Методи виховання
Методи формування
досвіду
поведінки:
Привчання
Тренування
Педагогічна вимога
Громадська думка
Прогнозування
Виховуючі ситуації
діло
Методи
формування
свідомості
особистості:
Бесіда
Лекція
Дискусія
Переконання
Навіювання
Приклад
слово
Методи
стимулювання
діяльності
і поведінки
Гра
Змагання
Заохочення
Покарання
допоміжні
Методи
самовиховання
Самопізнання
Самоусвідомле-ння
Саморегуляція
2. Характеристика методів формування свідомості особистості
Бесіда – найпопулярніший метод виховання. Бесіда повинна спонукати студентів до роздумів, пошуків, висновків і переконань. Бесіди поділяють на групові та індивідуальні, прогнозуючі і неперед-бачувані (бесіди експромтом). Особливу трудність для молодого викла-дача становлять індивідуальні бесіди. Часто вони проводяться у зв’язку з екстремальними ситуаціями і педагог діє експромтом. Ефективні-шою буде запланована бесіда, до якої викладач підготувався.
Правила проведення індивідуальної бесіди:
не намагатися говорити лише самому;
стримувати себе, коли виникне бажання перервати розповідь студента;
виявляйте увагу до співбесідника, підкреслюйте свою зацікав-леність;
спокійно реагуйте на висловлювання студента навіть тоді, коли з ним не погоджуєтесь;
стежте за основною думкою співбесідника, намагайтеся зро-зуміти хід його думок.
Моделювання бесіди:
1 етап – мотиваційний, необхідно зацікавити студентів темою бесіди;
2 етап – викладач пропонує студентам матеріал для обговорення (випадок з життя, статтю, легенду тощо);
3 етап – діалог викладача і студентів;
4 етап – підведення підсумків, заключне слово педагога.
Лекція – це розгорнутий і організований у доступній формі сис-тематичний виклад суті якоїсь проблеми. З виховною метою прово-дять навчальну лекцію, лекцію для учнів, батьків, колег. За допомогою методу лекції формують погляди і переконання студентів. Підготовка до лекції включає: формулювання теми, складання плану, вивчення літератури, написання конспекту, підготовка наочності.
Читаючи лекцію, можна використовувати різні методи логічного розгортання матеріалу (дедуктивний, індуктивний, проблемний, за ана-логією, за контрастом, концентричний, ступінчастий, просторовий).
Різновидом лекції є повідомлення, яке часто буває інформаційно-популярного плану. Чи справило повідомлення вплив? Це можна встановити за такими ознаками. Якщо студенти бажають доповнити повідомлення фактами з власного досвіду, задають запитання, у студен-тів стан потрясіння – це говорить про позитивний результат. Вдалий виступ викладача залежить від його ораторської майстерності.
Дискусія. Ефективність виховання підвищується в результаті дискусійного підходу до розв’язання виховної проблеми, тому що колективна істина, яка з’являється в ході дискусії, перетворюється на переконання. За допомогою дискусії здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок.
Переваги дискусії:
стимулює чітко формулювати свої думки;
вчить діалогічному спілкуванню, колективному розв’язанню проблеми;
сприяє активному засвоєнню знань;
допомагає виявити власну позицію, порівняти різні точки зору, обмінятись досвідом;
знання перетворюються на переконання.
Організація дискусії:
Збір інформації з проблеми
Число учасників – не більше 15 осіб
Розташування людей колом або підковою
Обговорення проблеми
Підведення підсумків
Переконання – це вплив на розум і почуття людини чи групи, який охоплює раціональну і емоційну сторони, формує погляди. Фор-муються переконання в процесі засвоєння студентами знань. Пере-конання поділяються на наукові, філософські, естетичні, політичні, моральні. Переконувати можна словом і ділом, за допомогою бесіди або конкретного прикладу.
Вимоги до методу переконання:
Слід враховувати вік студентів, їх індивідуальні особливості.
Переконання повинно включати не тільки загальні принципи, правила, а й конкретні факти і приклади.
Переконуючи інших, вихователь сам глибоко вірить у те, про що повідомляє, є авторитетом для студентів.
Відповідність інтелектуально-емоційного стану викладача і студента в момент їх взаємодії.
Навіювання (сугестія) – це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу, розрахований на безперечне сприйняття слів, думок і волі. Основним засобом навіювання є слово. Несловесні фак-тори (жести, міміка) мають обмежені можливості.
Види навіювання:
Пряме педагогічне навіювання це команда, наказ, настанова. Воно заключається в тому, що слово педагога зумовлює «виконавчу» поведінку студентів. Найчастіше воно використовується як заохочувальний засіб. Наприклад: «Ви повинні завжди бути чесними. Ви хороші студенти, і вчитися можете добре. Ви повірте у свої здібності, і легко здолаєте труднощі.» Іноді педагоги висловлюють незадоволення, навіюючи студентам відчуття неповноцінності. Наприклад: «Я бачу, що Ви вже не зможете виправитись. Ви, як завжди, впертий, і говорите тільки дурниці.»
Опосередковане педагогічне навіювання також розраховане на безперечне прийняття інформації, але саме повідомлення подається не в наказовій формі, а у вигляді розповіді, опису чи натяку, які сприй-маються студентами і впливають на їх поведінку.
Ефективність навіювання залежить від:
1. особливостей вихователя (вік, авторитет, зовнішній вигляд, привабливість, інтонація, міміка);
2. особливостей вихованців (вік, стать, критичність мислення);
Метод навіювання використовується здебільшого у вихованні дітей раннього віку. Молодші школярі легше піддаються навіюванню, ніж старші, дівчата – більше, ніж хлопці. Навіювання може здійсню-ватись як мовними засобами (слово, інтонація, паузи), так і позамовними (міміка, пантоміміка, жести, оточуюча обстановка). Ефективній реалі-зації методу сприяє використання художніх образів, музики.
Метод прикладу. Народна мудрість : «Один добрий приклад кра-щий, ніж сто слів». Переконувати людину можна на основі конкретного прикладу. Тому приклад є допоміжним до методу переконання. Мета застосування методу прикладу – добитися наслідування певних дій, яке посилюється самопереконанням і самонавіюванням.
Етапи наслідування: студент сприймає образ, у нього виникає ба-жання діяти так само; між прикладом і наслідуваними діями утво-рюється зв’язок; відбувається синтез наслідуваних і самостійних дій студента.
Приклади для наслідування поділяються на позитивні і негативні. Позитивні виховуючі приклади – це позитивні літературні герої, ві-домі люди сучасності, члени сім’ї, викладачі, друзі.
«Хорошому треба вчитись три роки, а поганому – однієї години досить» (Народна мудрість). Ця мудрість підкреслює думку про те, що вплив негативних прикладів дуже заразливий у процесі насліду-вання. Дію негативного прикладу порівнюють з хворобою, яка важко піддається лікуванню. Як протидіяти впливу негативного прикладу? Ізолювати студента від навколишнього середовища. Принизити авто-ритет прикладу, що негативно впливає. Відволікти вихованця, вивчити його мотивацію, передбачити поведінку. У вихованні використовую-ться і негативні приклади (алкоголізм тощо).