Рекомендована література

1. Збірник сценаріїв культурно-виховних заходів. Вип. 1.- Наук-метод. центр аграрної освіти. – К., 2003. – 66 с.

2. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Просвещение, 1989. – 96 с.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – С.94–104.

4. Організація, зміст, форми та методи виховної роботи серед студентів колективами кафедр вищого навчального закладу освіти: Методичні рекомендації / Укл.: В.Д. Базилевич, М.І. Поночовний, H.I. Косарева. – К.: ІЗМН. – 1997. – 28 с.

5. Суходольська Л.В., Фіцула М.М. Методика виховної роботи. – Тернопіль. – 1998.

6. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 299–303.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2007. – С. 356–372.

8. Шкільні свята та розваги. Збірник сценаріїв. – Тернопіль: СМП «Астон», 1999. – 190 с.

Тема 4. Основні методи виховання у внз

Дана тема є найбільш складною для сприймання та містить велику кількість матеріалу, який необхідно опрацювати. Вивчення навчального матеріалу передбачає оволодіння поняттями «метод ви-ховання», «прийом виховання», «засіб виховання».

Після оволодіння понятійним апаратом студенти знайомляться з класифікацією методів виховання за В.А. Сластьоніним. Автор поді-ляє методи виховання на чотири групи: методи формування свідо-мості особистості; методи формування досвіду суспільної поведінки і діяльності; методи стимулювання поведінки і діяльності вихованців; методи самовиховання.

Особливу увагу слід зосередити на характеристиці методів вихо-вання, таких як: методи формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, метод прикладу, навіювання, переконання та інші); методи формування досвіду поведінки (педагогічна вимога, громад-ська думка, привчання, тренування, прогнозування, створення вихо-вуючих ситуацій); методи стимулювання поведінки і діяльності (гра, змагання, заохочення, покарання); методи самовиховання (самопізнання, самоусвідомлення, саморегуляція).

П Л А Н

1. Поняття про метод виховання. Класифікація методів виховання.

2. Характеристика методів формування свідомості особистості.

3. Характеристика методів формування досвіду поведінки.

4. Характеристика методів стимулювання діяльності і поведінки.

5. Методи самовиховання (самопізнання, самоусвідомлення, само-регуляція).

6. Методи впливу на підсвідомість вихованця (педагогічно до-цільна самопрезентація викладача).

7. Оптимальний вибір методів виховання.

1. Поняття про метод виховання. Класифікації методів виховання

Слово «метод» в перекладі з грецької мови означає шлях, спосіб. В педагогіці метод трактують як шлях або спосіб досягнення пе-редбаченої виховної чи навчальної мети.

Метод виховання – це найкоротший шлях досягнення опти-мальних результатів, що відповідають поставленим виховним цілям.

Класифікація методів – це чітка система виховних впливів, інструментарій вихователя, за допомогою якого можна здійснювати формування особистості. В дидактиці є більше 10 класифікацій мето-дів навчання. У процесі розвитку педагогічної науки з’являлись різні класифікації методів виховання.

У 50-х роках загальновизнаною була класифікація методів вихо-вання, за якою виділяли три групи методів:

• Словесні (розповідь, бесіда, диспут, лекція, приклад)

• Методи привчання, або практичні (тренування, доручення, гра, труд)

• Методи заохочення і покарання

У 60-х роках було створено нову систему методів виховання:

• Методи формування морального досвіду в поведінці і діяль-ності (привчання, організація суспільно корисної діяльності, гра, змагання)

• Методи формування моральної свідомості (бесіда, диспут, роз-повідь, лекція)

• Методи заохочення і покарання

У 70-х роках методи виховання поділяли на такі групи:

• Методи, які використовуються в процесі навчання (доповідь, лекція, розповідь, семінар, бесіда, дискусія, диспут)

• Методи виховання в процесі практичної діяльності (виробнича праця, самообслуговування, політична, спортивна, ігрова діяльність)

• Методи педагогічного стимулювання (перспектива, вимога, покарання, змагання)

Крім названих, є й інші класифікації методів виховання. Най-більш ефективною для реалізації мети виховання на сучасному етапі виявилась класифікація, розроблена В.А. Сластьоніним. Автор виділив 4 групи методів виховання.

В основі першої групи методів виховання (методи формування свідомості особистості) лежить слово педагога – найпопулярніший ін-струмент в педагогічній діяльності. Василь Олександрович Сухом-линський зазначав: «В руках педагога слово – такий самий могутній засіб як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках художника. Як без музичного інструменту немає музики, так без сло-ва немає педагогіки».

Друга група – це методи формування досвіду поведінки. Ло-гічний перехід від першої групи методів до другої – це перехід від слова до діла, до конкретної справи. Адже саме завдяки цій групі методів закріплюються знання, формуються уміння, навички і звичні форми поведінки.

Третя група – методи стимулювання діяльності і поведінки – є допоміжною до двох попередніх груп, оскільки методи цієї групи ви-користовуються як стимули, що сприяють ефективному використанню методів двох попередніх груп.

Четверта група – методи самовиховання – спрямована на забез-печення студентів практичними уміннями і навичками самовиховання як найвищої форми виховання.