litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

10.Вступ на службу за призовом вирішується жеребом, який витягу­ ється раз на все життя. Особи, що за номером витягнутого ними жеребу не підлягають вступу в постійне військо, зараховуються в оцолчення.

11.До жеребу закликається щороку один тільки вік населення, а саме: молоді люди, яким з 1 жовтня того року, коли провадиться набір, минув 21 рік.

12.Особам, які мають певну освіту, дозволяється відбути військову по­ винність без жеребу як вільноопреділяючим, на основі правил, викладених

углаві XII цього статуту [...]

17.Загальний строк служби в сухопутних військах для тих, що всту­

пають по жеребу, визначається в 15 років, з яких 6 років дійсної служби і 9 років у запасі.

18. Загальний строк служби у флоті визначається в 10 років, з яких 7 років дійсної служби і 3 роки в запасі [...]

36. Державне ополчення складається з усього чоловічого населення, яке не перебуває в постійних військах, але здатне носити зброю від при­ зовного (ст. 11) до 43-річного віку включно. Від призову в ополчення не звільняються до цього віку і особи, звільнені з запасу армії та флоту. [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 57-58.

З донесення начальника Таврійського губернського жандармського управління про страйк робітників на будівництві Лозово-Севастопольської залізниці (1874 р., лютий)

Директор-розпорядчик Лозово-Севастопольської залізниці полковник Струве телеграфно повідомив начальника губернії про страйк робітників на будівництві залізниці, які самовільно залишили роботу і партіями по п’ят­ сот чоловік пішли в м. Севастополь, і що він не знаходить законного за­ хисту і просить підтримки для запобігання неспроможності його перед уря­ дом щодо будівництва залізниці [...]

Прибувши в Севастополь, я знайшов справу в такому стані.

Всіх робітників на лінії від Севастополя до Сімферополя близько 5 тис. чоловік. Партії, які працювали коло Байдар, кількістю до 400 чоловік зажа­ дали від підрядчиків своїх паспортів. Підрядчики видати паспорти їм від­ мовились, тому що за умовою робітники зобов’язувались працювати до 1 лютого 1874 р.

Робітники прийшли в Севастополь до мирового судді і під час розгляду справи заявили, що ніяких претензій до підрядчиків не мають; харчують їх добре, розміщені зручно, поводяться з ними добре, заробітна плата достат­ ня, і вони її одержують у строк, але не бажають більше працювати і вима­ гають повернення паспортів.

Мировий суддя у видачі паспортів їм відмовив.

Після цього відмовлення 50 чол. повернулися до роботи, всі ж інші ли­ шилися в Севастополі і ходили в балагани на будівництві тільки обідати та вечеряти, в чому їм і не відмовляли.

428

Розді л VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі..

Умовляння начальника відділення жандармського поліцейського управ­ ління залізниці майора Хитрова, товариша прокурора, мирового судці, слід­ чого, поліцмейстера, полковника Струве, підрядчиків і мої — безуспішні. Робітники почали скаржитися на грубе поводження з ними підрядчика Дрюннера, на несвоєчасну видачу грошей і на неправильний, на шкоду їм, запис прогульних днів. При цьому вимагали, щоб полковник Струве пору­ чився підписом на умові, що їх кривдити не будуть. На мою просьбу пол­ ковник Струве погодився дати поручительство, але коли було оголошено про це робітникам, то вони почали вимагати таких змін в умові, що для під­ рядчиків було невигідно погодитися на такі пропозиції. З боку робітників була спроба виїхати пароплавом з Севастополя без паспортів, але вжитими заходами вони були затримані [...] 6 робітників, за вказівкою майора Хитро­ ва і полковника Струве, заарештовані як керівники і призвідники. [...]

11-го числа майже всі непокірні робітники, за винятком ЗО чоловік, прийшли до полковника Струве і висловили готовність вийти на роботу, якщо звільнять заарештованих і він змінить деякі умови. Струве погодився клопотатися про звільнення і зробити поступку в умові, і робітники обіця­ ли 12 числа вийти на роботу.

Причини залишення робітниками робіт хоч і не цілком роз’яснені — дізнання проводиться севастопольським поліцмейстером під наглядом про­ курора окружного суду, — але їх можна вважати такими: підрядчики — нім­ ці, які погано володіють російською мовою і не вміють поводитися з росій­ ським народом; підрядчик Дрюннер грубий у поводженні; виявлено деяку несправність у веденні робочих книжок, яка сталася, треба гадати, від недос­ татньої уваги, і немає приводу припускати зловживання. Перші місяці була затримка у виплаті грошей в зв’язку з несвоєчасним надісланням їх підряд­ чиком. Але всі ці причини в цілому не могли повести робітників до страйку, до залишення робіт. Є підстава гадати, що були люди, які переманювали на­ род на інші роботи, обіцяючи більш вигідні умови. До того ж наближається час сіножаті, а потім і збирання хліба; в цей час заробітна плата збільшує­ ться вдвоє і навіть втроє. Хоч усі робітники, які брали участь у страйку, най­ нялися і уклали договір на рік, але вони бачили можливість безкарно забра­ ти свої паспорти і піти. Протягом останніх двох місяців пішло до 150 чоло­ вік. Мировий суддя виносив рішення повертати робітникам паспорти, якщо вони цього вимагатимуть, а підрядчику надавалось право вимагати від робіт­ ників, які відходили, відшкодування збитків законним порядком [...]

За словами полковника Струве і підрядчика Дрюннера, робітники спо­ чатку зажадали підвищення заробітної плати і, після відмовлення, вимага­ ли паспортів. Чи будуть докази цим словам, це ще невідомо, але що робіт­ ники вимагали зміни укладених з ними умов на шкоду підрядчикам, це факт, який не викликає сумніву.

Я вважав і вважаю, що коли робітники і не вимагали підвищення заробіт­ ної плати, то при умові вимагання ними на шкоду підрядчикам змін договору, залишення робіт масою всупереч договору слід вважати за страйк [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 194-195.

429

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Уривок з документа, що під виглядом царської грамоти поширювався серед селянства (1875 р., лютого 19)

Вірні наші селяни! З усіх кінців держави нашої чуємо ми скарги любо­ го нам селянства на тяжкі гноблення споконвіку ворожих йому дворян. Тим часом ми від самого вступу нашого на престол імперії Російської на­ магалися поліпшити становище ваше. Всупереч бажанню всього дворян­ ства, височайшим маніфестом 19 лютого 1861 року ми звільнили вас від кріпосної залежності і дарували вам всю землю без ніякого за неї платежу, а також ліси і сіножаті, які доти несправедливо належали самим дворянам.

Цю волю нашу поширили ми як на колишніх поміщицьких, так і на державних селян, з яких останнім повинні були відійти всі казенні землі і ліси; всіх міщан, відставних солдатів і весь безземельний люд без різниці віросповідання повеліли ми також наділити землею, бо цим даром господь дав право кожній людині користуватися в рівній мірі. При цьому ми полег­ шили рекрутську повинність; дарували кожному право вільного і безмитно­ го заняття різними ремеслами і промислами: рибними, соляними і всіма іншими.

Ми повеліли залишити поміщикам тільки садиби і таку кількість землі і лісу, яка припаде кожному колишньому їх кріпакові після рівного подуш­ ного поділу. Така була воля наша, опублікована в маніфесті 19 лютого 1861 р. Але, на превеликий жаль наш, дворяни перешкодили виконанню повелінь наших. Вони хитрощами і обманом вдержали за собою більшу і кращу час­ тину землі, всі ліси і сіножаті і тільки найгіршу і незначну частину відвели вам, до того ж ще наклали за неї надмірні викупні і оброчні платежі; бага­ тьом з вас вони не дали ніякого наділу, всі промисли обклали податками, вигадали земські і інші повинності; крім того, недостойний наслідник наш, незважаючи на протидіяння наше, на догоду дворянам обтяжив вас важ­ кою рекрутчиною, щоб разом з ними мати проти вас силу і тим тримати вас, як худобу, в темноті і злиднях.

Ось що хотіли ми зробити для вас, але, на жаль, воля наша виконана не була.

Безупинна двадцятирічна боротьба наша за вас із дворянством переко­ нала нас, нарешті, що ми одноособово не в силі допомогти вашому горю і що тільки ви самі можете скинути з себе дворянське іго і визволитись від тяжких утисків та непосильних поборів, якщо одностайно із зброєю в ру­ ках повстанете проти ненависних вам ворогів і заволодієте всією землею. Керуючись цим переконанням, усім вам, селянам, а також і міщанам, вір­ ним нам, а не недостойному наслідникові нашому Олександру Олексан­ дровичу з його союзниками, дворянами і великими князями, повеліваємо: об’єднуйтеся в таємні товариства, що називаються «Таємні дружини», з тим, щоб підготуватись до повстання проти дворян, чиновників і всіх ви­ щих станів. Кожний, хто готовий покласти життя своє за велику справу, повинен дати присягу на вірність товариству — «Таємній дружині». Ці то­ вариства повинні тримати себе у найсуворішій тайні від дворянського на­ чальства та попів, цих здебільшого шпигунів панських, а не гідних пастирів

430

Розді л VI. Зміни в сусшльно-полтічному, соціально-економічному та культурному поступі...

стада божого. Зрадників не треба щадити, і кожен, хто умертвить зрадника, зробить добре і благородне діло.

Повеліваємо «Таємним дружинам» виконувати наші затверджені стату­ ти; зберігати твердість і одностайність у своїй справі і не вірити ні попам, ні дворянам, які брехливими обіцянками і всякими іншими способами бу­ дуть намагатись внести між вами розбрат і тим ослабити ваші сили. В разі ж смерті нашої або іншого нещастя, що може статися, заповідаємо «Таємним дружинам» не кидати своєї великої справи і невпинно з мечем у руці боро­ тися з вічним ворогом свободи і благоденства нашого, поки болячка ця з корнем не зникне з землі Російської. [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С . 111-113.

Висновок Державної ради щодо поширення Міського положення віз 16 червня 1870 року на західні іубернії

(1875 р., квітня 29)

І. Вьісочайше утвержденное, 16 июня 1870 года (48498), Городовое положение применяется постепенно, по ближайшим местньш соображениям, с разрешения министра внутренних дел, к несостоящим в частном владении го­ родам: Виленской, Витебской, Вольшской, Гродненской, Киевской, Ковенской, Минской, Могилевской и Подольской губерний, с соблюдением притом, в виде временной мерьі, нижеследующих особенностей: 1) Утверждение лиц, избранньїх в должность городского голови, а также назначенннх для временного замещения сей должности (Городовое положение, ст. 92), зависит от министра внутренних дел не только по городам губернским, но и по всем другим городам упомянутьгх вьіше губерний в тех случаях, когда губернатор, по имеющимся в виду его данньш, затруднился бьі допустить избранное лицо к исполнению должности головьі. 2) Если бьі, в виду исключительньїх обстоятельств, оказалось необходимьш в каком-либо городе назначить городского голову от правительства, то министр внутренних дел представляет о сем на вьісочайшее государя императора воззрение, через Комитет министров. [...]

III. Во владельческих городах, дела коих будут изьятьі из ведення городских учреждений, преобразованньїх на основании Городового положення 16 июня 1870 года, для заведьівания городским хозяйством, впредь до применения и к сим городам Городового положення, учреждается упрощенное общественное управление (Общ. губ. учр. ст. 4429, примеч. 4, по Прод. 1868 г.). Управление зто образуется из городового старости, по вибору го­ родского общества (купцов и мещан) и из помощников к нему, по одному от сословий мещанского и купеческого, где зто последнее имеется.

IV. В местечках, изьятьіх из ведення городских учреждений (ст. II), соблюдаются временно следующая правила: 1) В местечках, имеющих не менее десяти мещанских дворов или отдельньїх домохозяев, постоянно жительствующие мещане, как христианского, так и нехристианского исповеданий, образуют из себя самостоятельнне мещанские общества. Общества сии для заведнвания указанньїми ниже в пункте 5 делами, избирают ме­ щанского старосту с помощником. 2) В местечках, имеющих до пятидесяти

431

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

мещанских дворов, мещанские общества могут ходатайствовать об учреждении, в замен мещанского старости, мещанской управи (примеч. к ст. 14 прил. к Город, полож.). Засим на общества зти распространяется действие статьи 335 Уст. о служб, по внб. (Свода Зак., Т. III), относительно избрания мещанских депутатов, которьіе действуют именем общества во всех случаях, когда требуется, по закону, постановление общественного приговора. Такне депутатн допускаются к исполнению своих обязанностей по принятии присяги в местном мещанском управлений, а на первьій раз, до образования оного, в присутствии назначенного для того чиновника уездной полиции. 3) В местечках, население коих не достигает указанного вьіше в пункте 1-м размера, местньїе мещане приписьіваются к мещанским обществам городов или других местечек, в коих существуют мещанские общест­ ва, или же к волостям, на основании приложения к статье 141 общего по­ ложення о крестьянах, вьішедших из крепостной зависимости (особ. прил. к IX Т. Зак. о сост., по Прод. 1863 г.). 4) Постоянно живущие в местечках ремесленники, не приписанньїе к купеческому И ИНЬІМ сословиям, входят в состав мещанского общества своих местечек, если для них не будет образовано особою, в установленном порядке, ремесленного управлення. [...] 6) Приговорьі мещанских обществ в местечках по предметам, указанньїм в пункте л) статьи 5 прил. к Город, полож., не подвергаясь разсмотрению городской управьі, приводятся в действие не иначе, как с утверждения губернского правлення, по надлежащему через кого следует, удостоверении на месте не только в правильносте составления приговора, но и в основательности тех доводов, которьіе бьіли принятьі в соображение при постановле­ ний такого приговора. [...] 8) Членом комиссий, образуемьіх для оценки имуществ, по распоряжению правительства отходящих от частного владения, назначается в местечках, вместо городского голови, мещанский ста­ роста. 9) Утверждение нотариусов и маклеров, видача для них книг, а равно свидетельствование и разсмотрение книг нотариусов и маклеров (ст. 5, п.п. г) и д) прил. к Город, полож.), возлагаются, впредь до введення в западньїх губерниях судебньк уставов 20 ноября 1864 года в полном обьеме, на губернское правление. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 768-770.

З листа С.А.Подолинського про українську соціал-демократію (1875 р., травня 17)

[...] 1. У[країнська] с[оціально]-д[емократична] п[артія], як і російська, не

представляє собою цілковито і гармонійно зорганізованої цілості і тому, певна річ, не може мати прелемінарної програми, [такої] як її, виготовляє, напр., німецька чи інша західноєвропейська [партія]. Все ж таки, в різних обставинах, напр., при зговоренні з радикалами [...] або в боротьбі з лібе­ ралами, багатьом українцям доводилось виступати не з особистою програ­ мою, а від гуртка, партії або загально як цього вимагали обставини. У цих

432

Розділ VI. Зміни всуспільно-політичному, соціально-економічномута культурному поступі...

випадках українці нерідко робили те, чого звичайно не роблять радикали, а саме пропонували навіть практичні розв’язки основних питань для їхнього ідеального ладу, принаймні на найближчий час. При тому, економічні пи­ тання формулювали в сенсі рішень Брюссельського і Базельського конгре­ сів 1868—1869 років, певна річ, із цілковитим припиненням капіталістич­ ного способу виробництва, продажу праці і т. п. елементів сучасного гос­ подарства [...] Певна річ, все це формулювалося у відношенні до Росії і спеціально України. Рішення питань про перехід землі в руки селянських громад, заводів у руки робітничих артілей самі собою зрозумілі і про те вже, звичайно, в партії більше не говорять.

У політичних питаннях у[країнська] с[оціально]-д[емократична] п ар ­ тія] найбільше подібна до анархістів Західної Європи, хоч, наскільки спра­ ва вияснилась, не до крайніх анархістів, як іспанці, а скоріше до жюрайців або групи бельгійських анархістів. Найближчим ідеалом ставимо якнай­ більш роздрібнену федерацію з якнайбільшим громадським самоврядуван­ ням. Питання про величину федерації тепер, звичайно, ще передчасне, все ж таки завважу, що є крайні сепаратисти, напр., багато полтавців, а відтак, більше схильні до загальноросійського радикалізму, напр., правобережні і чернігівці. Релігійні питання рішаються так само, як і [...] в усяких інших радикалів. Так само питання про місце жінки, про родину і т. п., хоч, зви­ чайно, тут уже національні відмінності сильно входять у свої права. Ук­ раїнська жінка ніколи не була в такім рабськім положенні, як російська, і відповідно до того, емансипаційний рух тут не такий енергійний. Україн­ ська жінка, зокрема дівчина, як у народі, так і у вищих станах, насправді, навіть і тепер у незрівнянно кращім положенні, ніж російська, і приклади родинної тиранії [в нас] загально рідші. [...]

5. Коли постала у[країнська] с[оціально]-д[емократична] п[артія], ска­ зати трудно, тому що вона є безпосереднім продовженням хлопоманії. Яка вона сильна — також, думаю, що в середньому, у порівнянні із кількістю населення — вона дещо сильніша від партії російських радикалів, але в усякому разі не надто. [...] Розпитайте про це Врублевського, Маркса, Лісагара, Ніколіча та інших. Пропаганда, як і взагалі вся соціалістична пропа­ ганда, тепер іде успішніше як попередньо; відповідно до того й організація може служити досить гарним прикладом анархічної організації. Звичайно, все це дуже й дуже відносне. [...]

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. б: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 333-342.

Із звіту київського губернатора про кризові явища в цукровій промисловості

(1875 р.)

При тісному зв’язку найважливіших галузей фабрично-заводської про­ мисловості з землеробством, умови, що не цілком сприятливо впливали на стан останнього, не могли не відбитися в деякій мірі і на успіхах фабрич­ ного виробництва. Це стосується особливо цукроваріння, через те що в

433

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

звітному році, поряд з посереднім урожаєм зернових хлібів, збір буряків був також набагато нижчий від торішнього. Але, крім цього, ще сильніший вплив на хід промисловості, в тому числі і на цукроваріння, справили гро­ шові і фінансові утруднення і взагалі утруднене становище торгового і про­ мислового ринку. Початок цих утруднень збігається з припиненням плате­ жів Московським позичковим банком, і, хоча вся сила кризи виявляється, власне, в поточному році, але вона мала істотні наслідки при самому ви­ никненні.

Підготовлена в значній мірі самим цукроварінням, а саме: надмірним зростанням цукробурякових підприємств, а також дуже широким креди­ том, наданим цьому зростанню кредитними установами, криза, природно, найбільше відбилася на роботі цукробурякової промисловості. Тому пер­ шим результатом її, як тільки виявились грошові утруднення, було те, що деякі цукрові заводи або припинили зовсім роботи (3 заводи в губернії-), або, як рафінадні заводи, обмежили виробництво власними пісками. В свою чергу це скоротило, з одного боку, виробіток саме цукру-піску майже на 800 тисяч пудів і рафінаду на 760 пудів, а з другого — дало можливість іншим заводчикам, місцевим і столичним, набагато знизити шляхом кон­ куренції ціни на цукор. Таким чином, наслідки цукрового виробництва в губернії у звітному році виявились слабшими не тільки за кількістю, але й за цінністю продукту [...]

На 70 пісочних заводах вироблено цукру-піску всього на суму 14 215 549 карбованців, тобто менше на 2 381 959 крб., і рафінаду на 7 ра­ фінадних заводах на 13 886 499 карбованців, тобто менше на 2 493 777 кар­ бованців. Ціни на цукор у середньому протягом року були: від 4 крб. 20 коп. до 4 крб. 50 коп. пуд піску і 6 крб. 30 коп. пуд рафінаду, що порів­ няно з попереднім роком нижче на 20—25 % [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 87.

Уривок з довідки Гірничого департаменту про утворення Новоросійського товариства

кам’яновугільного, залізничного і рейкового виробництва (1875 р.)

Згідно з височайше затвердженим 18 квітня 1869 р. положенням Комі­ тету міністрів, дозволено великобританському підданому Джону Юзу утво­ рити товариство, із складовим капіталом в 300 тис. фунт, стерлінгів, для розробки кам’яного вугілля на півдні Росії, в Катеринославській губ. біля Олександрівки, Стіли або Новотроїцька, збудування в тій же місцевості ча­ вуноливарного і залізоробного заводів, збудування рейкового і механічного заводів. При цьому Юз взяв на себе зобов’язання внести в один із закор­ донних банкірських будинків або банків за рахунок товариства 50 тис. фун­ тів стерлінгів. Сума ця є власністю товариства і витрачається ним виключ­ но для спорудження заводу і з тим, щоб 20 тис. фунтів стерлінгів були за­

434

Розді л VI. Зміни всуспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі...

лишені в банку до повного закінчення доменних печей для виплавки ча­ вуну [...]

Згадане товариство іменується: «Новоросійське товариство кам’янову­ гільного, залізничного і рейкового виробництва». Воно може бути утворене за англійськими законами на акціях з певною відповідальністю, але щодо підсудності і відповідальності в справах з казною і приватними особами то­ вариство підлягає всім законам Російської імперії і має в Росії агентство, яке представляє фірму товариства.

Уряд віддає товариству безплатно належні для копалень відводи з пус­ туючих власних державних земель з кам’яновугільними покладами, якщо такі землі виявляться і будуть знайдені товариством поблизу або на самій лінії Харківсько-Азовської залізниці, дарує товариству як субсидію протя­ гом 10 років (за додатковою умовою височайше затверджена 24 квітня 1870 р. ця субсидія призначена на 12 років і визначена позика в 500 000 крб.), пре­ мію в 50 коп. з кожного пуда рейок вироблених на заводі товариством і прийнятих управліннями залізниць, але на кількість не більше 300 тис. пуд. на рік, а також дарує товариству право безмитного довозу з-за кордону всіх предметів, потрібних для спорудження і початкової дії заводів і копалень.

Разом з тим уряд дарує Юзу дозвіл на утворення товариства для спо­ рудження залізниці від одного з пунктів Харківсько-Азовської залізниці до будованих Новоросійським товариством заводів і копалень з видачею това­ риству як позики 3/4 умовленої поверхневої вартості.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 84.

Емський указ (1875 р.)

[...] В видах пресечения опасной, в государственном отношении, деятель-

ности украинофилов, полагалось бьі соответственньїм принять впредь до усмотрения, следующие мерьі:

а) По Министерству Внутренних Дел Не допускать ввоза в предельї Империи, без особаго на то разрешения

Главнаго Управлення по делам печати, каких бьі то ни бьшо книг, издаваемьіх за границею на малорусском наречии.

Воспретить в Империи печатание, на том же наречии каких бьі то ни бьіло оригинальннх произведений или переводов, за исключением исторических памятников, но с тем, чтобьі и зти последние, если принадлежат к устной народной словесности (каковьі песни, сказки, пословицьі), издаваемьі бьіли без отступления от общерусской орфографии (т. е. не печатались так назьіваемой «кулишовкою»).

Примечание І. Мера зта бьіла бьі не более, как расширением Вьісочайшаго повеления от 3 июля 1863 года, коим разрешено бьіло допускать к печати на малорусском наречии только произведения, принадлежащие к области изящной литературьі, пропуски же книг на том же наречии, как духовнаго содержания, так учебньїх и вообще назначаеммх для первоначальнаго чтения, повелено бьшо приостановить.

435

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Примечание II. Сохраняя силу означенного вьіше Внсочайшаго повеления, можно бнло бм разрешить к печатанию на малорусском наречии, кроме исторических памятников, и произведений изящной словесности, но с тем, чтобьі соблюдалась в них общерусская орфография, и чтобьі разрешение давалось не иначе, как по рассмотрении рукописей Главньїм Управлением по делам печати.

3.Воспретить равномерно всякне на том же наречии сценические представлення, текстьі к нотам и публичньїе чтения (как имеющие в настоящее время характер украинофильских манифестаций).

4.Поддержать издающуюся в Галиции, в направлений враждебном украинофильскому, газету «Слово», назначив ей хотя бн небольшую, но постоянную субсидию, без которой она не может продолжать существование

идолжна будет прекратиться [...]

5.Запретить газету «Киевский Телеграф», на том основании, что номинальньїй ее редактор Снежко-Блоцкий слеп на оба глаза и не может принимать никакого участия в редакции, которой заведуют постоянно и произвольно лица, приглашаемьіе к тому издательницею Гогоцкою из кружка людей, принадлежащих к самому неблагонамеренному направленню.

б) По Министерству Народнаго Просвещения

Усилить надзор со сторони местнаго учебнаго начальства, чтобьі не допускать в первоначальньгх училищах, преподавания каких бьі то ни бьшо предметов на малорусском наречии.

Очистить библиотеки всех низших и средних училищ в малороссийских губерниях от книг и книжек, воспрещаемьіх 2-м параграфом настоящаго проекта. [...]

8.Обратить серьезное внимание на личньїй состав преподавателей в учебннх округах Харьковском, Киевском и Одесском, потребовав от попечителей сих округов именного списка преподавателей с отметкою о благонадежности каждого по отношению к украинофильским тенденциям и отмеченннх неблагонадежньїми или сомнительньїми перевести в великорусские губернии, заменив уроженцами зтих последних.

9.На будущее время вмбор лиц на преподавательские места в означенньїх округах возложить, по отношению к благонадежности сих лиц, на строгую ответственность представляющих о их назначений, с тем, чтобьі ответственность, о которой говорится, существовала не только на бумаге, но и на деле.

Примечание І. Существуют два Вьісочайшие повеления покойного Го­ сударя Николая Павловича, не отмененньїе Верховной Властью, а потому сохраняющие и в настоящее время силу закона, которьіми возлагалось на строжайшую ответственность Попечителей Округов и вообще учебнаго на­ чальства, не терпеть в учебньїх заведеннях лиц с неблагонадежньїм образом мьіслей, не только между преподавателями, но и между учащимися. Полезно бьіло бм напомнить о них.

Примечание II. Признавалось бьі полезньїм принять за общее правило,

чтобьі в учебньїе заведення округов: Харьковского, Киевского и Одесского назначать преподавателей преимущественно великоруссов, а малоруссов распределить по учебньїм заведенням С.-Петербургского, Казанского и Оренбургского округов.

436

Розділ VI. Зміни в сусшльно-полпичному, соціально-економічному та культурному поступі...

10.Закрить на неопределенньїй срок Киевский Отдел Императорского Географического Общества [...] и допустить затем открьітие его вновь, с предоставлением местному Генерал-Губернатору права ходатайствовать о его открнтии, но с устранением навсегда тех лиц, которьіе сколько-нибудь сомнительньї в своем чисто-русском направлений [...]

в) По III Отделению Собственной Его Императорского Величества Канцелярии

11. Немедленно вислать из края Драгоманова и Чубинского, как неисправимьіх и положительно опасних в крає агитаторов» [...]

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. б: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 179-181.

Із спогадів художника М.І.Мурашка про Київську школу малярства (1879 р.)

На кінець 1879 року у нас таких, що записалося, було понад сто. Ми цілком примирилися із своєю метушливою скромною діяльністю. Більша частина в нас були бідняки, вчилися безплатно. Це були діти ремісників, для яких малювання було істотною необхідністю, і це нас морально задовольня­ ло. Через те, що всієї маси учнів ми прийняти не могли, то довелось трима­ ти школу відкритою цілий день, з 10 год. ранку і до 7 год. вечора, тільки з двогодинною перервою. Приходили, як кому зручно і можливо, і одні зміня­ лися іншими. Для ремісників, які не могли потрапити до нас в будні, ми встановили безплатні недільні уроки від 12 до 3 год. після полудня, які з то­ го часу тривали протягом усього часу існування школи. Крім ремісників, прибігали до нас всякі малюки учні, користуючись свободою свята.

Закрита з 3 години дня, з 5 годин знову відкривалася наша маленька установа, і до нас збиралися дуже поважні люди, які тільки таким спосо­ бом ввечері і могли скористуватися нашою школою. Тут були студент, офі­ цер, доцент університету, учні старшого класу реального училища і інші в такому роді; славна все публіка. Розглядали нашу скромну збірку з мистец­ тва і, найсерйозніше ставлячись до справи, з великою любов’ю малювали з ефектно освітленого бюста, встановленого в арці, в глибині магазина.

Цікаво відмітити, що спочатку у нас на один з днів тижня школа була оголошена відкритою спеціально для дівчат і ніхто з чоловічої статі в цей день не з’являвся, але цей порядок не прищепився, дівчата і жінки були в нас у свої дні, але вони вільно і охоче заповнювали школу і в інший час, не соромлячись учнів; ці дні скасували, заняття провадились спільно.

Так минуло чверть століття, і я нічого не можу сказати проти цих спіль­ них занять.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. T. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 300-301.

437