Рекомендована література

1. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. Рекомендовано Міністерством освіти України. – К: Аконіт, 1998.

2. Новикова Л.И. Самоуправление в школьном коллективе. – М.: Знание, 1988. – 80 с.

3. Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В. Петровского, М.: Педагогика, 1979. – 240 с.

4. Семиченко В.А. Психология общения. – К. «Maгіcтр-S», 1998. – 152 с.

5. Словник синонімів української мови. У 2-х томах. Том 1. – К: Наукова думка, 1999 – С. 599.

Додаток Л.

Особливості гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти

Відродження сільського господарства має вирішальне значення для якнайшвидшого зростання економіки та поліпшення умов життя народу України. Необхідність реформування аграрного сектору обумов-лена спадом рівня рентабельності виробництва сільськогосподарських підприємств.

Бажання підвищити ефективність сільськогосподарського вироб-ництва спонукало до прийняття реформаторських рішень. У 1991–1993 роках Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, які встановили право приватної власності на землю, передбачаючи передачу землі з державної до колективної власності, тобто колективні господарства (колгоспи) перетворились у колективні сільськогоспо-дарські підприємства (КСП).

Щоб прискорити земельну реформу, Президент України видав у листопаді 1994 року та серпні 1995 року укази, які передбачали роз-паювання земель КСП на частки (паї) та видачу кожному члену КСП сертифіката на право на земельну частку. Після прийняття Указу Пре-зидента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформу-вання аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 року почалася реструктуризація КСП. КСП перетворюються на приватні підприємства ринкового типу – приватні агропідприємства, фермерські господарства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) [2, 3].

Важливою умовою продуктивної діяльності реорганізованих КСП є ефективна робота керівників новоутворених сільськогосподарських підприємств, до яких висунуто ряд вимог. Керівник повинен мати пропозиції щодо створення підприємства та програму його діяль-ності, організаторські здібності й необхідні професійні знання, вміння та навички, вміння працювати з людьми у колективі, налагоджувати ділові зв'язки, знання ринку, мати авторитет серед членів КСП, ко-манду однодумців.

Як бачимо, сучасність не зняла з керівників нових сільськогоспо-дарських підприємств, якими можуть і повинні бути випускники ви-щих аграрних закладів освіти, ряд важливих вимог: бути організаторами, вміти працювати з людьми, налагоджувати ділові зв'язки, забезпечувати продуктивну діяльність сільськогосподарських підприємств. Тому ро-бота з гуртування студентських груп, у процесі якої студенти набувають перерахованих якостей, вкрай необхідна.

Процес гуртування малої групи та її згуртованість виступали об’єктом дослідження багатьох вчених. Узагальнюючи наукові праці, в яких розкриті ці питання, виділимо кілька напрямків проведених наукових досліджень. Дослідженням згуртованості як емоційно-кому-нікативної єдності групи займались В.І. Зацепін, Д. Картрайт, А.С. Лео-навічус, Т. Ньюком, Л.І. Уманський та інші. Вивчали згуртованість як емоційно-ціннісну єдність групи Є.М. Дубовська, Р.Л. Кричевський, М.М. Обозов, Л.Ю. Ханін та інші. Згуртованість як ціннісно-орієнта-ційну єдність досліджували Т.Б. Давидова, Р.С. Нємов, А.В. Петровський, В.В. Шпалинський та інші. Підходу до згуртованості як єдності по-ведінки дотримувались О.М. Гущин, Ю.Є. Дуберман, Ю.Л. Неймер та інші. Г.М. Андрєєва, О.І. Донцов та інші вивчали згуртованість як предметно-ціннісну єдність групи.

Поняття «гуртування», «згуртування» та «згуртованість» вжива-ють українські педагоги А.М. Алексюк, О.В. Киричук, П.Г. Лузан, І.К. Матюша, К.А. Огієнко, І.П. Підласий, Є.С. Спіцин, М.М. Фіцула, М.Д. Ярмаченко та інші. В «Новому тлумачному словнику української мови» (1998 р.) так трактується поняття «гуртувати». Гуртувати – ор-ганізовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об¢єднувати, єднати, згуртовувати; об¢єднувати однією метою, групувати, братати. З цих міркувань слова «гуртування» і «згуртування» ми вжи-ваємо як синоніми.

Вивчення різних підходів до визначення понять «гуртування» та «згуртованість» групи дало нам можливість уточнити їх зміст. Гурту-вання студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це процес поетапного об’єднання студентів в умовах спільної діяльності, спрямованої на оволодіння професійними знаннями, уміннями, навич-ками для майбутньої роботи у сільськогосподарському виробництві. Гуртування групи ми розглядаємо як засіб особистісного спрямування студентів на підвищення ефективності фахової підготовки до про-фесійної діяльності.

Згуртованість студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це і результат процесу гуртування, і показник рівня розвитку студентської групи як суспільного мікросередовища, що сприяє під-вищенню ефективності формування професійних рис майбутнього фахівця-аграрника. Згуртованість – це й одна з важливих ознак ко-лективу студентської групи, яка відображає міру єднання студентів і заснована на співпаданні їх ціннісних систем.

У результаті дослідження основних педагогічних умов та факторів гуртування, нами встановлено, що на процес гуртування студентської групи суттєвий вплив мають ряд педагогічних умов і факторів. До основних педагогічних умов гуртування студентської групи відносимо: спільний характер діяльності; спрямованість діяльності на досягнення спільної мети – стати кваліфікованим фахівцем; різноманітність видів діяльності; опосередкованість взаємин спільною діяльністю; педагогічні впливи щодо оптимізації взаємин; навчання студентів основам взаємин у колективі; поєднання різних типів спілкування у навчально-ви-ховному процесі; цілеспрямоване оволодіння студентами навичками спілкування; удосконалення техніки спілкування викладачів; педагогічне керівництво гуртуванням студентської групи; поєднання індивідуаль-них, групових та масових форм навчання; володіння викладачем педагогічною майстерністю; дієвість студентського самоврядування; співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи; педагогічне керівництво діяльністю студентського самоврядування [1].

Особливість гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти заключається в її соціальній структурі, основу якої складають представники сільської молоді з психологією сільського жителя, які звикли жити спільнотами. Вступаючи до вищого закладу освіти (далі ВЗО), вони приносять з собою не тільки культуру, побут, традиції тих регіонів, в яких виросли, а й досвід взаємин, характерний для представників села. У студентській групі виникають неформальні групи земляків. Студенти-земляки намагаються разом жити в гурто-житку, навчатись в одній групі, допомагати один одному в навчанні, організації побуту і дозвілля.

В процесі навчання у вищому аграрному закладі освіти студенти включаються в єдину систему основних видів діяльності – навчальну, трудову та громадську. Велика увага в аграрних ВЗО приділяється практичному навчанню студентів – практичним і лабораторним за-няттям, навчальним і технологічним практикам. Тому, на відміну від інших ВЗО, тут є можливість згуртувати студентів у процесі спільної трудової діяльності.

Вагомий вплив на виховання студента здійснюють взаємини у мікросередовищі: сім'ї, компанії, студентській групі. Якщо врахувати, що переважна більшість студентів аграрних ВЗО – представники сільської молоді, які в період навчання знаходяться далеко від своїх сімей, то можна стверджувати, що студентська група в аграрному ВЗО має більший виховний вплив на студента, ніж в інших ВЗО, студенти яких під час навчання проживають в своїх сім'ях. З цієї ж причини потреба у наставниках в студентів аграрних ВЗО більша. Для них важлива і корисна робота в студентському самоврядуванні, під час якої вони вчаться бути організаторами групи людей, здобувають вмін-ня працювати з людьми, налагоджувати зв'язки, адаптуватись до нових умов. Особливими є мотиви навчання студентів аграрних ВЗО, серед яких любов до природи, рослин та тварин, інтерес до сільськогоспо-дарської техніки, до аграрного виробництва в цілому.

Сьогодні більшість власників землі не обробляють її самі, а зда-ють в оренду. Але це не вплинуло на менталітет українських селян, які завжди гуртувалися у процесі спільної праці для виконання таких важливих робіт як збір врожаю, будівництво житла, прийняття важли-вих рішень, на святкування релігійних і сімейних свят, для боротьби з ворогом тощо.

Майбутні фахівці-аграрники повинні бути готовими до роботи у колективі працівників і до об'єднання праці в тих випадках, коли це потрібно: для будівництва, використання сільськогосподарської тех-ніки, продажу на ринку продукції тощо.

Вищі аграрні заклади освіти готують фахівців для роботи у аграрному секторі економіки України, тому весь навчально-виховний процес в них направлений на формування у студентів спрямованості на діяльність саме у сільськогосподарському виробництві. Нинішня криза у сільському господарстві висуває високі вимоги до фахівців-аграрників. Вони повинні не тільки володіти необхідними фаховими знаннями, вміннями та навичками, а й обов’язково бути організа-торами, керівниками колективів, вміти працювати з людьми. Цих якостей фахівець-аграрник повинен набути ще в студентські роки, тому робота з гуртування студентських груп, яка передбачає набуття умінь керівництва колективом, роботи з людьми, оптимізації міжосо-бистісних взаємин, створення сприятливого позитивно-стимулюю-чого психологічного клімату для соціально-психологічного розвитку особистості, оволодіння навичками міжособистісного спілкування, співробітництва повинна займати чільне місце у системі виховання студентів вищих аграрних закладів освіти.

Отже, основними особливостями гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти є такі.

1. Більшість студентів аграрних ВЗО – це представники сільської молоді, які звикли жити спільнотами. Вступаючи до закладу освіти, вони приносять з собою досвід взаємин, характерних для жителів села.

2. Велика увага в аграрних ВЗО приділяється практичному на-вчанню студентів – практичним і лабораторним заняттям, навчальним і технологічним практикам. Тому тут є можливість згуртовувати сту-дентів, залучаючи їх до різних видів спільної діяльності (трудової, наукової тощо).

3. На студентів аграрних ВЗО, відірваних від родинного оточення, у період навчання більшою мірою впливають взаємини у студент-ській групі, ніж у сім’ї. Цим пояснюється особлива потреба студентів у допомозі наставника.

4. Своєрідністю роботи у органах студентського самоврядування вищих аграрних закладів освіти є те, що студенти оволодівають уп-равлінськими вміннями, що необхідно для їх майбутньої професійної діяльності.

5. Особливими є мотиви навчання студентів вищих аграрних закладів освіти, серед яких любов до природи, рослин і тварин, інтерес до сільськогосподарської техніки, до аграрного виробництва в цілому.

6. Академічні групи об¢єднають студентів у позааудиторний час (у гуртожитку, під час практик), що сприяє їх гуртуванню.