litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

перебували під пануванням Австрії. Ці австрійсько-галицькі русини тісно переплетені з австрійською державою. Отже, там, в Галичині, можна доз­ волити управлінню СС-ів сформувати одну українську дивізію. [...]

Далі фюрер наголосив: «Ми підкоряємося суворому закону війни: цей закон вимагає «викачати» з України продукти харчування і робочу силу. Лише слабі духом генерали можуть повірити, що якимось красномовством ми зможемо здобути робочу силу».

Україна в Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів (1942—1943). Т. 3.

Львів, 1999. - С. 232-233.

Соціально-економічна програма ОУН (1943 р., серпня 21—25)

У лавах ОУН боряться українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД — за національне й соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад:

1. а) За знищення большевицької й німецької експлуататорсько-крі- пацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме се­ лянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі до­ пускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залеж­ ності від волі селян.

б) За безплатну передачу селянам західніх українських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.

2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською.

б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комі­ сарсько-партійний принцип у керівництві.

3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.

б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках під­ приємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забез­ печення матеріальних і духових потреб цілої його сім’ї. При річних підсум­ ках господарського стану підприємств, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних — премію.

в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці. г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини соцзмагань, під­

вищування норм та інших способів експлуатації працюючих.

4.За вільне ремесло, за добровільне об’єднування ремісників у артілі, за право ремісника вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й віль­ но розпоряджатися своїм заробітком.

5.За національно-державну організацію великої торгівлі, за громад­ сько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватню торгівлю, за віль­ ні базари.

758

Ро з д і л X. Україна у Другій світовій війні

6.За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обо­ в’язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першо­ чергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заро­ бітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і внаслідок цього не руйнувала свого здоров’я. За державну охорону материнства. Бать­ ко сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримування жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка ма­ тиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов’я­ зок матері й виховательки молодого покоління.

7.а) За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, біб­ ліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.

б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За за­ безпечення студентства стипендіями, харчами, мешканням та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління — мораль­ ний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культур­ них надбань людства.

8.За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних ос­ нов праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

9.а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.

б) За широке запровадження охорони народнього здоров’я, за поши­ рення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збіль­ шення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров’я.

в) За особливу державну опіку над дітьми й молодцю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.

10.а) За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм.

б) За вільне визнавання і виконування культів, які не суперечать гро­ мадській моралі.

в) За відокремлення церковних організацій від держави.

г) За культурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнавання життя й культурних на­ дбань других народів.

11.За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру.

12.За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности,

вдержавних та громадських правах та обов’язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.

759

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

13. За вільну українську по формі й по змісту культуру, за героїчну ду­ ховність, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 3.

Мюнхен, 1983. — С. 66—68.

Наказ Ставки Верховного Головнокомандуючого про порядок мобілізації військовозобов’язаних у районах,

що звільняються від окупації (1943 р., жовтня 15)

Приказом Ставки Верховного Главного Командования от 9 февраля 1942 года за № 089 воєнним советам действующих армий бьіло предоставлено право призивать на воєнную службу в порядке мобилизации советских граждан на территории, освобождаемой от немецкой оккупации.

При виполнении зтого приказа допускаются серьезнне нарушения установленного законом порядка проведення мобилизации. Мобилизацию производят не только военнне советн армий, но и командири дивизий и частей, не считаясь с фактической потребностью в пополнении.

В связи с зтим в дополнение к приказу № 089 от 9.2.42 г. Ставка Вер­ ховного Главного Командования приказивает:

1. Призмв военнообязанньїх в освобождаемнх от немецкой оккупации районах производить только распоряжением воєнних советов армий через армейские запасние полки, запретив производить мобилизацию команди­ рам дивизий и полков.

2.Начальнику Главупраформа установить для каждого фронта количество подлежащих призиву по мобилизации в соответствии с утверждаемьім мною планом подачи пополнения для каждого фронта.

3.Всех военнообязанньїх, мобилизованньїх сверх установленной по плану норми для каждого фронта, направлять в запасние части по указанию начальника Главупраформа.

Русский архив: Великая Отеяественная: Приказьі Народного комиссара Р 89 оборони СССР (1943—1945 гг.). Т. 13 (2—3).

Москва, 1997. — С. 216.

Інформація наркома держбезпеки УРСР наркому держбезпеки СРСР про наслідки окупації Києва

(1943 р., листопада 12)

Задолго до оставления Києва предприятия демонтировались, наиболее ценное оборудование вивозилось в Германию, остальное уничтожалось на месте.

Совершенно разрушенн: завод «Большевик», кожзавод, обувная фаб­ рика, шесть хлебозаводов, водонасосние станции, частично разрушенн злекгростанции города. Сожжени политехнический институт и основной

760

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

корпус университета. Большому разрушению подвергся Дарницкий железнодорожньїй узел. Взорваньї все мостьі через Днепр.

При отходе [из] Києва немци организовали поджоги, взрьівьі вокзала, депо, здания телеграфа и почтм, также многих жильїх зданий города. Силь­ но пострадала центральная часть.

ВКиево-Печерской лавре оккупантьі, ограбив, взорвали Успенскую церковь — крупнейший исторический памятник.

Всентябре немцьі проводили массовое отселение жителей сначала на окраиньї города, затем угоняли на Запад. Оставленньїе жителями квартирьі

подверглись сплошному ограблению, награбленное, вплоть до мебели, ви­ возилось в Германию.

В момент освобождения Києва, в нем насчитьівалось до 30.000 населення. Жители, скрьівающиеся в близлежащих селах, возвращаются [в] город. На 11 ноября, по грубому определению, численносгь населення доходит до 80.000.

За время оккупации немцьі на окраине города, «Бабьем Яру», расстреляли до 100.000 советских граждан, [в] том числе до 20.000 военнопленних Красной Армии.

Установлено также, что немцами [в] Киеве применялась «душегубка». Для сокрития следов злодеяний, немци в сентябре сего года организо­

вали извлечение трупов расстрелянньїх и сжигали их в специально устроенньїх 20-ти печах.

[С] зтой целью бьіла создана специальная команда [из] 300 человек из заключенних Сьірецкого лагеря. Зта команда также в п о с л є д с т в и и бьіла расстреляна, а трупьі сожженьї. Спаслось бегством 12—15 человек, из которнх нами установленьї 5 и опрашиваются.

На улицах, во дворах в первьіе и последующие дни после изгнания оккупантов, обнаруживаются трупьі расстрелянньїх жителей, уклонявшихся от вьіезда из города.

Киевский профессор ЛОЗИНСКИЙ с женой покончили с собой в знак протеста против немецких насилий.

Оставленная ЛОЗИНСКИМ предсмертная записка гласила: «таких зверей, как немци, я не встречал и чтоби не бить сожженним, я покончил с собой и женой».

При немцах [в] городе функционировало 14 автономних, 3 автоке­ фальних церкви, 6 мужских и 3 женских монастиря. В монастирях сейчас содержится 65 монахов и 450 монахинь.

Главьі церквей — єпископи Пантелеймон и Никанор бежали с немцами.

Київ у дні нацистської навали. За документами радянських спецслужб: Науково-документальне видання.

Київ; Львів, 2003. - С. 395-397.

Наказ Ставки Верховного Головнокомандуючого про мобілізацію військовозобов’язаних у районах,

що звільняються від окупації, для поповнення військ фронтів (1943 р., листопада 16)

Ставка Верховного Главного Командования приказивает: 1. Разрешить нижеследующим фронтам в ноябре месяце мобилизовать военнообязанних

761

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

на территории, освобождаемой от немецкой оккупации,. для пополения войск фронта в количестве:

Воєнним советам фронтов призванних сверх указанной норми переда­ вать по указанию Главупраформа в распоряжение командующих воєнними округами для обучения в запасних бригадах.

2. Начальнику тьиіа Красной Армии отпуск обмундирования фронтам для мобилизованньїх производить, исходя из установленного для каждого фронта количества мобилизуемьіх.

Русский архив: Великая Отеяественная: Приказм Народного комиссара Р 89 оборони СССР (1943—1945 гг.). T. 13 (2—3).

Москва, 1997. — С. 219.

Постанова пленуму Верховного Суду СРСР «Про кваліфікацію дій радянських громадян, які надавали допомогу ворогу

в районах, тимчасово окупованих німецькими загарбниками» (1943 р., листопада 25)

Судебная практика воєнних трибуналов показьівает, что военнне три­ бунали квалифицируют как измену Родине всякое содействие, оказанное советскими гражданами немецким захватчикам в период временной окку­ пации той или иной местности, независимо от характера зтого содействия.

Такая квалификация в ряде случаев является неправильной и не соответствует Указу Президиума Верховного Совета СССР от 19 апреля 1943 г., которнй проводит различие между изменниками Родини и пособниками врага.

Пленум Верховного суда СССР постановляет дать судам следующие указания:

1. Советские граждане, которие в период временной оккупации той или иной местности немецкими захватчиками служили у немцев в органах гестапо или на ответственньїх административньїх должностях (бургомистрьі, начальники полиции, коменданти и т. п.), доставляли врагу сведения, составляющие воєнную или государственную тайну; вьідавали или преследовали партизан, военнослужащих Красной Армии, советских активистов и членов их семей; принимали непосредственное участие в убийствах и насилиях над населением, грабежах и истреблении имущества граждан и имущества, принадлежащего государству, колхозам, кооперативним и общественньїм организациям, а равно военнослужащие, перешедшие на сто­

762

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

рону врага, — подлежат ответственности за измену Родине по ст. ст. 58 «а» или 58 «б» УК РСФСР и соответствующим статьям УК других союзньїх республик, а в случаях, предусмотренньїх Указом Президиума Верховного Совета СССР от 19 апреля 1943 г., — по ст. 1 зтого Указа.

2.Лица, внполнявшие задания немецких захватчиков по сбору продовольствия, фуража и вещей для нужд германской армии, по восстановлению предприятий промьішленности, транспорта и сельского хозяйства или оказьівавшие им иное активное содействие, при отсутствии в их действиях признаков, указанннх в п. 1, — подлежат ответственности как пособники по ст. 58 УК РСФСР и соответствующим статьям УК других союзньїх рес­ публик, а в надлежащих случаях — по ст. 2 Указа от 19 апреля 1943 года.

3.Не подлежат привлечению к уголовной ответственности:

а) советские граждане, занимавшие административньїе должности при немцах, если будет установлено, что они оказьівали помощь партизанам, подпольщикам и частям Красной Армии, или саботировали вьіполнение требований немецких властей, помогали населенню в сокрьітии запасов продовольствия и имущества, или другими способами содействовали борьбе с оккупантами;

б) мелкие служащие административньїх учреждений, рабочие и специалистьі, занимавшиеся своей профессией (врачи, ветеринарьі, агрономьі, инженерьі, учителя и т. п.), если они не совершили преступньїх действий, подпадающих под пункгьі 1 и 2 настоящего постановления.

4. Добровольная явка с повинной, при отсутствии тяжких последствий преступной деятельности обвиняемого, должна рассматриваться как смягчающее вину обстоятельство.

Реабілітація репресованих: Законодавство та судова практика.

Київ, 1997. - С. 47-49.

Присяга воїна Української повстанської армії (1943 р.)

Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, пе­ ред Святою землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкраших Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українсь­ кого:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.-

Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

763

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм това­ ришам по зброї. Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай ме­ не покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського народу.

Українська Головна Визвольна Рада: Документи.

Нью-Йорк; Київ; Львів, 1994. — С. 25.

З постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У про переїзд театрів України на місця їх постійної роботи

(1944 р., січня 26)

Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У поста­ новляють:

1. Дозволити Управлінню в справах мистецтв при РНК УРСР пере­ вести протягом січня—лютого місяців 1944 р. театри, які були евакуйовані з України в східні області Радянського Союзу, на місця їхньої постійної праці:

а) Запорізький музично-драматичний театр ім. Щорса — з м. Ашхабада до м. Запоріжжя;

б) Харківський театр музичної комедії — з м. Самарканда до м. Харкова; в) Київський театр музичної комедії — з м. Чимкента до м. Києва; г) Олександрійський український музично-драматичний театр ім. Кро-

пивницького — з м. Чарджоу до м. Олександрії. [...]

Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917—1960 рр.:

Збірник документів: У 2 т. Т. 2.

Київ, 1961. - С. 12-13.

Довідка НКВС УРСР про ставлення німецьких окупаційних властей до фольксдойче (1944 р., січня 28)

Немецкие оккупационньїе власти в проведении своей колонизаторской политики на Украине опирались не только на вооруженную силу и оккупационньїй аппарат вместе с немцами, прибившими из Германии, но и на т. н. «фольксдойче».

Последние, в отличие от «Райхсдойче» — имперских немцев, считались людьми родственнмми по крови немцам, в роду которнх имелись родственники немцн, проживающие на территории СССР (советские граждане), являющиеся по существу русскими, украинцами, поляками и др.

Немецкие власти весьма охотно зачисляли в категорию «фольксдойче» каждого подпадавшего под признаки принадлежности к «фольксдойчам». Немцами проводился учет «фольксдойче», вьівешивались обьявления о регистрации, проводились с ними специальнне собрания.

Зто обстоятельство вьітекало из стремления немцев расширить свою опору в проведении их колонизаторской политики на Украине. Всякий до­

764

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

бившийся признання «фольксдойче» пользовался особой привилегией, особмми правами перед основним населением Украиньї — украинцами, русскими и тем самим связивал себя с оккупантами и их преступними действиями.

Как правило, на руководящие должности учреждений и предприятий немецкие власти назначали «фольксдойче», последние также широко использовались на работе в карательних учреждениях.

Вот далеко не полннй перечень преимущественньїх прав и привилегий, которими пользовались «фольксдойче»:

1.Широкое содействие и поощрение со сторони местньїх властей в организации общественной торговли, торгових предприятий, акционерньїх обществ, производственньїх предприятий;

2.Полное освобождение их от уплатн подоходного налога;

3.Обязательное увеличение зарплати на 50 процентов по сравнению с зарплатой, получаемой украинцами и русскими;

4.Получение продуктов питання в централизованном порядке по более вьісоким нормам, чем получали украинци и русские. Для них имелись специальньїе магазини. Они получали картонки на продовольствие, отличньїе от тех, которие видавались украинцам и русским;

5.Посещение театров, кино, а также пользование лечебньши учреждениями, предназначенними только для немцев.

Кроме зтого «фольксдойче» предоставлялись лучшие квартири, бесплатно мебель и др. домашние вещи, вплоть до одежди, конфискованной у расстрелянньїх евреев и советских патриотов украинцев и русских. [...]

Нередко «фольксдойче» оформлялись лица за особие заслуги перед ок­ купантами, не имеющие никакого отношения к немецкой крови, зто предатели и изменники родини, сооб[щ]ники немцев.

Київ у дні нацистської навали. За документами радянських спецслужб: Науково-документальне видання.

Київ; Львів, 2003. - С. 445-447.

Звиступу Й.В.Сталіна «Про антиленінські помилки

інаціоналістичні перекручення в кіноповісті О.П.Довженка “Україна в огні”»

(1944 р., січня 31)

Кіноповість Довженка «Україна в огні» є «відвертий виступ проти полі­ тики партії», у ній «ревізовано ленінізм, ревізована політика нашої партії щодо основних, корінних питань». Довженко у своєму творі не показав повної перемоги ленінізму, а виступив проти класової боротьби [...], нама­ гається зганьбити політичну і практичну діяльність партії щодо ліквідації куркульства як класу. Довженко дозволяє собі знущатися над такими свя­ тими для кожного' комуніста і справжньої радянської людини поняттями, як класова боротьба проти експлуататорів і чистота лінії партії. [...] Дов­ женко насмілюється критикувати політику і практичні заходи більшо­ вицької партії і радянського народу, спрямовані на підготовку радянського

765

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

народу, Червоної Армії нашої країни до нинішньої війни. Своїм твором він насмілився поставити це під сумнів, коли ленінська політика нашої партії і тут перемогла. [...] Довженко повинен був зняти капелюха на знак поваги, коли мова йде про ленінізм, про теорію нашої партії, а він, як куркуль­ ський підголосок і відвертий націоналіст, дозволяє собі робити випади проти нашого світогляду, ревізувати його. [...] Кіноповість Довженка «Укра­ їна в огні» є платформою вузького, обмеженого українського націоналізму, ворожого ленінізму, політиці нашої партії і інтересам українського і всього радянського народу. [...]

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 380-381.

Витяг із протоколу засідання Політбюро ЦК КП(б)У про наявність політичних помилок у творах О.П.Довженка (1944 р., лютого 12)

В произведениях украинского писателя и кинорежиссера Довжен­ ко А.П., написанньїх за последнее время («Победа» и «Украйна в огне»), имеют место грубьіе политические ошибки антиленинского характера. В связи с зтим ЦК КП(б)У постановляет:

1.Рекомендовать Всеславянскому Комитету ввести в состав Комитета от Украинской ССР вместо Довженко тов. Рьільского М.Ф.

2.Рекомендовать Комитету по Сталинским премиям при Совнаркоме

СССР ввести в состав Комитета вместо Довженко тов. Юру Г.П.

3.Вьівести Довженко А.П. из состава редакции журнала «Україна». Вместо него утвердить членом редакционной коллегии журнала украинско­ го писателя Андрея Мальїшко.

4.Освободить Довженко А.П. от обязанностей художественного руководителя Киевской киностудии.

Просить ЦК ВКП(б) утвердить настоящее постановление.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 371-372.

З постанови Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по підбору і розстановку кадрів

у наркоматах і центральних організаціях УРСР» (1944 р., березня 15)

[•••] Відбудова ж зруйнованого німецькими окупантами господарства, науко­

вих і культурних установ визволених районів України вимагає прикладення величезних зусиль і напруження сил всього радянського народу. Для того щоб правильно організувати роботу по відбудові народного господарства, необхідно мати організований, ретельно підібраний і чітко працюючий апа­ рат як в центрі, так і на периферії. Між тим і до цього часу ряд наркоматів і

766

Р о з д і л X. Україна у Другій світовій війні

республіканських організацій не укомплектували своїх апаратів. Так, по Наркомату автотранспорту апарат укомплектований тільки на 25%, по Наркомзему — на 35—40%, по Наркомфіну — на 40%, по Наркомторгу — на 40—45%. Не набагато краще іде ця справа і в інших наркоматах.

А Наркомат автотранспорту не тільки погано займається комплекту­ ванням апарату, але в нього зовсім навіть відсутній відділ кадрів.

Не краще іде справа з добором керівних працівників і комплектуван­ ням апаратів обласних і районних організацій. Так, по Наркомату авто­ транспорту із 23-х обласних керівників підібрано лише 11, із 13 працівни­ ків номенклатурних посад працює всього 6; по Управлінню в справах мис­ тецтв із 23 підібрано 17; по Головкінопрокату із 20 підібрано 12; по Наркомзему із 754 зав[ідувачів] райземвідділами підібрано 368.

Ряд наркоматів, щоб полегшити труднощі з добором кадрів, пішли по лінії найменшого опору, залучаючи до роботи не тільки в апарат, але навіть на керівні посади осіб мало вивчених, недостатньо перевірених і до того ж таких, що активно працювали при німцях. Так, в Наркомфін УРСР на по­ саду начальника відділу підготовки кадрів і директора Харківського фінан­ сово-економічного технікуму тт. Осикою і Нечитайло був прийнятий Небувайло, який при німцях працював райінспектором Решетилівської райуправи, активно і настирливо стягував податки з населення.

Управління в справах мистецтв (т. Компанієць) призначило в. о. ди­ ректора Харківського художнього інституту якогось Сімонова, який очолю­ вав створене німецькими окупантами об’єднання художників і особисто приймав участь у виданні антирадянських плакатів. [...]

Також ЦК КП(б)У відмічає, що більшість наркоматів і центральних ві­ домств ще і до цього часу не зайнялись по-справжньому питанням підго­ товки кадрів масових кваліфікацій. Так, не розгорнена в належному обсязі і не організована система курсових заходів, не налагоджене стаціонарне навчання, не організована перепідготовка кадрів шляхом семінарів, не від­ новлено виробниче навчання. Все це затримує підготовку вкрай необхідних кадрів для всіх галузей народного господарства, гальмує підвищення квалі­ фікації спеціалістів і не створює передумов для підготовки резервів. [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 434-436.

Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про реевакуацію Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1944 р., березня 25)

Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У поста­ новляють:

1. Дозволити Наркомосвіти УРСР реевакуювати до 1 травня 1944 р. Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка з м. Кзил-Орди до

м.Києва.

2.Доручити Наркомосвіти УРСР відрядити уповноваженого держуні­ верситету до Всесоюзного комітету вищих шкіл при РНК СРСР для врегу­

767