Misceve_samovrjaduvannja_v_Ukrajini

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

встановленому цим Законом, у разі визнання відповідних виборів такими, що не відбулися, чи в разі визнання особи такою, яка відмовиласявідпосадивідповідносільського,селищного,міськогоголови.

депутата призначаються територіальною виборчоюПроміжнікомісієювиборив порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному,одномандатномумажоритарномувиборчомуокрузі.

призначаютьсяВерховноюРадоюАвтономноїПершіРеспублікимісцевіКримвибори, обласною, Київською, Севастопольською міськоюрадою,якщоіншенепередбаченозаконом.

Суб’єкти виборчого процесу мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність: виборчих комісій та їх членів; органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ чи організацій, їх посадових і службових осіб; політичної партії, місцевої організації партії, крім рішення чи дії, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до внутрішньої організаційної діяльності партії, місцевої організації партії; засобу масової організації, його посадової чи службової особи або творчого працівника; іншого суб'єкта виборчого процесу щодо підготовки та проведення місцевих виборів в установленому законом порядку до виборчоїкомісіївищогорівняабодосуду.

Окрім сільського, селищного, міського голови, який є найвищою посадовою особою відповідної територіальної громади, депутатів місцевих рад, виборність передбачена і щодо деяких інших посадових осіб органів місцевого самоврядування. Щоправда, вони обираються не виборцями, а відповідними радами із числа депутатів, яких обрали виборці. Йдеться про секретаря сільської, селищної та міської рад, голову районної, обласної, районної у місті ради та заступникаголовирайонної,обласної,районноїумістіради.

Вибори секретаря сільської, селищної та міської рад врегульовані ст. 50 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”35. Варто зазначити, що ця стаття у 2008 році була суттєво доповнена. Відповіднодонеїсекретаррадиобираєтьсярадоюзчислаїїдепутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського,

35. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України.

–1997. - № 24, ст.170.

161

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секре- таря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатіввідзагальногоскладувідповідноїрадиуразі,якщо:

1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського,селищного,міськогоголови;

2) рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропонованувідповіднимсільським,селищним,міськимголовою; 3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, місь-

кийголованевніскандидатурунапосадусекретаряради; 4) на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секре-

таря ради у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд радикандидатурунапосадусекретаряради;

5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посадивідповідногосільського,селищного,міськогоголовиузв’язку здостроковимприпиненнямйогоповноважень.

У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради згідно з пунктом 2 цієї частини, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить відповідний сільський, селищний,міськийголова.

Статтею 55 згаданого закону врегульовано порядок обрання голови районної, обласної, районної у місті ради. Ці посадові особи також обираються відповідною радою і з числа її депутатів у межах строкуповноваженьрадитаємнимголосуванням.

До посадових осіб органів місцевого самоврядування належать такожіпосадизаступникаголовирайонної,районноїумістірадитаперший заступник, заступник голови обласної ради, які обираються відповідною радою. Обраний голова відповідної ради представляє кандидатурудляобраннянапосадупершогозаступника,заступникаголовиради із числа її депутатів шляхом таємного голосування. Порядок обрання та достроковогозвільненняпершогозаступника,заступникаголовирадиз посадивизначеніуст.56законупромісцевесамоврядування.

162

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

14.3. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ГРОМАДЯН

Загальні збориЗА МІСЦЕМгромадян заПРОЖИВАННЯмісцем проживання - це зібрання

всіхчичастинижителівсела(сіл),селища,містадлявирішення питаньЗагальнімісцевогозборизначеннягромадян. за місцем проживання є формою їх безпосередньоїучастівмісцевомусамоврядуванні.

Вони скликаються за місцем проживання громадян (села, селища,мікрорайону,вулиці,будинкутощо)помірінеобхідності,але не рідше одного разу на рік для обговорення найважливіших питань місцевого життя. В роботі зборів можуть брати участь громадяни, яким виповнилося 18 років, якщо вони постійно проживають на даній території. Збори вважаються правоможними, коли на них присутнібільше50%громадян,якіпроживаютьнаданійтериторії.

Докомпетенціїзборіввідносяться:

• розгляд питань, що знаходяться у віданні місцевого самоврядування та внесення пропозицій і зауважень щодо них відповідним органамтаорганізаціям;

•обговоренняпроектіврішеньмісцевихрадзважливихпитань місцевогожиття;

•внесенняпропозиційзпитаньпорядкуденногосесійвідповід- ноїради• заслуховування; інформації працівників органів виконавчої владитамісцевогосамоврядування,керівниківпідприємств,установ й організацій комунальної власності відповідної територіальної гро- мади;•інформуваннянаселенняпроприйнятірішеннярадтаїхвиконавчих органів, хід їх виконанні, про Закони України та інші нормативнідокументи,щобезпосередньоторкаютьсяінтересівгромадян;

• вибори громадських комітетів та рад самоуправління;затвердженняїхстатутів,структури,штатів;

•вирішенняпитаньпропередачучипродажоб’єктівкомунальноївласності,якімаютьособливоважливезначеннядляжиттєдіяльності даної громади; вирішення інших фінансових питань; внесення

163

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

пропозицій про встановлення чи відміну радою місцевих податків і зборів,оголошеннямісцевихдобровільнихпозик;

•розглядпитаньпронаданнядопомогиінвалідам,пристарілим таодинокимгромадянам,багатодітнимсім’ям,внесеннявідповідних пропозиційзцихпитань;

• розгляд питань про найменування, перейменування населенихпунктів,районів,вулиць,перепідпорядкуваннясіл,селищ;

• обговоренні питань, пов’язаних з екологічними та техногенними катастрофами, ліквідацією їх наслідків, заслуховування інформації виконавчихорганіввідповіднихрадпростанекологіїтамірипоїїпокращенню;

• обговорення поведінки осіб, що порушують громадський порядок, внесення представлення до державних чи громадських органівпропритягненняцихосібдовідповідальності;

•висуненняпретендентівнапосаду,кандидатіввнароднідепутати України, депутати місцевих рад, до складу виборчих комісій, представників (спостерігачів) для спостереження за проведенням виборчоїкампаніїтареферендумів;

•внесенняпропозиційпропроведеннямісцевогореферендуму, створенняініціативнихгрупдлязбиранняпідписівгромадян;

• обговорення інших питань, що стосуються інтересів населеннявідповідноїтериторії.

Загальні збори громадян за місцем проживання мають право звертатися із пропозиціями до відповідних рад, державних органів, до керівників підприємств, установ, організацій, які повинні розглянутипропозиціїіпротягоммісяцянадатиінформаціюпрорезультати розглядуособамчиорганам,заініціативоюякихскликалисязбори.

Рішеннязагальникзборівгромадянвраховуєтьсяорганамимісцевогосамоврядуваннявїхдіяльності.

Ізстатті140КонституціїУкраїнитастатті8Закону“Промісцеве самоврядуваннявУкраїні”випливає,щопорядокпроведеннязагальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутомтериторіальноїгромади.Аледоцихпірнеприйнятозакону, який би врегулював цей порядок. Тому керуватися при організації та проведенні загальних зборів необхідно Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, яке затверджено

164

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р. № 3748- ХП36. Однак, слід мати на увазі, що цей нормативний акт був прийнятий раніше, ніж чинні Конституція і Закон «Про місцеве самоврядуваннявУкраїні»ітомузараздієлишевчастині, щонесуперечитьїм.

Учетвертійчастиніцьогопосібникавміщенозазначенеположення.

Членитериторіальної14.4. МІСЦЕВІгромадиІНІЦІАТИВИмаютьправоініціюватирозгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеногодовіданнямісцевогосамоврядування.

Такому інструментові місцевої демократії, як «місцеві ініціативи», присвячено окрему статтю 9 Закону України «Про місцеве самоврядуваннявУкраїні»:

«Стаття 9. Місцеві ініціативи.

Членитериторіальноїгромадимаютьправоініціюватирозгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку,підлягаєобов’язковомурозглядунавідкритомузасіданніради за участю членівініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому

представницьким органом місцевого самоврядування або статутом теритКонституціяріальної громадиУкраїни». (ст. 140) визначає, що місцеве самоврядуванняздійснюєтьсятериторіальноюгромадоюякбезпосередньо,так і опосередковано через органи місцевого самоврядування (сільські, селищні,міськірадитаїхвиконавчіоргани).

36. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 6, ст.30.

165

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

Конкретизуючи один із можливих способів безпосереднього здійснення самоврядування, ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будьякого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Таким чином, ст.9 фактично розширює перелік суб’єктів, що мають право внесення питань на розгляд сесії ради, який визначено п.12 статті46цьогожзакону.

Якісамепитаннявносятьсянарозглядрадишляхоммісцевоїініціативи? Предметом місцевої ініціативи відповідно до п. 1 цієї статті можуть бути Тобто, при формулюванні питань, що передбачається

«будь-які питання, віднесені до відання місцевого самовихо-

внестирядувананярозгляд». ради в порядку місцевої ініціативи не можна дити за коло проблем, які згідно до законодавства належать до компетенціїмісцевогосамоврядування.Межівіданнямісцевогосамоврядування встановлюються Конституцією України й законодавством, перш за все, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (див., наприклад, ст. 26 Закону). Цілком зрозуміло, що «місцева ініціатива» маєбутиврамкахправовогополя,тобтонеможесуперечитиКонституціїУкраїнитачинномузаконодавству(законам,підзаконнимактам, ратифікованим міжнародним угодам тощо). «Місцева ініціатива» не може торкатись особистого життя громадян. Оскільки «місцева ініціатива» має локальний характер, при формулюванні питань місцевої ініціативи доцільно керуватися також принципом невтручання у справиіншихтериторіальнихгромад.Хочаціобмеженнящодозмісту «місцевоїініціативи»закономбезпосередньоневстановлюються,але вони випливають із принципів автономності територіальних громад ізахистуконституційнихправтасвободгромадян.

Як видно із тексту наведеної статті 9, Закон лише досить загальновизначає«місцевіініціативи»івстановлюєлишедеякінеобхідніскладовіпроцесувнесенняірозглядумісцевоїініціативитаприйняттярішеннящодонеї.

Пункт 2 статті 9 передбачає, що порядок внесення місцевої ініціативинарозглядрадивизначаєтьсяпредставницькиморганоммісцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або

166

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

статутом територіальної громади. Отже, допускається варіативність щодо способу встановлення порядку внесення місцевої ініціативи: чи окремим місцевим нормативним актом, наприклад, Положенням про місцеві ініціативи, чи Статутом територіальної громади, до якого Положення про місцеві ініціативи може бути включене або як додаток, або безпосередньо в основний текст. Надаючи право визначати порядок внесення і проходження місцевої ініціативи органам місцевого самоврядування, Закон тим самим допускає різні варіанти порядку внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, що дає можливість найбільш оптимально врахувати історичні, культурні, соціальні, економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядуваннявкожномуконкретномуселі,селищі,місті.

Місцеваініціатива,щовнесенанарозглядрадиувстановленому у даній територіальній громаді порядку, відповідно до п. 3 статті 9 Закону, підлягає обов’язковому розгляду на засіданні ради. Ця норма принципововідрізняєпорядокрозглядурадоюпитань,яківносяться відповідно до ст. 46 Закону сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом, головою місцевої держаної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальнимизборамигромадян.Пропозиціїщоподанінарозглядсесії, відповідно до ст.46, включаються до порядку денного шляхом голосування. За результатами голосування пропозиція про включення до порядоку денного може бути і відхилена. У випадку ж внесення на розгляд ради питання в порядку місцевої ініціативи воно (питання) не може бути не включене до порядку денного сесії, при умові внесеннямісцевоїініціативиувстановленомурадоюпорядку.

Звернемо увагу, що Закон у п. 3 статті 9 в якості суб’єкта та носія місцевої ініціативи визначає ініціативну групу. Тобто передбачається, що представницький орган самоврядування - рада матиме справу при підготовці до розгляду і розгляді питання «місцевої ініціативи» не зі всією громадою взагалі, а з конкретною ініціативною групоюгромадян-членівтериторіальноїгромади.

Незважаючи на те, що гласність є одним із основних принципів здійснення місцевого самоврядування, Закон окремо для даного випадку вимагає від ради забезпечити гласність і відкритість роз-

167

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

гляду питань, що внесені в порядку місцевої ініціативи. Закон вима- гаєтакожщобузасіданнірадибралиучастьчлениініціативноїгрупи, яка ініціювала внесення питання на розгляд ради. Отже, ця норма, з одногобоку,зобов’язуєрадуорганізуватипідготовкусесіїрадитаким чином,щобвнійчлениініціативноїгрупидійсномогливзятиучасть (зручний час, транспорт тощо); з другого боку, зобов’язує ініціаторів розгляду питання у раді відповідально ставитись до висунення місцевої ініціативи, оскільки сама присутність на сесії передбачає запитання до членів ініціативної групи, надання ними пояснень і обгрунтуваньтощо.

Згідно з п. 4 статті 9 місцева рада, розглянувши питання, внесене на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, ухвалює рішення. Це рішенняобов’язковомаєбутиоприлюднене.Порядокоприлюднення визначається органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Як правило, оприлюднення рішень відбувається через їх опублікування в одній або декількох місцевих газетах, шляхом видання бюлетеня ради або вивішування тексту рішення на спеціальнихстендах,встановленихупевнихмісцяхнатериторіїгромади іуприміщеннірадитаїївиконавчихорганів.

У третій частині цього посібника пропонується текст Примірногоположенняпромісцевіініціативи37.

На базі викладеного Примірного положення «Про місцеві ініціативи» у кожній конкретній сільській, селищній, міській громаді мають бути розроблені й ухвалені свої власні місцеві Положення з врахуваннямумовцієїгромади.

Дієвість механізму «місцевих ініціатив» суттєво залежить від неупередженогоставленняпредставниківмісцевогоорганусамоврядуваннядоцьогоінструменту,відїхналаштованостінаслужіннягромаді і співпрацю з нею, від процедурно передбачених можливостей вирішення ініційованого питання. Тому, при затвердженні порядку реалізації права на «місцеву ініціативу», доцільно передбачити про- цедури попередніх консультацій, узгодження і доопрацювання про-

37. В.П.Рубцов. Місцеві ініціативи. – К.: Гнозис, 2001. - с.7-10.

168

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

позицій разом із ініціативною групою до розгляду питання місцевої ініціативинасесіїради.Цедозволитьрозглянутиівирішитипитання «місцевоїініціативи»посутіуінший,інодібільшпростий,більшфаховий і більш оперативний спосіб, наприклад, через розпорядження голови, рішення виконкому, накази керівників виконавчих структур органів місцевого самоврядування або внести на розгляд сесії через депутатаради,фракціюрадичипостійнукомісіюради.

Територіальна14.5. громадаГРОМАДСЬКІмає правоСЛУХАННЯпроводити громадські слухання, які є одним із механізмів узгодження інтересів різноманітних груп, що демонструють зацікавленість у розв’язанні тієї чи іншої проблеми, яка становить суспільний інтерес. Громадські слухання є, мабуть, найдавнішим та найефективнішим засобом залучити громадськість до процесу управління державою. Донедавна це був єдиний механізм громадської участі. У багатьох демократичних країнах світу громадськіслуханняєтієювинятковоюформоюзалученнягромадидо процесуприйняттяуправлінських- рішень,якоївимагаєзаконодавство.

Громадськеслухання цеофіційнезасіданняміської(селищ- ної, сільської, районної) ради, органа місцевої влади чи місце- вого самоврядування, на якому депутати та посадові особи знайомляться з думками, враженнями, зауваженнями та про-

позиціямимешканцівміста(села,селища,району. )зпроблемичи заходуУ,багатьохякі органмістахвладивонизбираєтьсястали дужереалізуватипопулярною формою спілкування між владою та населенням, дієвим інструментом залучення громадськостідовирішеннянагальнихпроблемміста.

•Основнікожен ознакиможе взятигромадськихучасть услуханьгромадських: слуханнях — як фізичнаособа,такіпредставниктієїчиіншоїорганізації;

• на відміну від усіх інших форм громадської участі, громадські слуханняпроводятьсябезпосередньопередтим,яквладаприймаєте чиіншерішення;

169

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

• усе, що відбувається на громадських слуханнях, повинно бути записанетаопрацьоване.

•Учасникамипрацівникигромадськвідповіднихх службхань(можливоможуть буі тіи,:хто сьогодні вже не працює, але має великий досвід та авторитет), які найбільше фаховоінформовані,фахівцізпитаньбудівництва,благоустрою,торгівлітощо,тобтозпитань,яківиносятьсянаобговорення;

• представники громадських організацій, місцевих осередків політичнихпартій;

• представники органів самоорганізації населення - вони постійно контактують безпосередньо з мешканцями і найкраще знаютьїхпотребитанастрої;

•представникизасобівмасовоїінформації;

•іншізацікавленікатегоріїнаселенняміста.

Такому інструментові місцевої демократії, як «громадські слухання», присвячено окрему статтю 13 Закону «Про місцеве самоврядуваннявУкраїні»:

1«Стаття. Територіальна13. Громадськігромада маєслуханняправо.проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до віданнямісцевогосамоврядування.

2. Громадськіслуханняпроводятьсянерідшеодногоразунарік. 3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань,підлягаютьобов’язковомурозглядовіорганамимісцевогосамо-

врядування.

4. Порядок організації громадських слухань визначається статутомтериторіальноїгромади.»

Як бачимо, Закон дає загальне визначення поняття «громадські слухання» і встановлює деякі регламентні норми щодо їх проведення. Зокрема,встановлено,щогромадськіслуханнямаютьпроводитисяне

170