4. Закономірності та особливості виховного процесу

Закономірності виховання – це стійкі і суттєві зв’язки між еле-ментами виховного процесу, що забезпечують його ефективність.

1. Виховання особистості відбувається лише в процесі включення в різносторонню діяльність у позиції її учасника та організатора.

2. Дієве виховання – таке, яке стимулює власну (внутрішню) активність особистості в різноманітній діяльності.

3. Процес виховання будується на принципах гуманізму і демо-кратизму, що забезпечують поєднання поваги до особистості вихованця з високою вимогливістю до нього.

4. Процес виховання особистості спрямовується на забезпечення їй радості успіху від діяльності й досягнутого результату.

5. Процес виховання виявляє та опирається на позитивні якості студента.

6. Ефективність виховання залежить від врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів.

7. Виховання особистості найефективніше в колективі і через колектив.

8. Процес виховання залежить від єдності й погодженості пе-дагогічних зусиль сім’ї, навчального закладу і громадськості.

Щоб досягти успіху в процесі виховання, слід забезпечити реалі-зацію всіх педагогічних закономірностей.

5. Особливості виховання

1. Багатофакторний процес. Успіх виховання залежить від впли-ву багатьох факторів і умов: навчальний заклад, сім’я, друзі, молодіжні організації, церква, література, мистецтво, кіно, театр, засоби масової інформації, екологія та інші фактори.

2. Довготривалий процес. Французький вчений Гельвецій сказав: «Вся моя жизнь, собственно говоря, одно длинное воспитание». Відомо, що віковий період до 21 року – це період найінтенсивнішого розвитку особистості, формування характеру та поведінки. Центральна нервова система в цьому віці характеризується високою пластичністю і сприйнятливістю, завдяки чому є умови для успішного виховання особистості. Але людину можна виховувати (або перевиховувати) і в старшому віці а не тільки до 25 років, як зазначають деякі вчені. Отже, процес виховання триває від народження людини до її смерті.

3. Ступеневий характер виховання. Процес виховання поділяється на кілька етапів в залежності від віку вихованця. На 1 етапі діти засвоюють правила поведінки в сім’ї, школі, напрацьовують навички поведінки. На 2 етапі формуються етичні поняття, напрацьовуються вміння правильно діяти в різних ситуаціях, виконувати прийняті пра-вила поведінки, розвиток позитивних якостей і переборювання нега-тивних. На 3 етапі формуються переконання, напрацьовуються стійкі звички поведінки, виявляються мотиви діяльності.

4. Концентризм у змісті виховної роботи. В процесі виховання до одних і тих же якостей особистості є потреба повертатися кілька разів. Але це не просте повторення, а повторення із розширенням і заглибленням у відповідності з віковими особливостями та рівнем ви-хованості вихованців.

5. Двосторонній активний процес. Вихованець бере активну участь у процесі виховання, здійснюючи самовиховання.

6. Керований процес. Керівники закладів освіти, заступники з виховної роботи у технікумах і коледжах, куратори студентських груп планують та спрямовують діяльність студентських колективів, виховання особистості та колективу.

7. Поступове виявлення результатів виховання. Результати про-цесу виховання, на відміну від результатів процесу навчання, видно не зразу. Потрібно певний час здійснювати виховний вплив, а потім спостерігати за поведінкою студентів у різних ситуаціях.

8. Спрямованість у майбутнє. Вихователям слід враховувати не тільки потреби сьогоднішнього дня, але й передбачити зміни у сус-пільному житті, прогнозувати їх на наступні 10–15 років. Прикладом такого прогнозування може бути Національна доктрина розвитку освіти України у 21 столітті (2001 рік).

До структурних елементів процесу виховання М.М. Фіцула відно-сить мету, зміст, завдання, форми, методи, засоби, результати виховання та корекцію результатів.

Виділяють наступні етапи процесу виховання:

1. Виявлення позитивних і негативних рис особистості.

2. Проектування особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем необхідних рис, набуття досвіду по-ведінки.

4. Перехід до самовиховання.