Частина друга. Громадянство союзу

Стаття 17 (колишня стаття 8)

1. Встановлюється єдине громадянство Союзу. Кожний громадянин держави-члена є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не замінює національне громадянство.

2. Громадяни Союзу наділяються правами та виконують обов’язки, передбачені даним Договором.

Стаття 18 (колишня стаття 8a)

1. Кожний громадянин Союзу має право на вільне пересування та постійне проживання на території держав-членів, з урахуванням обмежень та умов, визначених даним Договором, та відповідно до положень, прийнятих для його застосування.

2. Рада може прийняти положення з метою полегшення використання прав, згадуваних у пункті 1; якщо інше не передбачено даним Договором, Рада діє відповідно до процедури, визначеної у статті 251. Для виконання цієї процедури Рада приймає одноголосне рішення.

Стаття 19 (Колишня стаття 8b)

1. Кожен громадянин Союзу, що мешкає на території держави-члена, не будучи її громадянином, має право брати участь у голосуванні і балотуватися в кандидати на муніципальних виборах держави-члена, на тих самих умовах, що й громадяни держави. Це право здійснюється відповідно до детальних угод, прийнятих Радою, яка діє на підставі одноголосно прийнятого рішення, на пропозицію від Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом; подібні детальні опрацювання можуть передбачати відхилення від загальних правил, якщо вони виправдані специфічними проблемами держави-члена.

2. Не порушуючи умови статті 190(3) і положення, прийняті на її здійснення, кожен громадянин Союзу, що мешкає на території держави-члена, не будучи її громадянином, має право брати участь у голосуванні та балотуватися в кандидати на виборах до Європейського Парламенту в державі, на території якої мешкає, на тих самих умовах, що й громадяни держави. Це право здійснюється відповідно до детальних угод, прийнятих Радою, яка діє на підставі одноголосно прийнятого рішення, на пропозицію від Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом; подібні детальні опрацювання можуть передбачати відхилення від загальних правил, якщо вони виправдані специфічними проблемами держави-члена.

Стаття 20 (колишня стаття 8c)

Кожен громадянин Союзу на території третьої країни, у якому держава-член, громадянином якої він є, не представлена, має право захисту з боку дипломатичних чи консульських представництв будь-якої держави-члена на тих же умовах, що й громадяни цієї держави. Держави-члени встановлюють між собою необхідні правила і починають міжнародні переговори для забезпечення такого захисту.

Стаття 21 (колишня стаття 8d)

Кожен громадянин Союзу має право звертатися до Європейського Парламенту відповідно до статті 194.

Кожен громадянин Союзу може звертатися до Уповноваженого з прав людини, призначеного відповідно до статті 195.

Кожен громадянин Союзу має право подати письмове звернення будь-яким інститутам чи органам, згаданим у даній статті або у статті 7 однією з мов, визначених статтею 314, та отримати відповідь тією ж мовою.

Стаття 22 (колишня стаття 8e)

Комісія доповідає Європейському Парламенту, Раді та Економічному і Соціальному комітету через кожних три роки про застосування положень цієї частини. Подібна доповідь бере до уваги стан розвитку Союзу.

На цій основі, не порушуючи інших умов даного Договору, Рада одноголосним рішенням на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом може прийняти положення на зміцнення або доповнення прав, визначених у цій частині; вона рекомендує державам-членам ухвалити ці положення згідно з відповідними конституційними вимогами.