уже они убежденн оставаться спокойними. В крестьянах сего последнеш села произвел некоторое беспокойство дворовий человек Корманский, которьій уверял их, будто крестьяне соседнего сел. Синяви при­ сягали. Человека зтого приказано посадить в тюрьму, а дьячка Костецкого арестовать и васильковскому исправнику предписано сьехать в Синяву и обьявить нескольким более влиятельньїм в обществе крестьянам, что они должньї спокойно заниматься своим хозяйством и работами владельцам и если последует повеление царя идти на защиту св. церкви, то им будет о сем обьявлено, и те из них пойдут, которне будут для сего избрани.

С високопреосвященннм митрополитом сделано уже сношение о вразумлении приходского духовенства, как должньї они действовать в подобньіх важньїх случаях, а из прилагаемого при сем в копии циркулярного предписания моего исправникам ви увидете, какого образа действий дол­ жньї в зтих случаях держаться полиции. [...]

Между тем, сейчас получено мною с зстафетою донесение таращанского уездного стряпчего о следующем происшествии:

16 сего марта исключенний из духовного звання дьячек с. Федюковки приехал в с. Беседку, принадлежащее графу Браницкому, уговаривал крестьян же описаться, по примеру федюковских крестьян, у священника.

Увлеченние сим крестьяне требовали у священника немедленно запи­ сать их в казаки и когда священник отказал, то крестьяне с дьячком собрались в питейном доме, и когда прибивший вскоре затем в зто село местний становой пристав требовал у крестьян вьідачи ему дьячка, то крестья­ не не согласились и обьявили приставу, что доставят его в с. Федюковку. Затем около 100 человек провожали дьячка и по дороге остановились снова в корчме, в которую прибьіл и становой пристав с крестьянами из с. Федюковки для арестования дьячка, но сии последние приказания прис­ тава не исполнили и дьячек крестьянами с. Беседки доставлен бил в его дом в с. Федюковку. Сюда прибьіл и местньїй пристав, и когда требовал у дьячка идти под арест, то крестьяне нанесли грубости и дерзости приставу.

404

Розділ VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі...

Об зтом происшествии я не имел еще донесення исправника, которьій, по словам донесення стряпчего, занят исследованием в настоящее время сего случая на месте. [...]

На ваше вьісокоблагородие я возлагаю успокоение н вразумление крестьян, приведение всего в должньїй порядок и исследование истиньї само­ го происшествия. [...]

Успокоив и вразумив крестьян сел Беседки и Федюковкн, действуя в зтом случае с исправником, вьі обьезжайте также с исправниками те села и деревни, как Таращанского, так и Васильковского уезда, в коих возникали описанньїе вьіше недоразумения и удостоверьтесь, в каком положеним находятся крестьяне. Везде, где будете проезжать, дадите совет священникам, чтобьі они не толковали вьісочайших Манифестов и не составляли би списков и смотрели бьі за своими причетниками, а в с. Синяве Васильковского уезда, если би до приезда вашего крестьяне не били окончательно вразумленьї исправником, вьі соберете там же почетнейших хозяев и, пригласив священника в присутствии вашем прочитать им Манифест, сделаете потом им такое же внушение, как и крестьянам с. Беседки.

При всех ваших действиях везде имейте ввиду, чтобьі с одной сторони — не охлаждать горячности крестьян ополчиться на защиту св. вери, а с другой — не поселять в них никаких надежд и мисли о неисполнении ими повинностей владельцу по данньїм правилам, о которьіх везде внушайте крестьянам, что они должни исполняться ненарушимо. [...]

Селянський рух на Україні 1850—1861 рр.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1988. - С. 84-88.

Повідомлення командування 4-І армії у Львові Крайовому управлінню Буковини про виступ селян с. Веренчанки проти військової екзекуційної команди (1855 р., серпня 21/вересня 2)

З надісланого нам донесення ц.-к. командування в місті і фортеці Заліщиках від 30 минулого місяця № 717 ми дізналися, що в ніч з 23 на 24 серп­ ня у буковинському селі Веренчанка вчинено бунт проти розміщеної там військової екзекуційної команди. В зв’язку з цим, з метою встановлення спокою і порядку туди було послано одну роту 3-го батальону піхотного полку його високості Людвига і придано її відрядженому для розслідування обставин панові окружному комісарові Кнапові.

Щоб отримати ясне і грунтовне уявлення про деталі цього бунту, при­ від до нього і фактичний перебіг, ми по-дружньому прохаємо люб’язно нам повідомити про наслідки розслідування цієї справи ц.-к. окружним ко­ місаром Кнапом.

Селянський рух на Україні 1850—1861 рр.: Збірник документа і матеріалів.

Ки'ів, 1988. - С. 133-134.

405

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З листа М.В.Юзефовича до В.М.Білозерського щодо організації просвітницької роботи серед населення

(1860 р., листопада 22)

[...] Надсилаю Вам ще (атраментом): Головні засади організації народ­ ної справи.

1.Розпочати як можна скоріше підготовку вчителів із селян — і для цього скористатися нинішнім розвитком місцевої університетської росій­ ської молоді, яка готова заради цієї мети пожертвувати свою працю не ті­ льки у святкові дні, але й щоденно.

2.Селян, що підуть вчитися на вчителів, слід звільнити від рекрутської повинності та інших як земських, так і суспільних повинностей, допоки вони будуть вчителями, з правом прослужити у цьому званні певний тер­ мін і зберегти ці привілеї на все життя. Як нагороду за вчительську працю суспільство надає їм від себе додатковий шматок землі. Такі заходи спри­ чинять те, що кращі та забезпечені люди запропонують для вчительського звання своїх дітей, що значно полегшить економічне питання.

3.Зайнятися терміново будовою учительських будинків, матеріал для яких повинні надати із найближчих казенних лісів. Побудову без будь-яких викрутасів простих гарних хат та їх опалювання повинні робити самі това­ риства.

4.Для ліквідації примусової системи навчання постановити, що через три чи чотири роки з дня відкриття школи всі неграмотні в її місцевості до двадцятилітнього віку повинні піти у рекрути раніше за грамотних, навіть, якби останні й були на черзі.

5.Заснувати тут товариство для поширення у народі грамотності й пра­ вославної освіти і дати йому всі необхідні повноваження для досягнення цієї важливої державної мети, а саме:

а) покласти на нього турботу як за підготовку вчителів, так і за від­ криття шкіл у всіх населених пунктах,

б) надати йому право вимагати, у чому потрібно, співпраці від місцевої адміністрації та отримувати всі офіційні відомості, які воно визнає корис­ ними для своїх справ,

в) дозволити йому збирати грошові пожертви на користь шкіл і взагалі шукати гроші для них, хоча б і з урядових джерел, тільки без обтяжування казни, і з приводу своїх рішень встановлювати зв’язки з урядовими особа­ ми, з правом клопотатись у вищих інстанціях.

6.Потім сплановану у статуті середніх і нижчих навчальних закладів свободу навчання грамоті не допускати у цьому краї, надати цю свободу виключно членам товариства та особам, обраним від нього чи від началь­ ства. [...]

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. 6: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 91-92.

406

Розділ VI. Зміни в сусшльно-полшічіюму, соціально-економічному та культурному поступі...

З положення про розмежування Чернігівської і Полтавської губерній (1860 р.)

1.Размежевание Черниговской и Полтавской губерний производится по настоящему бесспорному владению.

2.При разрешении споров о границах, принимать за первое правило и основание земскую десятилетнюю давность владения, до обнародования настоящего Положення.

3.На зтом основании не принимать никаких споров от тех владельцев или ведомств, от которнх, в течении земской давности, не бьіло подаваемо ни явочних, ни исковьіх прошений о завладении землями. [...]

4.Не признавать споров действительньїми и никаких доказательств не принимать и от тех владельцев или ведомств, которьіе хотя и до начала земской давности подавали прошения на завладение земель, но после подачи оньїх, в течении 10-ти лет, не призьівали к суду насильно завладевших тою землею и дела не производили; или, по решении дела чрез 10 лет, тою спорною землею не владели и прошения об исполнении решения не подавали.

5.За тем, в отношении актов и документов, совершенньїх законним порядком, принимать таковие в основание при разрешении межевих спо­ ров только тогда, когда в них описани известние мери, и л и живие урочи­ ща и другие принятие издревле обьічаями признаки, и когда бесспорному завладению не прошло 10-ти летней давности; в случае же споров о действительности представленних документов, производить разьюкивание на законном основании.

6.Если принадлежность спорной земли не будет доказана сторонами ни давностью владения, ни документами, то к разрешению таких споров делать сторонними людьми обиск о действительном владении каждого из спорщиков при обнародовании настоящего Положення и утверждать решение на зтом свидетельстве. А когда о прежнем владении свидетельства не будет или и прежде били спори, то спорньїе места разделять по отношению их к бесспорньїм землям. За возбуждение же бездоказательних споров взмскивать с виновних в казну по рублю серебром за каждую спорную де­ сятину.

7.Земли, принадлежащие как частньїм лицам, так и казне, при всех межевьіх действиях подчиняются одинаковьім правилам, с некоторьіми лишь исключениями относительно казенних земель, и з л о ж є н н ь ім и в зтом Положений; при чем казаки должньї бить отнесеньї к разряду частньїх землевладельцев. [...]

9.Размежевание Черниговской и Полтавской губерний разделяется на генеральное и специальное. Последнее имеет два вида: полюбовное и обязательное.

а) Генеральное межевание производится для определения окружной ме­ жи землям, принадлежащим какому либо селению, без разбирательства, — состоят ли они во владении одного или многих лиц.

407