Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
80
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
8.64 Mб
Скачать

підрозділі. Тут ми розглянемо внески обертальних і коливальних ступенів свободи в термодинамічні величини.

Оскільки молекули незалежні, обертальна статистична сума дорівнює:

Z об =( z об(1))N ,

(4.27)

де N – число молекул у системі, а z об(1)

– одночастинкова

обертальна статсума. Вона визначається рівнями енергії обертального руху молекули, розглядуваної як тверде тіло:

об(l)

2l l 1

,

(4.28)

2J

 

 

 

де l 0,1,... – обертальне

квантове число, J

– головний

момент інерції молекули. Рівні (4.28) вироджені за напрямками кутового моменту молекули з кратністю 2l 1. Отже,

одночастинкова статсума дорівнює:

 

l l 1

 

 

 

2

 

z об(1) 2l 1 exp

 

 

 

.

(4.29)

 

2JkT

l 0

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідси видно, що справедливим є своєрідний закон подібності: внесок обертального руху в термодинамічні величи-

ни як функції безрозмірної температури kTJ 2 має однако-

вий вигляд для всіх двохатомних газів. Різниця між першим збудженим рівнем обертального руху і основним рівнем

може бути записана у вигляді 2 J kT об , де T об має сенс

температури збудження обертального руху молекули. Розглянемо асимптотики суми (4.29) при низьких

і високих температурах. Якщо T << T об, у сумі (4.29) можна обмежитися двома доданками:

z об(1)

 

 

2

 

1 3exp

 

 

.

(4.30)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

JkT

 

130

Із формул (3.14), (4.27) і (4.30) знаходимо внесок обертального руху у вільну енергію газу:

 

 

 

2

 

 

F об 3NkT exp

 

 

.

(4.31)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

JkT

 

Тут ми обмежилися першим членом розкладу логарифма за ступенями малої експоненти в (4.30). Обертальна ентропія дорівнює:

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

S об=

F об 3Nk exp

 

 

1

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

JkT

 

JkT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 2

3Nk JkT exp JkT .

Звідси видно, що при T << T об можна обмежитися диференціюванням лише експоненти в (4.31), яка швидко

змінюється. Тоді обертальна теплоємність

при T << T об

дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 2

 

 

 

2

 

 

C об T

S об 3Nk

 

 

 

exp

 

 

.

(4.32)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

JkT

 

 

JkT

 

При наближенні до абсолютного нуля теплоємність (4.32) експоненціально зменшується. У такому випадку говорять про «вимерзання» обертальних ступенів свободи. Наявність

щілини 2

J

у спектрі збудження обертального руху

 

експоненціальної залежності exp

 

 

приводить до

 

kT

 

 

 

 

термодинамічних величин від температури.

В області високих температур T >>T об можна скористатися розкладом термодинамічних величин за ступенями T об/ T . Обмежуючись головним членом розкладу, будемо

131

вважати спектр енергії обертального руху суцільним. Це дозволяє суму (4.29) замінити інтегралом:

 

 

 

 

 

 

2l l 1

 

 

 

 

 

z об(1) dl 2l 1 exp

 

2JkT

.

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки dl 2l 1 d l

l 1 , цей інтеграл дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

 

z об(1)

2JkT

.

 

 

 

 

(4.33)

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

У результаті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F об NkT ln

2JkT

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

S об Nk Nk ln

2JkT

,

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

E об NkT ,

 

 

 

(4.34)

 

C об Nk .

 

 

 

 

(4.35)

Відзначимо, що наступний член розкладу обертальної теплоємності за ступенями T об/T позитивний. Це означає, що на графіку залежності C об T при температурі ~ T об

існує максимум, схематично показаний на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Залежність обертальної теплоємності від температури

Із формул (4.17) і (4.34) видно, що при високих температурах, коли можна застосувати класичну статистику, справедлива теорема про рівномірний розподіл енергії

132

за ступенями свободи: на кожен ступінь свободи поступального і обертального руху молекули припадає середня енергія kT 2 .

Щоб знайти внесок малих коливань атомів молекули в термодинамічні величини газу, скористаємося формулою для рівнів енергії квантового лінійного гармонічного осцилятора:

кол n

 

1

 

 

 

n

 

 

,

(4.36)

 

 

 

2

 

 

 

де – частота коливань, n 0,1,... – коливальне квантове число. Рівні (4.36) не вироджені. Отже,

 

 

 

 

1

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

(1)

exp

 

2

 

z кол

 

 

.

(4.37)

 

n 0

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця сума містить геометричну прогресію зі знаменником

exp

 

kT

, тому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1)

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

z кол

 

 

 

.

 

(4.38)

 

 

 

2sh

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2kT

 

 

 

Коливальна вільна енергія дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

(1)

N

 

 

 

 

 

 

F кол kT ln [ z кол

] NkT ln

2sh

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2kT

Внесок коливань у внутрішню енергію газу має вигляд:

E кол NkT 2

 

(1)

N

 

 

 

 

 

 

ln z кол

 

cth

 

.

(4.39)

 

 

 

T

2

2kT

 

 

 

 

 

 

133

Енергія виявилася рівною E кол N кол, де кол – середня енергія осцилятора в термостаті. Вона дорівнює:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кол

 

 

 

 

 

.

(4.40)

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e kT 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перший доданок у цій формулі являє собою енергію нульових коливань атомів у молекулі, а другий – енергію збудження.

З формули (4.39) одержуємо внесок коливань у теплоємність газу:

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2kT

 

C кол

E кол Nk

 

 

.

(4.41)

 

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sh

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2kT

 

Відстань між рівнями енергії осцилятора пов'язана з температурою збудження T кол коливального руху співвідношенням k T кол. Із формул (4.40) і (4.41)

випливає, що:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

exp

 

 

 

,

T Tкол ,

 

 

2

 

кол

 

 

 

kT

 

(4.42)

 

 

kT ,

 

 

 

 

 

 

T T ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кол

 

 

 

Nk

C кол

 

Nk,

2

 

 

 

 

T Tкол

 

 

 

 

exp

 

 

,

,

(4.43)

 

 

kT

 

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T Tкол

,

 

Графік залежності C кол T наведено на рис. 4.2.

Як і у випадку обертального руху, коливальні ступені свободи «вимерзають» при низьких температурах. Із формули (4.42) видно, що в області високих температур на

134

кожен коливальний ступінь свободи припадає середня енергія kT .

Рис. 4.2. Залежність коливальної теплоємності від температури

4.4. Магнетизм газів

Будемо вважати, що частинки ідеального газу мають

магнітні моменти і газ перебуває в зовнішньому постій-

ному і однорідному магнітному полі H . Енергія частинки

містить доданок H , який повинен бути врахований при

розрахунку термодинамічних величин. Магнітне поле на-

магається впорядкувати магнітні моменти частинок, орієн-

туючи їх уздовж вектора H , а хаотичний тепловий рух перешкоджає впорядкуванню. У результаті встановлюється деяка середня намагніченість газу, спрямована вздовж магнітного поля. Обчислимо її, нехтуючи просторовим квантуванням магнітного моменту.

Кожна частинка газу подібна ротатору, який виконує поступальний і обертальний рух. Як і в попередньому підрозділі, статистичний інтеграл газу дорівнює:

Z = Z пост Z рот ,

де

Z рот=( z рот(1))N.

У результаті термодинамічні величини газу містять доданки, зумовлені обертанням магнітних моментів частинок

135

відносно вектора H . Саме ці внески нас цікавлять у цьому підрозділі.

Орієнтацію вектора у просторі зручно задавати кутами і сферичної системи координат з віссю z, спрямованою уздовж магнітного поля. Цим кутам відповідають спряжені імпульси p і p . Оскільки ротатор має два сту-

пені свободи, його фазовий простір чотиривимірний. Одночастинковий статистичний інтеграл ротатора дорівнює:

 

 

1

 

 

2

 

 

 

 

 

(1)

 

 

 

d d

dp

dp exp (– рот/k),

 

z рот

 

 

 

(4.44)

2

 

2

 

 

 

0

0

 

 

 

 

 

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

p2

p2

 

 

 

 

 

 

 

рот

 

 

 

 

 

Hcos

(4.45)

 

 

 

 

2J sin2

 

 

 

 

 

 

2J

 

 

– енергія ротатора в магнітному полі, J – його головний момент інерції. Підставляючи (4.45) у (4.44) і враховуючи інтеграл (4.2), одержуємо:

 

(1)

 

JkT

 

 

 

 

H cos

 

 

z рот

 

 

d sin exp

 

.

 

2

kT

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей

інтеграл обчислюється за

допомогою

підстановки

x cos . У результаті –

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1)

 

2JkT

 

sh H

 

 

 

 

z

рот

 

 

 

 

kT

.

 

(4.46)

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kT

 

 

Якщо

магнітне

поле

відсутнє,

вираз

(4.46) збігається

з (4.33).

Обертальна частина вільної енергії газу дорівнює:

136

схематично зображена на рис. 4.3.

 

 

 

sh

H

 

 

2JkT

 

kT

 

 

F рот NkT ln

 

 

 

.

(4.47)

2

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kT

 

 

Як і слід було чекати, вона адитивна. Адитивна і внутрішня енергія:

E рот N рот ,

де

 

 

 

 

(1)

 

 

1 H

 

H

 

 

 

 

 

 

 

рот kT 2

 

ln z рот

2kT 1

 

 

 

cth

 

(4.48)

 

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

 

2 kT

 

kT

 

– середня обертальна одержуємо ротаційну на частинку:

c рот

T

Якщо врахувати

shx

енергія однієї частинки. Із (4.48) частину теплоємності в розрахунку

 

 

 

 

 

 

H

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рот k 2

 

 

.

(4.49)

 

 

 

 

 

 

 

sh

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

3

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x

 

, x 1,

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

exp x, x 1,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

із формули (4.49) одержуємо асимптотики теплоємності:

 

 

H

2

 

2

H

 

k 2

4

 

 

 

exp

 

, kT H,

 

 

 

kT

 

 

 

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(4.50)

c рот

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

1

 

 

H

 

 

 

 

k 1

 

 

,

kT H.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

kT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залежність c рот T

137

Рис. 4.3. Теплоємність ротаторів у магнітному полі

Формула (4.50) має простий фізичний зміст. У слабкому магнітному полі ротатор виконує вільне обертання. Оскільки він має два обертальні ступені свободи, відповідно до теореми про рівнорозподіл енергії його внесок у теплоємність c рот дорівнює k . У сильному магнітному полі магнітний момент кожної частинки виконує малі коливання біля напрямку поля. Оскільки існує два коливальні ступені свободи, внесок молекули в теплоємність дорівнює 2k .

Середній магнітний момент газу дорівнює:

 

 

 

 

 

F

 

,

(4.51)

 

 

MV

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

T ,N

 

 

де M

намагніченість газу,

V

– його об’єм. Диферен-

ціюючи (4.47), одержуємо формулу Ланжевена:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

,

(4.52)

 

 

M nL

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

kT

 

 

де n N

V

– густина газу,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L x cthx

1

 

 

(4.53)

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

– функція Ланжевена. Оскільки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

x 1,

 

 

 

 

1

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cthx

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1, x 1,

 

 

 

 

 

 

 

138

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

із формули (4.52) знаходимо асимптотики

H,

H kT ,

 

 

M

n,

H kT ,

 

(4.54)

 

 

 

де

 

 

 

 

 

 

 

M

 

 

2n

 

(4.55)

H

3kT

 

 

 

 

 

– магнітна сприйнятливість. Залежність C

T

називаєть-

 

 

 

 

 

 

ся законом Кюрі, а

 

 

 

 

 

 

C

2n

 

(4.56)

3k

 

– постійною Кюрі. Із (4.54) видно, що, лінійно зростаючи з полем у слабких магнітних полях, намагніченість досягає насичення в сильному полі.

Врахуємо просторове квантування магнітного моменту частинки. Із квантової механіки відомо, що проекція магнітного моменту атома на магнітне поле дорівнює g Bm , де

g 1

 

J J 1 L L 1 S S 1

 

 

2J J 1

 

 

– фактор Ланде ( L , S і J – квантові числа орбітального,

спінового і повного моментів атома), B – магнетон Бора,

m J , J 1,..., J

– магнітне квантове число. Енергія

атома в магнітному полі, яка дорівнює g BmH , визначає магнітну частину статистичної суми газу:

 

ZH zH1 N ,

 

(4.57)

де

 

 

 

 

 

 

zH1

J

g

B

mH

exp

 

 

 

kT

 

m J

 

 

139

Соседние файлы в папке Статы