- •Навчальний посібник
- •Модуль 1 Організаційно-економічні умови фективного функціонування аграрного сектору економіки
- •Тема I. Розвиток аграрного сектору україни
- •1.1. Сутність та проблеми функціонування аграрного сектору
- •1.2. Основні фактори розвитку аграрного сектору та пріоритети підвищення його конкурентоспроможності
- •Економічне зростання в окремих країнах і регіонах світу , %*
- •Кількісні та якісні критерії ефективності розвитку сільського господарства
- •1.3. Місце аграрного сектору України у світовому розвитку
- •Зміни чисельності населення України
- •Питома вага населення деяких країн до загальної чисельності населення світу, %
- •Розораність території у деяких країнах
- •Виробництво основних продуктів рослинництва в країнах світу, 1961р.
- •Виробництво основних продуктів рослинництва в країнах світу, 2005 р.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Земельні відносини і формування агробізнесу
- •Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. Грн
- •Участь сільськогосподарських підприємств у виробництві продукції тваринництва, 2011 р. (у%)
- •Регіональна концентрація поголів’я корів і виробництва молока, 2011 р.
- •Орендні земельні відносини та економічні умови використання земель
- •Інформація про стан видачі державних актів на право власності
- •На земельні ділянки взамін сертифікатів на право
- •На земельну частку (пай) за поданими заявами
- •Громадян України на 01.01.2012 р.
- •Укладення договорів оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв) в розрізі областей України
- •Укладення договорів оренди земельних ділянок і земельних часток (паїв) в цілому по Україні (у % до підсумку)
- •Плата за оренду земельних ділянок і земельних часток (паїв) в Україні
- •Грошова оцінка 1 га ріллі в Україні, грн
- •Структура посівних площ у сільськогосподарських підприємствах України
- •Розораність сільськогосподарських угідь в Україні, %
- •Якісний стан орних земель в Україні
- •Динаміка внесення мінеральних та органічних добрив і хімічних меліорантів
- •Малий агробізнес в системі агроформувань
- •Класифікація фермерських господарств сша за розміром земельних угідь**
- •Взаємозв’язок обсягу виручки від реалізації продукції із кількісними показниками розміру фермерських господарств України, 2010 р.
- •Групування фермерських господарств Черкаської області за розмірами сільськогосподарських угідь, га (2011 р.)
- •Показники продуктивності земельних угідь і тварин країн світу, 2010р.*
- •2.4. Агрохолдінги – місце і роль в системі агробізнесу
- •2.5. Проблеми розвитку самоврядних сільських територій
- •3. Які можливості та плани Міністерства щодо залучення інвестицій для розвитку сільської ради?
- •4. Який обсяг державної підтримки у 2011 р. Передбачено для фермерських та особистих селянських господарств?
- •5.Започаткування продажу землі.
- •8. Як одержати сертифікат на органічну продукцію? Які служби видають такий сертифікат?
- •9. Сільради не мають фінансування на очистку вулиць від снігу, до школи, дитсадка та під’їздів до села. Як вирішити цю проблему?
- •10. Чи можливе внесення до статутного фонду будь-якої форми господарювання с. Г. Земельного сертифікату на право на земельну частку (пай)?
- •11. Відчуження емфітевзису в умовах мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Затвердження типової форми договору емфітевзису.
- •14. Правові умови продажу землі та оформлення угод щодо її купівлі-продажу.
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 3. Світовий досвід формування земельних відносин і розвитку фермерських господарств
- •3.1. Застосування організаційно-правових механізмів регулювання сільськогосподарського землекористування
- •3.2. Використання сільськогосподарських угідь у фермерських господарствах країн Європи
- •3.3. Умови функціонування фермерських господарств
- •3.4. Державне регулювання фермерських господарств провідних країн світу
- •Запитання для самоконтролю
- •Модуль 2
- •Етапи розвитку селянських господарств України
- •4.2. Обґрунтування ролі і місця селянських господарств в регіональній економіці
- •4.3. Класифікація селянських господарств в залежності від економічного потенціалу та місцезнаходження
- •Розміри селянських господарств в різних природно-економічних зонах, 2009 р.
- •Структура виробництва продукції особистого присадибного господарства (опг) “Мархалівське”*, %
- •Структура витрат на виробництво і реалізацію овочів, 2004 р.
- •4.4. Розвиток селянських господарств та їхня роль у забезпеченні населення продовольством
- •Динаміка розвитку селянських господарств в аграрному секторі економіки
- •Частка сг у забезпеченні населення України продуктами харчування (2009 р.)
- •*Норми споживання продуктів, рекомендовані Українським науково-дослідним інститутом харчування Міністерства охорони здоров’я України (лист на адресу Міністерства економіки України від 12.01.1996 р.).
- •4.5. Функціонування селянських господарств в умовах багатоукладної економіки
- •Порівняльні показники продуктивності
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Розвиток підприємництва і кооперації в сільській місцевості
- •5.1. Закономірності і умови розвитку підприємства і кооперації
- •Інтеграція
- •Напрями інтеграції різних видів господарських формувань в апк
- •Динаміка кількості сільськогосподарських підприємств
- •Державна підтримка розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації
- •Порівняльна характеристика виробничих і обслуговуючих кооперативів
- •Розрахунок потреби коштів для формування матеріально-технічної бази сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу
- •5.2. Зовнішньоекономічна діяльність сільського господарства
- •Зовнішня торгівля України, млн дол. Сша
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Формування і розвиток аграрного ринку
- •6.1. Організація та функціонування інфраструктури аграрного ринку
- •Стан інфраструктури аграрного ринку, од.
- •6.2. Ціновий механізм у сучасних умовах розвитку аграрного ринку
- •6.3. Ринок сільськогосподарської продукції та продовольства
- •Споживання основних продуктів харчування в Україні
- •Раціональна норма
- •Розподіл домогосподарств України за місцем проживання
- •Структура грошових витрат міських і сільських домогосподарств
- •Грошові витрати міських та сільських домогосподарств на харчування, %
- •Споживання продуктів харчування в домогосподарствах у містах та у сільській місцевості, кг
- •Вартість та структура споживання продуктів харчування за фактичним рівнем та раціональними нормами
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Соціальний розвиток села
- •Кількість сільських населених пунктів, од.*
- •Динаміка чисельності наявного сільського населення України, тис. Осіб*
- •7.2. Соціальна поселенська мережа
- •Динаміка об'єктів соціальної інфраструктури у міській
- •Нормативні показники пріоритетності потреби в об’єктах соціально-культурного призначення на селі
- •7.3. Зайнятість та оплата праці у сільських поселеннях
- •Економічна активність населення у віці 15-70 років
- •Середньооблікова чисельність штатних працівників у сільськогосподарських підприємствах
- •Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності, 2011 р.
- •7.4. Соціальний захист сільського населення
- •Запитання для самоконтролю
- •Модуль 3.
- •8.2. Фінансово-кредитне забезпечення
- •Фінансові результати до оподаткування сільськогосподарської діяльності з розподілом на великі, середні та малі підприємства у 2011 р. Млн грн
- •8.3. Страхування майна сільськогосподарських підприємств
- •Орієнтовні страхові тарифи за окремими видами або групами сільськогосподарських культур, тварин, інших матеріальних цінностей (частка від страхової суми, %)
- •Орієнтовні тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 9. Інноваційно-інвестиційне забезпечення розвитку сільських територій
- •9.1. Матеріально-технічне забезпечення сільських домогосподарств
- •Забезпеченість сільських домогосподарств основними засобами
- •Наявність та потреба в основних засобах і довгострокових біологічних активах для виробництва сільськогосподарської продукції, млрд грн
- •Наявність техніки в сільськогосподарських підприємствах України, тис. Од.
- •Забезпеченість аграрних підприємств окремими видами сільськогосподарської техніки, 2010 р.
- •Наявність технічних засобів у сільськогосподарських підприємствах, 2010 р.
- •Основні показники технічної оснащеності домогосподарств населення України
- •9.2. Інноваційне забезпечення сільськогосподарського виробництва
- •9.3. Розроблення та реалізація інвестиційних проектів
- •9.4. Залучення інвестицій у соціально-економічний розвиток сільських територій
- •Обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства, млрд. Грн
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 10. Управління розвитком сільських територій на самоврядному рівні
- •10.1. Програми управління соціально-економічним
- •Розвитком сільських територій
- •10.2. Дорадчі послуги у забезпеченні соціально-економічного розвитку сільських територій
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 11. Аграрний сектор і розвиток альтернативних джерел енергії
- •11.1. Стан біоенергетики в Україні
- •11.2. Розвиток енергетики в аспекті використання біоетанолу
- •11.3. Загальні поняття, аспекти виробництва та використання біодизельного палива (біодизеля)
- •11.4. Сировина для виробництва біодизеля
- •11.5. Виробництво і використання біопалив в апк
- •11.6. Ефективність альтернативних видів енергії в сільському господарстві
- •Ефективність використання соломи за різними варіантами
- •Розподіл обсягів виробленої соломи за напрямами використання, млн т
- •Ефективність використання гною для одержання біогазу
- •Розрахунок економії коштів від використання соломи для одержання органічних добрив
- •Розрахунок економії від використання соломи для одержання тепла
- •Ефективність переробки 1 т ріпаку на біодизель (на прикладі Кримського інституту апв)
- •Наявність продуктивної вологи при посіві озимої пшениці залежно від попередника
- •Ефективність переробки 1 т зерна кукурудзи на біоетанол
- •Економічна ефективність виробництва альтернативних видів енергії в сільському господарстві
- •Запитання для самоконтролю
- •Тема 12. Стратегія розвитку аграрного сектору україни на період до 2020 року
- •12.1. Ключові проблеми, місія, мета та стратегічні цілі розвитку аграрного сектору
- •12.2. Принципи організації та орієнтири реалізації стратегії
- •12.3. Пріоритетні напрями досягнення стратегічних цілей та очікувані результати
- •12.4. Формування перспективної моделі сільського господарства як основи аграрного сектору України
- •12.5. Перспективи розвитку аграрного сектору України в умовах глобалізації – методологічні орієнтири
- •Запитання для самоконтролю
- •Список використаної і рекомендованої літератури
- •Додатки
- •Найбільші агрохолдинги України, їх розміри та види діяльності (2011 р.)*
- •Основні проблеми організації управління аграрним сектором (за блоками функцій) та можливі шляхи їх вирішення
- •Макроекономічні чинники формування аграрного сектору України*
- •Додаток 4
- •Додаток 6
- •Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах України, 2009 р. Додаток 7 Основні напрями інтеграційних процесів в апк
- •Додаток 8 Інституціональні проблеми розвитку та регулювання аграрної економіки
- •Додаток 9 Складові реформ аграрного сектору України
- •Склад 8 економічних районів України в розрізі регіонів:
- •Територія і кількість наявного населення за регіонами (на 01.01)
- •Розрахунок можливого обсягу реалізації та виручки від реалізації основних видів с.-г. Продукції особистими селянськими господарствами України за 2010 рік
- •Основні показники розвитку підприємств за видами економічної діяльності України у 2011 році*
- •Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва1
- •Основні структурні показники діяльності суб’єктів господарювання
- •Основні показники розвитку суб’єктів малого підприємництва за регіонами за 2010 рік1
- •Опеативна інформація щодо укладання договорів оренди та плати за оренду земельних ділянок за 2011 рік (станом на 10.02.2012р.)
- •Класифікація інвестицій на підприємствах апк
- •Показники фінансового стану та рентабельності корпорацій України за 2010 рік
- •Опеативна інформація щодо укладання договорів оренди та плати за оренду земельних ділянок за 2011 рік (станом на 10.02.2012р.)
- •П’ятдесят найбільших компаній світу за обсягом продажу (станом на 31 березня 2011 року)
- •Динаміка доходів домогосподарств України за 2005-2011 рр.*
- •Економіка аграрного сектору
3.4. Державне регулювання фермерських господарств провідних країн світу
У розвинутих в економічному відношенні країнах – США, Канаді, Японії, ФРН велике значення має державна підтримка розвитку фермерських господарств. Більшість американських програм з контролю за виробництвом обмежують доступність фермерських продуктів для середніх американців і підвищують ціни на них. Це є монопольний ефект, який досягається в послідовно конкурентній економіці лише силою держави, що діє в інтересах фермерів. Як і більшість країн Заходу, США здійснює програми підтримки фермерів по каналах USDA – United States Department of Agriculture (Міністерство сільського господарства США).
Основною метою цих програм є забезпечення стабільності або підвищення цін на продукцію фермерів та їхніх доходів. Як правило, цього вдається досягти за рахунок підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію і відносного зниження її споживання. Західні й американські програми передбачають заходи щодо підтримки рівня експорту, а також інші форми непрямого субсидування фермерських господарств. Слід також врахувати заходи, що проводяться в рамках інших програм USDA, зокрема розвиток сільської інфраструктури й страхування врожаїв, які можна також розглядати і як непрямі субсидії фермерам.
Американські програми підтримки фермерських цін беруть початок з того періоду, коли ціни і доходи значно знижувались через загальне перевиробництво, що було наслідком тривалого періоду росту продуктивності, який закінчився великою депресією в 1930-х роках. Ефект сучасної політики досить складний і змінюється залежно від виду продукції, але в цілому ціни, які платить покупець, вищі в результаті державного втручання. Для сучасних політичних настроїв у США характерним є прагнення скоротити всі державні програми підтримки сільського господарства, а ціни підтримувати методами, які дають змогу зробити конкурентоспроможним експорт США на світовому ринку і зменшити втрати споживача.
Існує три принципових підходи до програм підтримки цін з позицій аналізу попиту і пропозиції. При першому підході підвищують фермерські ціни шляхом обмеження пропозиції фермерської продукції та підвищення ціни для споживачів. Сільськогосподарські ринки є настільки конкурентними, що фермери не можуть діяти монопольно без допомоги держави. Уряд США, звичайно, не може примусити індивідуальних фермерів обмежити виробництво, він просить ферми обмежити його, надаючи їм за це можливість брати участь в інших програмах.
При другому підході уряд підвищує фермерські ціни, купуючи ту кількість продукції, яка, будучи проданою, може знизити ринкову ціну. Ситуація, коли уряд змушений купити продукцію, оцінюється ним як негативна, і як позитивна – коли запаси уряду досить незначні.
Третій підхід включає існуючі нині цільову ціну і дефіцитну платіжну схему, які використовуються в зернових програмах у комбінації з першим і другим підходами. При цьому підході фермер одержує другу гарантовану ціну, яка називається цільовою. Продукція, вироблена за цією ціною, продається на ринку, а уряд покриває різницю між нижчою ринковою ціною (тією, що платить споживач) і вищою цільовою ціною (тією, що одержує фермер).
Окремі види продукції виробленої фермерами в США не охоплені програмами підтримки, наприклад, продукція тваринництва (за винятком молочних продуктів), більшість плодів і овочів, а також картопля. Участь фермерів у програмах підтримки для тих видів сільськогосподарської продукції, для яких вона передбачена, є добровільною, як участь у всіх видах програм USDA. Головною метою таких програм є приведення обсягів виробництва основних сільськогосподарських продуктів у відповідність із потребами країни і збереження та захист безпосередніх виробників цієї продукції.
З одного боку, фермер вільний у виборі господарських рішень щодо ведення свого бізнесу (один з принципів ринкової економіки), однак держава настільки широко використовує систему різноманітних економічних важелів, що, з другого боку, фермер змушений діяти в інтересах держави. Інакше кажучи, держава вміло й толерантно створює у фермера інтерес до виробництва продукції потрібної якості та кількості. З розрахунку на одну ферму в середньому сума державних виплат за участь у державних програмах становить 20 тис. доларів на рік, при цьому на одну дрібну ферму в середньому припадає по 4 тис. дол., на велику (із середнім річним доходом більше 500 тис. дол.) – до 70 тис. дол.
Необхідно відзначити, що, реформуючи програми підтримки фермерів, США опосередковано підтвердила свій курс на заохочення процесу концентрації сільськогосподарського виробництва на противагу всебічній підтримці сімейних ферм у минулому. Кількість великих ферм у США постійно зростає, вони підвищують конкурентоспроможність США на світовому ринку сільськогосподарських продуктів.
Якщо провести порівняння, то можна відмітити, що досвід державного регулювання агропродовольчих ринків у Новій Зеландії – країні з найнижчим рівнем підтримки аграрного сектору, характеризується радикальними заходами. У 1985 р. уряд Нової Зеландії скасував практично всі заходи державної підтримки сільського господарства. Скасування субсидій привело на першому етапі до падіння доходів фермерського сектору, зростання безробіття в сільській місцевості. Проте фермери досить швидко адаптувалися до нової ситуації й уже через три роки їхні доходи почали підвищуватися. Наслідком реформи стали зміни в аграрній структурі. Це дозволило значно збільшити експорт сільськогосподарської продукції та пом’якшити наслідки скасування програм внутрішньої державної підтримки сільського господарствах.
Досвід Нової Зеландії свідчить про можливості побудови конкурентоспроможного агропродовольчого сектору без значної державної підтримки. Однак, там це стало можливим лише тому, що на момент скасування такої підтримки аграрний сектор країни був економічно потужним і високотехнологічним. Тому використання досвіду Нової Зеландії нашою країною на даному етапі розвитку аграрного сектору може призвести до негативних наслідків у сільськогосподарському виробництві.
Для підвищення рівня продовольчої безпеки й підтримки застосовуються різні форми державної підтримки. В Угорщині уряд гарантує виробникові ціни на пшеницю, що буде використана у виробництві борошна. У Румунії до складу мінімальної ціни на пшеницю включено гарантований бонус. В Узбекистані відповідно до програми із самозабезпечення зерном з метою подвоєння його виробництва держава збільшила закупівельні ціни на пшеницю, жито і ячмінь. У країнах Північної Африки, які часто зазнають посухи, держава оперативно реагує підвищенням мінімальної ціни, насамперед на продовольчу пшеницю, для запобігання збиткам фермерів.
Фінансування та кредитування діяльності фермерських господарств США має свої особливості. Нині в США працює група установ, які надають кредити фермерам. Ці установи свого часу відіграли і продовжують відігравати важливу роль в економіці сільського господарства США.
Система фермерського кредиту (СФК) є другою за величиною групою кредиторів сільського господарства та найбільшим кредитором під нерухомість. Першу згадку про СФК можна знайти в 1908 p., коли президент Теодор Рузвельт створив спеціальну Комісію з вивчення життя в сільській місцевості.
СФК – досить розгалужена в національних масштабах мережа фінансових інститутів, що належать самим позичальникам, її основне завдання полягає в залученні фондів грошового ринку для їхнього розміщення у вигляді позичок сільським товаровиробникам. СФК була створена з ініціативи Конгресу США в 1916 р. для забезпечення сільського господарства надійним джерелом кредиту. Незважаючи на те, що на початковій стадії СФК розвивалася тільки завдяки зусиллям уряду, вона є приватною власністю банків та асоціацій, які володіють нею на кооперативній основі. Таким чином, СФК - це система банків та їх асоціацій у формі кооперативів, які належать і керуються обраною пайовиками Радою директорів.
Комерційні банки за юридичним статусом поділяються на:
1) банки-члени ФРС; 2) банки-нечлени ФРС.
Перші функціонують згідно з федеральними законами і в обов'язковому порядку входять у ФРС як банки-члени. Останні функціонують відповідно до законів окремих штатів і за бажанням входять або не входять у ФРС.
До основних впливових інвестиційних банків належать: First Boston Corp.; Lawman Brothers; Merrill Lynch, Piers, Finer&Smith та ін. За формою організації одні інвестиційні банки є корпораціями (акціонерними компаніями), інші – неакціонерними фірмами або товариствами, які включають обмежене коло партнерів (наприклад, Lawman Brothers має 17 партнерів).
Основними функціями інвестиційних банків є:
емісійна – ведення переговорів з торговельно-промисловими компаніями про випуск цінних паперів;
технічна – підготовка випусків цінних паперів;
андерайтинг – взяття обов'язків розмістити цінні папери на ринку та придбати ту їх частину, яка не буде розміщена;
інвестиційна (дилерська) – купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок;
брокерська – купівля-продаж цінних паперів для клієнтів на комісійній основі;
консультаційна – консультації з фінансових питань.
Протягом свого існування система фермерського кредиту (СФК) зазнала певних змін. Так, до середини 80-х років ця система включала:
12 федеральних земельних банків довгострокового кредитування (5-40 років), їхній капітал належав фермерським кредитним асоціаціям;
12 федеральних банків середньострокового кредитування (від 9 місяців до 3 років), їхній капітал належав державі. Вони не надавали кредити безпосередньо фермерам, а проводили облік зобов'язань, які були надані фермерам іншими кредитними установами;
12 окружних кооперативних банків, які очолювалися центральним банком для фермерських кооперативів. Центральний банк та окружний кооперативний могли переобліковувати зобов'язання фермерів у федеральних земельних банках середньострокового кредиту.
На сьогодні СФК складається із семи кооперативних банків, що кредитують фермерів, які забезпечують надання коштів 232 регіональним асоціаціям позичальників. Саме регіональні асоціації розміщують кредити серед сільських клієнтів.
Кредитування фермерських господарств здійснює також об'єднане федеральне агентство з надання послуг фермерам, яке було створено ще в 40-х роках як реакція на кризу в сільському господарстві. Його функції – надання сільськогосподарських кредитів, розроблення і реалізація сільськогосподарських програм, забезпечення автоматизації сільськогосподарського виробництва та ін. Агентство контролює процес кредитування і рух застави (землі) (оскільки купівля-продаж землі не є основним бізнесом банків), щорічно аналізує фінансовий стан фермерських господарств.