5. Стадії розвитку колективу

Більшість дослідників виділяють три стадії (етапи) розвитку ко-лективу, відповідно до характеру вимог.

На першій стадії важлива постановка до вихованців педаго-гічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. На цій стадії колектив називають «песчаные россыпи». Слід інтенсивно впливати на вихованців, навчати і вихо-вувати ядро активу. До ядра активу підбирають студентів, які добре вчаться, виконують вимоги навчального закладу, вимогливі до себе і до інших, мають організаторські здібності.

Досвід переконує, що цю стадію розвитку колективу не слід за-тягувати. Якщо вихованці довго перебувають тільки в залежності від педагогічного колективу, вони звикають до такого становища, і тоді їх важко ввести в рамки підкорення органам студентського само-врядування. Цілком зрозуміло, що перша стадія розвитку колективу має місце тоді, коли його тільки організаційно оформили.

На другій стадії вимоги наставника підтримуються частиною ви-хованців, актив ставить вимоги до товаришів і самих себе. Колектив тепер «пластична глина». Друга стадія розвитку колективу починається з появою органів його самоврядування. В колективі проходить подаль-ше взаємне вивчення студентами один одного, виявлення життєвих позицій, пошуки товаришів і друзів.

Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, наставник і викладачі продовжують ставити студентам категоричні вимоги, але опираються при цьому на ядро активу. Невиконання вихованцем вимог слід тепер розглядати як свідому протидію, обговорювати на засіданнях активу і вживати певних заходів впливу.

На даній стадії особливу увагу приділяють вивченню членами органів самоврядування своїх прав і обов’язків, навчанню їх методам роботи. Здійснюється також робота з розширення активу, залученню до нього студентів, які зарекомендували себе з позитивного боку. Ви-конання ними доручень наставника сприяє формуванню у них по-чуття відповідальності, самостійності й ініціативи.

Іноді на цій стадії може виникнути і негативна неофіційна група, яка протиставить себе активу. Але наявність здорової громадської думки допомагає наставнику справлятися з нею.

На третій стадії розвитку вимоги ставить колектив. Це досяга-ється при згуртуванні вихованців в спільній діяльності. На цій стадії наставник працює з активом, створює йому авторитет серед студен-тів, здійснює контроль за його діяльністю. Разом з цим проводиться робота щодо залучення якомога більшої кількості студентів до ак-тиву. Чим більше вихованців складають актив колективу, тим краще, тим здоровіший колектив, сильніша його громадська думка, її виховні можливості.

Деякі педагоги, в тому числі і А.С. Макаренко, виділяють четверту і наступні стадії розвитку колективу. На четвертій стадії студент сам встановлює вимоги до себе; виконання моральних норм стає для нього потребою; процес виховання переходить в процес самовиховання.

6. Методика перспективних ліній та принцип паралельної дії а.С. Макаренка

Система перспективних ліній – це ряд послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких сприяє розвитку колективу.

А.С. Макаренко виділяв три види перспектив:

Близька перспектива – ставиться перед колективом, що знахо-диться на будь-якій стадії розвитку, навіть на початковій (спільна прогулянка, похід в театр, змагання).

Середня перспектива – полягає в проекті колективної події з часом, для досягнення якої потрібно прикласти чимало зусиль (під-готовка до змагання, свята, літературного вечора). Середню перспективу доцільно використовувати, коли в групі вже сформувався працелюбний актив, який може виступити з ініціативою і повести за собою.

Далека перспектива – це зміщена в часі, найбільш соціально значима мета, яка вимагає значних зусиль для її досягнення. В даній перспективі поєднуються особисті та суспільні потреби (мета успіш-ного закінчення університету). Виховання на далекій перспективі дає значний ефект лише тоді, коли провідне місце в колективній діяль-ності займає праця.

Принцип паралельної дії А.С. Макаренка.

Безпосередній вплив педагога на вихованця з різних причин може бути малоефективним. Кращі результати отримують завдяки впливу на вихованця через інших членів колективу. Цю закономір-ність враховував А.С. Макаренко, пропонуючи принцип паралельної дії – вплив на вихованця опосередковано, через первинний колектив.

Суть принципу можна відобразити схемою: кожний член колек-тиву знаходиться під паралельним впливом трьох сил – вихователя, активу, всього колективу. При підвищенні рівня сформованості ко-лективу безпосередній вплив вихователя на кожного вихованця слабшає, а вплив на нього колективу – посилюється. Принцип паралельної дії використовується вже на другому етапі розвитку колективу.