litvin_v_m_uporyad_istoriya_ukraini

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

Воля народів радянських республік, що зібрались недавно на з’їзди своїх рад і одностайно ухвалили рішення про утворення «Союзу Радян­ ських Соціалістичних Республік», є надійною запорукою того, що Союз цей є добровільним об’єднанням рівноправних народів, що за кожною рес­ публікою забезпечене право вільного виходу з Союзу, що доступ в Союз відкритий усім соціалістичним радянським республікам як тим, що існу­ ють, так і тим, що мають виникнути в майбутньому, що нова союзна дер­ жава буде достойним увінчанням закладених ще в Жовтні 1917 року основ мирного співжиття і братерського співробітництва народів, що вона послу­ жить вірною опорою проти світового капіталізму і новим рішучим кроком на шляху об’єднання трудящих усіх країн в світову соціалістичну радянську республіку.

Заявляючи про все це перед усім світом і урочисто проголошуючи не­ порушність основ радянської влади, що знайшли свій вираз у конституціях соціалістичних радянських республік, які уповноважили нас, ми, делегати цих республік, на підставі даних нам уповноважень, постановляємо підпи­ сати договір про утворення «Союзу Радянських Соціалістичних Республік».

Історія Радянської Конституції в декретах і постановах Радянського уряду (1917—1936).

Київ, 1937. - С. 217-218.

Виступ М.О.Скрипника на XII з’їзді РКП(б) (1923 р., квітень)

Я хотів би говорити про те, як практично здійснюється наша лінія в національному питанні в одній галузі, а саме в галузі культурної та партій­ ної роботи; і то хотів би тут узяти лише окрему частину цього питання й говорити про роботу тільки серед українського населення. Українці в Ра­ дянському Союзі посідають не тільки Українську С о ц іа л іс т и ч н у Радянську Республіку, але розташовані і на території всіх інших республік, доходячи в РСФРР числом понад 7 мільйонів.

Придивімося, як же обслуговуються ці 7 мільйонів населення, що ста­ новлять собою в деяких місцях на 40—50 %, а в деяких на 70 % найбідніше селянство. Як обслуговує цю людність тепер радянська влада й наша пар­ тія? Ми маємо на ці 7 мільйонів населення в усій РСФРР разом з іншими автономними республіками, що входять до складу РСФРР, як ось Кирреспубліка й Татреспубліка, всього 500 шкіл з українською викладовою мовою та тільки 2 технікуми типу середніх шкіл, отже існування й цих шкіл стоїть зараз під знаком запитання. До цього часу вже закрилося 300 шкіл, а обид­ ва технікуми є зараз під знаком запитання і найближчого часу належати­ муть до тих, що їх треба скоротити. Я не припускаю, щоб такий відсоток шкіл задовольняв культурно-освітні потреби цього українського населення і щоб його можна було вважати за достатній. Тут треба, щоб тези наші в цій справі перетворювалися у життя належною мірою.

А тепер погляньмо, як обслуговуються національні меншості по пар­ тійній лінії. У мене є відомості, що лише в самій Саратовській губернії в губкомі є єдина на всю Росію українська секція. В деяких губерніях в окре­

598

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

мих відділах народної освіти є робітники, що спеціяльно ведуть роботу се­ ред тамтешнього українського населення близькою для населення мовою, але то все робітники безпартійні. Як-не-як, а в Сибіру ми маємо 1.200.000 українців, на Кубанщині — 2.273.000 й т. д., але партійної роботи серед них ми зовсім не провадимо. Коли Агітпроп ЦК РКП запитав губкоми, то лише Саратовський та Самарський губкоми визнали за потрібне провадити таку роботу українською мовою. А що відповіли всі інші? Воронізький губком заявляє, що організація української секції недоцільна: Царіцинський — «непотрібна й недоцільна»; Курський — «цілком зайва», а Кубансь­ кий не надіслав навіть ніякої відповіді. Треба зауважити, що такі відповіді про те, що не треба вести роботи українською мовою, подавало багато парткомів і в самій Україні. Кажуть, що роботу можна вести й російською мо­ вою. Але число 7.000.000 українських селян на території РСФРР говорить про те, що нам треба в оцій царині вжити заходів для того, щоб можна бу­ ло провадити роботу мовою місцевого населення. Отже виникає питання, як же ми в своїй практиці провадимо цю роботу. Чи допомагаємо ми селя­ нам близькою для них мовою піднестися з некультурного стану? Візьму один приклад. Ми провадимо мобілізації: остання мобілізація взяла до ар­ мії 60.000 українських селян, що пішли в Росію. Якою ж мовою вони діс­ тають освіту? Чи провадиться ж серед них культурно-освітня робота ук­ раїнською мовою? Ні, не провадиться. Армія й досі лишається знаряддям русифікації українського населення й усього «інороднього» населення. Правда, ПУР останніми часами почав передплачувати газети на націона­ льних мовах, але вся ця робота ще в майбутньому, і нам треба в цій справі вжити заходів, щоб наша армія не була знаряддям русифікації.

Я не кажу про мову командування, але необхідно, щоб культурно-ос­ вітня робота в Червоній армії серед «інородців» провадилась їхньою рідною мовою. Ми звикли йти віковічними стежками й не розуміємо, що наші ух­ вали в національній справі нас до чогось обов’язують.

Що ж це таке? Відкіля постає це протиріччя між теорією й практикою? Не тільки на наших з’їздах, але й на другому конгресі Комінтерну ми ухва­ лили резолюцію в національній справі, і саме російська делегація внесла цю резолюцію. В ній говорилося, щоб пролетаріят в галузі національного питання був готовий до найбільшої саможертви для того, щоб утворити спілку з колоніальними народами і з селянами колишніх пригноблених на­ родів. Ось питання, що його треба перед нами поставити.

А чи виявили ми цей намір до самодержави? Ні, не виявили. Маємо лише теоретичні визнання від більшосте, але коли доходить до діла, то тоді в нас немає ні сили, ні волі. Великодержавні забобони, що зайшли в кров з молоком матері, стали інстинктом у багатьох і багатьох товаришів. Прига­ дайте, як багато товаришів збентежилися, коли наш Союз Республік дістав назву не РСФРР, а СРСР. Пригадайте, як багато незрозумілих питань ви­ никло серед товаришів з приводу зміни назви Російської Комуністичної Партії на Комуністичну Партію СРСР, як багато принципово не погоджу­ валося з цим, убачаючи в цьому якусь базу, відмову від традицій і т. ін., ні­ би ми вже одного разу не зреклися старої заслуженої назви і ніби в цьому обстоюванні назви партії, не по території, а саме за російською національ­

599

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

ністю, немає своєрідного великодержавства. Так, товариші, нам треба бути готовими до саможертви, нам доконче треба ще добре попрацювати над собою, щоб бути готовими до цієї саможертви.

Я нагадую про роботу серед українців, що треба вести її спеціяльно ук­ раїнською мовою.

Але нам бракує робітників, нам треба ще підготувати робітників, що змогли б провадити роботу українською мовою. Ось вам приклад: тут у нас на цьому з’їзді маємо лише 4,7 % українців. З тих умов, що здавна склали­ ся на Україні, нам бракує робітників, що володіють українською мовою, що могли б провадити серед селян роботу рідною для них мовою. [...]

Так чому ж ми практично в національному питанні топчемося на місці і після правильного принципового розв’язання його на ділі стоїмо на міс­ ці? Річ у тім, що ми ввесь час балансуємо в царині національного питання. Дехто повсякчас намагається знайти якусь середню лінію. Кожне заува­ ження на великоросійський шовінізм завжди вважають за потрібне ком­ пенсувати зауваженням протилежним — на шовінізм народностей недер­ жавних, отож завжди маємо подвійну бухгальтерію. Кожне зауваження на великоросійський шовінізм намагаються завжди дискваліфікувати.

«Переборіть, сказати б, спочатку свій власний шовінізм». Такої як слід боротьби з великодержавним шовінізмом у нас не провадилося. Тут на цьому треба нам знайти кінець. Нам треба тут встановити якусь межу.

Т. Сталін наводив причини, чому перед нами так гостро постає націо­ нальне питання. Я не припускаю, щоб воно інакше стояло минулого року. Але чому ж, коли я минулого року на XI з’їзді виступав з положеннями, що фактично цілком наведені в тезах Сталіна на цьому з’їзді, мій виступ був тоді дискваліфікований і представником української делегації т. Мануїльським, і референтом ЦК? Хіба тільки тому, що я вже тоді передбачив єдинонеділимівський зміновіховський потяг наших радянських апаратів, що т. Сталін встановлює зараз. Нам треба в царині національного питання по­ ставити «грань», повести гостру боротьбу і практичну роботу перевести на­ решті згідно з тими тезами, що оце ми приймаємо.

Певна річ, теоретично правильно, що т. Сталін проводить два націона­ лізми: націоналізм великодержавний, панівний, і націоналізм колишніх пригноблених національностей. (Я не говорю про великодержавні тенден­ ції колишніх пригноблених народів).

Але чи не дуже це висунуто у т. Сталіна? Чи не буде це протиставлен­ ня двох націоналізмів причиною тому, що багато й багато з товаришів на практиці свою бездіяльність у національній справі виправдуватимуть саме цим протиставленням? Я дуже й дуже боюся цього.

В теорії ми розв’язали вже давно це питання: нам не треба творити но­ вих теорій. Наша партія в особі т. Леніна і його співробітника т. Сталіна давно вже розв’язала це питання теоретично. Резолюції нашого з’їзду тео­ ретично розв’язують це питання. В національному питанні в нашій партії були різні погляди, погляди Рози Люксембург і погляди т. Леніна. Отже, товариші, ми маємо ще один погляд, і за ним стоїть найбільше прихильни­ ків — це погляд партійного болота, погляд людей, що бояться тут виступи­ ти з певною лінією. Чи є супротивники тез т. Сталіна, чи їх немає? Чи

600

Р о з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

маємо в нашій партії товаришів, що принципово великодержавники, русотяпи? Чому ж вони не виступають тут, а лише в практиці ламають партійну лінію? Не в тім річ, щоб ухвалити резолюцію, а в тім, щоб її перевести в життя.

У нас на Всеукраїнській партійній конференції одноголосно (лише чо­ тири утрималося) ухвалено резолюцію у національному питанні, що відпо­ відає тезам т. Сталіна. Але мені переказували, що після ухвали цієї резолю­ ції один з тих, хто голосував за неї, голова губвиконкому, коли до його при виході з зали засідання заговорив один безпартійний кооператор українсь­ кою мовою, відповів: «Говорите со мной на понятном язьіке». Він «прого­ лосував» резолюцію в національному питанні, він з нею «вполне согласен». Це протиріччя між теорією й практикою, цю лінію «болота» треба вишмалити, треба випекти розжареним залізом, треба нашу теорію, нашу прин­ ципову лінію в практиці справді перетворювати в життя.

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали: В 3 т. Т. 2.

Мюнхен, 1983. — С. 66—70.

З резолюції XII з’їзду РКП(б)

про завдання партії у національному питанні (1923 р., квітень)

[...]

7. [...] Для правильного запровадження в життя національної програми, висунутої Жовтневою революцією, необхідно ще подолати ті перешкоди, які передані нам у спадщину пройденим періодом національного гніту і які не можуть бути подолані за короткий строк одним ударом.

Ця спадщина полягає, по-перше, в пережитках великодержавного шо­ вінізму, який є відбитком колишнього привілейованого становища велико­ росів. Ці пережитки живуть ще в головах наших радянських працівників, центральних і місцевих, вони гніздяться в наших державних установах, у центральних і місцевих, вони дістають підкріплення у вигляді «нових» зміновіхівських великорусько-шовіністських віянь, які дедалі більше поси­ люються у зв’язку з непом. Практично вони виявляються у чванливо-зне- важливому і бездушно-бюрократичному ставленні російських радянських чиновників до нужд і потреб національних республік. Багатонаціональна Радянська держава може стати дійсно міцною, а співробітництво народів у ній дійсно братерським лише в тому разі, коли ці пережитки будуть вит­ равлені в практиці наших державних установ рішуче і безповоротно. Ста­ новище у ряді національних республік (Україна, Білорусія, Азербайджан, Туркестан) ускладнюється тим, що значна частина робітничого класу, який є основною опорою Радянської влади, належить до великоруської національ­ ності. В цих районах змичка між містом і селом, робітничим класом і се­ лянством натрапляє на дуже велику перешкоду в пережитках велико­ руського шовінізму як у партійних, так і в радянських органах. За цих умов розмови про переваги російської культури і висування положення про не­ минучість перемоги більш високої російської культури над культурами

601

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

більш відсталих народів (українською, азербайджанською, узбецькою, кир­ гизькою та ін.) є не що інше, як спроба закріпити панування великорусь­ кої національності. Тому рішуча боротьба з пережитками великоруського шовінізму є першим черговим завданням нашої партії.

Ця спадщина полягає, по-друге, у фактичній, тобто господарській і культурній, нерівності національностей Союзу Республік. Правова національ­ на рівність, здобута Жовтневою революцією, є великим завоюванням на­ родів, але вона не розв’язує сама по собі всього національного питання. Ряд республік і народів, які не пройшли або майже не пройшли капіталізму, які не мають або майже не мають свого пролетаріату, які відстали через це у господарському і культурному відношеннях, не можуть повністю використа­ ти права і можливості, які їм дає національна рівноправність, не можуть під­ нятися на вищий ступінь розвитку і догнати, таким чином, без справжньої і тривалої допомоги ззовні ті національності, які пішли вперед. Причини цієї фактичної нерівності криються не тільки в історії цих народів, а й у політиці царизму і російської буржуазії, які прагнули перетворити окраїни у виключ­ но сировинні райони, експлуатовані промислово-розвинутими центральни­ ми районами. Подолати цю нерівність за короткий строк, ліквідувати цю спадщину за один-два роки неможливо. Ще X з’їзд нашої партії відзначив, що «знищення фактичної національної нерівності є тривалий процес, який вимагає упертої і наполегливої боротьби з усіма пережитками національного гніту і колоніального рабства». Але подолати її треба неодмінно. І подолати її можна тільки шляхом справжньої і тривалої допомоги російського проле­ таріату відсталим народам Союзу в справі їх господарського і культурного успіху. Допомога ця повинна в першу чергу виявитися у вжитті ряду прак­ тичних заходів по утворенню в республіках раніше пригноблених націо­ нальностей промислових осередків з максимальним залученням місцевого населення. Нарешті, допомога ця повинна йти, згідно з резолюцією X з’їзду, паралельно з боротьбою трудових мас проти місцевих і зайшлих експлуата­ торських верхів, які посилюються у зв’язку з непом, за зміцнення своїх со­ ціальних позицій. Оскільки ці республіки є переважно сільськогоспо­ дарськими районами, внутрішні соціальні заходи повинні насамперед іти по шляху наділення трудових мас землею за рахунок вільного державного фон­ ду. Без цього нема підстави розраховувати на налагодження правильного і тривкого співробітництва народів у рамках єдиної союзної держави. Тому боротьба за ліквідацію фактичної нерівності національностей, боротьба за піднесення культурного і господарського рівня відсталих народів є другим черговим завданням нашої партії.

Ця спадщина полягає, нарешті, в пережитках націоналізму серед ціло­ го ряду народів, які пережили тяжке ярмо національного гніту і не встигли ще звільнитися від почуття старих національних кривд. Практичним вия­ вом цих пережитків є деяка національна відчуженість і відсутність повного довір’я раніше пригноблених народів до заходів, які йдуть від росіян. Про­ те в деяких республіках, що мають у своєму складі кілька національностей, цей оборонний націоналізм перетворюється нерідко в націоналізм насту­ пальний, у завзятий шовінізм сильнішої національності, спрямований про­ ти слабих національностей цих республік. [...]

602

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

8.Одним з яскравих виявів спадщини старого слід вважати той факт, що Союз Республік розцінюється значною частиною радянських чиновни­ ків у центрі і на місцях не як союз рівноправних державних одиниць, пок­ ликаний забезпечити вільний розвиток національних республік, а як крок до ліквідації цих республік, як початок утворення так званого «єдиного-не- ділимого».

Таким же результатом спадщини старого слід вважати прагнення дея­ ких відомств РСФРР підпорядкувати собі самостійні комісаріати автоном­ них республік і прокласти шлях до ліквідації останніх.

Засуджуючи таке розуміння, як антипролетарське і реакційне, і прого­ лошуючи абсолютну необхідність існування і дальшого розвитку національ­ них республік, з’їзд закликає членів партії пильно стежити за тим, щоб об’єднання республік і злиття комісаріатів не було використане шовіні­ стично настроєними радянськими чиновниками як прикриття їх спроб іг­ норувати господарські й культурні потреби національних республік. Злиття комісаріатів є іспит радянському апаратові: якби цей досвід набув на прак­ тиці великодержавного напряму, то партія була б змушена вжити проти та­ кого перекручення найрішучіших заходів, аж до постановки питання про перегляд злиття деяких комісаріатів, поки радянський апарат не буде на­ лежно перевихований у дусі дійсно пролетарської і дійсно братерської ува­ ги до нужд і потреб малих і відсталих національностей.

9.Союз Республік, створений на началах рівності й добровільності ро­ бітників і селян окремих республік, є першою спробою пролетаріату в справі врегулювання міжнародних взаємовідносин незалежних країн і пер­ шим кроком до створення майбутньої всесвітньої Радянської республіки праці. Оскільки Союз Республік є новою формою співжиття народів, но­ вою формою їх співробітництва в єдиній союзній державі, у рамках якої повинні бути зжиті змальовані вище пережитки в процесі спільної роботи народів, вищі органи Союзу повинні бути побудовані так, щоб вони пов­ ністю відображали не тільки спільні нужди і потреби всіх національностей Союзу, а й спеціальні нужди і потреби окремих національностей. Тому, по­ ряд з існуючими центральними органами Союзу, які є представництвом трудящих мас усього Союзу, незалежно від національності, повинен бути створений спеціальний орган представництва національностей на засадах рівності. Така будова центральних органів Союзу дала б повну можливість чуйно прислухатися до нужд і потреб народів, своєчасно подавати їм необ­ хідну допомогу, створити обстановку повного взаємного довір’я і ліквіду­ вати, таким чином, найбільш безболісними шляхами згадану вище спад­ щину. [...]

II

1. Розвиток організацій нашої партії у більшості національних респуб­ лік відбувається в умовах, які не цілком сприяють їх зростанню і зміцнен­ ню. Економічна відсталість цих республік, нечисленність національного пролетаріату, недостатність або навіть відсутність кадрів старих партійних працівників з місцевих людей, відсутність серйозної марксистської літера­ тури рідною мовою, слабість партійно-виховної роботи, нарешті, наявність пережитків радикально-націоналістичних традицій, які все ще не встигли

603

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

вивітритися, породили серед місцевих комуністів певний ухил у бік пере­ оцінки національних особливостей, у бік недооцінки .класових інтересів пролетаріату, ухил до націоналізму. Це явище стає особливо небезпечним у республіках з кількома національностями, де воно набирає нерідко форми ухилу до шовінізму комуністів сильнішої національності, спрямованого своїм вістрям проти комуністів слабих національностей [...] Ухил до націо­ налізму шкідливий у тому відношенні, що він, гальмуючи процес визво­ лення національного пролетаріату з-під ідейного впливу національної бур­ жуазії, утруднює справу згуртування пролетарів різних національностей в єдину інтернаціоналістську організацію.

З другого боку, наявність численних кадрів старих партійних праців­ ників росіян з походження як у центральних установах партії, так і в орга­ нізаціях компартій національних республік, не обізнаних з побутом, зви­ чаями і мовою трудових мас цих республік і тому не завжди чуйних до їх запитів, породила в нашій партії ухил у бік недооцінки національних особ­ ливостей і національної мови в партійній роботі, погордливо-зневажливе ставлення до цих особливостей, ухил до великоруського шовінізму. Цей ухил шкідливий не тільки тому, що він, гальмуючи справу формування ко­ муністичних кадрів з місцевих людей, які знають національну мову, ство­ рює небезпеку відриву партії від пролетарських мас національних респуб­ лік, а й насамперед тому, що він живить і вирощує змальований вище ухил до націоналізму, утруднюючи боротьбу з ним.

Засуджуючи обидва ці ухили, як шкідливі і небезпечні для справи ко­ мунізму, і звертаючи увагу членів партії на особливу шкідливість і особливу небезпечність ухилу до великоруського шовінізму, з’їзд закликає партію до найскорішої ліквідації цих пережитків старого в нашому партійному будів­ ництві.

Як практичні заходи з’їзд доручає ЦК провести:

а) утворення марксистських гуртків вищого типу з місцевих партійних працівників національних республік;

б) розвиток принципової марксистської літератури рідною мовою; в) посилення Університету народів Сходу і його філій на місцях;

г) утворення при ЦК національних компартій інструкторських груп з місцевих працівників;

д) розвиток масової партійної літератури рідною мовою; е) посилення партійно-виховної роботи в республіках; є) посилення

роботи серед молоді в республіках. [...] 4. Зважаючи на величезну важливість, яку має діяльність відпові­

дальних працівників в автономних і незалежних республіках і на окраїнах взагалі (здійснення зв’язку трудящих даної республіки з трудящими всієї решти Союзу), з’їзд доручає ЦК подбати про особливо пильний добір цих працівників, з тим щоб склад їх повністю забезпечував дійсне запрова­ дження у життя рішень партії в національному питанні.

Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 2.

Київ, 1979. - С. 416-425.

604

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

Зпротоколу засідання колегії Наркомосу УСРР про сприяння мистецькому об’єднанню «Березіль» та музично-хоровим колективам

(1923 р., червня 26)

Сл у ш а л и: 4. О распределении отпущенньїх СНК средств на украинские культурно-просветительнне учреждения (т. Бутвин).

П о с т а н о в и л и : 4. Утвердить распределение, предложенное фи- нансово-зкономическим управлением.

Художественному обьединению «Березіль» — 215 000 руб.

С л у ш а л и: 5. Информацию о работе и достижениях театрального обьединения «Березіль» (т. Курбас).

П о с т а н о в и л и : 5. Коллегия Наркомпроса признает работу художественного обьединения «Березіль» весьма ценной в деле создания нового украинского театра, революционного как по содержанию, так и по форме.

Предложить отделу искусств обратить серьезное внимание на работу обьединения, оказьівая ему фактическое содействие в его работе.

Обратить внимание отдела искусств на желательность определения места художественному обьединению «Березіль» в общей системе организации и учреждений отдела искусств.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів.

Київ, 2000. - С. 314.

Лист Комітету допомоги українським культурним силам

вУкраїні до Раднаркому УСРР із проханням надати допомоіу

вбезмитному пересиланні одягу і наукової літератури для ВУАН

(1923 р., липня 16)

Українське студентство з ріжних державних територій, яке перебуває на студіях в Чехо-Словаччині, дізнавшись про скрутне матеріальне поло­ ження, в якому находяться наукові установи і культурні працівники на Ук­ раїні, заложило Комітет допомоги українським культурним силам на Ук­ раїні, щоби нести їм допомогу відповідно до своїх сил і засобів.

Комітет цей на протягу півтора року популяризував серед чужинців по­ требу негайної допомоги голодуючій Україні, влаштовував сам для цієї ціли збірки, концерти і т. ин. (зібрані засоби передавано Українському коміте­ тові допомоги голодуючим на Україні) та висилав на Україну пакунки Нансена, в першу чергу для членів Всеукраїнської Академії наук та для инших вчених.

Від деякого часу занявся комітет збіркою одягів та нової наукової літе­ ратури, велика потреба якої дається тепер діймаюче відчувати серед науко­ вих кругів на Україні.

605

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Хрестоматія

На жаль, дотепер не вдалося вислати цих збірок на Радянську Украї­ ну тому, що ані комітет, ані наукові установи, для яких вони призначе­ ні, не мають фондів на заплачення мита і инших видатків, злучених з пересилкою.

Комітет звертався вже кілька разів до радянського представництва в Празі, щоби воно допомогло в цій справі, але на добрих обіцянках все скінчилось.

Чеське правительство, розуміючи велику вагу допомоги нашим куль­ турним працівникам, піднялося зовсім даром доставити до Києва ті одяги для Академії наук, та на жаль всі заходи, щоби увільнити від мита ці даро­ вані речі, дотепер по піврічних стараннях в радянському українському представництві скінчилися нічим.

І стоять убрання та книжки зовсім неуживані і даром в той час, коли на Україні стільки працівників науки могло би з них користатися в цей час великої української економічної скрути.

Тому звертається комітет з проханням до Ради Народніх Комісарів УСРР увільнити посилки комітету в книжках і убраннях від мита і инших пересилочних оплат і дати якнайскорше розпорядження в цій справі до свого Празького представництва.

Комітет сподівається, що Рада Народніх Комісарів піде радо на зустріч цій важній справі.

Історія української культури: Збірник матеріалів і документів. Київ, 2000. - С. 315-316.

З протоколу засідання відділу мистецтв Головполітосвіти Наркомосу УСРР

щодо організації вивчення музичної етнографії в Україні (1924 р., липня 9)

С л у х а л и : Доклад т. Квітки про завдання порівнюючого музико­ знавства та повідомлення про проведену в цій галузі працю.

В в а ж а т и: а) Що для вивчення музичної етнографії на Україні зроб­ лено дуже мало як до багатства музичної творчості народів, що залюдню­ ють територію України. До цього часу лишаються необслідуваними: поперше, іструментальна музика, по-друге, деякі окремі роди вокальної музи­ ки. Музична творчість національних меншостей не обслідувана цілком.

Коли щезання старовинної пісні щодо її словесного змісту є явище природне і неминуче з розвитком нових форм життя, то зникнення оригі­ нальних чисто музичних засобів народної піснетворчості та своєрідних конструктивних принципів позбавляє сучасну культурну музичну творчість одного з джерел освіження та збагачення і могутнього засобу втягнення на­ родних мас до загального музичного життя.

б) Що організація серйозного вивчення музичної етнографії доконче необхідна та невідкладна, тим більше з огляду на швидке щезання оригі­ нальної та своєрідної народної пісні.

в) Що Головполітосвіта мусить вилучити необхідні кошти:

606

Ро з д і л VIII. Утвердження в Україні комуністичного режиму

1.Для організації низки етнографічних екскурсій, в першу чергу по тих місцях України, що цілком не обслідувані.

2.Для придбання фонографів, валків, закордонної і інструкторської лі­ тератури по питаннях фонографування та інших необхідних для наукової праці речей.

3.Для влаштування лабораторії для збирання, копіювання та дослід­ ження фонограм. Лабораторія ця буде служити також справі вивчення на­ родів України з лінгвістичного та історичного боку. Удосконалений фоног­ раф буде використано також для дослідницьких робіт по біології та фізіо­ логії. Величезне значення лабораторія фонограм матиме в справі увікові­ чення та розповсюдження зразків живої мови видатних діячів революції, особливо в зв’язку з тим, що грамофонний засіб останні роки перед вій­

ною витис фонографічний засіб запису, нині не вживається в межах СРСР з огляду на від’їзд агентів грамофонних фабрик, що проводили раніш записи.

г) Що працю по музичній етнографії необхідно покласти на Музичне товариство ім. Леонтовича та музично-етнографічний кабінет при Українсь­ кій академії наук. Утворити при Інституті мистецтв постійну музично-ет­ нографічну комісію, запрошувати до праці в ній видатних музик, етногра­ фів та лінгвістів, доручивши комісії в першу чергу обслідувати Слобожан­ щину, Донбас та прикордонні з Україною місцевості РСФРР, що заселені українцями.

Культурне будівництво в Українській РСР. 1917—1927 рр.: Збірник документів і матеріалів.

Київ, 1979. - С. 338-339.

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про проект декрету “Про заходи по терміновому проведенню

повної українізації радянського апарату”» (1925 р., лютого 26)

а) Передать декрет в советском порядке для переработки, имея в виду необходимость внесення следующих поправок:

1)В § 1 срок удлинить до января 1926 г.

2)Оговорить, что в общественннх организациях публично-правового характера украинизация проводится в особом порядке с установлением особьіх сроков применительно к характеру их работьі.

3)Оговорить, что общесоюзнне хозяйственньїе организации обязаньї в сношениях с украинским населением (договора и т. д.) и местньїми украинскими органами вести делопроизводство на украинском язьіке. [...]

5)§ 16 средактировать так: «сотрудники, уволенньїе за незнание украинского язьїка, могут бьггь вновь принятьі на службу лишь после того, как они в достаточной степени усвоят украинский язьік». [...]

Історія державної служби в Україні: У 5 т. Т. 5: Документи і матеріали, кн. 1.

Київ, 2009. - С. 242-243.

607