litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З листа Міністра народної освіти щодо доцільності друкувати книги українською мовою

(1863 р., липня 20)

Ваше Превосходительство, спрашивая моє мнение о пользе и необходимости дозволения к печатанию книг на малороссийском наречии, предназначенньїх для обучения простонародья, изволите сообщать, что Киевский Цензурний Комитет указмвает на необходимость принятия мер против систематического напльїва изданий на малороссийском наречии и что Киевский Генерал-Губернатор находит опасннм и вредннм випуск в свет рассматриваемого ньіне духовною цензурою перевода на малороссийский язнк Нового Завета.

Вследствие сего имею честь уведомить, что сущность сочинения, мисли, изложенние в омом, и вообще учение, которое оно распространяет, а отнюдь не язнк или наречие, на котором написано, составляют основание к запрещению или дозволению той или другой книги, и что старанне литераторов обработать грамматически каждьій язьік или наречие и для сего писать на нем и печатать весьма полезно в видах народного просвещения и заслуживает полного уважения. Посему Министерство Народного Просвещения обязано поощрять и содействовать подобному старанню. Затем, если стара­ нне зто употребляется некоторнми лицами как личина, прикрьівающая преступнне замнслн, и если книги, писаннне на малороссийском язнке, употребляются как орудие вредной антирелигиозной или политической пропаганди, то цензура обязана запрещать подобнне книги, но запрещать их за мьісли, в них изложенние, а не за язик, на котором писани [...]

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. T. 6: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 69-70.

Уривок з «Положення про земські установи» (1864 р., січня 1)

1. Для завідування справами, що стосуються місцевих господарських вигод і потреб кожної губернії і кожного повіту, утворюються губернські і повітові земські установи, склад і порядок дії яких визначаються цим По­ ложенням [...]

7. Земські установи в постановах і розпорядженнях своїх не можуть ви­ ходити за межі визначених їм справ; тому вони не втручаються в справи, що належать до кола дій урядових, станових і громадських властей та уста­ нов. Всяке рішення їх, всупереч цьому ухвалене, визнається недійсним. [...]

9. Начальник губернії має право припинити виконання будь-якої по­ станови земських установ, яка суперечить законам або загальнодержавним вигодам [...] Міністр внутрішніх справ, з свого боку, в проміжок часу між двома строками засідань земського зібрання, може припинити постанову, яка суперечить законам або державним вигодам, сповіщаючи про це зіб­ ранню в перший призначений для його засідань час. [...]

418

Розді л VI. Зміни в сустльно-полггичному, соціально-економічіюму та культурномупоступі..

13.Повітовими земськими установами є: повітове земське зібрання і повітова земська управа.

14.Повітове земське зібрання складається із земських гласних, що оби­ раються: а) повітовими землевласниками, б) міськими громадами, в) сіль­ ськими громадами [...]

23. У виборному зібранні повітових землевласників мають право го­ лосу:

а) особи, що володіють площею землі, визначеною для того повіту в розпису, що додається;

б) особи, що володіють у повіті іншим нерухомим майном (вартістю не менше 15 тисяч карбованців), а також володіють у повіті промисловим або господарським закладом не нижче тієї ж капітальної цінності або мають річний оборот виробництва не менше 6 тисяч карбованців;

в) призначені на підставі ст. 18—21 повірені від приватних власників, а також від різних установ, громад, компаній і товариств, що володіють у по­ віті площею землі або майном, зазначеним у двох попередніх пунктах а) і б) цієї статті, які не досягають встановленого у першому пункті цієї статті розміру, але становлять не менше двадцятої частини вищезгаданої;

г) уповноважені від кількох землевласників, а також від різних установ, компаній і товариств, що володіють у повіті площею землі, яка не досягає встановленого у першому пункті цієї статті розміру, але становить не мен­ ше двадцятої частини вищезгаданої;

д) уповноважені від священнослужителів, що володіють у повіті цер­ ковною землею у розмірі, встановленому в 462—465 ст. Зведення законів. [...]

28. У міських виборчих зібраннях беруть участь: а) особи, що мають купецькі свідоцтва;

б) власники фабрик і інших промислових або торгових підприємств, що знаходяться на міській землі і річний оборот виробництва яких стано­ вить не менше 6 тисяч карбованців;

в) особи, що володіють на міській землі нерухомою власністю, яка оці­ нена для збирання податку в міських поселеннях, що мають більше 10 ти­ сяч жителів, не менше 3 тисяч карбованців і в усіх інших міських поселен­ нях — не менше 500 карбованців;

г) призначені на підставі ст. 18—21 повірені від приватних власників і також від різних установ, товариств, компаній і громад, що володіють зак­ ладами або майном, зазначеним в пунктах б) і в) цієї статті [...]

30. Зібрання для обрання повітових гласних від сільських громад утво­ рюються з виборщиків, які призначаються волосними сходами із свого се­ редовища. Цих виборщиків повинно бути не більше третини загального числа осіб, що мають право за законом брати участь у волосному сході з тим, щоб від кожної сільської громади було серед виборщиків не менше одного представника [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 52-54.

419

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З «Положення про початкові народні училища» (1864 р., липня 14)

Ст. 1. Начальньїе народньїе училища имеют целью утвердить в народе религиозньїе и нравственньїе понятия и распространять первоначальньїе полезньїе знання.

Ст. 2. К начальним народним училищам относятся:

1) Ведомства Министерства народного просвещения: а) приходекие училища в городах, посадах и селах, содержимьіе на ечет местних обществ и частик» на ечет казни и пожертвований частньїх лиц, и б) народньїе учи­ лища, учреждаемьіе и содержимьіе частньїми лицами разного звання.

2)Ведомства Министерств государственньїх имуществ, Внутренних дел, Удельного, Горного: сельские училища разньїх найменований, содержимьіе на ечет общественньїх сумм.

3)Ведомства духовного: церковноприходские училища, откриваемьіе православним духовенством в городах, посадах и селах, с пособием и без пособия казни, местних обществ и частньїх лиц.

4)Все вообще воскресньїе школи, учреждаемие как правительством, так и обществами городскими и сельскими и частньїми лицами для образования лиц ремесленного и рабочего сословий обоего пола, не имеющих возможности пользоваться учением ежедневно.

Ст. 3. Предметами учебного курса начальних народних училищ служат: а) закон божий (краткий катехизис и священная история); б) чтение по книгам гражданской и церковной печати; в) письмо; г) первьіе четьіре действия арифметики и д) церковное пение там, где преподавание его будет возможно.

Ст. 4. В начальних народних училищах преподавание совершается на русском язике. [...]

Ст. 6. В училища могут бить принимаемьі дети всех сословий без различия вероисповедания [...]

Ст. 10. Для учреждения начальних народних училищ городскими и се­ льскими обществами и частньїми лицами требуетея разрешение уездного училищного совета. Училища сии могут бить закрьіваемьі по распоряжению губернского училищного совета в случае беспорядка и вредного на­ правлення учений [...]

Ст. 17. Наблюдение за религиозно-нравственньїм направлением во всех начальних народних и воскресньїх училищах возлагаетея на местного приходского священника. В случае надобности он сообщает свои замечания учителю и лицам, заведующим училищем, а если бьі его замечания не бьіли принятьі, доносит о том уездному училищному совету. [...]

Історія українсько! культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 197-198.

Устав гімназій і прогімназій відомства Міністерства народної освіти (1864 р., листопада 19)

§ 1. Гимназии имеют целью доставить воспитьівающемуся в них юношеству общее образование и вместе с тем служат приготовительньїми заведення­ ми для поступлення в универсигет и другие вьісшие специальньїе училища.

420

Розді л VI. Зміни в сусгально-палггнчному, соніалло-економічному та культурному поступі...

§2. По различию предметов, содействующих общему образованию, и по различию целей гимназического обучения гимназии разделяются на классические и реальньїе.

§3. В гимназии полагается семь классов с годичньїм курсом для каждого класса.

§4. Гимназии учреждаются в таких городах и местечках, где по чис­ ленносте и потребностям народонаселення они признаньї будут нужнмми.

Вкаждой губернии полагается по крайней мере одна гимназия, но по мере потребности в одной губернии и даже в одном городе может бьггь несколько гимназий.

§5. Кроме гимназий там, где представится надобность и возможность,

атакже в местах, не имеющих гимназий, могут бьіть учреждаемьі прогимназии, состоягцие только из 4-х низших классов гимназии и разделяющиеся также на классические и реальньге [...]

§8. Гимназии и прогимназии содержатся или на счет правительства, или на счет обществ, сословий и частнмх лиц [...]

§39. Учебньїй курс классических гимназий составляют следующие предметьі: 1) закон божий, 2) русский язьік с церковно-славянским и словесность, 3) и 4) латинский и греческий язьїки, 5) математика, 6) и 7) физика и космография, 8) история, 9) география, 10) естественная история (краткое наглядное обьяснение трех царств природьг), 11) и 12) немецкий

ифранцузский язьїки и 13) чистописание, рисование и черчение.

§40. В реальньїх гимназиях преподаются: а) в однаковом обьеме с классическими: 1) закон божий, 2) русский язьік с церковно-славянским и словесность, 3) история, 4) география, и 5) чистописание; б) в большом обьеме сравнительно с классическими: 6) математика, 7) естественная ис­ тория с присоединением к ней химии, 8 и 9) физика и космография, 10 и

11)немецкий и французский язьїки (оба обязательно) и 12) рисование и черчение; в) вовсе не преподаются: латинский и греческий язьїки.

§41. В гимназиях и классических и реальньїх сообщается ученикам вьісшего класса перед випуском директором, или, по его вибору, инспектором или одним из учителей, в кратком изложении по особо составленному по распоряжению Министерства народного просвещения учебнику или руководству понятие о нашем государственном устройстве, об основних законах империи, касающихся верховной власти, о значений разньїх присутственньїх мест и о главньїх законах гражданских и уголовних. [...]

§53. В гимназии и прогимназии обучаются дети всех сословий без различия звання и вероисповедания. [...]

§55. В первьій класе гимназии и прогимназии принимаются дети, умеющие читать и писать по-русски, знающие главние молитви и из арифметики сложение, вьічитание и таблицу умноження. При сем наблю-

дается, чтоби в первий класе поступали дети не моложе 10 лет. [...] § 59. Все ученики гимназий и прогимназий обязаньї вносить плату за

учение пополугодно вперед в течение двух первих месяцев каждого полугодия. Не внесшие плати в означенние сроки считаются вибившими из заведення. [...]

421

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

§ 60. От плати за учение по определению местного педагогического совета освобождаются заслуживающие того по своєму поведению и прилежанию дети совершенно недостаточньїх родителей; причем наблюдается, чтобьі общее число освобождаемих от плати за учение составляло в отношении ко всему числу учащихся не более десяти процентов.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 198-200.

Уривок із судових статутів (1864 р., листопада 20)

1.Влада судова належить: мировим судцям, з’їздам мирових судців, ок­ ружним судам, судовим палатам і урядовому сенату як верховному касацій­ ному суду [...]

7.Для визначення у карних справах вини або невинності підсудних до складу судових місць у випадках, зазначених в статуті карного судочинства, приєднуються присяжні засідателі [...]

19.Мировими судцями можуть бути обрані ті з місцевих жителів, які:

по-перше, мають не менше 25 років віку; по-друге, здобули освіту у вищих або середніх учбових закладах, або склали відповідний цьому іспит, або ж прослужили не менше трьох років на таких посадах, при виконанні яких могли набути практики у веденні судових справ, і, по-третє, якщо при цьо­ му вони самі, або їх батьки, або дружини володіють хоча б у різних місцях, або площею землі вдвоє проти того, яка визначена для безпосередньої участі у виборах гласних в повітові земські зібрання [...] або іншим нерухо­ мим майном, ціною не менше п’ятнадцяти тисяч карбованців, і в містах — нерухомою власністю, оціненою для збирання податку в столицях — не менше шести тисяч, а в інших містах — не менше трьох тисяч карбо­ ванців. [...]

23.Мирові судці, як почесні, так і дільничні, обираються на три роки.

24.Вибори мирових суддів провадяться на повітових земських зібран­

нях [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т. Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 54-55.

Здонесення начальника Одеського губернського управління про діяльність «Південноросійського союзу робітників» (друга половина 1870-х рр.)

[...] Дізнанням установлено, що головним організатором і керівником товариства є Заславський, провинність якого цілком доведено [...]

Заславський керував товариством робітників: у залізничних майстернях — через майстрових Силенка, Кравченка і Мрачковського, фабриках Бланшарда — через Мішеля Сквері та Лущенка і фабриках Фендеріха, як треба гадати, — через братів Надцачиних і інших ще не виявлених осіб. Пропа­ ганда провадилася дуже обережно і послідовно; для маси робітників мета

422

Розді л VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі..

товариства полягала в поліпшенні матеріального побуту фабричних робіт­ ників через асоціації і збиралися між ними гроші для організації кас взає­ модопомоги. Тільки випробуваним і досить підготовленим членам відкри­ валися справжні революційні цілі товариства, і, як один з допитаних пос­ відчив, воно складалося з ведмедів і вожаків. Таких ведмедів, або невтаємничених членів товариства, налічувалось кілька сот чоловік. Тільки небагато хто з них знав, що остаточна мета, до якої прагнуло товариство, полягала в поваленні існуючого соціального і політичного порядку і що гроші, які збирали, призначалися для посилки депутатів в інші міста для посилення протиурядової пропаганди. Що такі депутати дійсно були відправлені, вид­ но з зізнань кількох допитаних осіб, але не було можливості встановити, хто були ці особи і в які саме міста вони були відправлені; можна тільки небезпідставно припускати, що одним з таких депутатів був Микола Наддачин, якого відправили у місто Керч.

У пивних, де збиралися члени товариства, куди приходив і Заславський, вони сідали за столи, поділялися по гуртках, причому додержувалися правила, що ті, хто сидів за одним столом, не виявляли знайомства з інши­ ми. Депутати окремих гуртків сідали разом за одним столом і обговорюва­ ли питання, що торкалися мети товариства [...]

Товариство мало свій статут, прилучений до дізнання, що підтверджує здобуті дізнанням факти, які встановлюють як організацію товариства, так і остаточну мету, до якої прагнули його члени.

Товариство поділялось на три відділи: 1) робітників у залізничних май­ стернях, 2) на фабриці Бланшарда (біля малого вокзалу залізниці) і 3) міських фабрик. Кожний відділ поділявся на гуртки по 10—25 чоловік; кожен гурток мав свого касира. Члени товариства вносили щотижня з свого заробітку не менше 25 коп. своєму депутатові, який зібрані гроші передавав касиру.

На обов’язку депутатів лежало залучення нових членів до свого гуртка. Вони наглядали за членами свого гуртка, роз’яснювали їм їх обов’язки. Під час сходок у трактирах мета їх була відома тільки депутатам, а членам гуртків її роз’яснювали після сходки свої депутати. Уникали називати прізвища.

Весною минулого року члени товариства неодноразово збиралися в кіль­ кості до 40 і більше чоловік в околишніх садах і плантаціях, де їм роздава­ ли і читали вголос з поясненнями книги і газети революційного змісту. Тут же читався доданий до справи статут товариства під назвою статут «Пів­ денноросійського союзу робітників». [...]

Головною прогалиною в дізнанні є те, що не виявлено, у кого зберіга­ лися склади протиурядових видань і яким шляхом їх одержували. Із зізнань видно, що книги одержували від Заславського і від Ляховича, і лише одне зізнання показує на те, що склад книг знаходився у Силенка. Що Ляхович привіз книги із Лондона на пароплаві «Лазарев» (мабуть, газети «Вперед»), — не викликає сумніву, але, по-перше, цей факт не міг бути до цього часу підтверджений юридичними доказами (прислуга пароплава «Лазарев», який цими днями має прибути, ще не допитана) і, по-друге, не можна припу­ стити, щоб він таким шляхом міг доставити такий значний транспорт книг. Тим часом очевидно, що революційні видання і газети поширювались між робітниками в значній кількості екземплярів.

423

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Нині до дізнання притягнуто як обвинувачених всього 26 чоловік; з них заарештовано 14, віддано на поруки 5, віддано під особливий нагляд поліції 3 і не розшуканих 4 чоловіка. Проти більшості з них є безсумнівні докази їх провинності [...]

Хрестоматія з історії Української РСР: У 2 т.

Т. II: 1861-1917.

Київ, 1961. - С. 196-198.

З листів Б.Д.Грінченка та М.П. Драгоманова про українську національну справу (1870—1880-ті рр.)

[...] Ми вже мали пригоду говорити про те, як невірно складати появу москвофільства серед русинів австрійських на саме тільки ренегатство «погодінської колонії» і т. д. Ренегатство тут було і єсть, але були й суть і глибші причини, хоч може й патологічні. Перша причина — реакція домо­ вим обставинам, котрі гнітять австрійських русинів, а друга — певний ари­ стократизм, котрий відриває людей від мужицтва, між іншим, і з його ет­ нографічними ознаками, як мова. Найліпший доказ тому можна бачити на Венгерській Русі, де найчесніші люди, патріоти — москвофіли. Поліпшити такий стан діла українолюбці можуть не фанатичним анафемуванням, а лишень працею коло своєї культури і демосу взагалі, а окрім того, розваж­ ним, можливо спокійним поступуванням з москалефілами, не виключаючи згори всякої згоди з ними, по крайній мірі в деяких точках. [...]

Обернувшись до москвофілів-рутенців на провінції, ми знайдемо там більше симпатичного. Безспірно, між ними єсть люди добросовісні, котрі по-своєму хотять полегкості своєму народу від усяких болячок і гніту і де­ що роблять в сьому напрямку. Звісно, брак політичного образовання, а та­ кож натиск львівського генерального штабу не дає тим людям виступити на чистий шлях. Але тут треба скласти надію на силу обставин і теперіш­ нього світового поступу. Точки, спільні українським поступовцям з чесні­ шими москалефілами, можуть згодом визначитись, по крайній мірі на полі соціальнім і політичнім.

Вже й тепер дехто з москалефілів починає розуміти важність економіч­ них справ в смислі більш-менш радикальнім. Єсть такі, котрі розуміють потребу політичних реформ в напрямку демократичному, напр. загального виборчого права. На полі культурнім деякі москалефіли не зовсім відмов­ ляють вартості народній мові, по крайній мірі в літературі елементарній. Коли що пошкодило в сій точці в останні часи, то власне «нова ера» з її поліцейськими погрозами москалефілам, бо поліцейське українофільство мусило також роздратувати галицьких общерусів, як поліцейська общеруськість в Росії роздратувала українофілів.

Найбільшою перепоною між українськими поступовцями і москалефі­ лами стоїть клерикалізм останніх. Тільки ж уп’ять-таки треба згадати, що клерикалізму чимало і серед народовців. Тут треба скласти надію на зріст і серед галичан думки, котра все таки дедалі все більше шириться і на сході Європи, а власне, що в справах віри треба кождому залишити свободу ві­

424

Ро з д і л VI. Зміни всустльно-полгппному, гопіальжьекономічному та культурному поступі...

рити чи не вірити і що, відповідно сьому, найліпше впорядкування справи релігійної єсть не тільки повна толеранція, а й поділ церкви від держави, про котрий галицькі радикали поставили думку навіть селян, і селяни прийняли її не без симпатії. А треба завважати, що так, як складаються справи в Галичині, то виходить, що москвофіли, навіть клерикали, навряд чи не спосібніші прийняти сю думку, ніж народовецькі клерикали з пере­ конання чи з політики.

Всякому видно, що в Галичині ведеться систематично переробка унії на латинське католицтво, та ще й за поміччю державної і крайової власті, з котрих остання тепер пансько-польська. Загал народовців не знає, як йому бути в сій справі. Більшість недовольна початою і поступаючою «церков­ ною реформою» і не так давно висилала проти неї протести, котрі возила в Відень спільна з москалефілами депутація, в якій був і священник — проф. Ом.Огоновський. Тільки ж «нова ера» спутала ту опозицію, і тепер одна частина народовців (фракція «Правди») явно сприяє реформі, тоді як друга (фракція «Діла») щось бурмоче проти неї, та не зважується на рішучу опо­ зицію. Москалефіли ж рішуче недовольні реформою, причому деякі з них симпатизують з православієм.

Православіє греко-російське не може бути симпатичним поступовцям, як і всякий інший іслам. Та в наші часи свободи і совісті і проти православія не личить так виступати, як виступають, напр., народовецькі органи з ча­ сів процесу Наумовича і Грабар, тобто криками про державну і національну зраду, і підпирати в сій точці папсько-польську католицьку поліцію. Мало того, наклін до православія при загальнім недовольстві галичан польсько-ка- толицькою реформою унії може послужити в Галичині власне справі свобо­ ди совісті і поділу церкви від держави. Галицькі православні і взагалі сторонники «чистоти восточного обряду» і независимості уніатської церкви, бачачи проти себе державний і крайовий уряд, мусять, як усякі дисиденти, гребува­ ти свободи совісті, автономії конфесійних громад і вкінці поділу церкви від держави. А се все такі речі, котрі входять і в програму поступовців.

Так в Англії і Шотландії радикальні протестанти, забуваючи свою дав­ ню ненависть до папського Рима, як до нового Вавілона і сідала апокаліптичного дракона, помагали католикам в справі скасування привілегій єпис­ копальної державної церкви в Ірландії з надією, що потім настане черга та­ кої ж реформи і в них дома — великобританські вільнодумці робили те ж в надії дійти до повного поділу церкви і держави. І до того тепер іде Вели­ кобританія після Ірландії!

Окрім того, політика єсть перш усього політика, тобто упорядкування справ державних і соціальних. Нема нічого більш нерезонного, як перемі­ шувати з ними справи культурні — як національно-літературні, релігійні і т. д. [...]

Анафеми ж тут нічого не поможуть, а боротьба з москалефілами «вся­ кими способами» — в тім числі і поліцейськими, яку ведуть народовці, а надто фракції «Правди» — тілько пошкодить, окрім того, що вона ж гидка сама по собі. Звісно, теперипнім галицьким москвофілам, навіть ліїїшим, страшенно далеко від того, щоб стати на порядну дорогу, але замість ана­ фем ми ліїтше зробимо, коли будемо показувати їм на ту дорогу.

425

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Так-то з різних боків виставляють точки можливої солідарності посту­ повців українських навіть з австро-руськими москвофілами — точки, котрі в сумі своїй зовсім рівноважать солідарність тих поступовців з народовця- ми-українофілами в справі національній. При теперішнім стані партій в Галичині поступовці-радикали найліпше зроблять, коли найменше будуть бавитись в іграшки парламентарної «тактики» зі всякими другими партія­ ми, а звернуть найбільше уваги на те, щоб прихилити до своїх основних принципів найбільшу часть людей, а надто з простого народу, котрий в русь­ кій людності Галичини єсть класом хоч найбіднішим, а все-таки найбільше независимим і найважнішим вже по своєму числу. Тільки ж ті поступовці мусять не стояти з апріорними анафемами ні проти якої руської партії, а мусять, виставивши свої національні, як і соціальні і політичні принципи, бути готові до солідарної або до паралельної політики зі всякою партією, котра прийме яку-небудь точку з їх програми — з москалефільською, як і українофільською. А в точках спеціальних радикалізм fara da se — сам себе постоїть!

Розумна політика потребує ідеалізму широко- і далекоглядного, а сен­ тиментальність і фанатичне доктринерство кружкове так же не подібні до нього, як і опортуністичне хиляння на всі боки!

Б.Грінченко — МДрагоманов. Діалоги про українську національну справу.

Київ, 1994. - С. 80, 225-236.

З «Положення про Південно-західний відділ Імператорського російського географічного товариства» (1873 р., лютий)

Ці л і в і д д і л у

§1. Для успішного сприяння меті Імператорського Географічного То­ вариства засновується у Києві особливий Відділ Товариства під назвою «Південно-Західного». [...]

§2. Південно-Західний Відділ Імператорського Географічного Товарис­ тва під безпосереднім керівництвом Головного Начальника Краю займає­ ться в основному вивченням губерній Київського навчального Округу у всіх тих аспектах, які складають предмет вивчень Товариства, і, зокрема, дослідженнями зі Статистики та Етнографії.

Зважаючи на специфіку предметів, що входять до сфери занять Това­

риства, воно поділяється на чотири відділи: а) Географії математичної, б) Географії фізичної, в) Етнографії і г) Статистики.

§ 3. З цією метою Південно-Західний Відділ Імператорського Росій­ ського Географічного Товариства:

По-перше, розшукує і популяризує вже зібрані й ті, що зберігаються у місцевих архівах і у приватних осіб, відомості про Край, розглядає їх і ви­ рішує, яку користь може мати від них наука;

По-друге, збирає етнографічні і статистичні матеріали, що стосуються Краю, серед місцевих жителів і споряджає наукові експедиції для виконан­ ня цілей, вказаних у § 2 цього положення;

426

Ро з д і л VI. Зміни в сусігільно-іюлітичному, соціально-економічному та культурному поступі...

По-третє, допомагає приватним особам, що відвідують Південно-Захід- ний Край з науковою метою, і намагається залучити до дослідження цього Краю осіб, які можуть бути для цього корисними;

По-четверте, сприяє збиранню і збереженню наукових праць, що нале­ жать до кола його досліджень, як наприклад: книжок друкованих і руко­ писних, актів, карт та етнографічних предметів. [...]

§ 8. Відношення Південно-Західного Відділу Імператорського Росій­ ського Географічного Товариства до самого Товариства полягає в тому, що:

1. Він є невід’ємною частиною Товариства, тому користується дарова­ ною вищою милістю Товариству печаттю з державним гербом і правом розв’язання у законодавчому порядку загального питання про оплату пош­ тової кореспонденції як казенної, так і Товариств, які користуються у цьо­ му питанні правами Урядових установ, правом посилати поштою письмову кореспонденцію без оплати вагових і посилок вагою до пуду.

2.Товариство у всіх наукових заходах і починаннях Відділу зобов’язане допомагати йому своїми порадами, вказівками, повідомленням даних, що надходять у його розпорядження, матеріалів та інших наукових праць, а при можливості і грошовими дотаціями.

3.Праці Відділу видаються на основі прийнятих для цього правил на кошти самого відділу або коштом Товариства.

4.Зі свого боку Південно-Західний Відділ виконує доручення, з якими Товариство буде до нього звертатися, обговорює запропоновані йому пи­ тання, розробляє вказані проблеми і загалом представляє Товариству відо­ мості, що стосуються спеціального кола його зацікавлень. [...]

5.[...] Поширення відомостей, запропонованих Товариством, здій­ снюється посередництвом читань і повідомлень на зборах Товариства, а та­ кож завдяки науковому листуванню, друкованим запискам періодичним та іншим виданням, що випускаються ним у світ.

Записки та інші твори, що видаються Товариством, друкуються росій­ ською мовою. Деякі із цих творів можуть, з огляду на особливі обставини, друкуватися й іншими мовами.

Україна: Антологія пам’яток державотворення X—XX ст.: У 10 т. Т. б: Змагання за українську ідею (від 60-х років до кінця XIX ст.).

Київ, 2008. - С. 135-138.

Витяг із статуту про військову повинність (1874 р., січня 1)

1. Захист престолу і батьківщини є священний обов’язок кожного ро­ сійського підданого. Чоловіче населення, без різниці станів, підлягає вій­ ськовій повинності [...]

4.Грошовий викуп від військової повинності і заміна охочим не допу­ скається.

5.Збройні сили держави складаються з постійних військ і ополчення. Останнє скликається тільки за надзвичайних обставин воєнного часу [...]

427