litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini
.pdfІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія
Промьшіленность в Вольшской губернии развита слабо — зто губерния земледельческая, а потому спрос на рабочие руки предьявляется, главннм образом, со сторони крупного землевладения, да еще винокуренньїх и свекло-сахарньїх заводов, тесно связанньїх с сельским хозяйством.
По данньїм Центрального Статистического Комитета за 1905 год круп неє частное землевладение (вьшіе 50 десятин ) так распределяется по отдельннм уездам Вольшской губернии:
|
Всего земли в |
Земли, принадлежащие |
Крупное частное |
|
крупним владельцам |
||
|
уезде |
владение в %% |
|
|
(вьшіе 50 д.) в десятин. |
||
|
|
|
|
Ковельский |
545076 |
151225 |
28 |
В.-Волмнский |
504504 |
160147 |
32 |
Кременецкий |
272047 |
94753 |
35 |
Изяславльский |
268727 |
99958 |
37 |
Острожский |
251637 |
98135 |
39 |
Овручский |
856382 |
353606 |
41 |
Житомирский |
622218 |
254868 |
41 |
Дубенский |
333460 |
147925 |
45 |
Ст.-Константиновский |
233466 |
106855 |
46 |
Луцкий |
636099 |
301187 |
47 |
Ровенский |
630809 |
304568 |
48 |
Н.-Вольїнский |
617704 |
335722 |
54 |
По губернии |
5772129 |
2408949 |
42 |
Если мьі разделим все уездьі на 2 іруппьі так, что в первую войдут уездн, в которьіх крупное землевладение (вьшіе 50 д.) занимает меньше 40 % площади, а во вторую — больше, то губерния разделится на 2 части — западную с низким % частного землевладения и восточную с високим. 06щую картину нарушает Дубенский уезд — только один из западньїх уездов, в котором % крупного частного землевладения вьшіе 40 (45).
Зто распределение частного землевладения довольно близко подходит к распределению заработной плати по губернии. Низкая заработная плата сосредоточивается в уездах с низким % крупного частного землевладения, а високая наблюдается там, где крупним владельцам принадлежит больше земли.
На связь, существующую между размерами частного владения и висотой заработной плати в Вольшской губернии, указьівает и то обстоятельство, что Дубенский уезд, являясь единственньїм в западной половине гу бернии, где % частного землевладения више среднего по губернии, представляет собой исключение и в том отношении, что только он один из за падньїх уездов дает среднюю, а иногда даже високую заработную плату.
Развитие винокуренной и свекло-сахарной промьішленности, благодаря тому, что заводи работают только в зимнее время, должно более всего отражаться на заработной плате постоянньїх рабочих, главньїм образом — годовьіх. Влияние винокуренньїх заводов проследить очень трудно, так как они разбросани по всей губернии. Что же касается свекло-сахарной промишленности, то признание влияния ее на заработную плату вполне сог-
468
Ро з д і л VI. Зміни в суспільно-полп«шому, сощально-економпному та культурному поступі...
ласуется с нашими данньїми: как уже раньше бьіло сказано, наиболее вьісокие годовие цени сосредоточиваются в юго-восточной группе уездов, т. е. в районе наибольшего развития свекло-сахарной промьішленности. В Волинской губернии всего 16 свекло-сахарних заводов, из которих 13 находятся в зтой местности: 5 — в Житомирском уезде, 3 — в Старо-Кон- стантиновском, 3 — в Изяславльском и 2 — в Н.-Волннском. Конечно, 13 заводов на 4 уезда — немного, но зта местность является продолжением свекло-сахарного района Киевской и Подольской губ., соседство которого не может не отразиться на заработной плате в прилегающих к нему местностях Волинской губернии. [...]
Свод материалов по сельскохозяйственной статистике за 1910—13 года. Вьш. 1.
Житомир, 1914. — С. 54—57.
З доповідної записки комісії Академії наук про виступ російських вчених на захист української культури
(1910 р.)
Імператорська Академія наук, ознайомившись з доповіддю Комісії, не може не визнати, що цензурні утиски малоруського друкованого слова, які почалися при тому тільки в 1863 році, не були викликані яким-небудь прагненням малоруського народу або його інтелігенції, яке загрожує єд ності Росії. Так само ніщо не вказує на існування таких прагнень і тепер. Урядові розпорядження, які вразили вільний розвиток малоруської літе ратури, по-перше, перешкодили досі визначитися взаємовідносинам ве ликоруської і малоруської літератур, що, як у цьому переконана Академія наук, не розійдуться ні в меті, ні в напрямках; по-друге, викликали не звичайне зростання малоруської літератури в Галичині, літератури в знач ній мірі ворожій Росії. Тепер ці урядові розпорядження служать джерелом великого і цілком природного незадоволення освічених верств мало руського населення Росії. Крім того, вони ущемляють інтереси сільського населення Малоросії. Розповсюдження книг духовно-морального, вихов ного, загальноосвітнього змісту гальмується частково цілковитим незнан ням, частково недостатнім знанням малоросами великоруської книжної мови. Все це досить невигідно відбивається на інтересах всього російсь кого народу.
Академія наук не може не зауважити, що російське законодавство з то го часу, як було складено перший цензурний устав, додержувалось того правила, що друковане слово може бути предметом переслідування або якого б то не було впливу тільки за внутрішній смисл того, що ним пере дано. [...] Тільки зв’язок нещасливих випадковостей міг тому підвести під заборону цілу мову; тільки нещаслива випадковість могла спонукати уряд до переслідування цілого письменства і до прийняття на себе турбот про малоруський правопис. Академія наук переконана в тому, що розпоря дження 1863 року і височайші накази 1876 і 1881 років не можуть бути по
469
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія
годжені з основними началами російського законодавства. А тимчасом іс нування височайших наказів 1876 і 1881 років не може не стати предметом великого занепокоєння законодавця після того, як він в іменному височайшому указі 12 грудня 1904 року висловив вимогу про збереження закону в силі. Накреслення законів 18/30 травня 1876 року і 8 жовтня 1881 року, всупереч точному смислу основних державних законів, не були розглянуті Державною радою, а височайші накази, які були дані, всупереч тим же за конам, не були обнародувані Правительствуючим сенатом; подібний від ступ від встановленого законом порядку складання і обнародування зако нів усуває в народі, на який поширюється чинність законів 1876 і 1881 ро ків, впевненість, що вони під час попереднього їх обговорення, приверну ли до себе в повній мірі увагу законодавця і є проявом справжньої і безпо середньої монаршої волі [...]
Виходячи з усіх цих міркувань, Імператорська Академія наук вважає, що необхідно тепер же скасувати височайші накази 18/30 травня 1876 року і 8 жовтня 1881 року, а також удостоєне височайшого схвалення розпоряджен ня міністра внутрішніх справ 1863 року, яке було підставою для тих наказів.
Разом з тим усе викладене вище привело Академію наук до переконан ня, що малоруське населення повинне мати таке ж право, як і велико руське, розмовляти публічно і друкувати рідною своєю мовою. [...]
Хрестоматія з історії Українсько! РСР: У 2 т. T. II: 1861-1917.
Київ, 1961. - С. 277-278.
Лист К.С.Станіславського до А.Ю.Кримського з оцінкою діяльності окремих представників української культури (1911 р.)
Ми, росіяни, глибоко співчуваємо стражданням українського народу і віримо, що сонце нового щасливого життя засяє над Україною, і її змучене серце розкриється в усій своїй чарівності, шелестінні золотих українських ланів, у могутній народній творчості, в талантах прекрасного волелюбного народу.
Я палко люблю українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чародієм російської музики, то Лисенка цього чудового і чаруючого красою своєї музики композитора ми сміливо можемо назвати сонцем української музики.
Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський, — блискуча плеяда майстрів української сцени — вві йшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва і ні в чому не поступаються перед знаменитостями — Щепкіним, Мочаловим, Солов йовим, Недєліним. Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам’ять на все життя.
Хай живе довгі віки народ, що дав світові безсмертного Шевченка.
Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 247-248.
470
Роз ді л VI. Зміни в суснільно-шшгачному, соціально-економічному та культурному поступі..
Стан кустарної промисловості в Київській губернії (1912 р.)
[...] «Кустарная промьішленность среди сельского населення Киевской губернии, — читаєм мн в ежегоднмх официальнмх Обзорах губернии, — существует в самьіх незначительньїх размерах. Большинство крестьян занимается зтими промислами для удовлетворения своих нужд по хозяйству и лишь некоторьіе из них изготовляют разного рода изделия, необходимьіе в хозяйственном обиходе, для продажи. Вообще же промишленность зта особого в л и я н и я на зкономическое положение местного населення не имеет».
Всего в официальньїх Обзорах насчитьівается около 6.000 семей кустарей, зарабатьівающих до 600.000 руб. в год (чистой прибили).
В частности, о двух уездах Киевской губернии в Обзоре говорится: «Кустарная промишленность в Липовецком уезде совершенно не развита», а «в Сквирском уезде население кустарной проммшленностью вовсе не занимается». Вполне понятно, что при наличности таких данньїх — кустар ная промьішленность в Киевской губернии оказалась совершенно заброшенной, или как вмразился Полтавский Областной Сьезд деятелей по ку старной промншленности в 1901 году, — «лишенной всякого общественного попечения и призора».
На самом же деле — как свидетельствует произведенная Киевским губернским Земством анкета, а затем и местное обследование — многие кустарньїе промисли среди населення Киевской губернии носят массовьій характер составдяя для некоторих слоев зтого населення часто единственньій или главний способ добьічи средств к существованию.
Как ми уже указали више, число всех селений в губернии, где єсть промисли, равняется 615—652, т. е. в каждом одном из четьірех селений губернии имеются те или другие кустарние промисли; население зтих се лений (972 т. дв. — 1.357 т. дв.), составляет почти ‘/4—*/3 всего населення губернии.
В 1898 дворах занятьіх промислами, считая по 5,5 душ в среднем на двор, должно бмть свише 100.000 душ об. п. (103.936), что по отношению ко всему населенню селений с промислами составляет от 8 до 10 %.
Всего занимающихся непосредственно промислами анкетой насчитано 26312—30447 душ об. пола [...]
Наибольшее распространение в Киевской губернии имеют следующие промисли:
Промьісльї |
Дворов |
В них занято промислом |
Всего душ |
|||
|
|
|
||||
Мужчин |
Женщин |
Детей |
обоего пола |
|||
|
|
|||||
|
|
|
||||
Ткацкий |
4497*/8203 3531/5682 1751/5133 186/258 5468/11073 |
|||||
Сапожньїй |
3982/2668 |
6341/3232 |
155/212 |
916/373 |
7412/3817 |
|
Древодельньїе (все) |
3517/3550 |
6086/4694 |
68/126 |
890/203 |
7044/5023 |
|
Гончарний |
2057/1403 |
2881/1728 |
372/32 |
111/120 |
3367/1880 |
|
Кузнечнмй |
1168/871 |
1761/1175 |
60/18 |
255/52 |
2076/1245 |
|
471
|
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія |
|
|
|||
|
|
|
|
Окончание табл. |
||
Промисли |
Дворов |
В них занято промислом |
Всего душ |
|||
|
|
|
||||
Мужчин |
Женщин |
Детей |
обоего пола |
|||
|
|
|||||
|
|
|
||||
Портняжньїй |
1346/901 |
2186/810 |
965/433 |
260/52 |
3511/1295 |
|
Кожевенний (кожев., овчин., |
505/477 |
928/784 |
31/14 |
130/33 |
1089/831 |
|
шорн., скорн.) |
|
|
|
|
|
|
[...] Так, ткацкий промисел рассеян более и л и менее равномерно по всем уездам губернии, подобно тому, как рассеяньї по губернии посевьі конопли и льна и овцеводство.
Ссвьіше 250 дворов на волость анкетой установлено три волости: в Радомнсльском уезде — Малинская и Чернобьшьская, и в Черкасском уезде — Смелянская, а от 151 до 250 дв. — 11 волостей: в Киевском уезде — Трипольская, в Васильковском уезде — В. Половецкая, в Липовецком уез де — Андрушевская, в Сквирском — Бабинецкая, Володарская и Корнинская, в Таращанском у. — Красиловская и Тетиевская, в Уманском уезде — Пастуховская и Шаулихская и в Черкасском уезде — Деренковская.
Сапожннй и кожевенний промьісльї, нося также рассеянньїй характер, все же имеют несколько центральних районов, преимущественно в пределах Радомьісльского, Каневского, Таращанского, Черкасского и Чигиринского уездов.
Ссвьіше 250 дворов на волость анкетой установлено 2 волости: в Радомьісльском у. — Брусиловская и в Каневском — Багуславская, а от 151 до 250 дв. также две волости: в Чигиринском у. — Златопольская и в Уман ском — Уманская. [...]
Древодельньїе промисли преобладают в лесньїх уездах губернии — Радомьісльском, Киевском, Черкасском и отчасти в Каневском и Чигирин ском, что всецело зависит от удобства добьгчи сьірья.
Ссвьіше 100 дворов древоделов на волость анкетой установлено 8 во лостей: в Радомьісльском у. — Брусиловская и Потиевская, в Киевском
у.— Бородянская, в Каневском — Богуславская, в Таращанском — Ставищенская, в Черкасском — Вергуновская и в Чигиринском у. — Александровская и Субботовская.
Гончарний промисел также в зависимости от наличности залежей гончарной глиньї, имеет специальньїе центри распространения: в Каневском, Уманском, Черкасском, Чигиринском, Радомьісльском и Киевском уездах.
По анкете с свьіше 250 дворов гончаров — 2 волости: в Каневском уез де — Исайковская и в Чигиринском — Цветнянская и от 151 до 250 дворов — четьіре волости: в Радомьісльском уезде — Мартьіновичская и Шепеличская, в Киевском уезде — Дьімерская и в Уманском уезде —Машуровская.
*Над чертой — даннне административньїх корреспондентов, под чертой — частнмх корреспондентов.
472
