litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Тимчасовий губернатор складає присягу президенту республіки такого змісту: «Обіцяю своїми честю та совістю, що буду сумлінно та неупереджено виконувати свої обов’язки і дотримуватися конституційних та інших за­ конів».

§2

До компетенції губернатора Підкарпатської Русі належить:

1.Представляти Підкарпатську Русь під час переговорів з урядом;

2.Згідно з подальшими приписами цього розпорядження вести засі­ дання губерніальної ради;

3.Підписувати розпорядження та постанови нормативного характеру, які видаються Цивільним управлінням для всієї території Підкарпатської Русі. [...]

5.Має право вимагати усні або писемні відомості від віце-губернатора,

ачерез його посередництво — від окремих референтів Цивільного управ­ ління по всіх питаннях, що стосуються Підкарпатської Русі.

6.Цивільне управління зобов’язане повідомляти губернатора про всі найважливіші урядові заходи, що плануються, зокрема, якщо вони носять політичний характер. Губернатор має право призупинити дії віце-губерна- тора, які, на його думку, суперечать конституційній грамоті або іншим за­ конам, або завдають шкоди інтересам Підкарпатської Русі, і вимагати у кожному такому випадку рішення уряду. Віце-губернатор у цьому випадку здійснює невідкладні тимчасові заходи під свою особисту відповідальність.

§3

Віце-губернатор, якого також призначає президент республіки за про­ позицією уряду, представляє губернатора, якщо губернатор хворий, відсут­ ній чи зайнятий, або якщо його посада вакантна.

Він є безпосереднім представником всіх референтів Цивільного управ­ ління Підкарпатської Русі, а також канцелярії та установ, які входять до Цивільного управління і підпорядковані йому, здійснює зв’язок між цими установами та урядом.

Разом із губернатором підписує офіційні документи.

Якщо у будь-якому питанні не було досягнуто порозуміння між губер­ натором та віце-губернатором, це питання пропонується для вирішення уряду.

Якщо віце-губернатор хворий, відсутній чи зайнятий, або його посада вакантна, його представляє державний службовець найвищого класу табеля про ранги.

§ 4

Губерніальна рада складається з губернатора як голови і віце-губернато­ ра як заступника голови, 10 обраних членів і 4 членів, призначених урядом.

Членом губерніальної ради може бути обраний або призначений той, хто має право обирати у палату депутатів Національних зборів і який досяг 26-річного віку. [...]

648

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

§6

Чотирьох членів губерніальної ради призначає уряд, спочатку розгля­ нувши пропозиції губернатора.

§ 7

Місцем губерніальної ради є Ужгород, проте за необхідності вона може бути скликана і в іншому місці.

§8

Губерніальна рада збирається за запрошенням губернатора хоча б один раз на місяць. Проте за необхідності губернатор може скликати засідання частіше; він повинен скликати засідання протягом 14 днів, якщо цього ви­ магають хоча б п’ять обраних членів, або 3 члени, призначені урядом, по­ відомивши, що вони повинні обговорювати.

Про скликання засідання повинно бути відомо за вісім днів до цього і також повинно бути оголошено всім членам, що саме вони будуть обгово­ рювати. [...]

§11

Засідання губерніальної ради веде губернатор, а якщо він зайнятий — віце-губернатор.

Питання, запропоновані до розгляду засідання за ініціативою уряду, губернатора або віце-губернатора, обговорюються у першу чергу. Після їх обговорення члени можуть подавати свої пропозиції і робити запити з пи­ тань, що стосуються Підкарпатської Русі. Засідання губерніальної ради є не публічними. [...]

§1 5

Губерніальна рада компетентна обговорювати всі питання, які стосу­ ються Підкарпатської Русі, що будуть запропоновані для обговорення уря­ дом, губернатором або віце-губернатором. Зокрема, губерніальній раді бу­ дуть запропоновані також всі розпорядження та постанови нормативного характеру Цивільного управління Підкарпатської Русі. Проте, у виняткових випадках, розпорядження та постанови нормативного характеру можуть бу­ ти видані і перед їх обговоренням у раді. У цьому разі вони також будуть запропоновані губерніальній раді для обговорення додатково. [...]

§ 1 7

Цим тимчасовим статутом доповнюється та змінюється Генеральний ста­ тут про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі, № 26.536/19 м.с.

Заснуванням губерніальної ради, згідно з цим тимчасовим статутом, припиняється діяльність попередньої директорії.

Припиняється також діяльність адміністратора.

Історія державно! служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 190-192.

649

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

З розпорядження уряду Чехословацько! Республіки «Про тимчасову організацію політичного управління на території Підкарпатської Русі»

(1920 р., липня 27)

[...]

§ 2

Управління в жупних та адміністративних установах на території Під­ карпатської Русі, а також і політичному управлінні, що працює при канце­ лярії шефа Цивільного управління, з 1 січня 1921 р. буде виконуватися тіль­ ки державними службовцями, які призначатимуться відповідними органа­ ми республіки.

§3

Ці службовці (§ 2) підпорядковуються законам та постановам, які ді­ ють для державних службовців в інших частинах республіки, зокрема зако­ ну № 15 імперських] з[аконів] від 25 січня 1914 року, про умови служби державних службовців і державних слуг (службова прагматика), розпоряд­ женням і приписам, до нього виданим, також і всім законам та постано­ вам, якими в інших частинах республіки регулюються посадові оклади та пенсійні виплати державних службовців і державних слуг. Окремі виплати, які здійснюються у надзвичайних умовах на території Підкарпатської Русі, цим розпорядженням не регулюються.

Закони та розпорядження колишньої Угорської держави, що супере­ чать цим приписам (абз. 1), втрачають силу.

§ 4

На чолі жупної установи знаходиться жупан, який відповідає за управ­ ління жупою.

Жупан повинен мати здібності до державної служби у політичному уп­ равлінні. До 1 січня, у виняткових випадках, можуть призначатися такі жу­ пани, які не мають цих здібностей.

Для ведення діловодства жупану у жупну установу і в адміністративні установи, згідно з потребою, міністерством внутрішніх справ виділяється необхідна кількість службового, спеціального, бухгалтерського, канцелярсь­ кого та допоміжного персоналу.

Цей персонал повинен відповідати вимогам, які для такого роду служ­ би визначені чинними приписами в інших частинах республіки. До 1 січня 1925 року може, за згодою міністра внутрішніх справ, призначатися такий персонал, який не відповідає цим вимогам.

Заступником жупана є державний службовець політичного управління найвищого класу табеля про ранги, що призначений у жупну установу, як­ що тільки міністр внутрішніх справ не вирішить інакше.

650

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

§ 5

Службовці та нижчі службовці жупних і адміністративних установ на території Підкарпатської Русі, які були тимчасово призначені або у своїх установах тимчасово затверджені, якщо йдеться про колишніх службовців угорського королівства, або інших службовців, зобов’язані подати прохан­ ня про прийом на політичну службу у шефа Цивільного управління Під­ карпатської Русі протягом 60-ти днів з дня, коли це розпорядження набра­ ло чинності. Міністр внутрішніх справ може у надзвичайних умовах визна­ чити й інший термін для окремої жупи або її частини.

§ 6

Службовці повинні знати, що якщо вони в установлений термін не по­ дадуть прохання про прийом, то після закінчення терміну вони добро­ вільно, без будь-яких вимог, залишають посаду, яку вони до того часу обіймали.

§ 7

Службовці колишнього угорського королівства, які після складання присяги на відданість [Чехословацькій] Республіці були залишені у жупних та адміністративних установах, і хоча вчасно подали прохання про прийом (§ 5), але не були призначені, будуть відправлені на відпочинок, і їм буде запропонована пенсія, на яку б вони мали право згідно з чинними угорсь­ кими законами.

Проте, якщо було встановлено, що ці службовці, тимчасово призначені або затверджені чехословацьким урядом, припустилися дій, спрямованих проти Чехословацької держави, то вони будуть без будь-яких вимог зві­ льнені, причому з правом переслідування їх по суду. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 198-200.

З листа П.М.Аццрієвського Диктатору ЗУНР Є.О.Петрушевичу про необхідність уникати недовіри і суперечок у відносинах наддніпрянських і наддністрянських українців

(1921 p., квітня 20)

[...] 1. Ви заявляєте, що наддніпрянці шкодять Вашій політичній роботі й

що «декларація» буде представлена Вашими ворогами до Найвищої Ради, як доказ проти Вас. Отже ще раз кажу, що такої «декларації» на світі нема, а чого нема, того не можуть вжити проти Вас Ваші вороги.

Коли ж буде вживатися яка-небудь декларація нібито підписана мною й при тому «ех officio» яким-небудь правительством, а не провокаторами, брехунами, інсинуаторами та інтриганами, то про це прошу мене повідо­ мити. Бо на всякі брехливі чутки та провокації я уваги не звертаю. [...]

651

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

3. Серед наддніпрянців я не бачу ні одного, котрий би свідомо хотів зла для галицького народу. Емігрантів я ділю на три категорії: а) перша — це ті, які залізли в бездню і щоб вилізти з неї ідуть на все. Щоб скласти своє життя, роблять все, не розбираючи, чи воно добре, чи зле; б) друга — це ті, які хотять вивести з безодні перших, спасти Українську справу, для чого, думають, треба йти на всякі політичні компроміси з тим застережен­ ням, щоб ні єдиний засіб не віддаляв нас від нашої цілі й щоб з наймен­ шими втратами досягти найбільше добра. Третя — це ті, які не звертають увагу ні на перших, ні на других, вибрали свою орієнтацію і прямують до цілі, не нахиляючись то в одну, то в другу сторону. [...]

5.Пам’ятайте, високоповажний пане Президенте, свої правдиві слова:

впринципі сходимся, в тактиці розходимся. Нещастя полягає в тому, що одна, як і друга сторона тактичні прийоми недооцінює або переоцінює. Зрештою одна другій каже: ти зраджуєш, твої заходи зрадливі.

Отже, висновок: треба дуже обережно ставитися до всього того, що ро­ бить одна або друга сторона. А перш за все треба вірити один другому і не думати, що кожний — то Іюда — за тридцять серебренників продаючий те, що є найдорожчого. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 97-98.

Резолюція Конгресу українського студентства західних земель України та еміграції щодо тактики студентства в громадському і студентському житті українства (1922 р., червня 22 — липня 7)

Тактика

А. Г р о м а д я н с ь к а

Для відношення українського студентства до того громадянства, серед якого приходиться поодиноким студентським гурткам жити і працювати, Конгрес ухвалює слідуючи директиви:

На українській території українське студентство як частина сил народа, заангажованого в боротьбі за визволення батьківщини, обов’язано прояв­ ляти максимум активності так у ініціативному, як і в організаційному нап­ рямку.

На еміграції студентство повинно задержувати строгий нейтралітет су­ проти подій, які відбуваються серед місцевого громадянства, а старатись морально і матеріально піддержувати активність товаришів у краю.

Делегати Крайової Студентської Ради у Львові та деякі інші, репрезен­ туючи 44—56 мандатів, признали для себе обов’язковими слідуючи напря­ ми у цьому ділі:

а) Боротьба проти поодиноких окупантів мусить провадитись дорогою об’єднання усіх українських у даній боротьбі пасивно чи активно заангажованих сил. Об’єднання це студентство повинно перевести в першу чергу в своїх рядах, а дальше рішуче пропагувати і переводити його у цілій сус­ пільності.

652

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

б) Боротьба ця мусить вестися з повного свідомістю, що це є лише ча­ стина змагання за спільну мету — незалежність і об’єднання всього українсь­ кого народа, і вона не сміє ні в чому цій меті противитися.

в) Керування цею боротьбою повинен обняти у кожній окупації місце­ вій і для всього фронту один центр.

г) Для успіху боротьби студентство повинно відповідною працею при­ тягти до неї широкі маси народу і власним приміром привчати їх місто до­ теперішньої пасивності — активно вступатись за всі права.

В.С т у д е н т с ь к а

Усвойому внутрішньому життю студентство повинно керуватися прин­ ципами толеранції супроти усіх ідеологічних напрямків і правдивого де­ мократизму у чутті поодиноких організацій і в їх взаємовідносинах. Сту­ дентству, яке на еміграції, слід усе пам’ятати про обов’язок гідного пред­ ставництва перед чужинцями.

Для того, щоб надалі академічна акція студентства переводилась орга­ нізовано та щоб скоординовано та планомірно вести допомогову працю, Конгрес рішив покликати до життя організаційну і допомогову централі. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 124-125.

З відозви Української національної ради до населення Галицької землі із закликом бойкотувати вибори

до сейму і сенату II Речі Посполитої (1922 р., вересня 10)

Надходить преважна, історична хвиля для многострадальної Галицької Землі. На день 5 листопада с. р. розписав уряд Польщі вибори до польського сойму у Варшаві і то не лише на области польської републики, але також на чужій для неї території у Східній Галичині, сим актом польський уряд задумує нанести смертельний удар державній ідеї Галицької Республики на землі Ро­ мана Великого й Данила.

В такій хвилі ми, законні представники Галицької Републики, свідомі важкого обовязку перед теперішніми і будучими поколіннями, звертаємося з отсими словами до всіх дітей Галицької Землі:

Не зважаючи на те, що Східна Галичина до Польщі не належить, бо суверенні права над нею застерегли собі в сенжерменськім договорі держа­ ви Антанти аж до оконечного вирішення справи, мимо того, що сі держави устами своїх керманичів заявили і заявляють по нинішній день, що східногалицька справа — міжнародня справа, польський уряд, хвилевий військо­ вий окупант краю, не питаючи про згоду український нарід — переважа­ ючу більшість населення Східної Галичини, відважується ломити міждер­ жавні договори і на очах цілого культурного світа задумує переводити ви­ бори до польського сойму в Галичині, як коли б Східна Галичина була міждержавно признаною Польщі провінцією [...]

653

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Український нарід — Галицької Землі не може і не сміє брати участи у виборах до польського сойму, бо він за ніяку ціну не сміє зректися своєї суверенности на своїй власній землі. Східна Галичина до Польщі не нале­ жить, тому польський сойм у Варшаві не є нашим суверенним тілом і По­ льща не має права накидати нам виборів до польського сойму! Участь хоч би тільки частини нашого народу в польських виборах була б якраз признаннєм Польщі того права, якого їй ніхто не дав і проти якого наш нарід бореться. Тим більше не сміє ніхто з нас брати участи в тих виборах, коли ординація, ухвалена польським соймом, як ми вже вище зазначили, вираз­ но постановляє, що активну і пасивну участь в сих виборах можуть брати лише горожане польської держави. Значить, хто на основі такої ординації взяв би участь в сих виборах як виборець або як посольський кандидат, той признав би вже понад усякий сумнів право Польщі розписувати на на­ шій землі вибори, отже правити нею як своєю, а себе польським горожанином. Тоді Лях — окупант Галичини — зміг би лекше переконувати дер­ жави Антанти, щоб вони передали суверенні права Польщі, коли наш на­ рід своєю участю у виборах сам будьто заявив волю полишення нашого краю на віки-вічні під панованнєм Польщі.

Тому браття і сестри! Старі і молоді! Селяни, робітники, міщане та ін­ телігенціє! Діти Галицької Землі — Батьківщини Ростиславичів і Романо­ вичів! Не допустіть, щоб жалобою і соромом покрилася наша Рідна земля! Одним дружнім фронтом дайте достойну відповідь на визов ляцького наха­ би: не йдіть до виборів до польського сойму!

Братя селяне! Чи знаєте, що таке Польща? Вашими предками польські пани за панщини орали. В неділю і свята гонили їх гайдуки на лани поль­ ської шляхти. Ваших жінок і дівчат забирали польські пани до своїх покоїв на вічний сором. Старців, жінок і дітей забивали на смерть нагаями. По­ льські пани крали Вам вашу матір землю і Вас тримали в темноті як худо­ бу. А за Австрії? Не грабили Вас польські комісарі? Не пускали Вас з тор­ бами з Вашої рідної хати? Не стріляли Вас як заяців при виборах? Не ки­ дали Вас до криміналів? Не мучили Вас під час великої війни як «москво­ філів»? Не рабували Вам церкви і школи? А тепер? Не зрабували Вам вашу Вітчизну — Галицьку Державу? Не забирають Вам з-під носа землю для своїх Мазурів-кольоністів, землю, яку потом і кровю обробляли Ваші пред­ ки й Ви вашими мозолистими руками? Не грабують з Вас данину? Не му­ чили Вас і Ваших дітей в таборах інтернованих? Чи знова маєте бути на ві- ки-вічні рабами проклятої Польщі.

Ні — і стократ ні! Та найкраще відплатите Польщі всі Ваші муки і сльози, коли як один муж не підете до польських виборів і тим дасте знати цілому світови, що Ви при Польщі за ніяку ціну лишатися не хочете і не лишитесь! Не допустіть також, щоб і Ваші брати латинники брали участь у виборах!

Браття робітники! Ви самі добре знаєте, як Вас переслідувала й донині переслідує Польща. З ласки польських панів Ви стали попихачами поль­ ського робітника. Вам кидають польські пани й фабриканти такий нужден­ ний охлап, що Ви, Ваші жінки й діти, пухнете з голоду! А кілько з Вас до­ нині не може найти кусника хліба, бо Ви в Поляків «кабани»! Чи не кажуть

654

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

Вам Поляки, коли просите о заняттє, щоб Ви покидали свою народність і віру і ставали яничарами свого народу? Чи допускає Польща Ваші органі­ зації і Вашу пресу? А кілько з Ваших товаришів повисло на польській шибиниці, кілько з них пожерли щурі в Берестю Литовськім, Модліні, кілько їх замучили легіонери Пілсудского в инших ляцьких таборах смерти? За сі муки і наругу мали б Ви у виборах до польського сойму зречися власної держави і признати панованнє польських катів над Східною Галичиною?

Український робітник не зрадить Рідного Народу й не візьме участи у ви­ борах до польського сойму!

Українські інтелігентні трудівники села і міста! Чи знаєте Ваш обов’я­ зок перед Рідним Народом — бути йому примірним провідником і дорад­ ником у сю важку історичну хвилю? Відважно, не оглядаючись на ніякі жер­ тви, будьте почесною, пробоєвою фалянгою в теперішнім бою з безправством ляцького окупанта й на його заклик до виборів дайте відповідь згірдною мов­ чанкою і повним бойкотом!

Священики! Найблищі провідники народа! Опікуни й дорадники його у всіх хвилях життя! На боєві постерунки! Ви, як слуги Христа, обовязані й мусите служити правді й лише правді! Чи можете Ви самі, беручи участь у виборах, бути свідками польської брехні, що Польща-окупант має право переводити вибори в Галичині! Чи можете Ви дораджувати своїй пастві брати участь в ляцькім насильстві? Чи не даремні були б жертви житія за­ мучених в Талєргофах, закаменованих здичілою товпою слуг Божих — свя­ щеників? Чи жертва крови оо. Підляшецького, Галібея, Ніжанконського й инших священиків, що віддали своє життє за державне право нації, мала б бути даремна? Голосіть отверто й сміло правду відданій у вашу духовну опіку пастві! Не йдіть до виборів і свою паству до виборів не допустіть! Потерпіти за правду — святий обовязок носителів христіянської ідеї. Будьте бодрі і примірні! Ціла Галицька земля звертає на Вас свої очі, як в часах гонень на про­ відників слова Божого.

Сини Галицької Землі! Ніхто з Вас не сміє взяти участи в польських вибо­ рах. Се національний приказ!

А якби хто спідлів так душею, що не послухав би голосу національної совісти і як виборець або як посольський кандидат взяв участь в польських виборах, то на того має впасти гнів його родини, його села чи міста, гнів цілого українського народу. Такий Юда не сміє безкарно оглядати сонце Боже! Погорда народу нехай стане йому прокляттєм на віки вічні. Кости таких зрадників земля викине зі свого нідра! Бо тільки нарід, що вміє ша­ нувати свою національну й державну честь, достойний імени культурного народу!

[...] Справа нашої Батьківщини — міжнародня і мусить бути вирішена справедливо на міжнародній арені в недовгім часі. Тому Польща так спі­ шиться з виборами до сойму і зитрує плянами автономії, щоб випередити міжнародне вирішеннє нашої справи і доконаним фактом сподіваної нею участи хочби частини нашого народу в сих виборах дурити світ, будьто ук­ раїнський нарід Галичини сам добровільно признає польську державність на нашій Галицькій Землі!

655

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

На польський визов: через вибори до польського сойму зробити її хатньою польською справою — мусить дати відповідь цілий український нар0 безоглядно і без вижмку, бойкотуючи польські вибори. Така постава' цілого народу Галицької Землі прискорить міжнародне визнаннє Самостійної Галицької Републики. [...]

Українська суспільно-політична думка в 20 століпі: Документа і матеріали: У 3 т. Т. 2.

Мюнхен, 1983. - С. 29-34.

Лист Екзекутиви Об’єднання українських організацій у СІЛА Диктатору ЗУНР Є.О.Петрушевичу з висловленням пошани Уряду ЗУНР, Українській галицькій армії та всім громадянам краю за героїчну боротьбу з польськими окупантами

(1922 р., грудня 20)

Високоповажний пане Президенте!

Іменем Екзекутиви Об’єднання українських організацій, яко громадянсь­ кої репрезентації всіх Українців у Америці, створеної на Українськім Кон­ гресі, що відбувся у Філадельфії в днях 26 та 27 жовтня 1922 р., маємо чес­ ть донести, що слідує:

Наради Конгресу відбулися під кличем об’єднання всіх українських сил у Америці з виразною ціллю допомогти нашим геройським Братам в рідному краю в їх нерівній боротьбі з відвічним ворогом, Ляхом.

Конгрес висловив не лише свій подив для сеї геройської боротьби Га­ личан, але також віднісся з найвисшою пошаною та признанням для праці Галицького Правительства і його повної посвяти політичної боротьби та незрівняної витривалості серед таких відносин, які панували в недавній минувшині.

Конгрес ствердив також, що теперішній зрив народніх мас у Галичині єсть якраз вислідом сеї невпинної праці Правительства, завдяки якій га­ лицько-українське населення видержало найтяжшу крізу, зросло в силу по великій народній катастрофі та стало наново активним.

Виконуючи ухвалу Конгресу, маємо честь висловити Вам, Високопо­ важний Пане Президенте, славній Галицькій Армії, та всім борцям за освободженнє рідного краю найглибшу пошану всіх свідомих українських мас на еміграції в Америці та заяву, що доложимо всіх наших сил, щоби дати Вам і борцям-Братам в Галичині нашу поміч у сій рішаючій боротьбі аж до побідного кінця.

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали. Київ, 2008. - С. 139-140.

Перший комунікат Українського військового союзу про створення Союзу та основні завдання його діяльності (1923 р., січня 18)

Давно вже серед української військової еміграції виникла думка зібрати розпорошені сили борців за незалежність України та створити осередок, який дбав би про загальний напрямок національної праці на чужині та

656

Р о з д і л IX. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період

подбав би й про забезпечення членів військової еміграції від фізичного ви­ нищення та морального занепаду.

Здійсненню цієї думки стояли досі на перешкоді умови перебування еміграції.

Аж почали творитись нові поодинокі військові об’єднання та відновля­ ти свою працю старі наші військові стоворищення, що поклали в основу традиції наших старших військових частин, які брали участь у визвольній боротьбі за Батьківщину.

Життя вимагало, щоби ці поодинокі, не зв’язані між собою організації, [були] об’єднані на загальній, однозгідній платформі.

Ініціативна група, яка поставила собі завдання об’єднати українські військові організації на принципі: «НАЦІЯ ВИЩЕ НАД УСЕ», в порозу­ мінні з деякими організаціями скликала: І організаційний Військовий З’їзд.

З’їзд відбувся в днях 17—18 січня ц. р. в одному з великих міст Серед­ ньої Європи.

З дев’яти запрошених на цей з’їзд військових організацій прислали на з’їзд своїх делегатів п’ять організацій, одно об’єднання [надіслало] заяву, що воно приєднується до ідеї широкого об’єднання і що надішле своє представництво після закінчення своїх внутрішніх організаційних справ; одна група надіслала з’їздові привітання та заяву, що дозволяє своїм чле­ нам входити до загального військового об’єднання через колегії бувших своїх військових частин і лише від двох організацій ініціятивна група не одержала відповіді.

Перший організаційний з’їзд українців-вояків визнав себе право силь­ ним в характері організаційному і ухвалив утворити «Український Військо­ вий Союз», що об’єднав би все українське вояцтво на еміграції.

З’їздом прийнято тимчасовий статут «Українського Військового Сою­ зу», винесено цілий ряд постанов, що являються першими директивами для практичної роботи виконавчого органу Союзу і обрано тимчасову Управу Союзу, що складається з Голови й двох членів. [...]

Українська політична еміграція 1919—1945: Документи і матеріали.

Київ, 2008. - С. 143-144.

Декларація українського народу на Волині, Холмщині, Підляшші й Поліссі

(1923 р., січня 23)

Ми, представники Українського Народу: Волині, Холмської Землі, Підляшшя і Полісся, вибрані на основі загального права голосування, вхо­ дячи вперше до Сойму Річипосполитої Польської, вважаємо за свій обов’я­ зок заявити ось що: Волинь, Холмська Земля, Підляшшя і Полісся від X сторіччя входили, як корінноукраїнські землі, в склад Київської Україн­ ської держави, і згодом з’єдналися з Галичиною у «Галицько-Волинське» Королівство. У. XIV сторіччі вони перейшли, як автономні землі, до Вели­ кого Литовського Князівства, Польського Королівства. У XVII сторіччі во­ ни належали частинно до Української Гетьманської Річипосполити. Після

657