Розділ хіх (колишній Розділ хvі). Навколишнє середовище

Стаття 174 (колишня стаття 130r)

1. Політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища має на меті: – збереження, захист і поліпшення якості навколишнього середовища;

– захист здоров’я людей;

– розумне та раціональне використання природних ресурсів;

– підтримка заходів на міжнародному рівні для вирішення регіональних та загальних проблем навколишнього середовища.

2. Політика Співтовариства у сфері навколишнього середовища має на меті високий рівень захисту, враховуючи при цьому відмінність ситуації у різних районах Співтовариства. Вона базується на попереджувальному принципі, а також на принципах здійснення запобіжних заходів: відшкодування шкоди, спричиненої навколишньому середовищу, перед усім шляхом усунення її джерел, і що забруднювач заплатить.

У цьому контексті заходи з гармонізації, які відповідають вимогам захисту навколишнього середовища, включають, за необхідності, захисне застереження, яке дозволяє державам-членам здійснювати тимчасові заходи, з неекономічних причин екологічного характеру, які підлягатимуть процедурі інспекції з боку Співтовариства.

3. У підготовці своєї політики з навколишнього середовища Співтовариство бере до уваги:

– наявні наукові і технічні дані;

– екологічні умови в різних регіонах Співтовариства;

– потенційні вигоди та витрати, що можуть бути внаслідок дій або їх відсутності;

– економічний і соціальний розвиток Співтовариства в цілому та збалансований розвиток її регіонів.

4. У рамках своїх відповідних сфер компетенції Співтовариство та держави-члени співпрацюють з третіми країнами і компетентними міжнародними організаціями. Домовленості про співпрацю Співтовариства можуть бути предметом окремих угод між Співтовариством і зацікавленими третіми сторонами, які обговорюються і укладаються відповідно до статті 300.

Попередній підпункт не стосується компетенції держав-членів вести переговори з міжнародними органами та укладати міжнародні угоди.

Стаття 175 (колишня стаття 130s)

1. Діючи відповідно до процедури, визначеної у статті 251, і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, Рада вирішує, які дії повинні бути виконані Співтовариством для досягнення цілей, зазначених у статті 174.

2. Шляхом відступу від процесу прийняття рішень, визначеного у пункті 1, та без порушення статті 95, Рада, діючи на підставі одноголосно прийнятого рішення, за пропозицією Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом та Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів, приймає:

– положення переважно фіскального характеру;

– заходи з міського та сільського планування, землекористування, за винятком використання відходів та заходів загального характеру, а також регулювання водних ресурсів;

– заходи, які суттєво впливають на вибір державою-членом різних видів енергії та на загальну структуру її енергопостачання.

За умов, викладених у попередньому підпункті, Рада може визначити, рішення з яких саме питань, перерахованих у цьому пункті, повинні прийматися кваліфікованою більшістю. 80

3. В інших сферах програми загальних дій, що встановлюють пріоритетні завдання, виконання яких слід досягти, приймаються Радою відповідно до процедури, визначеної у статті 251, і після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів.

Рада, діючи згідно з умовами пункту 1 чи пункту 2, відповідно до випадку вживає заходів, необхідних для здійснення таких програм.

4. Без порушення певних правил існування Співтовариства, держави-члени фінансують та здійснюють свою екологічну політику.

5. Без порушення принципу, що забруднювач платить, якщо заходи, передбачені положеннями пункту 1, вимагають витрат, що видаються непропорційно високими органам влади держави-члена, Рада у своєму акті, що включає ці заходи, закріплює відповідні положення у формі:

– тимчасових відступів і/або

– фінансової підтримки від Фонду згуртування, встановленої відповідно до статті 161.

Стаття 176 (колишня стаття 130t)

Захисні міри, прийняті відповідно до статті 175, не забороняють державам-членам мати або запроваджувати більш суворі захисні заходи. Такі заходи не повинні суперечити цьому Договору. Про них слід повідомити Комісію.