litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Щодо економічного стану, то нові ставки розраховуються на пожиточ­ ний мінімум сімейства з трьох душ існування, коли є власне одежа і взуття. Не мішає привезти з собою кишенькову аптечку. Ставки на кваліфіціровану умствену працю підвищені і доходять до 200% мінімуму і вище. [...]

Р. Б. Після того, як я одержу конкретно прізвища бажаючих поверну­ тися — з Харкова будуть вислані до Відня охоронні грамоти на дозвіл по­ вороту і повернувшийся буде амністованим.

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 105-107.

З резолюції VI конференції КП(б)У

про стан промисловості в умовах нової економічної політики (1921 р., грудень)

[...] Розвиток дрібного приватного господарства на селі і в місті, що відбувається з моменту заміни продрозверстки продподатком, послужив ос­ новою для зміни всіх наших господарських відносин, які встановлювалися в період «воєнного комунізму». Від системи розподілу державою всіх мате­ ріальних ресурсів, які виробляла націоналізована промисловість і які зби­ ралися з селян в порядку продрозверстки й натурального обміну з дрібним виробництвом, ми перейшли до системи часткового розподілу лише дер­ жавних ресурсів, одержуваних в порядку надходження продподатку і з ви­ робництва підприємств, які лишилися в безпосередньому керуванні держа­ ви. Певна частина державних ресурсів (відрахування до фонду заробітної плати на державних підприємствах та обмінні фонди Наркомпроду) і ре­ сурси приватного господарства дістають право вільного обігу на товарному ринку за принципом купівлі-продажу.

Це неминуче привело нас до відновлення одиниці обліку в грошовій формі і поставило вимогу встановити більш гнучкі форми організації дер­ жавної промисловості, змушеної конкурувати на товарному ринку з при­ ватним виробником і неорганізованим споживачем.

[...] Прагнення розвантажити державні органи від дрібних і середніх підприємств, а також бажання залучити до господарської роботи якомога більше продуктивних сил примусило державу встановити форму експлуата­ ції деякої частини державних підприємств приватними особами на умовах оренди. В основу цього заходу покладено розрахунок на використання тих матеріальних і грошових ресурсів, які весь час були недоступні для держави (частково приховані, частково розпорошені між дрібними виробниками, яких не міг охопити державний апарат).

Через цю форму приватного господарства держава повинна полегшити собі доступ до дрібного виробника. Підприємець-орендар повинен стати (по суті) агентом держави по використанню розпорошених ресурсів; з дру­ гого боку, він повинен вкласти у виробництво свої ресурси, знання і орга­ нізаторський досвід, щоб оживити ті підприємства, які не працювали або працювали слабо.

§88

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Проведення цього принципу виключає допустимість прийняття госп­ органами державних зобов’язань перед орендарями про надання останнім сировини, палива тощо в порядку планового постачання. Відпуск цих ма­ теріалів може проводитись виключно в порядку спеціальних господарських угод, коли орендарям даватимуться виробничі завдання.

[...] З боку держави повинен бути проявлений максимум уваги контро­ леві над діяльністю орендарів, щоб забезпечити господарське (а не хижаць­ ке) використання устаткування і приміщень, зданих в оренду, а також діс­ тати максимум вигоди від експлуатації цього державного добра [...]

Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: У 2 т. Т. І.

Київ, 1976. - С. 173, 180.

Лист Наркома закордонних справ РРФСР Г.В.Чичеріна в Політбюро ЦК РКП(б) про порушення СНК України постанови про порядок укладання договорів радянськими союзними республіками

(1922 p., березня 16)

[...] Разногласие возникло по поводу назначения Украинским правительством отдельной миссии в прибалтийские государства, причем члени зтой миссии прибьіли в Ковно, Ригу и Ревель даже без предварительного уведомления НКИД РСФСР и ведут там сепаратную политику помимо представительств РСФСР.

Коллегия НКИД предлагает следующую резолюцию:

Отдельньїе полпредьі от Украиньї назначаються в тех случаях, когда зто признается необходимьім обоими наркоминделами, украинским и российским.

Тов. Раковский усмотрел в зтом «систематический разгром украинской самостоятельности и нарушение тезисов сьезда РКП».

Коллегия НКИД полагает, что отдельньїе представители Украиньї должньі назначаться в те государства, где имеются специально-украинские интересьі и, в частности, украинская змигрантская масса, которая охотно группируется вокруг украинского представителя. Специально-украинские интересьі имеются в Польше, ввиду галицийского вопроса и ввиду захвата Польшей по Рижскому миру украинских областей; такие же специальноукраинские интересьі имеются в Чехословакии, где, кроме того, имеется большая украинская змигрантская масса. Коллегия НКИД не усматривает почвьі для специальной украинской политики в прибалтийских государствах. Для облегчения транзита через Ригу на Украйну достаточно ввести украинских товарищей в состав нашего торгового представительства. По общему правилу вполне достаточно, если полпред РСФСР будет одновременно иметь мандат от Украиньї. Мьі не возражали бьі протав того, чтобьі в некоторьіх государствах украинцьі назначались полпредами, имея одновременно мандат от России. Существование параллельньїх представительств России и Украиньї во многих государствах бьіло бьі излишней тратой ва­

589

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

люти и излишней расточительностью по отношению к политически-квали- фицированньїм товаришам, которьіх у нас и без того слйшком мало для всей заграницьі. Политически параллельное существование представительств России и Украиньі вредно, и даже в тех государствах, где приходится допускать его, ввиду наличия специально-украинских интересов или змигрантов отрицательнме сторони сепаратного представительства непременно когда-нибудь скажутся. Рано или поздно не могут не возникнуть трения, которьіе с течением времени, естественно, будут обостряться. Западнне представительства уже неоднократно обнаруживали стремление сепаратно заигрьівать с Украиной и вообще с окраинньїми государствами и разьігрьівать их протав РСФСР. В зкономическом отношении как раз окраинньїе государства представляют наиболее лакомьій кусок, так как в них сосредоточеньї главньїе отечественньїе богатства бьівшей империи. Уже начинает проявляться стремление западньїх правительств стараться влиять на представителей окраинньїх государств, развивать в них великодержавньїе и сепаратические тенденции, вносить рознь между ними и Россией и разбивать советский единьїй фронт. Коллегия НКИД считает позтому необходимьім доводить до минимума создание параллельньїх украинских представительств и с зтой целью предлагает вьішеприведенную резолюцию. [...]

ЦК РКП(б) — ВКП(б) и национальньїй вопрос. Кн. 1: 1918—1933 іт. Москва, 2005. — С. 64—66.

Зпротоколу засідання комісії ЦК РКП(б)

зурегулювання взаємовідносин між РРФСР та Україною

(1922 р., травня 12)

С л у ш а л и:

Доклад работьі Комиссии. Предложение тов. Сталина: заслушать все заявления о неправильностях во взаимоотношениях ведомств УССР и РСФСР и затем, исходя из постановления ЦК РКП о неизменности взаимоотношений УССР и РСФСР, заслушать руководителей ведомств и затем вьіяснить заключение.

Предложение тов. Мануильского: теперь же вьіяснить разногласие, имеющееся между Наркомпродами, а также между Центросоюзом и Укрспилкой, а затем перейти к другим наркоматам, разбирая лишь те вопросьі, относительно которьіх наркомати не смогут сами перед тем сговориться.

Предложение тов. Сталина: поручить Политбюро приостановить проведение в исполнение постановления об отделениях Покобанка на Украине впредь до вьіяснения Комиссией полностью вопроса о кооперации на Украине. Постановили срок для зтой последней.

Предложение тов. Фрунзе: срок Центросоюзу поставить в два-три дня. Предложение тов. Каменева: принявши к сведению, что открмтие отделения Покобанка на Украине не может все равно состояться раньте 5 -т и дней, в зтот срок разрешить Комиссии вопрос о взаимоотношении

между Центросоюзом и Вукопспилкой, обязав их представить проектьі.

590

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

По с т а н о в и л и :

Обязать все центральньїе органьї РСФСР в течение двух недель предста­ вить в Комиссию согласованньїе проектьі об их взаимоотношениях, а в случае несогласованности, параллельньїе проектьі по несогласованньїм вопросам; указать при зтом всем центральньїм органам, что они должньї исходить из постановления Политбюро ЦК РКП от 11/У-22 года о недопустимосте каких-либо мероприятий, которьіе практически вели бьі к ликвидации УССР и умаленню прав ее ЦК, Совнаркома и ее центральньїх органов.

Просить Политбюро приостановить открьітие отделения Покобанка на Украине, впредь до согласования Комиссией общего вопроса о кооперативной линии на Украине. Обязать Центросоюз и Наркомпрод РСФСР, а также Наркомпрод Вукопспилка УССР предоставить согласованньїе проек­ ти в среду 17/У к 12 часам в Комиссию. [...]

ЦК РКП(б)—ВКП(б) и национальньш вопрос. Кн. 1: 1918—1933 гг. Москва, 2005. — С. 67—69.

З Постанови ВУЦВК «Про державні і приватні стипендії для студентів учбових закладів та про комітет сприяння студентам вузів»

(1922 р., серпня 2)

В целях улучшения материального положення учащихся вьісших учебньіх заведений, рабочих факультетов и техникумов из средьі пролетариата и трудового селянства, для обьединения и планомерной организации содействия им Всеукраинский Центральний Исполнительньїй Комитет постановил:

учредить государственньїе стипендии для учащихся вьісщих учебньїх заведений, рабочих факультетов и техникумов, допустить учреждение частньїх стипендий для них и образовать при ВУЦИКе Всеукраинский Коми­ тет содействия учащимся вьісших учебньїх заведений.

1.Общее количество государственньїх стипендий на каждьій год определяется особьім постановлением ВУЦИКа.

2.Размер государственньїх стипендий и условия вьщачи их определяются на началах, установленньїх декретом Совнаркома от 6 декабря 1921 г. «О социальном обеспечении учащихся в учебньїх заведеннях профессионального образования».

3.Отдельньїм государственньїм учреждениям, фабрично-заводским предприятиям, общественньїм, кооперативним и профессиональньїм организациям, также частньїм предприятиям и лицам предоставляется право учреждать стипендии для учащихся вьішеуказанньїх заведений.

4.Учащиеся, получившие государственньїе стипендии, обязаньї по окончании ими курса прослужить на службе у государства по своей специальности по полТора года за каждьій год получения стипендии.

Предоставление стипендиатам служби производится в установленном порядке.

591

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Примечание. Госорганам предоставляется право учреждать стипендии под условием последующей службьі стипендиата в течение срока, установленного в настоящей статье, в органе, учреждающем стипендию.

5. Всеукраинский комитет содействия учащимся имеет целью:

а) содействовать проведенню в законодательном и административном порядке мер, направленньїх на улучшение материального положення учащихся вьісших учебньїх заведений, рабочих факультетов и техникумов из средьі пролетариата и трудового крестьянства;

б) способствовать наиболее успешному проведенню в жизнь всех мероприятнй по обеспеченню указанньїх учащихся. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. 1917—1927 рр.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1979. - С. 222-223.

Лист секретаря ЦК КП(б) Д.З.Мануїльського Й.В.Сталіну про об’єднання радянських республік на правах автономії (1922 р., вересня 4)

Перед своим отьездом в отпуск я хотел внсказать некоторне соображения по вопросу об украннских делах или, вернее сказать, о положений окраин. Опьіт истекшего года показал, что то положение, которое создалось на окраинах и, в частности, на Украине, приводящее к ряду конфликтов между ведомствами центра и мест, дальше длиться не может. Зто положе­ ние, приводящее к тому, что ответственнме товарищи должньї тратить три четверта своего времени на урегулирование конфликтов, должно бьіть ра­ дикально пересмотрено, ибо оно не отвечает больше обьективной обстановке.

Вкаком направлений?

Яполагаю, что в направлений ликвидации самостоятельньїх республик и заменьї их широкой реальной автономией. Зто значит, что в отношении вопросов внешней торговли и иностранньїх дел надлежит уста­ новить единое руководство из центра при соблюдении соответствующих гарантий, что интересьі окраин при торгових операциях с заграницей не будут обойденьї. То же самое приходится сказать и в отношении всего хозяйства. Ньінешняя форма взаимоотношений изжила себя и на месте єдиного руководства у нас создается несколько «хозяев», что не может не отражаться гибельно на самом хозяйстве. Теперь, когда в нашем ад­ министративном аппарате надлежит установить и поднять чувство ответственности за порученное каждому дело, зта система двойственности вносит лишь путаницу и затрудняет положение с хозяйственньїм возрождением страньї.

Помимо зтих практических сображений, єсть и соображения, если хотите, и марксистски теоретического характера. Образование на окраи­ нах самостоятельньїх Республик со своими ЦИК и Совнаркомом отвечало определенному зтапу нашей революции, которьій бьіло бьі неточно назвать «национальньїм» зтапом, но в период которого пролетарской диктатуре пришлось развязьівать национальньїй вопрос. Зто бьіла неиз-

592

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

бежная уступка национальной стихни, приведенной революцией в движение и которая, опираясь на недовольство крестьянской массьі, могла превратиться в серьезнейшую Вандею. Изменение зкономической политики внесло успокоение в деревню, вибив почву из-под ног политических сепаратистов, питавшихся использовать зкономику для своих целей. Несомненно, что введение сейчас автономии там, где существовал режим «самостоятельности», отразится на темпе того перелома, которнй мьі на­ зиваєм «сменовеховством». В наших окраинних Республиках, в частности, на Украйнє «сменовеховство» запоздало в силу национальннх моментов. Введение автономии задержит еще на некоторое время украинскую смену вех, но никакого серьезного национального движения, в смисле 0ПП03ИЦИИ к зтому курсу, не визовет, ибо почвьі у украинской интеллигенции нет. Украинский мужик «национальньїм» вопросом не интересуется и больше принимать участие в бандах политического характера не хочет. Нужно только, я полагаю, провести реализацию зтого мероприятия таким образом, чтобьі инициатива исходила от национальних сьездов Советов, получив своє законодательное завершение на Всероссийском сьезде в декабре.

ЦК РКП(б)—ВКП(б) и национальньїй вопрос. Кн. 1: 1918—1933 гг.

Москва, 2005. - С. 76-77.

З Постанови пленуму ЦК КП(б)У з національного питання (1922 р., жовтня 6)

Перед Українською пролетарською державою постає складне і важли­ ве завдання: створити українську соціалістичну державність, українську школу, зрівнюючи в правах українську мову з російською, мову українсь­ кого селянства з мовою українського пролетаріату, — перешкодити ук­ раїнській контрреволюції використати національну українську соціалі­ стичну державність і народну українську школу для своїх класових цілей. Прагнення української контрреволюції оволодіти культурним життям країни особливо стало помітним після невдачі всіх спроб українського націоналізму шляхом насильственного перевороту встановити свою владу на Україні. [...]

Для здійснення вищезазначених принципів ЦК КП(б)У пропонує такі конкретні заходи:

ча боротьба проти всякої штучної українізації і русифікації і водночас усу­ нення тих перешкод, які затримували б природний розвиток української культури, або які відрізували б українському селянству доступ до ознайом­ лення з російською культурою. Боротьба проти всякого прагнення зробити з української мови засіб відособлення і протиставлення українських робіт­ ників і селян — російським. Вживання тієї чи іншої мови є воля кожного, і держава не повинна ділити свої установи на такі, в яких вплив був би за російською мовою, і на такі, в яких вплив був би за українською мовою.

593

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

б) Необхідно заборонити офіціальним установам і особам відмовлятися від розгляду тих чи інших документів або матеріалів на тій лише підставі, що вони написані російською або українською мовами.

в) У школах з викладанням російською мовою необхідне запроваджен­ ня обов’язкового вивчення української мови, а в школах з українською мо­ вою російська мова повинна бути обов’язковим предметом вивчення.

г) Мова викладання в школах повинна вводитись згідно з організова­ ним волевиявленням населення, вираженим у вигляді постанови Пленуму Ради, або з’їзду Рад, що повинно бути узаконене особливим декретом. А думка викладацького персоналу при визначенні мови викладання до уваги не повинна братися.

д) 3 метою сприяння вивченню комуністами української мови вважати необхідним запровадження викладання української мови як обов’язкового предмета в радпартшколах, приділивши їй достатню кількість годин з тим, щоб ті, що закінчують школу, фактично знали її. В тих губерніях, де є для цього умови, визнати бажаним вести викладання в радпартшколах на ук­ раїнській мові.

2. Щодо української народної школи

Без неухильного прагнення до радянізації української народної шко­ ли остання неминуче стає цитаделлю українського націоналізму. Головне завдання партії в майбутній період в галузі освіти полягає в оволодінні українською народною школою, в перетворенні її з розсадника шовінізму в знаряддя комуністичної освіти серед українського селянства, для чого необхідно:

а) Спрямувати діяльність Всевидаву в першу чергу на створення ук­ раїнської радянської учбової літератури і до негайного складання коротких загальнодоступних українських підручників на популярній мові, які повин­ ні дати учням трудової школи перші елементарні знання з історії УСРР та її Конституції. Доручити компетентній особі написати історію України з марксистської точки зору.

б) В зв’язку з тим, що підручники є одним із засобів тиснення на на­ ціональні меншості і взагалі на національні групи, вжити заходів до усу­ нення національної пропаганди шляхом підручників так, щоб усяка націо­ нальна школа мала підручники на рідній мові в достатній кількості.

3. Щодо автокефальної церкви

Залишаючись щодо церкви і релігії взагалі в рамках декрету про відо­ кремлення церкви від держави, вважаючи себе не тільки арелігійною, але й антирелігійною, Радянська держава і Комуністична партія повинні рішуче вимагати, під страхом звільнення і віддання до суду, від усіх своїх службов­ ців і зокрема від учительського персоналу не тільки повного невтручання в справи віруючих і в справи церкви поза школою, але й боротьби з релігій­ ними забобонами (атеїзм) всередині школи. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністично! партії і Радянського уряду. 1917—1959 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 1: 1917 — червень 1941 р. Київ, 1959. - С. 150-153.

594

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Постанова VII з’їзду Рад УСРР про основи Конституції Союзу Соціалістичних Радянських Республік (1922 р., грудня 13)

Виходячи з того, що утворюваний вільним волевиявленням рівноправ­ них договірних сторін «Союз Соціалістичних Радянських Республік» пови­ нен забезпечити: 1) найтіснішу єдність політики радянських республік в га­ лузях міжнародній і господарській, 2) достатній, сполучний з інтересами загальносоюзного цілого, простір для виявлення їх господарської ініціати­ ви і 3) самостійність розвитку національно-культурного будівництва, VII Всеукраїнський З’їзд Рад Робітничих, Селянських і Червоноармійських Депутатів вважає за необхідне покласти в основу нового союзного договору такі положення:

1.Республіки: РСФРР, УСРР, БСРР і Федерація Закавказьких Союз­ них Радянських Республік об’єднуються в одну союзну державу, під назвою «Союз Соціалістичних Радянських Республік», при чому за кожною з союз­ них республік залишається право виходу з Союзу.

2.Найвищим верховним органом Союзу РСР повинен бути З’їзд Рад Союзу, а в проміжках між З’їздами найвишою владою є ЦВК СРСР.

3.Союзний З’їзд Рад складається з депутатів, обираних національними З’їздами Рад, пропорционально до населення, при гарантіях прав меншо­ сті, і скликається один раз на рік.

4.Союзний ЦВК обирається З’їздом Рад Союзу пропорціонально до населення, і з гарантіями прав меншостей. Союзний ЦВК скликається не менш як 3 рази на рік.

Примітка. ЦВК скликається також на вимогу ЦВК однієї з союзних республік або за постановою Президії Союзного ЦВК.

5.У період між сесіями ЦВК найвищою владою Союзу є Президія ЦВК СРСР.

6.Союзний ЦВК обирає Президію з 15 чол., в тому числі голів ЦВК за числом союзних республік.

Примітка. Голови ЦВК виконують свої обов’язки по черзі.

7.Виконавчим органом ЦВК є Рада Народних Комісарів СРСР, що її обирає ЦВК на строк повноважень останнього у складі голови Раднаркому, його заступників і наркомів: Заксправ, Військморсправ, Зовнішторгу, Шляхів, Пошт і Телеграфів, ВРНГ, РСІ, Праці, Продовольчих справ, Фі­ нансів. Декрети й постанови РНК СРСР обов’язкові для всього Союзу і приводяться у виконання на всій території Союзу безпосереднім розпоряд­ женням Раднаркому СРСР.

Примітка 1. Вважати недоцільним, як правило, сполучення посад го­ лови Раднаркому і наркомів Союзного Раднаркому з відповідними посада­ ми в окремих республіках Союзу.

Примітка 2. Декрети і постанови СРСР видаються на всіх мовах, виз­ наних державними в республіках, які входять до його складу.

8.З метою утвердження революційної законності на території Союзу РСР і для об’єднання зусиль договірних республік у боротьбі з контррево­ люцією утворюється при Союзному ЦВК Найвищий Суд з функціями вер­

595

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ховного судового контролю, а при Союзному Раднаркомі — об’єднаний ор­ ган Державного Політичного Управління, голова якого входить до Союзно­ го Раднаркому з правом дорадчого голосу, при чому ДПУ окремих членів Союзу залишаються в складі відповідних Наркомвнусправ.

9. Затвердження, зміна і доповнення Союзної конституції або союзно­ го договору, що заміняє таку, становлять виключну прерогативу З’їзду Рад Республік.

10. До відання ЦВК Союзу республік належать:

а) представництво Союзу в міжнародноправових зносинах, б) зміна зовнішніх кордонів Союзу,

в) укладення договорів про прийом до складу Союзу нових республік, г) оголошення війни і укладення миру, д) укладення зовнішніх державних позик і затвердження місцевих по­

зик зовнішнього характеру, е) ратифікація міжнародних договорів,

є) встановлення системи зовнішньої торгівлі, ж) встановлення основ і загального плану всього народного господар­

ства Союзу, а так само затвердження концесійних договорів, з) встановлення основ організації збройних сил республіки,

и) встановлення єдиного державного бюджету СРСР, встановлення місцевої грошової системи, системи загальносоюзних і місцевих податків, а також утворення союзного Державного Банку,

і) встановлення загальних засад землеустрою і землекористування, ї) встановлення основ судоустрою і судочинства, а також цивільного та

кримінального союзного законодавства, к) встановлення основних законів про працю,

л) право загальної амністії для всієї території Союзу, м) встановлення системи міри й ваги, н) організація загальносоюзної статистики,

о) основне законодавство в галузі союзного громадянства і відносно прав іноземців,

п) скасування постанов З’їздів Рад, ЦВК і Раднаркомів республік, що входять до Союзу, якими порушується цей договір.

11.В порядку змін Конституцій як РСФРР, так і інших членів Союзу,

вскладі їх Раднаркомів скасовуються Наркомати: Заксправ, Зовнішторг, Шляхів, Пошт і Телеграфів і Військових та Морських Справ.

Примітка. Союзні Наркомати, перелічені в цьому пункті, мають у складі Раднаркому союзних республік своїх уповноважених, які діють на основі положень, затверджених Союзним ЦВК.

12.Інші наркомати, як от: Наркомпрод, Наркомпраці, Нарком РСІ, Наркомфін, ВРНГ, Наркомос, Наркомюст, Наркомвнусправ, Наркомзем, Наркомздоров’я, Наркомсоцзабез, входять до складу Раднаркомів союзних республік, при чому перші 5 наркоматів у своїй діяльності керуються по­ становами Союзного РНК і розпорядженнями відповідних наркоматів Союзу Соціалістичних Радянських Республік.

13.Союз республік має свій прапор, герб і державну печатку.

14.Для громадян Союзу встановлюється єдине союзне громадянство.

596

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

15.Столицею Союзу обирається місто Москва.

ЦВК союзних республік зобов’язується провести відповідні до договору про Союз Соціалістичних Радянських Республік зміни в своїх конституціях.

Історія Радянської Конституції в декретах і постановах Радянського уряду (1917—1936).

Київ, 1937. - С. 212-214.

Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік

(1922 р., грудня ЗО)

З часу утворення радянських республік держави світу розкололися на два табори: табір капіталізму і табір соціалізму.

Там, у таборі капіталізму, — національна ворожнеча й нерівність, ко­ лоніальне рабство і шовінізм, національне гноблення й погроми, імперіа­ лістичні звірства й війни.

Тут, у таборі соціалізму, — взаємне довір’я і мир, національна свобода і рівність, мирне співжиття й братерське співробітництво народів.

Спроби капіталістичного світу на протязі десятків років розв’язати пи­ тання про національності шляхом сполучення вільного розвитку народів з системою експлуатації людини людиною були безплідні. Навпаки, клубок національних суперечностей все більше заплутується, загрожуючи самому існуванню капіталізму. Буржуазія виявилась безсилою налагодити співро­ бітництво народів.

Тільки в таборі рад, тільки в умовах диктатури пролетаріату, яка згурту­ вала навколо себе більшість населення, стало можливим знищити в корені національний гніт, створити обстановку взаємного довір’я і закласти осно­ ви братерського співробітництва народів.

Тільки завдяки цим обставинам удалося радянським республікам від­ бити напад імперіалістів усього світу, внутрішніх і зовнішніх; тільки зав­ дяки цим обставинам удалося їм успішно ліквідувати громадянську війну, забезпечити своє існування і приступити до мирного господарського бу­ дівництва.

Але роки війни не минули безслідно. Розорені лани, спинені заводи, зруйновані продуктивні сили і виснажені господарські ресурси, що лиши­ лися в спадщину від війни, роблять недостатніми окремі зусилля окремих республік по господарському будівництву. Відбудова народного господар­ ства, як виявилось, неможлива при відокремленому існуванні республік.

З другого боку, нестійкість міжнародного становища і небезпека нових нападів роблять неминучим створення єдиного фронту радянських респуб­ лік перед лицем капіталістичного оточення.

Нарешті, сама будова радянської влади, інтернаціональної своєю кла­ совою природою, штовхає трудящі маси радянських республік на шлях об’єднання в одну соціалістичну сім’ю.

Всі ці обставини владно вимагають об’єднання радянських республік в одну союзну державу, здатну забезпечити і зовнішню безпеку, і внутрішнє господарське процвітання, і свободу національного розвитку народів.

597