1.2. Основні фактори розвитку аграрного сектору та пріоритети підвищення його конкурентоспроможності

Економічне зростання в Україні, яке розпочалося після глобальної фінансово-економічної кризи, поступово набуває рис стійкого відновлення, компенсуючи втрачений потенціал. Особливо важливим стало досягнення макроекономічної стабільності, поліпшення умов діяльності суб’єктів господарювання та підвищення рівня добробуту громадян. Зростання ВВП у 2010 р. становило 4,2%, промислового виробництва – 11,2%.

Головні внутрішні фактори зростання аграрного сектору:

• збільшення доходів населення та соціальних стандартів: реальні наявні доходи населення у 2010 р. збільшилися на 16,2%, реальна заробітна плата – на 10,2%. При індексі інфляції у середньому за 2010 р. 9,4% прожитковий мінімум у середньому на одну особу населення збільшено на 32,1%, мінімальну заробітну плату – на 38,1%, мінімальну пенсію за віком – на 29,2%;

• підвищення розмірів державної допомоги: у 2010 р. збільшено розміри державної допомоги для 1,2 млн. сімей у середньому на 23-26%, у 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшено розміри допомоги при народженні дитини вдвічі;

• покращення ситуації на ринку праці: у 2010 р. рівень зайнятості зріс з 57,7 до 58,5%, а рівень безробіття зменшився з 8,8 до 8,1% порівняно з попереднім роком (за методологією МОП). Зменшилася чисельність працівників, які працювали у стані вимушеної неповної зайнятості;

• помірне зростання цін: у 2010 р. вперше за останні шість років удалося втримати інфляцію на рівні, нижчому за 10% (9,1% порівняно з 12,3% та 22,3% у 2009 і 2008 роках відповідно), що було досягнуто за рахунок стабілізаційних дій у сфері ціноутворення, вчасного усунення дисбалансів на продовольчих ринках в умовах збереження курсової стабільності;

• стабілізація ситуації у сфері державних фінансів: було вирішено проблему заборгованості з відшкодування ПДВ, накопичену за попередні роки. Підприємства отримали обігові кошти для антикризових програм та відновлення виробництва;

• відновлення інвестування економіки за рахунок збільшення ролі держави як інвестора та власних коштів підприємств. Капітальні видатки за рахунок коштів державного бюджету зросли в номінальному вимірі майже вдвічі, а у структурі фінансування інвестицій в основний капітал зросла частка коштів державного бюджету;

• позитивні зрушення в грошово-кредитній сфері, ознакою чого було відновлення довіри до національної грошової одиниці та банківського сектору – відбулась активізація процесів притоку коштів населення на депозити в умовах відносної курсової стабільності.

Основні зовнішні фактори позитивної економічної динаміки:

• високий рівень світових цін та зростання попиту на метали, хімічну продукцію та окремі види сільськогосподарської продукції, що в умовах реалізації комплексу антикризових заходів надало можливість активізувати зовнішньоекономічну діяльність та сприяло зростанню обсягів експорту товарів та послуг (за даними платіжного балансу) у 2010р. на 27,7%;

• збільшення вартості енергетичних та інших сировинних матеріалів, що в умовах прискореного відновлення промислового виробництва вплинуло на зростання обсягів імпорту товарів та послуг на 30,1%. За цих умов від’ємне сальдо торгівлі товарами та послугами становило 3,9 млрд. доларів США (за даними платіжного балансу).

Відновлення співробітництва з Міжнародним валютним фондом надало можливість отримати доступ до міжнародного ринку капіталів, розрахуватися з боргами держави та підвищити “запас міцності” фінансової системи. У 2010 р. було отримано два транші кредиту на загальну суму 3,4 млрд. доларів США. Проте на заваді модернізаційного розвитку стало довготривале зволікання з розв'язанням системних проблем економіки і суспільства, серед яких:

• структурна недосконалість, відставання процесів оновлення виробничих потужностей від їхнього зношення та вибуття; високий рівень енергомісткості базових галузей промисловості та житлово-комунального господарства;

• висока залежність від зовнішнього попиту, у структурі експорту переважають сировина, напівфабрикати та товари з низькою часткою доданої вартості, низька можливість виробництва високотехнологічних товарів та надання сучасних послуг;

• низька забезпеченість прав кредитора, подальше відстрочення у формуванні інституту ефективного власника;

• високий рівень корупції та тінізації економіки.

До чинників, що гальмують економічний розвиток, належать недостатність власних коштів у підприємств для здійснення інвестування, низька якість транспортної та енергетичної інфраструктури, застаріле енерговитратне промислове виробництво з орієнтацією на сировинні ринки, невідповідність фахової структури трудових ресурсів потребам ринку, низький рівень розвитку людського капіталу в цілому.

Ураховуючи розвиток економіки у 2010-2011 рр. перед Урядом постало головне завдання – трансформувати економіку в конкурентоспроможний господарський комплекс, який повинен забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства. У цьому контексті 2012р. повинен стати роком проведення структурних реформ з метою закладення фундаменту стійкого і довгострокового економічного зростання.

Економічне зростання у 2011 р. базувалося на активізації внутрішнього попиту, в першу чергу інвестиційного, в умовах збереження сприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури.Зростання ВВП у 2011 р. становило майже 2,7%.

У рамках проведення другого етапу реформ передбачається формування базових принципів поліпшення пенсійного забезпечення громадян, перехід до принципу адресності всіх видів соціальної підтримки та проведення реформ у медичній сфері та освіті.

За цей період планується завершити впровадження бюджетної та податкової реформ, забезпечивши стимулюючий характер їхнього впливу на економічні процеси, зменшити структурні диспропорції та провести фінансове оздоровлення, перш за все в енергетиці, агропромисловому комплексі та житлово-комунальному господарстві, суттєво підвищити обсяги залучення інвестицій. У зовнішньоекономічній сфері будуть гармонізовані з вимогами ЄС системи технічного регулювання, відбудеться спрощення митних процедур, очікується підписання Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС.

Таким чином, економічна політика, враховуючи особливості посткризового періоду відновлення економіки та початок впровадження реформ, зосереджуватиметься на створенні необхідного нормативно-правового та інституційного базису для поступового вирішення складних системних проблем в економіці.

Після 2010 р. відбувається нерівномірне економічне відновлення, світова економіка переживає стадію повільного зростання, яке продовжиться протягом 2012 р. (табл.1.1). Ключову роль у виробленні світової економічної політики розпочне відігравати оновлена модель взаємодоповнення двох найбільших економік США і Китаю, з фінансовим центром у США і виробничим – у Китаї, яка підтримуватиме глобальне стале економічне зростання і забезпечуватиме високі прибутки для транснаціональних корпорацій.

Таблиця 1.1