Розрахунок економії від використання соломи для одержання тепла

Показник	Варіанти використання соломи як палива при ціні 1 тис. м3 природного газу, дол. США
	450			360		275
	2011р.	2020р.		2011р.	2020р.	2011р.	2020р.
Економія з розрахунку на 1 т соломи:
Мінеральних добрив NPK, кг	12	12		12	12	12	12
Природного газу, тис. м3	0,4	0,4		0,4	0,4	0,4	0,4
Економії коштів, грн.	736	736		448	448	176	176
Економія загальна: кількість використовуваної соломи, млн. т	55,8		84,1	55,8	84,1	55,8	84,1
Буде одержано Добрив, NPK, млн. т	0,67		1,0	0,67	1,0	0,67	1,0
Природного газу, млрд. м3	22,3		33,6	22,3	33,6	22,3	33,6
Економія коштів, млрд. грн	41,1		61,9	25,0	37,7	9,8	14,8

Наступним резервом економії коштів є виробництво із продукції рослинництва пального для тракторів, комбайнів і автомобілів – біодизеля та біоетанолу. Біодизель виробляють з олійних культур, найбільш раціонально – з ріпаку, а біоетанол – із зернових культур, найефективніше – з кукурудзи. Їхня собівартість при виробництві безпосередньо в сільськогосподарських підпри­ємствах значно нижча, ніж ціна на дизельне пальне і бензин, вироблених із нафти.

Розглянемо проблему виробництва ріпаку і біодизеля з нього. У науковій і практичних сферах існують різні думки щодо доцільності виробництва та використання біологічних палив. Так, науковці Інституту загальної енергетики НАН України В.Д. Білодід і П.В. Тарасенко⁴ зробили такі висновки:

1. Ані біоетанол, ані біодизельне пальне не мають стратегічного значення для України в забезпеченні потреб у паливі для транспорту та не звільняють від необхідності імпортування нафтопродуктів.

2. Розвиток виробництва цих видів пального не зменшує, а збільшує за­леж­ність країни від зовнішніх поставок нафтопродуктів, оскільки енергетичні витрати на одержання цих видів палива перевищують їхню теплотворну здат­ність.

Це чисто фізичний підхід. Автори перераховують усі витрати в енергію: пальне, добрива, хімічні засоби, амортизацію, оплату праці, витрати мате­ріальних цінностей. Якщо, наприклад, по кукурудзі загальні витрати енерге­тич­них ресурсів за їхніми даними становлять на гектар 38,949 тис МДж, то на пальне (пряма енергія) – 12,142 тис МДж (270 кг/га), або 31,2%. За такою теорі­єю аграрне виробництво не набуде ніякого розвитку.

Однак, вироблена енер­гія має використовуватись у новому виробництві, де створюються нові робочі місця й одер­жується новостворена вартість, яка в подальшому забезпечує розширення вироб­ництва. Це характеризує розвиток суспільства. Найголов­ніше –забезпе­чити зростання конкурентоспроможності продукції, яке досяга­єть­ся зниженням витрат на її одиницю, поліпшенням якості, забезпеченням екологічної чистоти в процесі виробництва.

Заміна частини надто дорогих мінеральних добрив, газу, бензину, дизпалива на альтернативні види енергії в сільському господарстві за рахунок їхнього виробництва з продукції галузі – такий має бути підхід у визначенні доцільності наведених заходів.

Вищезгадані автори допускають використання біодизеля в сіль­ському господарстві й зауважують, що біодизельне паль­не має лише локальне значення і може використовуватись для розв’язання окремих проблем (наприклад, звільнення сільгоспвиробників від залежності в поставках дизпалива для забезпечення потреб розвитку сільсько­господарського виробництва).

У Кримському інституті агропромислового виробництва НААН⁵ проведено експеримент переробки ріпаку на біодизель на побудованому в дослідному господарстві заводі. Витрати на ви­роб­ництво 1 т біодизеля становили 3238 грн за ціни дизпалива 7000 грн, яка поступово ще підвищується. Під час виробництва 1 т біодизеля зеконом­ле­но 4050 грн, а на 1 т ріпаку – 2480 грн, при рівні рентабельності 182,4% (табл. 11.8).

Таблиця 11.8.