Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Договір про ЄС-1.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
920.58 Кб
Скачать

Розділ хіі (колишній Розділ іх). Культура

Стаття 151 (колишня стаття 128)

1. Співтовариство сприятиме розквіту культур держав-членів, поважаючи при цьому їхню національну та регіональну різноманітність, і в той же час віддаючи пріоритет спільній культурній спадщині.

2. Дії Співтовариства спрямовуються на заохочення співпраці між державами-членами і, за необхідності, на підтримку і доповнення їх дій у таких сферах:

– поліпшення і розповсюдження знань про культуру та історію європейських народів;

– збереження та охорона культурного надбання європейського значення;

– некомерційні культурні обміни;

– художня та літературна творчість, в тому числі в аудіовізуальному секторі.

3. Співтовариство та держави-члени зміцнюють співпрацю з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями у сфері культури, особливо з Радою Європи.

4. Співтовариство враховує культурні аспекти у своїх діях, згідно з іншими положеннями цього Договору.

5. З метою досягнення завдань, зазначених у цій статті, Рада:

– діючи відповідно до процедури, зазначеної у статті 251, і після консультацій з Комітетом регіонів, приймає рішення щодо заохочувальних заходів, які виключають будь-яку гармонізацію законодавчих та нормативних актів держав-членів; рішення Ради повинно бути прийнято одностайно шляхом процедури, зазначеної у статті 251;

– діючи на підставі одноголосно прийнятого рішення і за пропозицією Комісії, приймає рекомендації.

Розділ хііі (колишній Розділ х). Охорона здоров’я

Стаття 152 (колишня стаття 129)

1. Високий рівень охорони здоров’я людей повинен забезпечуватися при визначенні та здійсненні всіх видів діяльності Співтовариства.

Дії Співтовариства, які доповнюють національну політику в цій сфері, спрямовуються на поліпшення системи громадської охорони здоров’я, відвернення хвороб та захворювань, зменшення кількості джерел небезпеки для здоров’я людей. Такі дії включають в себе боротьбу проти головних загроз здоров’ю шляхом вивчення причин їх виникнення, розповсюдження та їх відвернення, а також розповсюдження інформації про здоров’я та освіту.

Співтовариство доповнює дії держав-членів, спрямовані на зменшення тієї шкоди, якої завдає здоров’ю вживання наркотичних речовин, включаючи інформування і попередження.

2. Співтовариство заохочує співпрацю між державами-членами у сферах, зазначених у цій статті, і, за необхідності, надає підтримку їхнім діям.

Держави-члени, у співпраці з Комісією, координують між собою свою політику і програми в галузях, зазначених у пункті 1. Комісія може, у тісному зв’язку з державами-членами, започаткувати усяку корисну ініціативу щодо підтримки такої координації.

3. Співтовариство та держави-члени зміцнюють співпрацю з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями у сфері охорони здоров’я.

4. Рада, діючи відповідно до процедури, визначеної у статті 251, і після консультацій з Економічним та соціальним комітетом і Комітетом регіонів, прагне до досягнення завдань, зазначених у цій статті, шляхом прийняття:

(а) заходів, які встановлюють високі стандарти якості та безпеки органів та речовин людського походження, крові та її похідних продуктів; ці заходи не забороняють будь-якій державі-члену мати і застосовувати більш суворі захисні заходи;

(б) шляхом відступу від статті 37, заходів у ветеринарній та фітосанітарній сферах, безпосередньою метою яких є захист громадського здоров’я;

(в) заохочувальних заходів, спрямованих на захист та поліпшення здоров’я людей, виключаючи будь-яку гармонізацію законів та нормативних актів держав-членів.

Рада, діючи на підставі прийняття рішення кваліфікованою більшістю і за пропозицією Комісії, може також приймати рекомендації щодо досягнення цілей, зазначених у цій статті.

5. Дії Співтовариства у сфері охорони здоров’я повною мірою поважають відповідальність держав-членів за організацію і надання медичних послуг та послуг з охорони здоров’я. Зокрема, заходи, зазначені у пункті 4(а), не повинні впливати на національні положення з донорства чи медичного використання органів і крові.