shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

Премія за опціоном із програшем є віддзеркаленням тимчасової вартості, оскільки внутрішня вартість дорівнює нулеві.

Для кращого розуміння сутності внутрішньої і тимчасової вартості вище наведено рис. 6.5.

Що ближчою є ціна виконання опціону до ринкової ціни базового інструмента, то вищою є тимчасова вартість опціону.

Очевидно, що для опціонів пут ситуація буде протилежною. Наприклад, внутрішня вартість у цьому разі визначатиметься як різниця між ціною виконання та ціною базового інструменту.

6.3.3. Формування ціни опціону

Опціони використовуються як інструмент управління ризиком, і їх оцінка чи ціна формується під впливом низки ринкових чинників.

Чинники, що визначають ціну опціонів:

•ціна виконання,

•ціна базового інструменту,

•час, який залашився до закінчення дії опціону,

•відсоткова ставка,

•волатильність.

Ціна виконання. Існує взаємозв’язок ціни виконання та ціни базового інструменту. Од різниці між цими цінами залежить, яким буде опціон — без виграшу, з виграшем або з програшем, що має велике значення для визначення ціни опціону. Чим більший виграш з опціону, тим буде вищою його премія; і, навпаки, що більший програш — то нижча премія.

Ціна базового інструменту. На розмір премії впливає рух ціни базового інструменту. У разі опціонів кол, що дають право купити базовий інструмент за фіксованою ціною виконання, зі зростанням ціни базового інструменту зростатиме і премія. А коли ціна базового інструменту знижується, то падає і розмір премії. У разі опціонів пут, що дають право продати базовий інструмент за фіксованою ціною виконання, зі зростанням ціни базового інструменту премія знижується; а якщо ціна базового інструменту падає, то розмір премії зростає.

Час до закінчення терміну. За умови рівності інших факторів, чим більший період до закінчення терміну опціону, тим більше можливостей для сприятливого, з погляду утримувача, руху ціни базового інструмента. Саме тому, що більше часу до

291

закінчення опціону або що довшим є термін його дії, то вищим є розмір премії.

Відсоткові ставки. Відсоткові ставки менше, ніж інші фактори, впливають на опціони, вони визначають додаткові витрати ф’ючерсного контракту (cost of сarrу). Проте, якщо розмір опціону дуже великий, то вони можуть виявитися суттєвими.

За рівності інших чинників зі зростанням відсоткових ставок розмір премії падає, і навпаки. Цей ефект можна розглядати як неотриманий прибуток. Щоб купити опціон, покупець має або позичити гроші, або зняти кошти з депозиту. У будьякому разі він робить витрати, пов’язані або з виплатою відсотка, або з його неотриманням. Якщо відсоткові ставки зростають, то і розмір неотриманого за депозитом прибутку внаслідок купівлі опціону зростає, а розмір премії як компенсація знижується. Продавець опціону, який отримав премію, може покласти гроші на депозит й отримати вищий відсоток, ніж очікувалося. Ситуація змінюється на зворотну, коли відсоткові ставки падають, у цьому випадку премія зростає. Цього разу компенсацію одержує продавець.

Волатильність. Волатильність — міра швидкості зміни ринкових цін базового інструменту. Це останній і найважливіший чинник, який включається в модель оцінки опціонів. Волатильність виміряє зміну цін без урахування напряму їх руху. Існують два види волатильності, які слід ураховувати:

9 історична волатильність (historical volatility),

9 майбутня волатильність (implied volatility).

Історична волатильність — це стандартне відхилення величини зміни історичних цін у річному численні протягом певного періоду. Історична волатильність використовується для оцінки майбутньої волатильності.

Майбутня волатильність — це рівень майбутньої волатильності, який, на думку ринку, є правильним і має бути присутнім у моделі ціноутворення опціонів. Отже, сучасна волатильність — це прогноз відсоткового діапазону, у межах якого має лежати ціна базового інструменту на момент закінчення терміну опціону.

На основі волатильності трейдери оцінюють розмір премії за опціонами з різними цінами виконання і різними контрактними місяцями. З підвищенням волатильності зростає ймовірність того, що ціна базового інструменту зміниться по відношенню до ціни виконання, й опціон забезпечить виграш.

Отже, підвищення волатильності веде до підвищення премії.

292

З пониженням волатильності знижується ймовірність того, що ціна базового інструменту дозволить отримати прибуток при виконанні опціону.

Нижча волатильність веде до зниження премії.

6.3.4. Відсоткові опціони

Відсоткові опціони почали застосовуватися для хеджування відсоткових ставок у 80-х рр. ХХ ст. Якщо опціони торгуються на біржі, то розрахунки за ними здійснюються на тих самих умовах, що і для базових ф’ючерсних контрактів. На біржах торгують опціонами на ф’ючерсні контракти двох типів:

—на короткотермінові відсоткові ф’ючерси з розрахунком готівкою по закінченні терміну;

—на довготермінові відсоткові ф’ючерси з розрахунком поставкою урядових облігацій після закінчення терміну.

Відсоткові опціони позабіржового ринку використовуються з метою регулювання максимального і мінімального рівнів позичити та кредитування і є фактично опціонами на угоди про май-

бутню відсоткову ставку (Forward rate agreement, FRA).

На практиці відсоткові опціони на ф’ючерси дають покупцю або продавцю право надавати кредити чи отримувати позики. Здійснюючи опціон кол, покупець набуває право надати гроші у кредит за встановленою ставкою. Опціон використовується для хеджування від падіння відсоткових ставок.

Опціон пут дає покупцеві право отримати позику за встановленою ставкою. Опціон використовується для хеджування від підвищення відсоткових ставок.

Опціони про майбутню відсоткову ставку (кепи і флори).

Гарантія відсоткової ставки — це угода, яка може розгляда-

тися як опціон на серію угод про майбутню відсоткову ставку. Відсотковий кеп — це угода між сторонами, згідно з якою

продавець зобов’язаний виплатити покупцю компенсацію, якщо базова плаваюча ставка перевищить узгоджену ставку виконання.

Відсотковий флор — це угода між сторонами, згідно з якою продавець зобов’язується виплатити покупцеві компенсацію, якщо базова плаваюча ставка виявиться нижчою від узгодженої ставки виконання.

Кепи і флори є позабіржовими опціонами, які фактично гарантують покупцям захист, відповідно, від підвищення і падіння відсоткових ставок. Саме тому такі опціони іноді називають гарантією відсоткової ставки.

293

Як базову плаваючу відсоткову ставку для кепів і флорів зазвичай використовують LIBOR, хоча нерідко застосовуються й інші ставки-орієнтири, наприклад ставки прайм-рейт (базова ставка на короткотермінові кредити першокласних позичальників у США) або ставки на комерційні папери.

Перевагами цих позабіржових опціонів є:

—гнучкість при встановленні термінів, сум і цін виконання;

—разова виплата опціонної премії, розмір якої відомий на початку операції;

—термін дії окремого контракту, який може доходити до кількох років, що знижує розміри винагороди за надання послуг.

Кепи. Кепи (Caps) — це набір опціонів, що дає покупцеві можливість виплачувати за кредитом ринкову ставку, яка б не перевищувала ставку виконання.

Використання кепа дозволяє покупцю обмежити максимальний розмір відсоткових платежів, але не позбавляє його можливості одержувати вигоду від стабільної відсоткової ставки чи її зниження.

Кеп є обмеженням у наборі угод про майбутню відсоткову ставку, терміни виконання яких збігаються з датами фіксації відсотків за кредитом.

Витрати для покупця обмежені розміром премії, яку він виплачує продавцю, інших зобов’язань у покупця немає. У ролі ставки-орієнтира в більшості кепів використовується LIBOR.

Флори (Floors). Це протилежний кепу опціон, оскільки він гарантує покупцю мінімальну відсоткову ставку. Флор можна розглядати як серію опціонів пут на угоди про майбутню відсоткову ставку з одними і тими самими цінами виконання. Покупець флора захищається від зниження відсоткових ставок, тобто він хоче зафіксувати мінімальну ставку доходу, зберігаючи можливість отримання прибутку від підвищення відсоткової ставки. Якщо ставка флора вища ставки LIBOR, то продавець опціону виплачує покупцеві різницю між цими ставками.

Колари (Collars). Колар (ошийник) — це природна комбінація кепа і флора у випадку, коли учасник ринку хоче замкнути відсоткові ставки між гарантованими верхньою і нижньою межами і при цьому понизити сумарний розмір премії.

Такий ефект можна отримати за рахунок одночасної купівлі кепа, щоб обмежити відсоткову ставку згори, і продажу флора, щоб отримати премію, або навпаки.

294

6.3.5.Стратегії торгівлі опціонами

Урозпорядженні учасників ринку є безліч стратегій торгівлі опціонами, серед них є такі, які мають екзотичні назви, і такі, що дуже складні в реалізації. Розглянемо кілька основних стратегій.

Один зі способів вибору відповідної стратегії ґрунтується на аналізі співвідношення ризик/виграш для опціону. З погляду цього співвідношення існують чотири можливі базові стратегії:

9 обмежений ризик — обмежений виграш;

9 необмежений ризик — обмежений виграш;

9 обмежений ризик — необмежений виграш;

9 необмежений ризик — необмежений виграш.

Обираючи необхідне співвідношення ризику і виграшу, трейдер може визначити, яким типом опціонів торгувати.

Інша класифікація опційних стратегій пов’язана з очікуваннями ринку відносно руху ціни базового інструменту.

Опціонні стратегії залежать і від характеру ринкових гравців. Хеджери купують і продають опціони для захисту від несприятливого руху цін, а спекулянти — з метою отримання прибутку з очікуваної поведінки цін на ринку.

Найбільшого поширення останнім часом дістали на ринку опціонів фінансові опціони.

6.4.Депозитні валютні операції

6.4.1.Сутність депозитних операцій

Депозитно-кредитні валютні операції — це сукупність короткострокових (від 1 дня до 1 року) операцій з розміщення вільних грошових залишків, а також залучення недостатніх коштів в іноземних валютах на різні строки під певний процент, для обслуговування короткострокової ліквідності банків і компаній та для отримання прибутку.

В англійській мові прийнятий стійкий термін для позначення цих операцій — операції грошового ринку (Money Market Operations).

Операції грошового ринку поділяються на угоди:

•про розміщення коштів — кредитування в іноземній валюті (lending). Їм відповідають кредити (loans);

•про залучення коштів — позики в іноземній валюті

(borrowing). Їм відповідають депозити (deposits).

295

У реальній міжнародній і вітчизняній практиці для міжбанківських позичкових операцій грошового ринку використовується термін «депозити», які поділяются на:

♦депозити залучені (deposits taken) і

♦депозити розміщені (deposits given або deposits lent).

В Україні найбільше поширений термін «міжбанківські кредити», абоМБК. КороткодепозитиможутьпозначатисяякDEPO абоDP.

Відмінність грошових ринків від ринку капіталів за міжнародною термінологією полягає в тому, що операції перших проводяться на термін до одного року, тоді як рух капіталів здійснюється строком більше року.

Розрізняють національні та міжнародні грошові ринки. На національному грошовому ринку країни комерційні банки — держателі національної валюти — проводять розміщення депозитів у валюті своєї країни: наприклад, у Великій Британії банки проводять операції у фунтах стерлінгів, в Україні — розміщують і залучають кошти в гривнях і т. д.

На міжнародних грошових ринках проводять операції в валютах, відмінних від національних валют. Наприклад, у Європі проводяться операції з розміщення доларів, які є грошовою одиницею США. Ці кошти мають назву євродоларів. Якщо у Великій Британії банки проводять депозитні та інші операції у швейцарських франках, можна говорити про існування грошового ринку еврофранків.

Тепер у світі існує єдиний міжнародний грошовий ринок, де торгують коштами в основних конвертованих валютах — доларах США, євро, фунтах стерлінгів, японських єнах, швейцарських франках та ін. Однак головною валютою, в якій відбувається до 90 % депозитних операцій на міжнародних грошових ринках, є американський долар.

Наприклад, якщо німецький банк Dresdner Bank у Франкфур- ті-на-Майні укладає угоду про надання 1 млн доларів США англійському банку Midlаnd Bank, то це депозитна операція на грошовому ринку євродоларів.

На фінансовому ринку України також здійснюється торгівля міжбанківськими депозитами в іноземних валютах, переважно доларах США та євро.

Депозитні операції за характером впливу на баланс комерційного банку можуть поділятися на міжбанківські та клієнтські. Слід зазначити, що клієнтські депозити створюють свого роду базу для проведення міжбанківських операцій, і основною вимогою підтримання ліквідності банку єзбіг активів іпасивів за строками.

296

Для обслуговування клієнтів банку, які мають у ньому валютні рахунки, в рамках дилінгових відділів створюються спеціальні клієнтські групи (client, або customer desk).

Значні залишки коштів на поточних рахунках великих клієнтів є основою для розміщення банком цих грошей у міжбанківські депозити для отримання відсотків. Проте при цьому банк може зіштовхнутися з проблемою ліквідності, в разі якщо середня строковість (дюрація) клієнтських коштів значно коротша від строків розміщення банком коштів у кредити. Якщо він розмістив валютні кошти в місячний депозит, а за два тижні клієнт попросив здійснити переказ своїх коштів у вигляді платежу, банк може зіштовхнутися із ситуацією, коли клієнтські гроші «заморожені» до закінчення депозиту і платити немає чим. У цьому разі, звичайно, банк може спробувати залучити короткостроковий депозит на ринку, але ризик неліквідності тим не менше залишається. Ризик стає загрозливим, якщо банку не вдасться залучити короткі гроші, і він змушений буде затримати платіж клієнта.

Щоб уникнути такої ситуації, банк або взагалі не розміщує поточні кошти клієнтів, або пропонує клієнтам розміщувати кошти в короткострокові депозити. Практично це є внутрішньобанківськими бухгалтерськими проводками і має вигляд списання суми депозиту з поточного рахунка клієнта і зарахування його на спеціальний депозитний рахунок (у пасиви).

Це вигідно клієнтам, оскільки, розміщуючи кошти на депозиті, вони отримують більш високий процент, ніж на поточному рахунку; це зручно і банку — він одержує можливість без остраху розміщувати клієнтські депозити на міжбанківському ринку. При цьому строки залучення коштів у депозити від клієнтів звичайно відповідають термінам їх розміщення в других банках.

На практиці це має такий вигляд: клієнт телефонує дилеру клієнтської групи і узгоджує з ним термін, суму і процентну ставку депозиту. Потім ці дані передаються в групу міжбанківських депозитів, яка здійснює розміщення цих сум на міжбанківському ринку.

Звичайно клієнти розміщують валютні кошти на депозити на строк від 1 тижня до 1 місяця. Тим не менше, розмістивши гроші на банківський депозит, вони залишають певні кошти на поточних рахунках для здійснення термінових платежів і т. д. Усі ці нерозміщені клієнтами гроші складають часом значні суми, які також вимагають розміщення з метою отримання банком прибутку. Для того, щоб не потрапити в ліквідну пастку, банк розміщує їх на короткострокові депозити (від 1 дня до максимум 1 тижня).

297

На балансі комерційного банку залучення клієнтських коштів на депозити відображається у вигляді руху в пасивах (між пасивними рахунками), а розміщення на міжбанківські депозити у вигляді руху між активними рахунками.

6.4.2. Терміни розміщеня депозитів

Кожний депозит має певну тривалість у часі чи строковість. Дата розміщення (чи залучення) депозиту називається датою валютування (value date), а дата повернення — закінченням депози-

ту (maturity date).

Наприклад, якщо 18 січня комерційний банк розмістив 1 млн доларів у Citibank (Нью-Йорк), на тиждень зі споту, то реальне перерахування коштів на рахунок Citibank відбудеться 20 січня (тобто на споті), а повернення — 27 січня.

Для депозитів грошового ринку характерні строки розміщення до 12 місяців (1 рік). При цьому для строків, кратних тижню, дата закінчення депозиту випадатиме на дату після дати валютування за точну кількість тижнів, тобто — на той самий день тижня. Для строків, кратних місяцю, дата закінчення депозиту випадатиме на таку саму за значенням дату, що і дата валютування (наприклад, місячний депозит з датою валютування 6 вересня матиме дату закінчення — 6 жовтня).

Певні корективи тут вносять вихідні та святкові дні країни даної валюти. Якщо дата закінчення депозиту припадає на вихідний (для місячних строків) або святковий день, то вона переноситься на наступний робочий день.

Для місячних строків діє також правило кінця місяця («end of month rule»), яке означає, що коли дата валютування депозиту припадає на останній робочий день місяця, то дата закінчення депозиту також припадатиме на останній день другого місяця. Наприклад, місячний депозит, розміщений з датою валютування

31серпня, буде повернений 30 вересня.

Валютні дилери зазвичай мають календарі святкових днів для

основних фінансових центрів. Для довідки про наступні свята вони звертаються до спеціальних інформаційних сторінок агентства Рейтер — HOLA-D.

За термінами прийнято розрізняти депозити трьох видів:

•депозити до запитання (онкольні депозити — call deposits)

—кошти розміщаються в банк на невизначений термін. Проте повернення (чи зменшення суми) депозиту можливі за умови

298

попереднього повідомлення (за 24 години, 2 дні і т. д.). Онкольним депозитам притаманна плаваюча ставка процента, яка встановлюється за взаємною згодою на базі певного періоду (наприклад, щотижнево);

•короткострокові одноденні депозити (one day deposits). До їх числа належать одноденні депозити типу «овернайт» (о/п), «томнекст» (t/n), «спот-некст» (s/n). Вони використовуються для регулювання короткострокової ліквідності банку за рахунками НОСТРО;

•депозити на фіксовані строки. Звичайно депозити розміщаються на стандартні строки: 7 днів (1 тиждень), 1, 2, 3, 6 місяців і рік. Ці терміни мають назву «прямих дат» («straight dates»). У міжнародній практиці заведено проводити підрахунок депозитного періоду з дати спот, хоча можливі також депозити, які розміщаються на умовах дати валютування «завтра» (з «том» — from tomorrow) або навіть «сьогодні» (з «тод» — from today), на-

приклад: тижневий депозит із завтра «том-вік» (t/w).

Вибір дати валютування залежить од: ♦ валюти депозиту; ♦ терміну розміщення;

♦ кількості часових поясів між банком і країною валюти депозиту.

Розглянемо умови розміщення депозитів на українському міжбанківському ринку для основних валют.

Долари США

Для розміщення доларових депозитів на стандартні терміни на київському міжбанківському ринку характерні дати валютування «сьогодні» і «завтра».

Розміщувати депозити з датою валютування «сьогодні» (o/n, a також today/1 week, today/1 mth) можливо тому, що США від-

стоїть од Києва на 7 часових поясів. В укладанні такого депозиту можливо організувати перерахування коштів на рахунок позичальника — другого банку практично протягом усього робочого дня за київським часом. Платіжний телекс із наказом на перерахування коштів буде отриманий американським банком, у якому київський банк має свій кореспондентський рахунок, уранці за нью-йоркським часом, і платіж буде негайно виконаний. Для депозитів, які розміщуються на умовах дати валютування «завтра» (t/n, t/w, t/1 mth и т. д.), даний порядок також прийнятний.

299

Євро

Для євро діє дещо інший порядок розміщення. Для розрахунків з датою валютування «сьогодні» існують часові рамки — вони можуть виконуватися до 10-ї години ранку за франкфуртським часом (до обіду за київським часом), що пов’язано із системою функціонування національної клірингової системи платежів Німеччини через земельні банки. Цей час називається

«часом відсікання» (cut-off time).

З цієї причини міжбанківські депозити, які розміщуються в євро (EUR), як правило, мають найраннішу дату валютування — «завтра». Київський банк теоретично може розмістити зранку депозит у євро з датою валютування «сьогодні» і терміново скерувати платіжне доручення в німецький банк, однак на практиці даний ринок розвинутий слабко.

Винятком є депозити, які розміщуються в тому самому німецькому банку, в якому тримає валютний рахунок у євро київський банк. Списання коштів із кореспондентського рахунка київського банку в депозит можливе і в пізніший час, тому з банкомкореспондентом можливі одноденні депозити «овернайт» (o/n), які не покидають межі банку.

6.4.3. Депозитні відсоткові ставки

Грошові кошти відчужуються на певний термін не безоплатно, а під процент.

Відсоткова ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отримати дохід, крім того плата за користування ресурсами має включати:

•компенсацію кредитного ризику, притаманного будь-якій кредитній операції, розмір цієї компенсації здебільшого залежить від класу позичальника;

•компенсацію за відволікання ліквідних коштів: лише незначна кількість позичок надається на умовах «до запитання» і повертається на першу вимогу, основна ж частина коштів розміщується на визначений термін і не може бути повернута раніше його закінчення, бо це може викликати проблеми ліквідності;

•компенсацію за відкладений час одержання доходу: відсотки за кредит виплачуються найчастіше по закінченні терміну дії позички, тобто банк зможе використати дохід, одержаний од розміщення коштів, лише після їх повернення.

300