4.2. Види суб’єктів підприємництва та їх загальна правова характеристика

Будь-яка підприємницька діяльність повинна здійснюватися в певній організаційно-правовій формі.

Згідно з п. 2.1 Державного класифікатора України (класифікація організаційно-правових форм господарювання) організаційно-правова форма господарювання — це форма здійснювання господарської, зокрема підприємницької, діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Визначення організаційно-правової форми дає змогу за певними істотними ознаками об’єктивно відокремити одну групу юридичних осіб від іншої. Багатоманітність видів юридичних осіб та інших суб’єктів господарювання передбачає необхідність проведення класифікацій за різними критеріями правового розмежування, одну з яких ми пропонуємо далі.

I. За організаційно-правовою формою розрізняють:

1. підприємства;

2. господарські товариства;

3. кооперативи;

4. організації (установи, заклади);

5. об’єднання підприємств;

6. відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

7. фізичні особи-підприємці;

8. інші організаційно-правові форми.

ІІ. За характером здійснюваної діяльності розрізняють:

1. суб’єкти підприємництва, тобто суб’єкти підприємницького права, які безпосередньо здійснюють підприємницьку діяльність (фізичні особи-підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, господарські товариства, комерційні банки);

2. суб’єкти підприємницького права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю (господарські міністерства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об’єднання).

ІІІ. Залежно від форми власності, на базі якої вони функціонують, виділяють:

1. державні (державні та казенні підприємства, державні господарські об’єднання, господарські міністерства та відомства);

2. комунальні (комунальні підприємства);

3. колективні (господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об’єднання, унітарні підприємства, створені громадськими та релігійними організаціями);

4. приватні (фізичні особи-підприємці, приватні підприємства, фермерські господарства, підсобні селянські господарства);

5. змішані (орендні підприємства, змішані підприємства, об’єднання підприємств).

Остання узагальнююча класифікація, зафіксована в ч. 2 ст. 55 ГК, передбачає такі категорії суб‘єктів: «Господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку».

Їх відмінна ознака, що поєднує в один вид суб’єктів господарювання, полягає в тому, що незалежно від організаційно-правових форм усі вони є юридичними особами.

Згідно з п. 2.2 Державного класифікатора України юридична особа – організація, створена й зареєстрована у встановленому законом порядку.

Ознаки юридичної особи:

1. Організаційна єдність – юридична особа, яка має внутрішню структуру, виражену й закріплену в його статуті.

2. Майнова відокремленість – лише організація, що володіє відокремленим майном, є самостійним і повноправним учасником правовідносин. Для комерційних юридичних осіб ознакою майнової відокремленості є наявність самостійного балансу та для більшості з них – статутного капіталу як джерела утворення майна. Правову сутність статутного капіталу можна розкрити через такі ознаки:

• статутний капітал формується засновниками юридичної особи;

• його розмір обов’язково фіксується в установчому документі;

• розмір статутного капіталу виражається в грошах незалежно від того, яке саме майно було внеском;

• розмір внесків до цього капіталу визначає обсяг належних учаснику корпоративних прав;

• статутний капітал може бути змінений лише за рішенням вищого органу юридичної особи.

3. Участь у господарському обороті від свого імені. Якщо перші дві ознаки створюють необхідні передумови для самостійної участі юридичної особи в господарському обороті, то ця свідчить, що юридичні особи можуть від свого імені набувати майнових та особистих (немайнових) прав і виконувати обов'язки.

4. Самостійна майнова відповідальність. Оскільки юридична особа має права та обов'язки, вона повинна дотримуватися пов'язаних з ними зобов’язань та нести відповідальність.

Юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного та публічного права.

В основі виникнення юридичної особи публічного права лежить розпорядчий спосіб, тобто вона створюється на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Юридична особа приватного права створюється шляхом вільного волевиявлення фізичних чи юридичних осіб на підставі установчих документів.

Юридичні особи публічного права залежно від джерел фінансування поділяються на такі групи, що:

• перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні й оборотні засоби та самостійний баланс (державні підприємства та організації);

• перебувають на державному бюджеті й мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (установи та інші державні установи);

• фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як уже зазначалося, підприємницьку діяльність, не заборонену законом, фізичні особи можуть здійснювати з 16 років, крім випадків, передбачених чинним законодавством.