Розділ VII (колишній Розділ vі а). Положення про тіснішу співпрацю

Стаття 43 (колишня стаття K.15)

1. Держави-члени з метою більш тісної співпраці, можуть використовувати інститути, процедури та механізми, створені на основі даного Договору та Договору про заснування Європейського Співтовариства, за умови, що подібна співпраця:

(а) спрямована на досягнення цілей Союзу, захищає і слугує його інтересам;

(б) ґрунтується на принципах поваги до вищезазначених Договорів та єдиної інституційної структури Союзу;

(в) використовується лише як винятковий засіб – коли цілі вищезгаданих Договорів не можуть бути досягнуті шляхом застосування попередньо визначених процедур;

(г) поширюється принаймні на більшість держав-членів;

(д) не впливає на «acquis communautaire» та на заходи, прийняті відповідно до інших положень даних Договорів;

(е) не впливає на повноваження, права, зобов’язання та інтереси тих держав-членів, що не залучені до співпраці;

(є) у будь-який час відкрита для всіх держав-членів, які бажають стати сторонами співпраці, за умови, що вони дотримуватимуться основних рішень та вироблених на цій основі вимог;

(ж) враховує специфічні додаткові критерії, що лежать в основі статті 11 Договору про заснування Європейського Співтовариства і статті 40 даного Договору, залежно від сфери призначення, а також дозволу Ради відповідно до встановлених норм та процедур.

2. Держави-члени застосовують певні акти і рішення, прийняті з метою реалізації співпраці. Держави-члени, що не залучені до співпраці, не повинні перешкоджати її здійсненню.

Стаття 44 (колишня стаття K.16)

1. З метою прийняття актів та рішень, необхідних для налагодження співпраці згідно з умовами статті 43, будуть застосовуватись відповідні інституційні положення даного Договору та Договору про заснування Європейського Співтовариства. В обговоренні мають змогу взяти участь усі держави-члени, що входять до складу Ради, однак ухвалювати ті чи інші рішення будуть лише ті представники держав-членів, що беруть участь. Кваліфікована більшість повинна бути визначена пропорційно до зважених голосів членів Ради відповідно до положень статті 205(2) Договору про заснування Європейського Співтовариства. Одноголосність при прийнятті рішень визначатиметься тільки згадуваними членами Ради.

2. Витрати для здійснення співпраці, за винятком адміністративних, покладаються на держави-члени, які є учасниками співпраці, якщо Рада, діючи одноголосно, не вирішить інакше.

Стаття 45 (колишня стаття K. 17)

Рада та Комісія регулярно інформують Європейський Парламент про хід розвитку більш тісної співпраці, запровадженої на основі даного Розділу.

Розділ viiі (колишній Розділ VII). Заключні положення

Стаття 46 (колишня стаття L)

Положення Договору про заснування Європейського Співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, контроль за виконанням яких входить до сфери повноважень Суду, застосовуються тільки до таких положень даного Договору:

(а) що вносять зміни до Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства з метою заснування Європейського Співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії;

(б) Розділу VI на умовах статті 35;

(в) Розділу VIІ на умовах статті 11 Договору про заснування Європейського Співтовариства та статті 40 даного Договору;

(г) статті 6(2) відносно діяльності установ у тій мірі, в якій Суд має юрисдикцію щодо угод, якими засновувалося Європейське Співтовариство, та за цим Договором;

(д) статей 46-53.

Стаття 47 (колишня стаття M)

За умов дотримання положень, що вносять зміни до Договору про заснування Європейського економічного співтовариства з метою заснування Європейського Співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, а також дотримання заключних положень, ніщо в даному Договорі не повинно впливати на Договори про заснуван-ня Європейських Співтовариств чи наступні Договори та Акти щодо внесення в них відповідних змін і доповнень.

Стаття 48 (колишня стаття N)

Уряд будь-якої держави-члена або Комісія можуть подати на розгляд Ради пропозиції щодо внесення змін до Договорів, на основі яких заснований Союз.

Якщо Рада, після консультацій з Європейським Парламентом, і, якщо це потрібно, Комісією, доходить висновку про необхідність організації конференції представників урядів держав-членів, то така конференція скликається Головою Ради з метою визначення, за умови спільної згоди, змін і доповнень, які мають бути внесені до даних Договорів. У разі, якщо відповідні інституційні зміни стосуються валютної політики, існує необхідність проведення консультацій з Європейським центральним банком.

Внесені зміни та доповнення набувають чинності після ратифікації всіма державами-членами відповідно до їх конституційних вимог.

Стаття 49 (колишня стаття О)

Будь-яка європейська держава, що визнає і поважає принципи, визначені у статті 6(1), може звернутися з проханням про прийняття її в члени Союзу. Для цього вона повинна надіслати свою заяву до Ради, яка, після консультацій з Комісією та отримання згоди Європейського Парламенту, одноголосно приймає рішення.

Умови приєднання до Договорів, на основі яких заснований Союз, і всі пов’язані з цим заходи є предметом домовленості між державами-членами та державою-кандидатом. Ця угода підлягає ратифікації всіма державами-членами згідно з їхніми конституційними нормами.

Стаття 50 (колишня стаття Р)

1. Статті 2-7 і 10-19 Договору про створення єдиної Ради та єдиної Комісії Європейських Співтовариств, підписаної в Брюсселі 8 квітня 1965 року, даним Договором анулюються.

2. Стаття 2, стаття 3(2) і Розділ ІІІ Єдиного Європейського Акту, підписаного в Люксембурзі 17 лютого 1986 року та у Гаазі 28 лютого 1986 року, даним Договором анулюються.

Стаття 51 (колишня стаття Q)

Даний Договір укладений на необмежений строк.

Стаття 52 (колишня стаття R)

1. Даний Договір повинен бути ратифікований Високими Договірними Сторонами відповідно до їхніх конституційних процедур. Ратифікаційні грамоти віддаються на збереження уряду Італійської Республіки.

2. Дія даного Договору розпочинається 1 січня 1993 р., за умови, що передані всі ратифікаційні грамоти, або, якщо ця умова не виконана, в перший день місяця, що настає після передачі на збереження ратифікаційної грамоти останньої держави-члена.

Стаття 53 (колишня стаття S)

Даний Договір, складений в єдиному оригіналі датською, голландською, англійською, французькою, німецькою, грецькою, ірландською, італійською, португальською та іспанською мовами, за повної автентичності текстів, має бути переданий на зберігання в архіви уряду Італійської Республіки, який передає завірену копію кожному з урядів інших держав, що підписали цей Договір.

Відповідно до додаткового Договору 1994 року, фінська та шведська версії цих Договорів також вважаються автентичними.

На підтвердження чого уповноважені представники підписали даний Договір.

Здійснено в Маастрихті сьомого лютого одна тисяча дев’ятсот дев’яносто другого року.

Марк ЕЙСКЕНС

Уффе ЕЛЛЄМАН-ЕНСЕН

Ганс-Дітріх ГЕНШЕР

Антоніос САМАРАС

Франсіско ФЕРНАНДЕС ОРДОНЬ’ЄС

Ролан ДЮМА

Джерард КОЛЛІНЗ

Джанні де МІКЕЛІС

Жак Ф.ПООС

Ханс ван ден БРУК

Жоао де ДЕУС ПІНЕЙРО

Дуглас ХЕРД

Філіп МЕЙШТАДТ

Андерс ФОГ РАССМУССЕН

Теодор ВАЙГЕЛЬ

Еффіміос ХРИСТОДУЛУ

Карлос СОЛЬЧАГА КАТАЛАНА

П’єр БЕРЕГОВУА

Берта АХЕРН

Гвідо КАРЛІ

Жан-Клод ЮНКЕР

Уільям КОК

Жоржі БРАГА де МАСЕДО

Френсіс МОД