7. Міжособистісні взаємини в колективі

У процесі різних видів діяльності в колективі встановлюються міжособові зв’язки і взаємини. В згуртованому колективі вони мають гуманний характер. Інші зв'язки мають характер співпраці, кооперації, коли кілька первинних колективів вступають у безпосередні контакти при реалізації спільного практичного завдання; треті – зв'язки шеф-ства, коли колектив, який досягнув високих результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.

Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом:

а) особистість підкоряється колективу (конформізм);

б) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія);

в) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).

У кожній з цих моделей виділяється багато ліній взаємовід-носин, як наприклад: колектив відштовхує особистість; особистість відкидає колектив; співіснування за принципом невмішування і т.п. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.

8. Сучасний погляд на принцип виховання особистості в колективі і через колектив

Основним принципом, на якому будуються стосунки в колек-тиві, А.С. Макаренко розглядав принцип відповідальної залежності, В.О. Сухомлинський важливе значення надавав питанню гуманізації стосунків у колективі. І.П. Іванов вважає, що саме в різновіковому за-гоні виникає товариське піклування старших про молодших, прагнення вдосконалювати себе і оточуючу дійсність. Місце педагога він бачить при цьому «Не за них і без них, а разом з ними і попереду них». І.П. Щетинін вважає, що у вихованця необхідно викликати потребу в активному створенні своєї особи у відповідності з уявленням про неї колективу.

Розглядаючи колектив як засіб виховання, треба відкинути такі погляди радянської педагогіки (М.Ю. Красовицький):

а) політичне втручання у життя колективу;

б) абсолютизація кожного положення А.С. Макаренка без враху-вання особливостей часу і критичного аналізу нашої виховної практики;

в) нереальні та безперспективні спроби втілювати у практику всю систему А.С. Макаренка;

г) положення про те, що колектив є єдиним інструментом виховання;

д) колективна відповідальність за вчинки окремої особистості;

е) підкорення інтересів особистості інтересам колективу, доведення особистості у разі конфлікту з колективом до морального знищення;

є) про перевагу колективної думки над думкою особистості при вирішенні питань життя колективу;

ж) обмеження свободи вихованця у таких сферах, як участь у виховних заходах, форми і об'єкти спілкування, політичні погляди, світоглядні та релігійні цінності, хобі тощо;

з) заорганізованість життя вихованців, тобто намагання забез-печити їх такою системою виховних заходів, щоб вони перебували під постійним педагогічним впливом упродовж усіх навчальних та вихідних днів;

й) обговорювати в колективі будь-який вчинок особистості.

Рішуче відкидаючи ідеологічні перекручення принципу вихо-вання «в колективі і через колектив» важливо зберегти усе краще, що виправдало себе у виховній практиці педагогів-гуманістів. Це такі положення і підходи:

а) головною метою діяльності колективу є особистість, її здіб-ності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу;

б) необхідно зберегти і розширити реальні права вихованця у колективі;

в) важливо забезпечити свободу вибору вихованцем світоглядних, політичних, релігійних поглядів, його незалежність від офіційних орієнтирів навчального закладу у цій сфері;

г) фундаментальною основою колективістського виховання зали-шається створення у колективі системи гуманних людяних взаємин, які забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот;

д) забезпечення свободи кожній особистості в колективі пе-редбачає і певні обмеження, які вкрай необхідні для її нормального функціонування;

е) важливою ознакою і умовою успішного розвитку колективу є визнання спільної творчої діяльності, турбота про оточуючий світ, про іншу людину.

Поради В.О. Сухомлинського щодо застосування

принципу виховання в колективі

Не можна обговорювати в колективі:

• поведінку дитини (підлітка, юнака), причиною якої є явні або приховані ненормальності в сім’ї, зокрема антигромадські вчинки батьків, сварки, скандали, незгода між батьком і матір’ю;

• поведінку або окремі вчинки, що об'єктивно є протестом проти грубості, сваволі старших, тому що підліток в такому разі вважає осуд несправедливістю щодо себе;

• вчинки підлітків, які є результатом допущеної педагогом помилки;

• вчинок, зумовлений тим, що вчитель допустив необ'єктивність в оцінюванні знань вихованців;

• неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко особисті, дружні стосунки вихованця із своїми ровесниками, тому що наштовхування на відвертість в такому разі він переживає як спонукання до зради.