Кількість сільських населених пунктів, од.*

(на початок року)

Регіон	2000 р.	2005 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2000 р., %
Україна	28739	28585	28471	28457	99,0
АР Крим	984	985	978	977	99,3
Вінницька	1466	1466	1466	1466	100,0
Волинська	1053	1053	1054	1054	100,1
Дніпропетровська	1440	1438	1435	1435	99,7
Донецька	1124	1124	1118	1118	99,5
Житомирська	1631	1624	1613	1613	98,9
Закарпатська	579	579	579	579	100,0
Запорізька	921	918	915	915	99,3
Івано-Франківська	765	765	765	765	100,0
Київська	1194	1129	1127	1126	94,3
Кіровоградська	1024	1012	1003	998	97,5
Луганська	792	792	783	782	98,7
Львівська	1854	1849	1850	1850	99,8
Миколаївська	908	901	894	894	98,5
Одеська	1139	1136	1127	1125	98,8
Полтавська	1850	1827	1815	1814	98,1
Рівненська	1005	1003	1000	1000	99,5
Сумська	1499	1491	1466	1466	97,8
Тернопільська	1017	1020	1023	1023	100,6
Харківська	1694	1683	1681	1680	99,2
Херсонська	660	658	658	658	99,7
Хмельницька	1417	1415	1414	1414	99,8
Черкаська	826	825	824	824	99,8
Чернівецька	398	398	398	398	100,0
Чернігівська	1499	1494	1485	1483	98,9

*Джерело: дані Держслужби статистики України.

потенціалів для ефективного виконання функцій переважно сільськогосподарського виробництва.

Сільська територія – історично сформована в законодавчо визначених межах системна сукупність, що поєднує в собі адміністративно-територіальну (села, сільські поселення) та територіально-функціональну (сільськогосподарське виробництво, переробка продукції, її зберігання і реалізація) приналежність щодо створення належних умов праці і проживання населення та забезпечення продовольчої безпеки країни.

У сільській поселенській мережі станом на початок 2011 р. проживало 14,3 млн осіб, або 31,3% загальної його чисельності в Україні. Середня людність населеного пункту становила 501 житель і по відношенню до 2000 р. зменшилася на 9%.

У регіональному аспекті найбільше населених пунктів сконцентровано у Львівській області – 1850 сіл, або 6,5% загальної їхньої кількості; Полтавській – відповідно 1814 сіл і 6,4%; Харківській – 1680 і 5,9%; Житомирській – 1613 сіл і 5,7%. Найменша їхня кількість знаходиться у Чернівецькій – 398 сіл, або 1,4 % загальної кількості; Закарпатській – відповідно 579 сіл і 2% та Херсонській областях – 658 сіл і 2,3%.

За 2000-2011 рр. сільська поселенська мережа втратила 282 населених пункти, тобто щороку за цей період із карти України зникало в середньому 26 сіл. Погіршується її структурне співвідношення як за кількістю, так і людністю. Через зменшення великих (1000 жителів і більше) та середніх (500-999 жителів) сіл збільшилася кількість малих сіл. Так, якщо у 1996 р. села з населенням до 500 жителів становили близько 61,4% загальної кількості, то у 2005 р. їхня частка досягла 64,4%. Загальна їхня кількість за цей період збільшилася на 695 сіл. Водночас кількість сіл із населенням 500-999 і понад 1000 жителів зменшилася на 956 одиниць, або на 3,4%¹.

Чисельність населення в селах України зменшилася (табл. 7.3). Зокрема, у селах із людністю 1000 осіб і більше чисельність жителів скоротилася на 13,1%, а в групі сіл від 500-999 осіб – на 6,3%. При цьому зменшується чисельність жителів і в середніх селах. Основною причиною інтенсивного зменшення сільського населення є депопуляційні процеси, тобто перевищення кількості померлих над кількістю народжених, яке у 2011 р. з розрахунку на 100 померлих становило лише 68 народжених.

Таблиця 7.3.