Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність таких інтеграційних процесів в АПК як корпоратизація, кооперація та кластеризація ?

2. Які види кооперативів функціонують в аграрній сфері ?

3. Наведіть порівняльну характеристику виробничих та обслуговуючих кооперативів за такими параметрами: мета функціонування; діяльність; економічний результат; використання фінансового результату; прийняття рішення.

4. Охарактеризуйте основні етапи створення кооперативу.

5. Якими законодавчо-нормативними актами регулюється зовнішньоекономічна діяльність України ?

6. Якою є частка сільськогосподарської продукції в загальній структурі українського експорту ?

7. Які види продукції переважають у структурі експорту аграрної продукції України ?

Тема 6. Формування і розвиток аграрного ринку

6.1. Організація та функціонування інфраструктури аграрного ринку

Аграрна економіка нашої країни розвивається у напрямі становлення інституціональної системи ринкового змісту, з чим пов’язується необхідність створення ефективної ринкової інфраструктури та ринкового середовища. Незважаючи на об’єктивну необхідність, ринкова інфраструктура недосконала щодо своєї функціональності з позиції врахування інтересів усіх учасників ринку.

Нині переважну частину продукції тваринництва та окремих видів рослинницької виробляють господарства населення близько – 97% загального урожаю картоплі і 87% овочів і фруктів, понад 60% молока та м’яса. Однак вони не мають системних каналів збуту та можливості зберігати продукцію.

Важливою складовою державної аграрної політики є впровадження заходів щодо підтримки формування та розвитку інфраструктури аграрного ринку. Основу інфраструктури становлять товарні біржі, оптові ринки, агроторгові доми, сільські заготівельні пункти, роздрібні ринки та аукціони худоби, інформаційно-маркетингова мережа, державна система моніторингу (табл. 6.1).

Таблиця 6.1.

Стан інфраструктури аграрного ринку, од.

(на початок року)

Об’єкти інфраструктури	2005	2009	2010	2011
Акредитовані товарні біржі	35	35	35	39
Агроторгові доми	408	314	238	н/д
Оптово-продовольчі ринки	877	847	915	934
Оптово-плодоовочеві ринки	610	677	691	686
Дрібнооптові ринки живої худоби та птиці	397	426	502	509
Аукціони живої худоби та птиці	223	169	115	н/д
Кредитні спілки	417	н/д	534	н/д
Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи	1127	923	645	537
Виставки-ярмарки	2345	5577	н/д	н/д
Заготівельні пункти	23610	21491	17722	н/д

Джерело: оперативна інформація Міністерства аграрної політики та продовольства України

Для сільських мешканців, які вирощують невеликі обсяги сільськогосподарської продукції і хочуть її вигідно продати, слід сформувати оптимальну мережу торговельно-посередницьких організацій, складського господарства для ведення ефективної оптової торгівлі як на території сіл, так і за їхніми межами. Вони мають надавати послуги зі збереження і фасування продукції, комплектування замовлень із супермаркетів та інших торгових організацій, доставки їх із найменшими втратами. Частину таких функцій можуть ефективно виконувати оптові ринки сільськогосподарської продукції.

Відповідно Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції" (2009 р.) затверджено Державну цільову програму створення оптових ринків сільськогосподарської продукції. У межах зазначених документів передбачається створення Національної мережі оптових ринків сільськогосподарської продукції, до складу якої увійдуть 25 ринків. Крім того, вступ до СОТ зобов'язав нашу країну впорядкувати систему реалізації сільськогосподарської продукції, а створення оптових ринків перетворилося на необхідність, що активізувало роботу державних органів.

Активно діють в Україні 5 оптових ринків сільськогосподарської продукції: «Шувар» (Львівська обл.), «Нежданий» (Херсонська обл.), «Столичний» (м. Київ), «Господар» (Донецька обл.), «Чародій» (Черкаська обл.). Будівництво ще 6 оптових ринків сільськогосподарської продукції (у Одесі, Запоріжжі, Маріуполі, Херсоні, Харкові та Рівному) завершується.

Оптові ринки мають своїм завданням комплектувати необхідні обсяги товарів і виконувати роль оператора оптової торгівлі. Крім того, там проводиться необхідна передпродажна підготовка продукції: миття, фасування, пакування відповідно до вимог оптового покупця, здійснюється контроль якості та формується адекватна ціна, що стає орієнтиром для інших суб’єктів ринку. Відтак, сформована національна мережа оптових ринків дозволить регулювати розподіл дефіцитних і надлишкових товарів між регіонами, рівномірно розподіляючи товари за справедливою вартістю.

Оптовий ринок сільськогосподарської продукції дозволяє вирішувати ряд проблем як для виробників, так і споживачів. Для сільгоспвиробників на ринку створюються найкращі умови для зберігання та продажу продукції, а споживачі зможуть купувати якісні та доступні продукти. Крім того, оптові ринки сприяють збільшенню прибутковості сільськогосподарського виробництва, оскільки вирішується проблема формування великих партій товарів, їхнє зберігання та переміщення у різні частини країни. Концентрація постачальників і покупців у географічних і часових межах сприяє порівнянню цін та якості продукції, а отже, зміцненню конкурентних і ринкових позицій різних учасників ринку.

Нині з метою підвищення ефективності реалізації власної продукції використовуються різні канали збуту, зокрема:

 для великих сільськогосподарських підприємств:

– прямий збут великих партій худоби відгодівельним підприємствам або переробному підприємству на основі договорів про інтеграцію;

– реалізація худоби партнеру по спільному підприємству для забою і переробки;

– продаж живої худоби на спеціалізованих оптових ринках;

Ціна на худобу встановлюється професійними та міжпрофесійними угодами, а поставка великих партій здійснюється у рамках міжгалузевих домовленостей за участю аграрних структур асоційованого підприємництва, або продається чи передається в заставу державним установам, чи експортується.

 для дрібних і середніх виробників, у т.ч. фермерів, які вирощують сьогодні дві третини худоби:

– прямий продаж живої худоби чи м’яса товаровиробниками на ринку. При цьому необхідна наявність у продавців худоби та м’яса підтверджуючого сертифікату (довідки) про вирощування ними худоби. Однак також можливий варіант, коли для продажу худоби або м’яса залучається «реалізатор по найму», який за виконану роботу отримує винагороду.

– кооперативний шлях оптимізації каналів реалізації: продаж через збутові кооперативи та оптові ринки живої худоби. Доцільно розвивати кооперацію на всіх рівнях збуту худоби, коли кооперативи візьмуть на себе функції від створення оптового ринку живої худоби до забою тварин, переробки і поставки м’ясної продукції власним транспортом у торговельну мережу.

Кооперативи можуть створювати спільні підприємства з переробниками, що здешевить маркетингові витрати та збільшить прибутки їхніх членів. Варто впроваджувати досвід роботи канадських кооперативів: худоба різних видів до певної маси відгодовується в господарствах-членах цих кооперативів, а потім реалізується на оптових ринках живої худоби або переробним підприємствам, які теж є власністю цих кооперативів.

Кооперативи створюють нові робочі місця і сприяють широкому залученню всіх груп населення до активної участі у трудових процесах. Правове поле для створення і функціонування кооперативів формують Закони України "Про кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію". Постановою Кабінету Міністрів України №557 від 3 червня 2009 р. затверджена "Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року". На виконання завдань і заходів Програми Мінагрополітики України створило п'ять модулів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за напрямами діяльності: з обробітку землі та збирання врожаю, плодоовочевого, м'ясопереробного, молочарського, багатофункціонального.

У формуванні маркетингової інфраструктури аграрного ринку важливе місце відводиться виставкам-ярмаркам, призначення яких створити умови для ознайомлення з новими видами товарів, передовими технологіями виробництва та просування продукції до споживача, виявлення пропозицій і попиту на інноваційні продукти, розвитку експортно-імпортних торгових відносин.

З кожним роком збільшується кількість агропромислових виставкових заходів в Україні та зростає підтримка ринку виставкових послуг з боку держави з урахуванням інтересів вітчизняних товаровиробників. Виставково-ярмаркова діяльність є невід'ємною складовою ринкових процесів, що сприяє позитивним структурним змінам в економіці, науково-технічному та технологічному оновленню вітчизняного виробництва, більш широкому залученню інвестицій в аграрний сектор економіки.

Доцільно запровадити систему державного моніторингу з метою попередження комерціалізації відносин між господарськими неприбутковими об’єднаннями та німи членами шляхом виділення в структурі Міністерства аграрної політики та продовольства України спеціальних підрозділів з функціями забезпечення координації створення системи кооперативних каналів для збуту продукції та інспектування ідентичності сільськогосподарських кооперативів і їхніх об’єднань на місцевому рівні.

Дедалі більшої актуальності набуває створення віртуальних заготівельних майданчиків з метою реалізації надлишків продукції, яку виробляють селяни. Інформаційний сайт може бути створено:

1. На базі сільських рад за участю спеціалістів з інформатики місцевих шкіл. Збір інформації відбувається за допомогою:

а) телефонного опитування зі стаціонарних і мобільних телефонів;

б) періодичного анкетування жителів сіл секретарем сільської ради.

2. На базі комп’ютерних класів загальноосвітніх шкіл. Збір інформації проводиться вчителем інформатики за участю учнів шкіл як складова навчальної практики. Збір інформації здійснюється за допомогою:

а) періодичного анкетування жителів сіл учнями школи;

б) телефонного опитування зі стаціонарних і мобільних телефонів.

З потенційними продавцями надлишків продукції укладається угода, в якій зазначаються права і обов’язки сторін, зокрема: термін участі у проекті потенційних продавців; кількісні характеристики продукції, запропонованої до реалізації; якісні характеристики майбутнього товару; орієнтовні терміни його реалізації; сума винагороди, яку продавці сільськогосподарської продукції згодні заплатити за участь у проекті. За підсумками кожного місяця вона розподіляється між збирачами інформації на заздалегідь узгоджених умовах.

Сільська рада бере на себе зобов’язання надати:

а) інформаційний супровід віртуальних заготівельних майданчиків щодо умов реалізації продукції, визначення оптимальних цін;

б) можливість облаштування у разі необхідності майданчиків для акумулювання плодово-ягідної продукції з метою її подальшого оптового продажу та розподілу;

в) допомогу в процесі одержання необхідних документів для реалізації продукції;

г) рекламний супровід даного проекту як на території сільської ради, так і за її межами;

д) допомогу в налагодженні контактів із торговельними підприємствами, інтернет-магазинами,окремими громадянами щодо постачання їм продукції за прямими угодами.

Таким чином, забезпечення формування дієвої інфраструктури аграрного ринку і розширеного доступу безпосередніх виробників до організованих каналів збуту сільськогосподарської продукції, сприяння подальшому розвитку сільськогосподарських кооперативів, інформаційних і маркетингових служб, розвиток біржової торгівлі, формування системи оптової торгівлі через оптові ринки, розвиток аукціонної торгівлі, створення заготівельних пунктів їхніх віртуальних заготівельних майданчиків на селі, допоможе безпосереднім товаровиробникам вчасно й ефективно реалізовувати вироблену продукцію, забезпечить демонополізацію ринку та формування ціни з урахуванням попиту і пропозиції.