ЕКОНОМІКА
АГРАРНОГО СЕКТОРУ
Навчальний посібник
Видавництво НУБіП України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ЕКОНОМІКА АГРАРНОГО СЕКТОРУ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Рекомендовано
Міністерством аграрної політики та продовольства України як навчальний посібник для підготовки фахівців ОКР «бакалавр», «магістр» напрямів та спеціальностей галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» у вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації
Київ – 2013
УДК 631.638.43 Гриф Міністерства аграрної
ББК 65. 9 (2 Укр) 32 політики та продовольства
Е -45 № 37-128-13/20207 від 25.10.2012р.
Рецензенти:
Кропивко М.Ф., доктор економ. наук, професор, академік НААН (ННЦ „Інститут аграрної економіки”);
Непочатенко О.О., доктор економ. наук, професор (Уманський національний університет садівництва);
Горьовий В. П., доктор економ. наук, професор (Національний університет біоресурсів і природокористування України).
Авторський колектив:
Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А., Томашевська О.А.
Е 45 Економіка аграрного сектору: Навч. посібник / [Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий А.А., Томашевська О.А.]; за ред. професора В.К.Збарського. – К.: НУБіП України, 2013. – 339 с.
Висвітлюються основні проблеми та закономірності розвитку аграрного сектору економіки України в умовах реформування відносин власності на землю та майно. Опрацьовано економічний механізм забезпечення дії закону вартості в усіх галузях і сферах агропромислового комплексу.
Визначено заходи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на основі його кооперації, інтеграції та інтенсифікації. Запропоновано шляхи подальшого розвитку всіх форм господарювання на селі.
Для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за програмами підготовки спеціалістів і магістрів економічних фахових спрямувань. Посібник може бути корисним для слухачів інститутів підвищення кваліфікації, а також для аспірантів та викладачів економічних спеціальностей.
УДК 631.638.43
ББК 65. 9 (2 Укр) 32
ISBN 966-8939-20-4
Збарський В.К., Мацібора В.І., Чалий А.А., Томашевська О.А., 2013
ЗМІСТ
|
ВСТУП |
7 | |
|
Модуль 1. Організаційно-економічні умови ефективного функціонування аграрного сектору економіки |
9 | |
|
ТЕМА 1 |
ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ |
9 |
|
1.1. |
Сутність та проблеми функціонування аграрного сектору |
9 |
|
1.2. |
Основні фактори розвитку аграрного сектору та пріоритети підвищення його конкурентоспроможності |
14 |
|
1.3. |
Місце аграрного сектору України у світовому розвитку |
24 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 2 |
ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ І ФОРМУВАННЯ АГРОБІЗНЕСУ |
32 |
|
2.1. |
Землекористування та виробництво сільськогосподарської продукції в різних господарських формуваннях |
32 |
|
2.2. |
Орендні земельні відносини та економічні умови використання земель |
44 |
|
2.3. |
Малий агробізнес в системі агроформувань |
52 |
|
2.4. |
Агрохолдінги – місце і роль в системі агробізнесу |
59 |
|
2.5. |
Проблеми розвитку самоврядних сільських територій |
64 |
|
|
|
|
|
Тема 3 |
Світовий досвід формування земельних відносин і розвитку фермерських господарств |
80 |
|
3.1. |
Застосування організаційно-правових механізмів регулювання сільськогосподарського землекористування |
80 |
|
3.2. |
Використання сільськогосподарських угідь у фермерських господарствах країн Європи |
88 |
|
3.3. |
Умови функціонування фермерських господарств США та Канади |
93 |
|
3.4. |
Державне регулювання фермерських господарств провідних країн світу |
98 |
|
|
|
|
|
Модуль 2 Соціально-еокномічний розвиток сільського господарства – основа ефективного аграрного сектору |
104 | |
|
ТЕМА 4 |
СЕЛЯНСЬКІ ГОСПОДАРСТВА–ОСНОВА ФОРМУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СЕЛІ |
104 |
|
4.1. |
Сутність та основні етапи розвитку селянських господарств |
104 |
|
4.2. |
Обґрунтування ролі і місця селянських господарств в регіональній економіці |
106 |
|
4.3. |
Класифікація селянських господарств в залежності від економічного потенціалу та місцезнаходження |
108 |
|
4.4. |
Розвиток селянських господарств та їхня роль у забезпеченні населення продовольством |
115 |
|
4.5. |
Функціонування селянських господарств в умовах багатоукладної економіки |
119 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 5 |
РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА І КООПЕРАЦІЇ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ |
126 |
|
5.1. |
Закономірності і умови розвитку підприємництва і кооперації |
126 |
|
5.2. |
Зовнішньоекономічна діяльність сільського господарства |
140 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 6 |
ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК АГРАРНОГО РИНКУ |
145 |
|
6.1. |
Організація та функціонування інфраструктури аграрного ринку |
145 |
|
6.2. |
Ціновий механізм у сучасних умовах розвитку аграрного ринку |
150 |
|
6.3. |
Ринок сільськогосподарської продукції та продовольства |
153 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 7 |
СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СЕЛА ТА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ |
160 |
|
7.1. |
Система адміністративно-територіального розселення сільського населення |
160 |
|
7.2. |
Соціальна поселенська мережа |
166 |
|
7.3. |
Зайнятість та оплата праці у сільських поселеннях |
170 |
|
7.4. |
Соціальний захист сільського населення |
173 |
|
|
|
|
|
Модуль 3. Аграрний сектор і розвиток сільських територій |
176 | |
|
ТЕМА 8 |
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ |
176 |
|
8.1. |
Державна бюджетна підтримка |
176 |
|
8.2. |
Фінансово-кредитне забезпечення |
183 |
|
8.3. |
Страхування майна сільськогосподарських підприємств |
189 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 9 |
ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ |
196 |
|
9.1. |
Матеріально-технічне забезпечення сільських домогосподарств |
196 |
|
9.2. |
Інноваційне забезпечення сільськогосподарського виробництва |
201 |
|
9.3. |
Розробка та реалізація інвестиційних проектів |
203 |
|
9.4. |
Залучення інвестицій у соціально-економічний розвиток територій сільських і селищних рад |
210 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 10 |
УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ НА САМОВРЯДНОМУ РІВНІ |
215 |
|
10.1. |
Програми управління соціально-економічним розвитком сільських територій |
215 |
|
10.2. |
Дорадчі послуги у забезпеченні соціально-економічного розвитку сільських територій |
218 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 11 |
АГРАРНИЙ СЕКТОР І РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ |
222 |
|
11.1. |
Стан біоенергетики в Україні |
222 |
|
11.2. |
Розвиток енергетики в аспекті використання біоетанолу |
224 |
|
11.3. |
Загальні поняття, аспекти виробництва та використання біодизельного палива (біодизеля) |
227 |
|
11.4. |
Сировина для виробництва біодизеля |
232 |
|
11.5. |
Виробництво і використання біопалив в АПК |
236 |
|
11.6. |
Ефективність альтернативних видів енергії в сільському господарстві |
239 |
|
|
|
|
|
ТЕМА 12 |
СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ |
251 |
|
12.1. |
Місія, мета та стратегічні цілі розвитку аграрного сектору |
251 |
|
12.2. |
Принципи організації та орієнтири реалізації стратегії |
254 |
|
12.3. |
Пріоритетні напрями досягнення стратегічних цілей та очікувані результати |
257 |
|
12.4. |
Формування перспективної моделі сільського господарства – основи аграрного сектору України |
263 |
|
12.5. |
Перспективи розвитку аграрного сектору України в умовах глобалізації – методологічні орієнтири |
275 |
|
|
|
|
|
Список використаної і рекомендованої літератури |
282 | |
|
Додатки |
293 | |
ВСТУП
Головним завданням аграрного сектору економіки України є забезпечення продовольчої безпеки країни, задоволення потреб населення в продуктах харчування на основі раціональних норм споживання за рахунок власного виробництва, та ефективне використання експортних можливостей збуту продовольства.
Частка аграрного сектору у валовому внутрішньому продукті країни становить 11-12%, що більше, ніж металургії, машинобудування і будівництва разом узятих. Визначальним є соціальне значення сектору як економічної бази для забезпечення життєдіяльності третини населення країни та незамінного виробника продуктів харчування і сировини для промисловості. Одне робоче місце в аграрному секторі дає змогу організувати близько 10 робочих місць, а вироблена 1 гривня вартості продукції – одержати понад 12 гривень продукції в інших галузях. Сільські території є місцем оздоровлення жителів країни, а сільське населення – оберегом національних звичаїв і традицій.
Україна відноситься до країн з найнижчим рівнем державної підтримки умов відтворення у аграрному секторі з розрахунку на 1 га ріллі. Значна частина працездатного населення витісняється з сільськогосподарських підприємств в особисті селянські господарства. За межею бідності перебуває майже кожне п’яте сільське домогосподарство, частка селян із доходами нижче прожиткового мінімуму складає понад 50%. Інвестиції на розвиток соціальної сфери села становлять лише 7,6 млрд. грн. на рік, що набагато нижче потреби в них.
Призупинення негативних руйнівних процесів можливе лише за умови ефективного функціонування соціально-орієнтованого аграрного сектору, який забезпечує зайнятість більшості сільських жителів і є основним джерелом їхніх доходів та надходжень у місцеві бюджети. Тому місією аграрного сектору є забезпечення продовольчої безпеки країни, виведення України в число найбільш розвинених в аграрному відношенні країн світу та створення економічної бази для підвищення добробуту сільських жителів та розвитку сільських територій.
Ця важлива місія може бути виконана лише за умови розширеного відтворення у сільськогосподарському виробництві. Однак, нині село, поступово деградуючи, виступає донором інших галузей економіки та міст країни – через відтік капіталу з села щорічно вимивається понад 60 млрд. грн. Це не дозволяє здійснювати техніко-технологічне переоснащення сільського господарства, достойно оплачувати працю людей, відбудувати соціальну сферу села. Аграрний сектор нині залишається переважно збитковим, а обсяги державної підтримки вкрай недостатні для покриття відтоку капіталу.
Разом з тим ресурсний потенціал аграрного сектору, в основі якого високопродуктивні землі сільськогосподарського призначення та сприятливі агрокліматичні умови, не вичерпаний. Раціональне використання існуючого потенціалу можливо забезпечити за умови продовження і поглиблення аграрних реформ, спрямованих на формування ефективної науково-технологічної, цінової, податкової, бюджетної, фінансово-кредитної та страхової політики держави, раціональне поєднання галузевої і територіально-самоврядної систем управління комплексним розвитком сільського господарства і сільських територій.
Основною метою реформування аграрного сектору як складової економіки України є перетворення його на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому і зовнішньому ринках сектор економіки країни та міцну основу соціально-економічного розвитку українського села.
Основним змістовним завданням розвитку сучасного агровиробництва є необхідність забезпечення докорінних змін у суспільному ставленні державних, політичних, громадських структур до сільськогосподарського виробництва і українського села як визначального чинника зростання національної економіки країни.
Українське село – це не тільки виробництво аграрної продукції, це соціально-економічний уклад нації, це спосіб життєдіяльності третини населення держави. В Україні історично склалося, що селянство було і залишається носієм моралі, національної культури, забезпечення здорового способу життя країни.
Ці положення покладено в основу обгрунтування пріоритетного розвитку та перспективної структурної побудови аграрного виробництва, спрямовуючи їх на постійне забезпечення продовольчої безпеки країни.
Саме тому вищим національним пріоритетом для України повинно стати створення ефективного аграрного сектора економіки, який здатний забезпечити високий рівень життя населення і конкурентоспроможність виробленої продукції.