litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

потреби, загальних основних законів, надаючи кожній державі [права] зайнятися внутрішньою будовою і бути незалежною в складанні окремих своїх узаконень.

Беручи до уваги основи добробуту окремої людини, ми переконуємось, що вони бувають фізичні, моральні і розумові; тому цивільне суспільство, як ціле, складене з одиниць, необхідно будується на тих же началах і для досягнення можливого добробуту потребує промисловості, яка запобігає убозтву і бідності, моральності, яка виправляє погані схильності, пом’як­ шує пристрасті і прищеплює людинолюбство, і, нарешті, освіти, найвірнішого сподвижника в боротьбі проти зла, нерозлучного з існуванням, яке робить розумнішим і досконалішим в усіх починаннях. Розгортати і поши­ рювати ці три основні начала суспільного добробуту ставилось у перший і незмінний обов’язок слов’янина. Він повинен був по можливості викорі­ нювати забобони і порочні схильності, і згладжувати різницю між станами, і викорінювати нетерпимість вірувань, власним прикладом спонукати до помірності і трудолюбства, прагнути до розумового і морального вдоскона­ лення і заохочувати до цієї справи інших, всіма засобами допомагати бід­ ним, але не бути марнотратним; не робити людей багатими, але поучати їх, яким чином за допомогою праці і ощадливості можна придбати багатства і яким чином, без шкоди для себе та інших, треба користуватися ними.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 163-165.

Із свідчень С.І.Муравйова-Апостола про діяльність таємних товариств декабристів в Україні

(1826 р., лютого 6)

У Південного товариства мета була одна з самого початку: введення в

Росії конституції під назвою Руської правди; на початку 1822 року, як уже мною показано, зустрівся я в Києві з Пестелем, Юшневським, В.Давидовим, кн. С.Волконським, членами Південної управи. Тут було вже сказано про знищення в Москві Союзу Благоденствія, про невизнання цього зни­ щення Південною управою, внаслідок цього запропоновано було Пестелем продовжити дії, організувавши вже з нас не управу, а товариство, не від­ окремлюючись, однак, від членів петербурзьких, які будуть однієї з нами думки щодо знищення, оголошеного в Москві; з цим усі погодились і об­ рали для керування Південним товариством двох директорів — Пестеля і Юшневського. На цих нарадах говорено було про те, що перед тим як при­ ступити до якої-небудь дії, треба мати готову конституцію: внаслідок цього Пестель пояснив головні риси створюваної ним Руської правди, після ви­ слухання яких вирішено було залишити рік на роздумування кожному чле­ нові для прийняття або відкинення цієї конституції [...]

Членами, які мали найбільш за всіх вплив на Південне товариство по­ радами або творами, були я, Пестель і Бестужев-Рюмін.

Південне товариство передбачало розпочати свої дії відкрито у 1823 ро­ ці в таборі 9-ї дивізії при к. Бобруйській; у 1825 році у таборі біля м. Ліщи­ ні і зрештою в 1826 році під час очікуваного з’єднання 3-х корпусів. [...]

378

Розді л VI. Зміни в суспільно-полгпгпюму, соціально-економічному та культурному поступі...

Для досягнення мети своєї товариство розраховувало на ті війська, які знаходились під начальством своїх членів, передбачаючи, що одні вплинуть на інших. А найвищих осіб на державній службі я нікого не знаю, кого б товариство вважало своїм покровителем, та його й не було. [...]

Південне товариство мало зносини з Північним у 1823 році через брата Матвія і через В.Давидова та кн. Волконського, у 1824 році — через Швейковського і Пестеля, а в 1825 році — через кн. Трубецького, який переїхав по службі в Київ. Усі взагалі переговори схилялись з боку Південного това­ риства до цілковитого з’єднання двох товариств, на що Північне не пого­ джувалось і виставляло як причину цієї незгоди несхвалення в деяких час­ тинах прийнятої Південним Руської правди; а в них була своя конституція, складена М.Муравйовим [...]

Товариством прокламації до народу і військ не були заготовлені. А Катехі­ зис складений мною для відозви до заколоту проти монархічної влади [...]

На одній з нарад, які відбулися в Києві у 1823 році, [...] перший раз го­ ворилось про знищення всієї імператорської фамілії. [...]

Думка ця була запропонована таким чином: при введенні Руської правди, що вчинити з усією імператорською фамілією? Думки членів були: Пестеля, Юшневського, В.Давидова, кн. Волконського: знищення всіх; Бестужева: одного государя; моя [думка була]: нікого, і разом з тим я про­ понував розпочати дії неприхованим заколотом, відмовившись від покори, і залишався при цій думці, хоч і протиставили мені всі бідування міжусоб­ ної брані, яка неодмінно повинна була виникнути від запропонованого мною способу дії. [...]

Про Малоросійське товариство знаю тільки те, що нібито там началь­ ник маршал Лукашевич і що мета його — приєднати Малоросію до Поль­ щі. Між іншим, Лукашевича самого бачив я раз у своєму житті в кн. С.Волконського, а членів цього товариства не тільки не знаю нікого, але й не чув, щоб коли при мені кого-небудь називали [...]

Все, що я знаю за чутками і здогадками про польські товариства, поля­ гає ось у чому: головне управління знаходиться поза Польщею, в Дрездені, головні особи в товаристві: генерали Хлочицький, Князевич, гр. Прозор ві­ діграє велику роль. Поділ товариства узгоджений з розподілом землі, тобто кожна провінція має свою провінціальну директорію, що відноситься до го­ ловної і яку знають усі члени, що проживають в повіті; мета їх: повернення незалежності і, здається, введення конституції 3-го травня. З членів поль­ ських товариств, крім вищеназваних мною, знаю гр. Ходакевича, гр. Мошинського, Гродецького і Чарковськош. З ними я мав особисті стосунки. Князя Яблоновського, гр. Олізара, Ст.Проскуру, Валеска, Дениска (з ними хоч і не був у стосунках, але знаю, що вони члени). А інших не знаю нікого.

Про поширення таємних товариств по всьому царству Польському, Познанському герцогству, Галичині і губерніях литовських, Волинській, Подільській і Київській ствердно не скажу, знаю тільки, що товариства польські дуже численні, і вважаю, за однодумністю, яка існує між поляка­ ми, що воно повинно бути так [...]

Історія України: Джерельний літопис.

Київ, 2008. - С. 254-258.

379

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Повідомлення київського військового губернатора начальнику III відділення імперської канцелярії О.Х.Бенкецдорфу

про результати ревізії державних установ Київської губернії (1827 р., серпня 8)

Найденньїе мною при сей ревизии отступления от установденньїх пра­ вил канцелярского порядка и несоблюдение некоторьіх форм в производстве дел не составляли бьі, по мнению моєму, существенной важносте, естьли бн при том самьіе дела, имея движение скорое и безостановочное, получали согласное с законами окончание. Упущення относительно канце­ лярского порядка, по сделанному мною распоряжению, имеют бьіть немедленно исправленьї, о чем я не оставлю донести в своє время по принадлежности Правительствующему Сенату. Но, к сожалению, сверх сих не столь значительньїх упущений открьіваются другие несравненно важнейшие, о которьіх кратко здесь изьясняю:

а) По губернскому правленню видно медленность, несовместную с обязанностью начальствующего места в губернии, которое наблюдает за действиями нижних инстанций, и должно бьі по сему дать им собою пример деятельности и точности в исполнении законов. Ход дел губернского прав­ лення, со времени отбнтия из здешней губернии в 1822 году гражданского губернатора Бухарина, до 1827 года, доказьівает, что оно, устремив внимание на одни только дела интересньїе, оставляло прочие на произвол канцелярии своей. От сего те дела, по которьім не бьіло ходатайства, производились весьма небрежно; от сего указьі Правительствующего Сената остава­ лись по нескольку лет без окончательного исполнения, представлення нижних инстанций и жалобьі частньїх лиц без должного разрешения и за­ конного удовлетворения. От сего, наконец, малое уважение к губернскому правленню со стороньї поветовьіх присутственннх мест, градских и земских полиций, которьіе во многих случаях действовали самоуправно, заставляя ищущих покровительства законов и правосудия не законов стра­ шиться, а судей. Сие доказьівается поступающими ко мне из разнмх поветов жалобами на пристрастное производство следствий, на заключение под стражу лиц, в преступлениях не изобличенньїх, на разньїе притязания и проволочки по делам тяжебньїм и конкурсним, на невьіполнение по не­ скольку лет указов по делам уже получившим окончание в вьісших судебньіх местах и проч. Все сии жалобьі относятся более к делам, возникшим до 1827 года.

б) По Казенной палате: порядок производства дел, и особенно, по счетной зкспедиции, в довольной исправности. Но между тем замечено мною, что некоторне оброчньїе статьи отданьї в содержание весьма за дешевую цену.

в) По уголовному департаменту Главного суда недовольно бьіло обращено внимание на участь подсудимьіх, томящихся в тюремном заключении, и только после данньгх мною оному Департаменту предложений, дела, по коим содержатся арестантьі, получили бьістрейший ход. Сверх того, присутствующие и председатель, избираемьіе из сословия польского дво­

380

Роз д і л VI. Зміни всустльно-ікхлггичному, соціально-економічному та культурномупоступі...

рянства более по уважению достаточного их состояния, нежели по сведениям и опитности в законоведении, и мало при том знающие язьік русский, занимаются рассмотрением дел, вступающих на ревизию в сей де­ партамент, весьма поверхностно, и решение оньїх зависит не столько от присутствующих, сколько от секретаря и канцелярских чиновников.

г) По гражданскому департаменту Главного суда, разделенному на две зкспедиции — русскую и польскую: дела по последней обращают преимущественное внимание председателя и депутатов, избранньгх из сословия польских дворян; производство же дел в русской зкспедиции и решение оньїх, за слабостью советника, остается в руках секретаря. Очереди для слушания дел, вступающих в сей департамент, не бьіло заведено, и потому ход и окончание оньїх зависели до cero времени от большего или меньшего ходатайства тяжущихся. [...]

д) По Приказу общественного призрения: счетоводство ведется в довольной исправности и заседания, от Приказа зависящие, найденьї мною в надлежащем порядке; нужно только сделать некоторьіе сокращения в расходах, особенно в дровах, которьіе изготавливаются, хотя и по умеренньїм ценам, но заготовляемое количество оньїх превосходит действительную надобность. Равномерно издержки на содержание воспитательного дома, простиравшиеся ежегодно до 20 т[ьісяч] и 23 т[ьісяч] рублей, столь непомерньї, что при самом вступлении моем в настоящее звание господин управляющий Министерством внутренних дел относился ко мне еще в бьггность мою в Петербурге о принятии мер к сокращению расходов по сей части; что впоследствии времени и исполнено.

е) По Киевскому городовому магистрату и особо существующей комиссии о городских доходах, хотя не открьіто важньгх упущений по производству дел, но в употреблении городских сумм не соблюдается должной расчетливости, да и вообще в членах магистрата мало усматривается истинного рвения к пользам общественньїм и благоустройству города, чего тем более следовало бьі ожидать от них, что магистрат киевский пользуется внсочайше подтвержденньїми ему правами и привилегиями древних времен, могущими споспешествовать к умноженню проммсленности городских жителей, и с тем вместе к умноженню доходов города, коих недостаток весь­ ма ощутителен. [...]

За сим, обращаясь к состоянию полиции города Києва, о недостатках которой я уже изьяснял в прежнем моем отношении, ньіне должен присовокупить, что она не имеет ни способннх людей, ни исправньїх пожарньїх инструментов, ни погребного числа лошадей, коих по всем четьірем частям столь обширного города содержится не более двадцати. Таковое, сожаления достойное, устройство полиции необходимо требует немедленного оной преобразования. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 317-321.

381

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Наказ Катеринославської казенної палати Олександрівському повітовому казначейству про організацію іспитів

з граматики та арифметики при вступі на посаду чиновників (1829 р., березня 4)

По указу ero императорского величества казенная палата, слушав предпнсанне господиня министра финансов от 20 декабря прошлого 1828 года, которнм вследствие представлений некоторьіх казенньїх палат, испрашивающих разрешения кем, где должнн бьіть делаемьі испьітания определяющихся по ведомству их в канцелярское звание, на основании положення 14 октября 1827 года, дает знать, что 1 пунктом сего положення требуется от нововступающего в службу, умеет лн правильно читать и писать и знает ли основание грамматики и арифметики, следовательно, такне предмети, в коих служащие в казенньїх палатах и казначействах должнн бить сведущи, без чего они по службе терпимн бить не могут, а потому он, господин министр финансов, предписивает всем вообще казенним палатам и зкспедициям, даби они требуемое положением испитание вступающим в канце­ лярское звание по самой удобности и краткости времени нам нужного производили у себя через своих секретарей, а в уездних казначействах са­ мими казначеями или другими сведущими лицами, обращая сверх того внимание и на самую чистоту письма. [...]

Історія державно! служби в Україні: У 5 т. T. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 339-340.

Витяг із журналу Київського губернського правління про вжиття заходів для припинення поширення чуток щодо наміру уряду звільнити селян від кріпацтва (1830 р., травня 31)

По указу е. и. в. губернское правление слушало предложение господина здешнего гражданского губернатора и кавалера, при коем, препровождая список с полученного от господина министра внутренних дел от 4 минувшего мая за № 1228 предписания с изьяснением внсочайшего е. и. в. повеления о строжайшем преследовании всех тех, кой распространять будут ложньїе слухи о намерении правительства дать крестьянам свободу, и о принятии самих деятельнейших мер к прекращению малейших признаков неповиновения крестьян помещикам их, изволил предложить к точному и непременному нсполнению такового внсочайшего повеления [и] учинить немедленно надлежащее распоряжение и о последующем доставить к личньім делам его, господина губернатора, сведения. А в оном предписании господин министр внутренних дел изьяснил: до сведения е. и. в. дошло, что с некоторого времени люди неблагонамереннне или развратнне нача­ ли, подобно многим прежним примерам, рассевать слух о намерении пра­ вительства дать крестьянам свободу, и хотя в височайшем манифесте, от 12 мая 1826 г. изданном, а 13 того же месяца от правительствующего Сена-

382

Розділ VI. Зміни всуспільно-політичному, соиіально-економічному та культурному посіупі...

та распубликованном, имеется полное руководство к действиям по предме­ ту сему, однако ж е. в. угодно бьіло вьісочайше ему, господину министру, повелеть поставить в непременную господина гражданского губернатора обязанность преследовать строжайшим образом всех тех, кой подобньїе ложньїе слухи распространять будут, принимая вместе и самьіе деятельнейшие мерн к прекращению и малейших признаков неповиновения крестьян помещикам их. Е. в., пребьівая в непреложннх правилах о сохранении тех отношений, в коих крестьяне находятся к помещикам их, поставляет в особенную обязанность опровергать все толки, сему несообразньїе, о каковом внсочайшем е. и. в. повелении, он, господин министр, сообщая к точ­ ному и непременному исполнению, поручает о распоряжениях по сему до­ нести неукоснительно ему, господину министру.

Ипо учиненной справке приказали, как вьісочайшим манифестом, изданном 12 мая 1826 г., повелено обьявить повсеместно:

1.Что всякие толки о свободе казенних поселян от платежа податей и помещичьих крестьян и дворових людей от повиновения их господам суть слухи ложнне, вндуманнне и разглашаемие злонамеренними людьми из одного корнстолюбия с тем, чтобн посредством сих слухов обогатиться на счет крестьян по их простодушию.

2.Все состояния в государстве, в том числе и поселяне, как казеннне, так и помещичьи крестьяне и дворовьіе люди, во всей точности должньї исполнять все обязанности, законами предписаннне, и беспрекословно повиноваться установленннм над ними властям.

3.Если и за сим внсочайшим повелением откроется какой-либо беспорядок между казенними поселянами или помещичьими крестьянами и дворовими людьми по ложним слухам о свободе от платежа податей или от законной власти помещиков, то виновньїе навлекут на себя справедли­ вий е. и. в. гнев и немедленно будут наказани по всей строгости законов.

4.Подтверждается начальникам губернии иметь неослабное наблюдение, даби разглашатели подобних слухов или толков били без промедления предаваеми суду для поступлення с ними также по всей строгости законов.

И5-е. А как и до е. и. в. уже прямо доходят недельньїе просьби посе­ лян, писанние на основании вншесказанннх слухов или толков, то для прекращения сего зла и сохранения тишиньї и порядка сочинителей или писателей таковьгх просьб, яко возмутителей общего спокойствия предавать суду и наказанию по всей строгости законов, каковой височайший манифест по распоряжению сего губернского правлення от 1 июня того же года повсеместно в здешней губернии распубликован к точному, что до ко­ го касается, исполнению и сверх того, на торгах и ярмонках в продолжение шести месяцев происходило чтение его: нине же изьясненний в предписании господина министра внутренних дел внсочайшим повелением по­ ставлено в непременную обязанность преследовать строжайшим образом всех тех, кой в отношении крестьян ложнне слухи распространять будут и принимать самьіе деятельние мери к прекращению и малейших признаков неповиновения крестьян помещикам их.

Для того с прописанием предложения господина гражданского губерна­ тора и предписания господина министра внутренних дел предписать всем

383

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

градским и земским полициям к точному и непременному исполнению по изьясненному в том предписании господина министра вьісочайшему повелению с тем, что если где могло бн возникать малейшее неповиновение крестьян, тотчас принимая они деятельнне мерьі к прекращению того и преследованию строжайшим образом всех тех, кой ложньїе слухи распространять будут, доносили бн и губернскому правленню; сверх же сего, поелику и гос­ пода поветовьіе дворянства маршальї должньї иметь влияние на действия крестьян и наблюдение, чтобьі никто не возмущал их в должном повиновении к владельцам, предписать и им чрез дворянское депутатское собрание о исполнении показанного вьісочайшего повеления, а из сей статьи журнала к личньїм делам господина гражданского губернатора передать копию.

Селянський рух на Україні 1826—1849 рр.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1985. - С. 64-65.

Указ Сенату про запровадження у приєднаних до Російської імперії губерніях

уніфікованої російської назви станових дворянських посад (1831 р., лютого 23)

Правительствующий Сенат слушал рапорт г. управлявшего Министерством внутренних дел, что г. статс-секретарь Муравьев, отношеннем от 2 сего февраля сообщил ему, что государь-император вьісочайше повелеть соизволил: дабьі отньїне впредь в бумагах на русском язьіке всюду именовались губернскими и уездньїми предводителями дворянства все те лица, которьіе в иньех губерниях, неся должности по вьіборам дворянства одинакого значення с предводительскими, имеют названия различньїе. О таковом вьісочайшем повелении, он, г. управлявший Министерством внутренних дел, представил Правительствующему Сенату для надлежащего об исполнении по оному распоряжения.

ПРИКАЗАЛИ: об изьясненном вьісочайшем повелении предписать для должного исполнения губернским начальствам присоединеннмх от Польши, также Малороссийских и Остзейских губерний указами, дав знать таковьіми же всем прочим губернским правленням и правительствам, начальствующим в губерниях лицам, присутственннм местам и гг. министрам; а в Святешний Правительствующий Синод, во все департаменти Правительствующего Сената и общие оньїх собрания сообщить ведення.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. T. 4: Документи і матеріали.

Київ, 2009. - С. 342-343.

З проекту заснування совісного суду в Київській іубернії (1832 р.)

[...] Учреждения совестньїх судов в здешней губернии, имеющих назначение, с одной стороньї, первоначально примирять несогласньїе семейства и возникающие между частньїми лицами тяжбьі и недоумения, а с другой,

384

Р о з д і л VI. Зміни всусшльно-полггичному, соціально-економічному та культурномупоступі...

пещись об облегчении участи страдающих узников, сколько, с одной сто­ рони, єсть возвншением чувств о благе рода человеческого, сколько с другой, принести может неисчислимьіе и ощутительньїе пользьі.

Дворянское сословие находит, что согласно местнмм нуждам, обьїкновению и степени ньінешнего просвещения всей губернии с большею пользою можно бьі ввести оньїе на следующем основании:

Совестньїе судьі учредить не в одном только губернском городе, ибо он мог бн бьіть полезньїм только для жителей одного того города и принадлежащего к оному уезда, но во всех уездах сей губернии так, чтобн вообще дворяне пользоваться могли сим благодетельньїм учреждением.

Вместо установленньїх по «Учреждению» особо членов совестного суда

ив случаях надобности приглашения тяжущимися еще часгннх посредников для общего совещания по делам — во всяком уезде учредить таковьій совестньїй суд и по вибору дворянства из одного совестного судьи и двух заседателей, с добавлением к оному одного секретаря или протоколиста и двух канцелярских служителей, не требуя уже ни в каком случае особьіх посредников для совещания и самого действия.

Для судьи и заседателей совестного суда, как почетннх членов дворянского сословия и имеющих на себе посреднический и миролюбньїй харак­ тер, дворянское сословие находит, с своей сторони, неприличньїм назна­ чать жалованье, но таковьіе члени согласно вьісочайшему о губерниях «Учреждению» и затем дополнительньїм постановлением могли би воспользоваться всемилостивейше дарованньїми правилами и преимуществами сему званню присвоенньши с наградою за вислугу положенних сроков чина­ ми и орденами. [...]

Обращаясь теперь к обязанностям совестного суда дворянское сосло­ вие находит, что обязанности сии по существу своєму разделени бьі бить могли согласно даже височайшему о губерниях «Учреждению» по два особьіе отделения, то єсть по уголовной и гражданской части. [...]

Как совестньїе суди вьісочайшим о губерниях «Учреждением» признаются только посредническими, и на тот конец, единственно учрежденннми, чтобьі тяжущиеся сторони прежде начатая и когда продолжительних н разорительньїх тяжб чрез посредничество таковьіх судов ежели несовершенно примирились и прекращали возникшие между ними спори, то по крайней мере, вняв человеколюбивим и беспристрастньїм увещанием остановить могли первьій порьів страстей и самолюбия, столь тесно сопряженного с обьїкновенньїми процессами. Почему весьма полезно и необходимо бьі бьіло, даби после учреждений совестних уездних судов все без ИЗЬЯТИЯ тяжбьі, кроме по бесспорньїм векселям и заемньїм письмам и по конкурсовьім делам первоначально рассматривались в тех совестних судах. Для чего

изаседания оньїх всякий месяц признавалось бьі необходимьім. [...]

На основании такового предположения начинающий тяжбу должен обратиться предварительно с просьбою в уездний совестньїй суд с прописанием в оньїй всех обстоятельств дела и прописанием буди имеются и са­ мих о претензни своей доказательств.

Совестньїй суд входит в посредничество начинающих тяжбу не только в городе и присутственном месте, но назначая даже виезд свой на место

385

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

спорное, смотря по удобности, ему не запрещается тоже призивать ли к себе ответчиков в суд или же стравляться к оному в полном ли комплекте или одному только члену, на что однако должно состояться предварительное того суда определение.

Членам совестньїх судов и всякому порознь позволяется входить посредничество сторон тяжущихся без соблюдения вьшіеизложенньк форм, ежели обе стороньї, на такое посредничество согласньї.

Но об успехе посему он должен доносить всегда совестному суду, ми­ ролюбная же сделка, не иначе как в совестном суде засвидетельствована бьіть должна.

Совестньїй суд о всех делах вступивших примиренньїх или отправленньгх для разрешения в подлежащий суд, наравне с другими присутственннми местами доносит ежегодно по установленной форме гражданской палате и господину гражданскому губернатору. О действиях же своих по уголовной части доносит всякий раз уголовной палате и начальнику губернии.

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 4: Документи і матеріали. Київ, 2009. - С. 378-382.

Указ про заснування в Києві університету (1833 р., листопада 8)

Обращая беспрерьівное внимание Наше на успехи общего, истинно народного воспитания в Государстве, признали Мьі за благо, по переводе Вольїнского Лицея из Кременца в Киев, преобразовать оньїй в вьісшее учебное заведение, с надлежащим распространением и на твердих основаниях, преимущественно для жителей Киевской, Волннской и Подольской губернии, коих наследственное усердие в пользу просвещения упрочило и на будущие Бремена благосостояние учебньїх заведений того края. Таким образом, избрав город Киев, с давних лет к учреждению Университета предназначаемнй, равно драгоценний для всей России, некогда колибель Святой Бери Наших предков и, вместе с сим, первий свидетель граждан­ ской их самобьггности, Ми повелели учредить в оном Университет под особим покровительством и в память Великого Просветителя Богом врученной Нам странн, на следующих началах:

1.В Киеве откриваемнй Университет наименовать Императорским Университетом Св. Владимира.

2.Университет сей составить из двух факультетов: Философского и Юридического. Учреждение в оном Факультете Медицинского предоставляем Ми, в последствии, собственному Нашему усмотрению.

3.Университету Св. Владимира присваиваются все доходи с фундушей

икапиталов, пожертвованньїх дворянством Волинской, Подольской и Ки­ евской губерний для Волинского Лицея, кой и имеют составлять впредь неприкосновенную сего Университета собственность. Сверх того, на содержание Университета Св. Владимира и на возведение зданий обращаются все источники и сумми, подробно исчисленние в учрежденном Нами сего числа докладе Управляющего Министерством Народного Просвещения. За

386

Роз д і л VI. Зміни в суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному поступі..

сим недостающую на содержание Университета сумму пополнять из Государственного Казначейства.

4. Министерство Народного Просвещения имеет, под непосредственньім руководством Нашим, начертать ньінче же Устав и штат Университета Св. Владимира и поднести оньїе на Наше утверждение. [...]

3іменем Святого Володимира: Київський університет

вдокументах, матеріалах та спогадах сучасників.

Київ, 1991. - С. 63-64.

Розпорядження попечителя Київського учбового округу ректору Київського університету

про встановлення таємного нагляду за викладанням (1834 р., листопада ЗО)

Беручи до уваги умови тутешнього краю, я вважаю потрібним запропо­ нувати вашому високородію доповісти негайно до мого відома про такі об­ ставини:

1. Коли б в лекції панів викладачів університету міг вкрастись хибний напрям, протидіючий вірі, моральності, покірності властям і викликання любові до якоїсь вітчизни, відділеної перекрученими думками від спільної улюбленої вітчизни, для цього я покладаю на вас ретельний, але таємний нагляд за викладанням університетських лекцій.

2.Коли б на нарадах університетських присутствених місць міг вкра­ стися дух непокори властям і протидія планам уряду.

3.Коли б ви з свого боку помітили особисті недозволені вчинки членів університету або зв’язки їх з людьми неблагодійними чи підозрілими.

4.Про всі наради університетських присутствених місць, які мають в собі явне або приховане політичне питання, як по університету, так і по училищах округу, попередньо пропозиції про те на обговорення зазначених присутствених місць я вас прошу доводити про це до мого відома.

5.Про всі виявлені розбіжності і протидії в училищах округу, як-то, між начальством училищ і вчителями, між директором та інспектором й ін­ ше.

6.Про всі ті випадки, які хоч і не згадуються в цій пропозиції, але які,

зміркувань умов краю, здавалися б вам досить важливими і заслуговуючи­ ми на особливу увагу

На останні три пункти цієї пропозиції я прошу ваше високородіє звер­ нути одночасно увагу синдика університету, щоб і він з свого боку мав ре­ тельний щодо виконання цих трьох пунктів нагляд і доповідав вам про все те, що визнає цього заслуговуючим.

Ваші в цій пропозиції зв’язки зі мною, зважаючи на важливість спра­ ви, можуть бути усні і письмові, а іноді тільки в пред’явленні одержаних паперів, але, в усякому разі, все листування щодо виконання цього, після вступу на ректорську посаду іншої особи, їй не передається, а надходить, за особливим описом, в мою канцелярію.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 166-167.

387