- •Договір про європейський союз
- •Договір
- •Глава 1. Інститути
- •Договір про європейський союз
- •Розділ і. Загальні положення
- •Розділ II.
- •Розділ VI.
- •Положення про співробітництво
- •У сфері охорони порядку та правосуддя
- •У кримінальних справах
- •Розділ VII (колишній Розділ vі а). Положення про тіснішу співпрацю
- •Розділ viiі (колишній Розділ VII). Заключні положення
- •Договір про заснування європейського співтовариства
- •Частина перша. Загальні принципи
- •Частина друга. Громадянство союзу
- •Частина третя. Політика співтовариства розділ і. Вільний рух товарів
- •Глава 1. Митний союз
- •Глава 2. Заборона кількісних обмежень між державами-членами
- •Розділ іі. Сільське господарство
- •Розділ ііі. Вільне пересування осіб, послуг та капіталу
- •Глава 1. Працівники
- •Глава 2. Право на заснування та економічну діяльність
- •Глава 3. Послуги
- •Глава 4. Капітал і платежі
- •Розділ IV (колишній Розділ III а). Візи, притулок, імміграція та інші питання, пов’язані з вільним пересуванням осіб
- •Розділ V (колишній Розділ IV). Транспорт
- •Розділ VI (колишній Розділ V).
- •Секція 2. Державна допомога
- •Глава 2. Положення про оподаткування
- •Глава 3. Зближення законів
- •Розділ VII (колишній Розділ VI). Економічна і валютна політика
- •Глава 1. Економічна політика
- •Глава 2. Валютна політика
- •Глава 3. Інституційні положення
- •Глава 4. Перехідні положення
- •Розділ vііі (колишній Розділ vі а). Зайнятість
- •Розділ іх (колишній Розділ vіі). Спільна торговельна політика
- •Розділ х (колишній Розділ vіі а). Митне співробітництво
- •Розділ хі (колишній Розділ vііі). Соціальна політика, освіта, професійна підготовка та молодь Глава і. Соціальні Положення
- •Глава 2. Європейський соціальний фонд
- •Глава 3. Освіта, професійна підготовка і молодь
- •Розділ хіі (колишній Розділ іх). Культура
- •Розділ хііі (колишній Розділ х). Охорона здоров’я
- •Розділ хіv (колишній Розділ хі). Захист споживача
- •Розділ хv (колишній Розділ хіі). Транс’європейські мережі
- •Розділ хvі (колишній Розділ хііі). Промисловість
- •Розділ хvіі (колишній Розділ хіv). Економічне та соціальне згуртування
- •Розділ хvііі (колишній Розділ хv). Дослідження і технологічний розвиток
- •Розділ хіх (колишній Розділ хvі). Навколишнє середовище
- •Розділ хх (колишній Розділ хvіі). Співробітництво заради сприяння співпраці
- •Частина четверта. Асоціація із заморськими країнами і територіями
- •Частина п’ята. Інститути співтовариства розділ і. Положення стосовно інститутів
- •Глава 1. Інститути
- •Секція і. Європейський Парламент
- •Секція 2. Рада
- •Секція 3. Комісія
- •Секція 4. Суд
- •Секція 5. Рахункова палата
- •Глава 2. Положення, спільні для кількох інститутів
- •Глава 3. Економічний і соціальний комітет
- •Глава 4. Комітет регіонів
- •Глава 5. Європейський інвестиційний банк
- •Розділ іі. Фінансові положення
- •Частина шоста. Загальні та прикінцеві положення
- •Заключні положення
Розділ іх (колишній Розділ vіі). Спільна торговельна політика
Стаття 131 (колишня стаття 110)
Утворивши митний союз між собою, держави-члени, виходячи зі спільних інтересів, прагнуть сприяти гармонійному розвитку світової торгівлі, поступовій відміні обмежень у міжнародній торгівлі та зниженню митних бар’єрів.
Спільна торговельна політика бере до уваги той сприятливий вплив, який може мати відміна митних зборів між державами-членами на зростання конкурентноздатності підприємств цих держав.
Стаття 132 (колишня стаття 112)
1. Без порушення зобов’язань, взятих ними в рамках інших міжнародних організацій, держави-члени поступово гармонізують системи, за якими вони надають допомогу для експорту в треті країни в обсязі, необхідному для того, щоб конкуренція між підприємствами Співтовариства не постраждала.
На пропозицію Комісії, за рішенням, прийнятим кваліфікованою більшістю, Рада видає будь-які необхідні для цього директиви.
2. Попередні положення не застосовуються до випадків повернення митних зборів чи платежів, що мають еквівалентну дію, ні до повернення непрямих податків, включаючи податок з обігу, акцизні збори та інші непрямі податки, як це дозволено у випадку експорту товарів з держави-члена до третьої країни, якщо таке повернення митного збору чи платежу не перевищує обсягу, прямо чи опосередковано накладеного на експортовані товари.
Стаття 133 (колишня стаття 113)
1. Спільна торговельна політика базується на єдиних принципах, особливо щодо змін тарифних ставок, укладення тарифних і торговельних угод, досягнення уніфікації заходів з лібералізації, експортної політики та заходів по захисту торгівлі, таких як ті, що повинні бути прийняті у випадку демпінгу чи субсидування.
2. Комісія надає Раді пропозиції щодо здійснення спільної торговельної політики.
3. Якщо виникає необхідність у переговорах про укладання угод з однією чи більше державами або міжнародними організаціями, Комісія робить рекомендації Раді, яка доручає Комісії розпочати необхідні переговори.
Комісія проводить ці переговори, консультуючись зі спеціальним комітетом, який призначається Радою з метою допомоги Комісії у цій справі і діє в рамках тих директив, які Рада може визначити для нього.
При цьому застосовуються відповідні положення статті 300.
4. При здійсненні повноважень, покладених на неї цією статтею, Рада діє на підставі рішень, прийнятих кваліфікованою більшістю.
5. Рада, на підставі одноголосно прийнятих рішень, за пропозицією комісії і після консультацій з Європейським Парламентом, може розширити застосування пунктів 1- 4 до міжнародних переговорів і угод щодо послуг та інтелектуальної власності в тій мірі, в якій вони не покриваються цими пунктами.
Стаття 134 (колишня стаття 115)
З метою забезпечення того, щоб виконання заходів торговельної політики, здійснюваних відповідно до цього Договору будь-якою державою-членом, не гальмувалось торговим дисбалансом, та там, де відмінності між такими заходами можуть призвести до економічних труднощів в одній чи більше державах-членах, Комісія рекомендує методи для здійснення співпраці між державами. Якщо такий підхід не спрацьовує, Комісія дозволяє державам-членам здійснити необхідні захисні заходи, умови та деталі яких вона також визначить.
За нагальної потреби держави-члени самі вимагають дозволу на здійснення необхідних захисних заходів від Комісії, яка повинна якнайшвидше прийняти рішення; при цьому такі держави-члени відразу повинні інформувати про ці заходи інші держави-члени. Комісія може у будь-який час вирішити, що вказані держави-члени повинні змінити чи припинити застосування цих заходів.
У виборі таких заходів, пріоритет слід віддавати тим з них, які спричиняють найменшу шкоду для функціонування спільного ринку.