1. Дайте визначення формальним і неформальним групам, їх характеристика.

Група – це 2 або більше осіб, які взаємодіють одна з одною таким чином, що кожна особа здійснює вплив на конкретних людей і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

1) формальні(утворюються за волею керівника): а) командна група керівника(керівник і заступник); б) комітети (група всередині орг-ї якій делегуються повноваження для виконання повного завдання або комплексу завдань)

2) неформальні(утв. спонтанно)

Види неформальних груп: замкнуті і відкриті, активні і пасивні, стійкі та нестійкі, впливові та маловпливові.

Відмінності форм. і неформ. груп: форм. утворилися за продуманим планом, а неформ. – спонтанно; структура формальних орг-й свідома, а неформ. – у результаті соц. взаємодії; форм. орг-я створюється за рішенням керівника, а неформ. – в результаті виникнення зацікавленості, симпатії; форм. та нефом. передбачають досягнення колективом різної мети; різна відповідальність за певну ділянку роботи; існування документів, що закріплюють стосунки; різні час існування груп та задоволення бажання вийти з групи.

2. Дайте поняття орг-ї та охарактизуйте її види

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі чи окремих цілей.

Види орг-ї: 1) за походженням: а)первинні(спочатку утв. орг-я, а потім вона наповнюється людьми); б) вторинні(створюють члени орг-ї , визначають правила взаємовідносин, наділяють ресурсами); 2) за механізмом функціонування і взаємодії між окремими елементами: а) механічні(бюрократичні) – мають жорстку регламентацію, всіх сторін діяльності; б) органічні(адаптивні) – мають більшу гнучкість у побудові, створюють додаткові стимули до праці; 3) за хар-м внутрішніх взаємовідносин між людьми: а) формальні(зареєстровані певним чином у встановленому порядку); б) неформальні(спільна діяльність індивідуалів, побудована на основі симпатій, спільних інтересів і захисту); 4) за формою власності: державні, колективні, приватні, комунальні; 5) за галузевою приналежністю: промислові(під-ва з видобутку корисних копалин, с/г, під-ва торгівлі, заклади РГ тощо); 6) за розміром: а) малі(середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб); б) великі(чисельність не перевищує 1000 осіб); 7)залежно від способу утворення: а)унітарні(створюються 1 засновником); б)корпоративні(2 або більше засновників); 8) за орг.-правовою формою: державні, колективні, приватні, малі, консерни, холдинг тощо.

3. Значення проблем товаропостачання і товарних запасів на торг. Під-ві

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі — це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення. Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів.

Види товарних запасів: 1) виставковий(призначений для інформування покупців про асортимент наявних у продажу товарів); 2)робочий(відносять товари, призначені для відпуску покупцям); 3)резервний(служить для поповнення робочого запасу протягом робочого дня, а також для заміни виставкового запасу товарів)

4. Основні процеси створення неформальних груп Перший етап – стихійне поєднання людей, які несвідомо реагують на будь які події. Другий етап – поява більш свідомих емоцій у випадку успішних попередніх дій. Третій етап – організоване об’єднання для спільної боротьби із зовнішньою безпекою, поява лідера. Четвертий етап - при появі позитивних факторів – поява бажання утвердитися в боротьбі та продовжувати спільну діяльність, поява ієрархії. П’ятий етап – об’єднання для вирішення довготривалих цілей, вироблення норм. Причини утворення неформальних груп Незалежність – бажання прагнення і можливості належати до певної соціальної групи та мати певні соціальні контакти. Допомога - бажання прагнення і можливість отримувати допомогу від колег у колективі, ніж від безпосереднього керівника. Захист – бажання прагнення і можливість об’єднувати зусилля для захисту пам’ятати, що в єднанні сила. Спілкування – бажання прагнення і можливість знати про те що відбувається навколо, користуватися неформальними каналами зв’язку. Тісне спілкування і симпатія – бажання прагнення і можливість бути ближчим до тих кому симпатизуєш.

5. Дайте характеристику соціально-психологічній структурі колективу 1-формальні групи виникають з ініціативи керівництва і тому певною мірою вони є консервативними. 2-необхідність координації управління виробничими процесами створює адміністративну групу в якій члени колективу розподіляються за рівнями керівництва. 3-щоб налагодити дисципліну підвищити продуктивність праці створити сприятливий психологічний клімат керівнику необхідно знати міжособистісні стосунки та психологічний клімат в колективі. 4-згуртованість колективу що обумовлена протягуванням людей один до одного в пошуках допомоги або підтримки в справі досягнення тих чи інших цілей. 5-сумісність співробітників, що входять до колективу забезпечує особисте задоволення від роботи, дружні стосунки. 6- при психологічній сумісності учасників спільної діяльності поведінка і вчинки одного викликають схвалення та позитивні емоції у інших. 7-соціальна сумісність - це здатність виконувати взяті на себе соціальні функції тобто коли члени колективу вважають що їх співробітники і керівники відповідають посаді яку обіймають. 8- при здоровому психологічному кліматі люди охоче спілкуються один з одним, схильні до взаєморозуміння. В таких умовах створюється доброзичлива емоційна обстановка , що сприятиме ефективному вирішенню службових завдань.

6. Визначте Основні ознаки організації та їх призначення Наявність мети мета зумовлює визначеність і спрямованість дій її членів, згуртовує і об’єднує їх у повсякденному житті , слугує орієнтиром для особистих завдань. Наявність певної кількості осіб люди доповнюючи один одного, об’єднуючи свої зусилля, забезпечують реалізацію мети організації. Наявність внутрішнього координуючого центру - у крупних організаціях може бути кілька центрів:головний, інші – периферійні, підпорядковані йому. Центр надає стабільності організації, рівновагу зовнішнім і внутрішнім процесам, є умовою її нормального функціонування та розвитку. Координація внутрішніх процесів на основі принципу саморегулювання - організаційний центр на основі отриманої інформації самостійно приймає рішення, що стосується внутрішнього життя організації та координує дії її членів. Відокремленість організації – наявність меж, що відділяють її від зовнішнього середовища і від інших організацій. Організаційна культура – є сукупністю норм поведінки, традицій, символів,тобто всього, що вирізняє організацію з поміж інших. Організаційна культура формується поступово, у цей процес робить внесок кожен із членів організації, а шляхом цілеспрямованого виконання і навчання вона прищеплюється новачками збагачуючись тими корисними елементами для організації які вони приносять.