Misceve_samovrjaduvannja_v_Ukrajini

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

СлуханняПровадженняпровадятьслуханняу визначенийу постійнихчас. Головуючийк місіях радоголошує про початок слухання, його мету, оголошує всіх посадових осіб та свідків, членів постійної комісії, присутніх на засіданні; надає слово посадовій особі, до якої члени комісії мають запитання; запрошує до словасвідків,якімаютьвідповістиназапитаннячленівкомісії.

За результатами слухання рішення не приймаються, якщо слухання провадили з метою поглиблення поінформованості громадян, створеннянеобхідноїгромадськоїдумки.

Рішення постійною комісією приймаються, якщо метою слухання був розгляд кандидатур посадових осіб, яких обирають, призначають чи затверджують, або якщо слухання провадили у порядку контролюзаефективністюдіяльностіпосадовоїособи.

Слуханняпротоколюють.Упротоколіпотрібнозазначити:

•номерпротоколу,дату,часімісцепроведеннязасідання;

• прізвище головуючого на засіданні, списки присутніх членів комісії,запрошенихпосадовихосібтасвідків.

До протоколу додаються стенограма слухання, матеріали, що їх розглядалиназасіданні.

Протоколпідписуєголовуючийназасіданні.

ДіїПісляза наслідкамипровадженняслухання узапостійнихїхніми наслідкамикомісіяхготуютьсярад

мотивованівисновки,деобов’язковозазначаютьперелікдокументів, що їх розглядали на слуханні, обгрунтування й мотиви прийнятого рішення.

Рішення за результатами слухання підписує голова постійної комісіїтасекретар.

Висновок комісії стосовно посадової особи повинен містити конкретніпосиланнянастаттізаконодавчихактівУкраїни.

Якщо рішення про висловлення недовіри посадовій особі та проусуненняїїзпосадиприйнято,токомісіяповиннавнестийогодо висновку й підготувати проект акту (рішення ради), якщо усунення здійснюєрада.

131

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

Готуєтьсярезюме,девисвітлюютьсяосновнімоментислухання для розповсюдження його наступного дня серед усіх членів комісії і ЗМІ,надсилаютьсялистиподякивсімсвідкам.

Слухання у постійнихЗагальнікомісіяхзауваженнямісцевих рад може мати особливо важливезначення,якщойогошироковисвітлюватимутьузасобахмасової інформації: громадськість дістає повне уявлення про роботу ради і своїх обранців, про ставлення усіх верств населення самоврядної тери- торіїдопроблем,щоїхрозглядаютьнаслуханні.Слухання—ефективна сполучна ланка між громадянами та їхніми обранцями у радах, вона постійно нагадуватиме їм про відповідальність перед виборцями, робитимеїхчутливішимидопроблемвиборцівісамоврядноїтериторії.

Подаємо зразок слухання в комісії Богданівської міської ради (умовно). Темаслухання:«Профункціонуванняміськогоринку»

УПроблемамісті Богданові: до 1990 року більшість працездатного населення працювала на оборонних підприємствах. На сьогодні заводигіганти практично не працюють, тисячі людей займаються торговим (човниковим) бізнесом, їхнім основним місцем роботи став міський ринок. З роками цей ринок успішно розвивався, вносячи вагомі надходженнядоміськогобюджету.Протевиниклиіновіпроблеми.Мешканці мікрорайону «Південний», що прилягає до ринку, засипали міську владу скаргами на антисанітарію, скупчення людей та автотранспорту біля їхніх будинків, а як наслідок — збільшення крадіжок їхнього особистого майна, нищення під’їздів багатоквартирних будинків,перетворенняїхнагромадськівбиральні.

Міськвиконком, реагуючи на ці скарги, не раз ініціював підвищення ринкового збору, аби частину виручених коштів спрямувати на вирішення проблем навколоринкового району. Це, в свою чергу, призвело до страйкувань на ринку, скарги та пікети продавців стали для влади буденними. Кількість коштів від ринку перестала зростати, місцева преса розповсюджує інформацію про те, що від ринку

132

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

найбільшеотримує небюджет, а деякіпосадовіособи міста. Ситуація стаєдедалінапруженішою.

Депутати,дляякихважливіякінтересимешканцівнавколоринкового району, так і ринкових продавців та бюджету міста в цілому, зобов’язанірозв’язатицюпроблему.

Комісії з питань бюджету, з питань міського розвитку і господарства вирішили провести слухання з метою віднайти найоптимальнішевирішенняпроблеми.

Щозробити: Підготовка слухання

1) Визначити мету провадження слухання й можливі наслідки відйогозавершення.

Мета: отримати найоб’єктивнішу інформацію про стан справ навколо ринку, з’ясувати найголовніші потреби кожної зі сторін, втягнутої в проблему, спробувати відшукати реальні шляхи зближенняпозиційівирішенняпроблеми.

2) Визначитиколопитань,щобудутьрозглядатися,йколоосіб, якихслідзапроситинаслухання:

• надходження коштів від ринку та їхнє використання (керівниквідділуекономікиради);

• стан з безробіттям у місті й прогнози щодо зайнятості населеннянанайближчийрік(керівникслужбизайнятості);

• ситуація, з охороною правопорядку в районі ринку та мікрорайоні«Південний»(начальникміськвідділуУМВС); лікар);•санітарнийстанринкутамікрорайону(головнийсанітарний

• скарги громадян та реагування на них з боку міської влади (завідувач приймальні громадян, громадські активісти мікрорайону, щоочолюютьборотьбузринком);

• самоорганізація приватних підприємців на ринку (керівник Асоціаціїприватнихпідприємцівміста);

• перспективи розвитку ринкової торгівлі в місті та плани міськвиконкому щодо упорядкування роботи ринку (заступник міськогоголовизпитаньдіяльностівиконавчихорганівради).

133

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

3) Визначити,якуінформаціюівякомуобсязіслідотримативід посадових осіб та органів місцевої влади до початку слухання. (Було бдоцільноотриматистатистичніданіпродинамікучисельностіринкових торгівців, надходжень до міського бюджету, про заходи, до яких вдавалася влада за зверненнями громадян тощо). Визначити датуйчаспровадженняслухань.

4) Визначити відповідального депутата (двох) із числа членів комісії,якийпідготуєосновнуінформаціюпропроблемузринком.

5) Підготувати запрошення відповідним посадовим особам щодослуханнятаінформації,якоївіднихчекаютьнаслуханні.

6) З’ясувати, хто із сторін — учасників діалогу щодо ринкових проблем— зможенайкращимчиномпредставити інтересисвоєїсторони,запроситиїхнаслухання.

7) Підготуватипрес-релізщодослухання.

134

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Глава 14.

Форми реалізації громадянами права

наМісцевеучастьсамоврядуванняуправлінніє формоюмісцевимизалученнясправамигромадян до

участівуправліннісвоїмисправами,атомумаєрозглядатисяякздійсненнядемократіїнамісцевомурівні.

На відміну від уявлень про радянську організацію місцевої влади,депершоджереломвладнихфункційбулавідповіднарада,первинним елементом системи місцевого самоврядування визнається територіальнагромада,яказдійснюєсамоврядуваннявпорядку,встановленомузакономякбезпосередньо,такічерезсвоїхпредставників, якихвонаобирає,тавиконавчіорганимісцевогосамоврядування.

Право територіальної громади на самоврядування забезпечується правом кожного громадянина України брати участь у місцевому самоврядуванні. Основним нормативним актом, що регулює зазначені процеси, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»28 від 21.05.1997 р. Стаття 3 Закону встановлює, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. При цьомубудь-якіобмеженняправагромадянУкраїнинаучастьумісце- вомусамоврядуваннізалежновідїхраси,кольорушкіри,політичних, релігійнихтаіншихпереконань,статі,етнічноготасоціальногопоходження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території,замовнимичи іншимиознакамизабороняються.

Законмаєчималонедоліків,однакйогонезаперечноюзаслугою єте,щовпершевінсистематизуєформибезпосередньоїучастігромадянумісцевомусамоврядуванні.

Донихналежать: місцевийреферендум;

 місцеві вибори (депутатів відповідної місцевої ради, передбачених закономпосадовихосібмісцевогосамоврядування);

28. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України.

–1997. - № 24, ст.170.

135

Кожна з цих форм, крім Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»,маєщейсамостійнеправоверегулювання.

Розглянемокожнуформубільшдетально.

Правова 14регламентація.1. МІСЦЕВИЙпитаньРЕФЕРЕНДУМорганізації і проведення референдумів в Україні здійснюється Конституціює України29 (статті 72-74),ЗакономУкраїни“Провсеукраїнськийтамісцевірефрендуми”30 від 3 липня 1991 р. Окремі питання організації місцевих референдуміврегламентуєтьсятакожЗакономУкраїни“Промісцевесамовряду- ваннявУкраїні”від21травня-1997р.(ст.7).

Місцевийреферендум цеформаприйняттятериторіаль-

ною громадою рішень з питань, що належать до відання місце-

вого самоврядуванняПредметом місцевого, шляхомреферендумупрямого голосуванняможе бути. будь-яке питання, віднесене Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядуваннявУкраїні»таіншимизаконамидовіданнямісцевого самоврядування.

Намісцевийреферендумнеможутьбутивинесеніпитання,віднесенізакономдовіданняорганівдержавноївлади.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконаннянавідповіднійтериторії.

Так, наприклад, виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів, областей, а також питання про об’єднання в одну одно-

29.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30, ст. 141.

30.Законом України “Про всеукраїнський та місцеві рефрендуми” від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 33, ст. 443.

136

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

йменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спіль- ний адміністративний центр (ст.6 Закону України «Про всеукраїнськийтамісцевіреферендуми»).

Питання, що виносяться на референдум (формула або предмет референдуму), можуть бути по-різному сформульовані. В літературі виділяють два види формул: перший являє собою звернене до виборцязапитання,наякевінповиненвідповістиоднозначно–“так” або “ні”; другий передбачає пропозицію виборцеві двох або більше варіантів відповіді, один з яких він може вибрати або відхилити всі (народнийвибір).

Організація проведення референдуму та голосування на ньому подібні до виборів, з тією лише різницею, що виборець голосує не за кандидата або список кандидатів, а за пропозицію, яка містить проектрішеннязпевногопитання.

Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаютьсяЗакономУкраїни«Провсеукраїнськийтамісцевіреферендуми».

Варто зазначити, що Закон був прийнятий до фактичної незалежності держави і багато в чому не відповідає сучасним реаліям. Те, що при його прийнятті не враховувалися принципи місцевого самоврядування, викладені в Європейській Хартії Місцевого СамоврядуванняіКонституціїУкраїни,допевноїмірипозбавляєтакийважливий інститут ознаки демократичності. На жаль, логіка політичних процесів в Україні робить неможливим процес відповідного нормативного врегулювання цієї сфери. Так, в 1999 р. парламент України розглядав проект нового Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».Однакуже10.02.2000р.та18.05.2000р.розглядалисяпроекти Законів вже тільки «Про всеукраїнський референдум». 03.09.2010 р. зареєстровано у Верховній Раді проект Закону України «Про місцевий референдум», внесений Кабінетом Міністрів України,

якийужерозглянутоіприйнятоупершомучитанні.Очевидно, крапку7082), в процесі нормативного врегулювання проведення(реємісцевихтр № референдумів необхідно поставити якомога швидше, оскільки практика проведення місцевих референдумів стає дедалі поширенішою. Але вітсутність досконалого закону, який би чітко врегулював усі процедури,нерідкопризводитьдонепорозуміньіконфліктів.

137

КОМПЕТЕНЦІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД

Однією з форм14безпосереднього.2. МІСЦЕВІ ВИБОРИздійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх повноважень є місцеві вибори. Проводяться вони з метою формування органів та обрання посадових осібмісцевогосамоврядування.

Місцевівибори –безпосереднєволевиявленнятериторіаль-

них громад з метою формування складу представницьких31. орга- нів місцПредставницьківого самоврядуванняоргани місцевогошлях голосуваннясамоврядування в тери-

торіальних громадах займають особливе місце в системі органів місцевого самоврядування. До цих органів, як це прийнято в багатьох демократичних державах світу, належать: сільські, селищні, міські ради, які складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування; районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, що й зумовлює їх особливу природу і роль. «Публічні функції здійснюються переважно тими властями, які є найближчими до громадянина» (Європейська Хартія місцевого самоврядування32, ст. 4.3). Саме сільські, селищні, міські ради уповноважені представляти і захищати інтереси територіальних громад як в державних органах, так і у відносинах з інститутами громадянськогосуспільства.

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцевесамоврядуваннявУкраїні»засади,особливостітапорядокпідготовки і проведення виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад, а також сільських, селищних, міських голів, тобто місцевих виборів визначає Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, сели­щних, міських голів» від 30 серпня 2010року33 (надалі-законпромісцевівибори).

31.Юридична енциклопедія. 1 том. – К: „Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана, 1998. - с.357.

32.Європейська Хартія місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. – К., 1994.

–Вип. 1/2 (6/7).

33.Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських,

138

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ,забезпечують громадянамВибори,умовиякоднабезпосередньоїф рмбезпосередньоїучасті удемократіїформуванні органів дер-

жавної влади і органів місцевого самоврядування.

—правообирати,і —правобутиобранимАктивнедаютьвиборчекож- номуправогромадянину можливістьпасивневиявити свою громадянську позицію, впливати через владні структури на якість свого життя, відчувати власну відповідальність за стан справ як в державі, так і за місцем свогопроживання.

Дляусвідомленняіреалізаціїсвоїхправщодоформуванняорганів місцевого самоврядування громадяни мають бути забезпечені необхідноюінформацієющодонормативногорегулюваннявідносин, пов’язанихзорганізацієюіпроведеннямвиборів.

Одним із завдань цього посібника є дати відповідну інформацію депутатам місцевих рад, сільським, селищним, міським головам, а також усім, хто цікавиться виборчою проблематикою. То ж даємо короткухарактеристикучинногозаконупромісцевівибори.

Новели та особливості

Стало ужечинннедоброюго Законутрадицієюпро місцевікожні черговівиборивибори в Україні проводитинелишезановимчисуттєвозміненимвиборчимзаконодавством,алеікожногоразузастосовуватирізнівидивиборчихсистем.

За роки незалежності в Україні місцеві вибори спочатку проводилися за мажоритарною виборчою системою, причому на кожних черговихвиборахзастосовувалисьїїрізнірізновиди.

Зокрема, у 1998 та 2002 роках місцеві вибори проводилися за мажоритарною системою відносної більшості, при цьому депутати обласнихірайоннихрадобиралисязабагатомандатнимивиборчими округами,арешта–заодномандатними.

У 2006 році на місцевих виборах була запроваджена змішана виборча система: депутати сільських, селищних рад та сільські, селищні, міські голови обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості, а депутати міських, районних у містах,

сели¬щних, міських голів» від 30 серпня 2010 року // Відомості Верховної Ради України, 2010, №35-36, ст. 49.

139

140