Взаємозв’язок обсягу виручки від реалізації продукції із кількісними показниками розміру фермерських господарств України, 2010 р.

Групи фермерських господарств за обсягом виручки від реалізації продукції, тис. грн	Кількість господ-дарств у групі	Питома вага госпо-дарств, %	Припадає на одне господарство
			сільського-сподарських угідь, га	обсягу виручки від реалізації продукції, грн	чисельності праців-ників
До 8	4536	16,1	16,6	3983	1,3
8,1-20	4375	15,5	25,4	13506	1,3
20,1-50	6408	22,8	36,1	33263	1,5
50,1-100	4367	15,5	52,5	71223	1,7
100,1-200	3060	10,9	84,1	140421	2,2
200,1-500	2782	9,9	166,1	312597	3,3
500,1-1000	1173	4,2	327,9	723032	5,6
1000,1-2000	922	3,3	464,0	1389720	7,5
Понад 2000	519	1,8	639,0	4026781	15,4
Всього (в серед-ньому)	28142	100,0	89,2	217269	2,3

Джерело: розраховано автором на підставі даних Державної служби статистики України.

тис дол. США) із варіацією площі сільськогосподарських угідь приблизно від 100 до 500 га.

Окремою групою виступають фермерські господарства із доходом від продажу сільськогосподарської продукції понад 2000 тис. грн. (250 тис. дол. США) частка яких становить 1,8 %.

Аналіз результатів досліджень вчених України, зокрема монографії Яворської Т.І. «Малий бізнес у сільському господарстві: теорія і практика», сучасних законодавчих та статистичних актів, пропонується наступна галузева диференціація виробничих формувань агробізнесу:

– мікрогосподарства: селянські господарства із площею до 2 га;

– суб’єкти малого бізнесу: селянські господарства, фізичні особи-підприємці та фермерські господарства із площею сільськогосподарських угідь від 2 до 500 га та чисельністю працівників до 20 осіб;

– суб’єкти середнього бізнесу: сільськогосподарські підприємства (в тому числі фермерські господарства) із площею сільськогосподарських угідь від 500 до 1000 га та чисельністю працівників до 50 осіб;

– суб’єкти великого бізнесу: сільськогосподарські підприємства (в тому числіфермерські господарства) із площею сільськогосподарських угідь понад 1000 га та чисельністю працівників більше 50 осіб.

Малий бізнес в сільському господарстві за вимогами до ведення можна згрупувати так:

I – селянські господарства, фізичні особи-підприємці та фермерські господарства – суб’єкти дрібного підприємництва, які функціонують на власних земельних і майнових засобах, особистій праці підприємця і його сім'ї на засадах індивідуальної діяльності. Названі організаційні форми ведення дрібного бізнесу можна об’єднати, єдиним терміном: сільські домогосподарства;

II – сімейні фермерські господарства, які функціонують на власних і орендованих засобах виробництва та землі з правом наймання робочої сили. Згідно до Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” (2012р.), такі формування можна віднести до мікропідприємництва.;

III – фермерські господарства, які функціонують як на основі власного майна та землі, так із використанням орендованих засобів. Використовується праця засновників та наймана.

До першої складової організаційних форм ведення малого бізнесу в сільському господарстві відносимо селянські господарства товарного спрямування, фізичні особи-підприємці, фермерські господарства, які займаються підприємницькою діяльністю. У даному випадку селянські господарства за своєю соціально-економічною природою утворюють особливу групу приватних селянських господарств з площею землі понад 2 га, які можна віднести до господарств малого бізнесу.

Докорінні зміни, що відбулися на селі: скорочення трудомістких галузей, ліквідація традиційних виробництв і промислів, послаблення соціальної захищеності сільського населення з боку держави, призвели до різкого скорочення робочих місць і джерел доходів селян, а звідси й диференціацію господарств населення. Так, збільшилася частка господарств споживчого типу (самозайнятість селян з виробництвом продукції лише для власного споживання).

До другої складової малого агробізнесу можна віднести сімейні фермерські господарства.

Аграрна наука і практика виділяють особливі критерії ідентифікації сімейної ферми, а саме:

• власником ферми є одна сім’я або принаймні одна особа;

• виробництво і управління фермою здійснює господар та його сім’я;

• домашнє господарство і бізнес тісно між собою поєднані;

• функції прийняття рішення, ризику і контролю повністю належать фермеру;

• сімейна ферма одержує понад 75% своїх доходів від сільського господарства.

У розвинутих країнах Заходу набули поширення дрібні ферми, що ґрунтуються на вторинній праці. Вони нагадують вітчизняні господарства населення. Власник такої ферми та члени його сім’ї основну роботу виконують на будь-якому іншому підприємстві, а у вільний час працюють на власній фермі (фермерство вільного часу). Такі ферми лише частково мають товарний характер, а в основному продукцію виробляють для себе. Тому селянські господарства товарного спрямування, фізичні особи-підприємці, дрібні фермерські господарства, не обов’язково мають одержувати більшу частину своїх доходів від сільського господарства.

До третьої складової малого бізнесу в сільському господарстві пропонуємо відносити фермерські господарства. Відмінність цієї складової від другої в основному полягає у розмірі площі сільськогосподарських угідь та обсягу виручки від реалізації продукції. На Черкащині у 2011 р., серед досліджуваних 1052 фермерських господарств 17,7% становили господарства із розміром сільськогосподарських угідь від 100 до 500 га (186 од.) (табл. 2.16).

Станом на 1 січня 2012р. в області налічувалось 1125 фермерських господарств із них лише 60 займаються виробництвом тваринницької продукції. У фермерських господарствах області утримується близько 5,6 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі 2,1 тис. корів, 13,1 тис. свиней. В 2011р. ними вироблено молока 8,5 тис. тонн, 1,3 тис. тонн м'яса худоби і птиці (у забійній масі).

У 2011р. фінансову допомогу на поворотній основі отримали 17 фермерських господарств із 13 районів у сумі 970,3 тис. грн., що в середньому на одне господарство склало 57 тис. грн.

На фінансову підтримку з державного бюджету фермерським господарствам за 2011 р. через механізм здешевлення кредитів виділено

Таблиця 2.16