litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Витяг із закону Української Держави про заснування Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918 р., серпня 17)

1.Заснувати з 1 липня 1918 р. в місті Кам’янець-Подільському державний український університет в складі чотирьох факультетів, причому в 1918 р. від­ крити в цьому університеті факультети історико-філологічний, фізико-матема- тичний з двома відділами — математичним та природничо-історичним.

2.Відкрити цей університет, поки будуть видані нові устави й штати українських університетів, на підставі сили загального статуту і штату ро­ сійських університетів 23 серпня 1884 р. з тими доповненнями і змінами, що потім до них були видані, а також на підставі слідуючих правил:

а) викладовою мовою в Кам’янець-Подільському державному українсь­ кому університеті є мова українська, але по проханню факультетів, з дозво­ лу міністра народної освіти, в окремих випадках можливо читання лекцій і російською мовою;

б) перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського уні­ верситету, перші декани факультетів, а також увесь склад професорів першого курсу призначаються міністром народної освіти, в такий же спосіб заклада­ ються й два других факультети Кам’янець-Подільського університету. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 274.

Витяг із закону Української Держави про перетворення Київського народного українського університету в Київський державний український університет

(1918 р., серпня 17)

[...] З 1 липня 1918 р. Київський український народний університет, який відкрито 5 жовтня 1917 р. в складі трьох факультетів, перетворити в Київський державний український університет в складі чотирьох факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного, правничого й медичного.

2.Викладовою мовою в Київському державному українському універ­ ситеті є мова українська.

Примітка. По проханню факультетів, з дозволу міністра народної осві­ ти, в окремих випадках можливо читання лекцій і російською мовою.

3.Всі студенти Київського українського народного університету залі­ чуються в студенти Київського державного українського університету, з за­ рахуванням прослуханих предметів та складених іспитів.

Вільні слухачі Київського українського народного університету залі­ чуються також вільними слухачами Київського державного українського університету. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 276.

548

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

З Постанови уряду Української Держави про заснування Державної драматичної школи (1918 р., серпня ЗО)

1. Заснувати в м. Києві Державну драматичну школу для підготовки працівників народних театрів.

2.Надати міністрові народної освіти та мистецтва право створити ста­ тут цієї школи.

3.Відпускати на утримання Державної драматичної школи з коштів Державної скарбниці щорічно 28 800 карбованців.

4.Асигнувати в розпорядження міністра народної освіти та мистецтва з коштів Державної скарбниці 10 тис. (10 000) крб. на утримання школи в 1918 р., починаючи з 1 липня.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 277.

Закон Української Держави про відкриття чотирьох кафедр українознавства в Харківському та Новоросійському державних університетах (1918 р., вересня 28)

1. Відкрити з 1 липня 1918 р. в Харківському та Новоросійському дер­ жавних університетах три нових кафедри: історії України, історії української мови і історії українського письменства — на історико-філологічному факуль­ теті, та одну кафедру історії західно-руського права на правничому факульте­ ті. Навчання цих наук обов’язкове для слухачів університетського курсу.

2.Задля викладання вищезгаданих наук закласти на історико-філоло­ гічному факультеті дві ординатури та одну екстра-ординатуру, а на правни­ чому факультеті — одну ординатуру.

3.На утримання чотирьох кафедр українознавства в Харківському та Новоросійському університетах відкрити спеціальний кредит в розмірі, потрібному на утримання професорів, згідно з нормальними окладами на інших кафедрах.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 278.

Резолюція II з’їзду КП(б)У «Про поточний момент» (1918 р., жовтень)

1. Зміна міжнародного становища у зв’язку з вереснево-жовтневою по­ разкою німецького імперіалізму, сильним зростанням революційного руху в Австро-Угорщині та прагненням англо-американського імперіалізму ви­ користати ослаблення німецької могутності для перетворення України в свою воєнну і політичну базу для повалення Радянської влади в Росії надає особливої ваги революційному рухові на Україні.

549

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

2.Дальше існування гетьманської влади на Україні становить величез­ ну небезпеку для російської революції. Воно перетворює Україну в центр об’єднання всіх поміщицьких і білогвардійських сил Дону, Кубані, Беса­ рабії і всієї решти Росії.

3.Перед загрозою перенесення революції на власну територію німець­ кий імперіалізм готовий взяти на себе доручення світового імперіалізму,

роль міжнародного жандарма або навіть погодитись на спільну з англоамериканцями окупацію України і Росії.

4.Така зміна міжнародного становища неминуче викликає і зміну внутрішнього становища України. Внаслідок часткового виведення німець­ ких військ з України і особливо посиленого розвалу окупаційної армії на Україні гетьманський режим втрачає основну силу, що його створила і йо­ го підтримувала. Російська велика буржуазія гарячково організує на Україні свої сили, створює білу гвардію, невпинно посилює жандармський і полі­ цейський апарати, вступає в угоду з Красновим і добровольчою армією, одночасно веде переговори з [країнами] Згоди, шукаючи всюди білогвар­ дійські військові сили для придушення пролетарської революції на Україні

ів Росії та відновлення царської Росії.

5.В той же час розгублена українська національна дрібнобуржуазнокуркульська буржуазія з її інтелігенцією на чолі (українські соціалісти-рево- люціонери, українські соціалісти-федералісти, українські соціал-демократи та ін.) сподівається і намагається врятувати своє становище з допомогою англо-американських штиків, як раніше вона намагалася це зробити з до­ помогою штиків німецьких. Одночасно ці люди ведуть переговори з геть­ маном і верховним німецьким командуванням про створення українського національного уряду. Вся ця політика, що мала на меті утворення само­ стійної буржуазної України, на ділі звелася і зводиться до придушення по­ літичної самостійності українських трудящих мас.

6.Розгубленість пануючих груп усіх орієнтацій на Україні зростає пе­ ред фактом зміцнення Радянської Росії, яка з кожним днем збільшує свої сили в запеклій сутичці із світовим імперіалізмом, з другого боку — перед фактом розвалу і революціонізування німецьких військ, що виявляється в

масовому відмовленні йти на фронт, у демонстраціях, в насильствах над офіцерами, в масовому співчутті Радянській владі в Росії.

7.Ця боротьба і зіткнення українських і російських груп контрреволю­ ції, стихійно зростаюче обурення, гнів, протест і відчай широких народних мас в обстановці зміни міжнародного становища — створюють для робіт­ ників і селян України надзвичайно сприятливі умови для спільної боротьби

зробітником і селянином Росії як проти іноземних завойовників, так і проти буржуазно-поміщицької контрреволюції, в ім’я відновлення Радянсь­ кої влади на території всієї України. Загальним завданням у цій боротьбі є об’єднання Радянської України з Радянською Росією, яке тільки і може за­ безпечити українським трудящим масам повну свободу національного й культурного розвитку.

8.Основним завданням Комуністичної партії України є в цих умовах — поглиблення і розширення партійного апарату, перенесення центра ваги організаційної діяльності на територію самої України, концентрація пар­

550

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

тійних сил переважно в робітничих пунктах України для організованого за­ хоплення в них влади і одночасного створення організованих, дисципліно­ ваних бойових військових частин, удар яких, координований з бойовими діями пролетаріату і селянства України, роздавить гетьманщину.

9.Щодо окупаційних військ, які залишаються на Україні, наша пар­ тія повинна докласти всіх зусиль, щоб спрямувати стихійно-бунтарський солдатський рух в загальне русло боротьби робітників і селян України й Росії проти капіталістів російських, українських, німецьких і англо-аме- риканських. Необхідно до максимуму розгорнути серед них агітаційну і пропагандистську роботу. На ділі треба проводити лозунги: «Братання з революційними австро-німецькими солдатами», «Разом з червоними ні­ мецькими й австрійськими солдатами проти їх спільного ворога». На пер­ ший план в агітації треба висунути те, що революція в Німеччині є цілком назрілою, а Австро-Угорщина вступила вже у фазу розкладу монархії, і тіль­ ки спільна боротьба революційних німецьких робітників з робітниками

йселянами Росії та України проти спільних ворогів може вивести трудя­ щі маси Німеччини з того тупика, в який загнали їх пануючі класи. З цією ж метою необхідно встановити якнайтісніші організаційні й тактич­ ні зв’язки з революційними пролетарями Німеччини та окупованих об­ ластей.

10.Особливу увагу партія повинна звернути на роз’яснення масам ро­ бітників і селян небезпеки англо-американської окупації, щоб підготувати їй збройний опір. Англо-американський імперіалізм несе робітникам і се­ лянам таке саме рабство, що й імперіалізм німецький.

11.Поряд з тим необхідно, щоб наша партія організувала всіляку допо­ могу Радянській Росії в її боротьбі проти красновських банд, південної та добровольчої армій, які спираються на військову і матеріальну підтримку гетьманських властей.

Уцій боротьбі мають бути застосовані всі засоби революційної масової боротьби.

12.Необхідно використовувати і керувати всіма проявами масового стихійного революційного руху робітників і селян України, який не пови­ нен полягати в спалахах і несвоєчасних спробах загального виступу, що привели в минулому до розгрому багатьох ще не зміцнілих організацій.

13.Визнаючи необхідним масовий терор для ослаблення ворога, як з метою виснаження німецьких солдатів, так і особливо з метою знищення білогвардійців, офіцерів, жандармів, буржуазії, — партія рішуче і катего­ рично висловлюється проти такої партизанської війни, особливо в прикор­ донній смузі, яка могла б втягти робітників України і Росії в несвоєчасний загальний виступ або полегшити німецькому командуванню внести в оку­ паційні війська озлобленість і згуртованість проти Радянської Росії. З огля­ ду на можливе очищення окупаційними військами значних районів і зай­ няття цих районів білогвардійцями, які мобілізуються, — перед нашими місцевими організаціями стоїть завдання: враховуючи загальну обстановку і співвідношення сил, рішуче виступати для знищення цих білогвардійців, відновлюючи там, де є надія продержатись якийсь час, потрібний для орга­ нізації сил опору, Радянську владу.

551

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

14. В усій цій підготовчій роботі партія повинна, спираючись на сили пролетарської Росії, координувати і підпорядковувати свої дії ЦК РКП, і тільки у згоді з ним вибрати момент загального виступу.

Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 2 т. Т. І.

Київ, 1976. - С. 34-36.

Тимчасовий Основний закон Західноукраїнської Народної Республіки (1918 р., листопада 13)

Артикул І. — Назва

Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Ук­ раїнською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями, має назву Західно-Українська Народня Республика.

Артикул II. — Границі

Простір Західно-Української Народньої Республики покривається з ук­ раїнською суцільною етнографічною областю в межах бувшої австро-угорсь- кої монархії — то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та з українськими частими бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Марморош, — як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга [...]

Артикул III. — Державна суверенність

Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республику.

Артикул IV. — Державне заступництво

Права влади іменем Західно-Української Народньої Республики вико­ нує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного, безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без ріжниці пола. На сій основі мають бути вибрані установчі збори Захід­ но-Української Народньої Республики. До часу зібрання установчих зборів виконує всю власть Українська Національна Рада і Державний Секретаріат.

Артикул V. — Герб і прапор

Гербом Західно-Української Народньої Республики є Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державна печать, має довко­ ла гербу напис: «Західно-Українська Народня Республика».

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 1.

Мюнхен, 1983. - С. 406-407.

552

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

Закон Української Держави про заснування Української академії наук

(1918 р., листопада 14)

Ухвалений Радою Міністрів закон про заснування Української Академії наук в м. Києві.

1.Ухвалити докладені до цього статут та штати Української Академії наук в м. Києві та її установи і закон цей перевести в життя з 1 листопада 1918 р.

2.З поміж перелічених у статуті наукових установ Академії, окрім по­ стійних комісій, витворюється в біжучому році: Фізичний інститут, Геоде­ зичний інститут, лабораторія для спроб над матеріалами при Інституті прикладної механіки, Ботанічний сад, Акліматизаційний сад, Демографіч­ ний інститут для виучування економічної кон’юнктури та народного госпо­ дарства України.

3.Академії наук дається доручення розробити й подати на затверджен­ ня законодатним порядком штати та обрахунок слов’янської кляси при іс- торично-філологічному відділі Академії згідно з приміткою третьою до § 6-го статуту Академії.

4.Всі інші установи, які перелічено в статуті Академії, закладаються в виробленій нею послідовності. При тому їх діяльність зазначається стату­ том, що його вона сама затверджує, а штати подаються од Академії на за­ твердження встановленим порядком.

5.Первісний склад Академії становлять 12 академіків, що на подання од міністра народної освіти та мистецтва призначає пан Гетьман, по 4 на кожен відділ, з посеред таких осіб, яких місце їх побуту дає спомогу негай­ но приступити до діяльності в Києві. Ці 12 академіків творять спільне зіб­ рання та відділи Академії наук. [...]

7.Складене таким способом спільне зібрання відділів Академії наук негайно приступає до обрання з поміж себе Голови-президента Академії, її Неодмінного секретаря та всіх інших виборних осіб, показаних статутом, у порядкові, який зазначено статутом. Перше спільне зібрання Академії та перше зібрання відділів скликають найстарші літами академіки, і вони ж на тих зібраннях головують і подають на затвердження вибраних на них службових осіб Академії, згідно з порядком, показаним у статуті. Ці перші зібрання скликаються тільки для обрання службових осіб. Коли пан Гетьман затвердить Голову-президента Академії, її Неодмінного секретаря та інших виборних службових осіб, котрі показано у статуті, тоді спільне зібрання та зібрання відділів вважаються зорганізованими та й можуть, скликаючись тим порядком, що показано в статуті, приступити до обрання дальших академі­ ків та до вирішення других справ, які підлягають їхньому віданню.

8.Уповноваження обраного таким способом першого Голови-прези- дента Академії та її Неодмінного секретаря мають силу аж доти, доки чис­ ло академіків у спільному зібранні не досягне 24 академіків; тоді призна­ чаються нові вибори Голови-президента та Неодмінного секретаря, згідно з статутом Академії, на трьохріччя. Так само, перші голови відділів задер­ жують свої уповноваження тільки доти, доки число академіків на відділах не досягне: на відділі історично-філологічних наук — сімох академіків; на

553

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

відділі фізично-математичних наук — десятьох академіків і на відділі соціа­ льних наук — сімох академіків.

9. Надати право Академії наук визначати обрахунковим податком ті су­ ми, що потрібні кожного року на господарські та організаційні трати, та вносити їх на затвердження встановленим у статуті порядком, аж доки Академія наук остаточно зорганізується і буде спромога вести господарські трати й обрахунок.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 279-280.

Ухвала Української національної ради про злуку ЗУНР і УНР в єдину Українську Народну Республіку

і відозва Директорії УНР до українського народу (1919 р., січня 3)

[•••] Українська Національна Рада постановила:

Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Укра­ їнського Народу, проголошує торжественно з’єдиненє з нинішнім днем Західно-Української Народної Республики з Українською Народною Рес­ публікою в одну, одноцільну, суверенну Народну Республику.

Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національ­ на Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між За- хідно-Українською Народною Республикою і Українською Народною Республикою дня 1 грудня 1918 р. у Хвастові, та поручає Державному Секретаріятови негайно розпочати переговори з київським правительством для сфіналізовання договору про злуку.

До часу, коли зберуть ся установчі збори з’єдиненої Республики, законодатну владу на території бувшої Західно-Української Народної Республи­ ки виконує Українська Національна Рада.

До тогож самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Націо­ нальною Радою, як її виконуючий орган.

ВІДОЗВА

В імени Української Народньої Республики проголошує Директорія ці­ лому українському народови велику подію в історії нашої української землі.

Дня 3 січня 1919 року в місті Станиславові Українська Національна Рада Західно-Української Народньої Республики, як представниця волі всіх Українців Австро-Угорщини і як найвищий законодатний їх орган, святоч­ но проголосила з’єдиненнє Західно-Української Народньої Республики з українською придніпрянською Народньою Республикою в одну суверенну Народню Республику.

Вітаючи з великою радістю сей історичний крок наших західних братів. Директорія Української Народньої Республики рішила приняти до відома

554

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

се з’єдиненнє і ввести його в житгє згідно з умовами, які означено в ухвалі Української Національної ради з дня 3 січня 1919.

Від нині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної час­ тини єдиної України, Західно-Українська Народня Республика (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина, незалежна Українська Народня Республика. Від нині український нарід, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної ук­ раїнської держави на добро і щастє робочого народу.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 1.

Мюнхен, 1983. — С. 422—423.

Із спогадів В.К.Винниченка щодо мирного договору між Директорією УНР

і Раднаркомом РРФСР та причини його невиконання (1919 р., лютий)

Ми вигнали німців і їхнього «гетьмана» з України. Але ми були знеси­ лені, нам треба було спокою хоч на час, щоб зібрати свої сили, щоб закрі­ пити свою відбиту самостійність. Тому Директорія охоче прийняла пропо­ зицію советського уряду припинити війну [...]

Советський уряд зробив цю пропозицію з необхідності: йому так само [...] треба було боротись на два фронти: проти української армії і проти своїх руських білогвардійців. Розуміючи таке становище Москви і бажаючи використати його, я, як голова Директорії і керівник зовнішньої політики, дав директиву нашій делегації непохитно стояти на умовах миру, виробле­ них Директорією. Вони були такі (в головних рисах — не текстуально): Цілковита самостійність Української Народної Трудової Республіки, при­ пинення воєнних дій, вивід всіх військових частин Росії з території Украї­ ни, поміч військовими засобами українській армії. За це Українська Дер­ жава зобов’язувалась заключити з Москвою тимчасовий воєнний Союз проти білогвардійських руських армій та всіх сил, які їм помогали, хоч би й сил Антанти.

[...] Ленінові вдалося перемогти противників миру з Україною і схили­ ти більшість керівних органів компартії прийняти наші умови. Самостій­ ність і незалежність України була офіційно визнана в відповідній резолюції й мирний договір підписано з боку Росії головою советського уряду ВЛеніним та Наркомом Закордонних Справ Чічеріним, а з боку Української Держави — головою української делегації Семеном Мазуренком. Семен Мазуренко зараз же прямим телеграфним проводом повідомив про це свій уряд і попрохав ратифікації Директорією цього великого акту. Його пові­ домлення прийняв С.Петлюра, який завідував військовим телеграфом, але Директорію про це не повідомив і ратифікації договору, розуміється, не сталось. С.Мазуренко кілька разів домагався відповіді, але не міг дістати її. Він хотів вернутись на Україну, щоб особисто привезти заключений дого­

555

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

вір, але з наказу Головного Отамана С.Петлюри його на кордоні не було пущено на Україну. 1 таким чином, цей величезної ваги для нашої держав­ ності акт було сховано від українства і вся дальша боротьба за неї пішла таким нещасливим для нас напрямом. Москва, не діждавшись ратифікації мирного пакту, зважаючи мовчання Директорії за небажання миру, відно­ вила воєнні дії, зайняла Київ, натиснула на розбиту українську армію і ви­ тиснула її за межі України до Польщі.

Винниченко В. Заповіт борцям за визволення.

Київ, 1991. - С. 33-34.

Закон Української Народної Республіки про мови на її території (1919 р., лютого 15)

Українська Національна Рада постановила:

§1. Державною мовою на Західній області Української Народної Рес­ публіки є мова українська.

§2. Цю мову вживають у внутрішнім і внішнім урядованню всі дер­ жавні власті і уряди, публічні інституції і державні підприємства.

§3. Законно признаним національним меншостям полишається свобо­ ду уживання як усно так і в письмах їх матірної мови в урядових зносинах

здержавними властями і урядами, публічними інституціями і державними підприємствами.

§4. Закон цей обов’язує з днем його оповіщення.

Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1994. - С. 92.

З договору Директорії з Антантою «Про спільну боротьбу проти радянської влади в Україні»

(1919 р., березень)

1. Українська Директорія зобов’язується прийняти спільну участь з французькими, польськими, грецькими добровільними загонами у боротьбі

збільшовиками і у звільненні від них території Росії.

2.Українська Директорія зобов’язується створити регулярну армію повні­ стю боєздатну у кількості не менше 300 тис. чол. не пізніше 1 серпня ц. р. [...]

4. Союзні держави рішенням Версальської конференції 3 лютого ц. р. вирішили надати допомогу всім урядам, які утворилися на території Росії, у справі встановлення державного апарату, надавши їм допомогу живою і технічною силою [...]

11.Всі оперативні дії проти більшовиків ведуться під одним команду­ ванням, призначеним Антантою.

12.Українська Директорія зобов’язується провести негайне звільнення всіх співробітників гетьманського уряду, прийняти енергійні заходи щодо припинення бандитизму і хвилі єврейських погромів в Україні.

Історія України: Джерельний літопис.

Київ, 2008. — С. 434.

556

Р о з д і л VII. Україна у воєнних та революційних потрясіннях перших десятиліть XX ст.

З Постанови Директорії Української Народної Республіки про відставку Кабінету Народних Міністрів, призначення Б.М.Мартоса Головою Ради Народних Міністрів і Міністром фінансів, а також призначення деяких інших міністрів (1919 р., квітня 9)

Директорія Української Народної республіки ухвалила: демісію Кабіне­ ту Народних Міністрів пана Остапенка, згідно заяві від 14 березня, при­ йняти і призначити головою Ради Народних Міністрів і міністром фінансів Бориса Мартоса, заступником голови Ради Народних Міністрів і міністром юстиції Андрія Лівицького, міністром внутрішніх справ Ісаака Мазепу, на­ родним міністром земельних справ Миколу Ковалевського, вик. обов’язки військового міністра Григорія Сиротенка. Міністрам і керуючим іншими міністерствами, крім вищезазначених, продовжувати виконання своїх обо­ в’язків на правах тимчасово керуючими міністерствами.

Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. 1918—1920: Документи і матеріали: У 2 т. Т. 1.

Київ, 2006. - С. 79.

З декларації Уряду Української Народної Республіки (1919 р., квітня 12)

Оборона Української Народньої Республіки та потреба кращого упо­ рядкування державного життя зробили необхідним для українських соціялістичних партій стати до організації нового Народнього Правительства, яке мало б в собі представників найвизначніших партій України. Поперед­ ня Рада Народніх Міністрів не мала в своєму складі представників цих по­ літичних партій, що не давало їй змоги вести свою роботу так успішно, як того вимагає відповідальне положення нашої Республіки зовні й величезні завдання внутрішньої державної роботи.

Волею Директорії Української Народньої Республіки в порозумінні з українськими соціялістичними партіями нове Народне Правительство при­ ступило до многотрудної державної роботи в цей тяжкий для нашої Рес­ публіки час. Кабінет Народніх Міністрів, який об’єднує соціялістичні пар­ тії України, оповіщає громадян Української Народньої Республіки про ті завдання, які він буде виконувати по мірі своїх сил на добро і щастя загроженої зо всіх боків нашої Вітчини. [...]

Нове Народне Правительство Української Республіки бачить єдиний порятунок для Українського Народу, щоб спасти його волю і майно від на­ падів і грабунків хижих сусідів — в будуванню єдиної самостійної і неза­ лежної Української Народньої Республіки. На оборону своєї національної чести і порушених чужинцями економічних і соціальних прав повинно під­ нятись все трудове селянство і робітництво, щоб не дати чужинцям в кі­ нець знищити наш Рідний Край. З цих причин нове Народне Правите­ льство Української Республіки простягає руку всім українським соціалістам та селянам і робітникам, повставши по той бік фронту, які, не стерпівши

557