shemet_intern_rozrah_valyut_oper_09

протягом періоду дії угоди. Інша сторона здійснює платежі за фіксованою або плаваючою ставкою чи на основі іншого фондового індексу.

Оскільки свопи є угодами двох сторін про обмін ризиками, то вони в даний час широко застосовуються для управління ризиком.

За даними ISDA, з погляду умовної основної суми незакритих контрактів, відсоткові свопи охоплюють найбільшу частку ринку.

Основні напрями використання свопів:

1.Хеджування ризиків, пов’язаних з відсотковими ставками, валютними курсами, цінами на товари, інвестиціями в акції, іншими типами базових інструментів.

2.Спекуляція на купівлі та продажах свопів.

Основними перевагами свопів є:

♦зниження вартості фінансування. Свопи відкривають доступ до ринків, які інакше закриті для ринкових гравців. Вони дозволяють, наприклад, здійснювати позики в іноземній валюті під відсоткову ставку, встановлену для національної валюти;

♦гнучкість. Позабіржова природа свопів дає необмежені можливості для формування контрактів, що влаштовують обидві сторони;

♦одночасність операції. Одна позабіржова угода про своп може бути укладена на будь-який термін, зазвичай до 10 років. Для покриття таких періодів необхідне застосування цілої низки деривативів з коротшими термінами, що супроводжується додатковими витратами й організаційними зусиллями;

♦страхування. Свопи використовуються для обміну ризиками, а також як форма страхування від ринкового ризику.

Недоліками свопів є відсутність стандартних умов, а також те, що їх не можна використовувати з іншою фінансовою метою — вони не обертаються на ринку. Крім того, використання свопів пов’язане із кредитним ризиком, тоді як в опціонних і ф’ючерсних контрактах контрагентом є клірингові палати, які гарантують виконання зобов’язань. Використання свопів пов’язане з ризиком невиконання зобов’язань контрагентами. Навіть коли один контрагент не здійснює свій відсотковий платіж, інший однаково має платити відсотки з базової позиції свопу. Як і в разі з іншими деривативами, укладаючи угоду про своп, необхідно враховувати ринковий, юридичний та операційний ризики.

281

6.3.Валютні опціони

6.3.1.Призначення, види та стилі опціонів

Використаня опціонів має тривалу історію. Так, опціони на товари й акції використовуються ринковими гравцями протягом уже кількох століть. За часів тюльпаноманії до 30-х рр. XVII ст. торговці надавали виробникам тюльпанів право продавати вирощені цибулини за фіксованою мінімальною ціною. За це право виробник платив певну суму. Торговці також виплачували винагороду виробникам тюльпанівзаправокупитиврожай цибулинзафіксованоюціною.

До 20-х рр. ХІХ ст. на Лондонській фондовій біржі використовувалися опціони на акції, а в 60-х рр. у США вже існував позабіржовий ринок опціонів на товари й акції. Спочатку біржовій і позабіржовій торгівлі опціонами передували численні проблеми

— відчувався недолік регулювання, нерідко траплялися відмови від виконання контрактних зобов’язань тощо.

В основі сучасного зростання опціонної торгівлі лежать економічні та політичні події 70-х і 80-х рр. XX ст., а також поява валютних та відсоткових деривативів. Біржова торгівля опціонами на американські акції почалася в 1973 р., коли було засновано Опці-

онну біржу Чикаго (Chicago Board Option Exchange, СВОЕ). До

1978 р. на LIFFE торгували опціонами на обмежену кількість британських акцій. Торгівля опціонами на біржах багато в чому схожа на торгівлю ф’ючерсними контрактами, у ній застосовується та сама система розрахунків і постачань за контрактами. Наприкінці 80-х — на початку 90-х рр. на позабіржових ринках похідних інструментів уже існував широкий спектр опціонів, що задовольняв фінансові потреби споживачів. Із 90-х рр. на цих ринках спостерігається істотне зростання обсягу операцій.

Як і інші деривативи, опціони використовуються учасниками ринку з метою:

•хеджування та захисту від несприятливого руху цін на базовий інструмент;

•спекуляції на зростанні/зниженні ринкової ціни базового інструменту;

•здійснення арбітражних операцій на різних ринках і з різними інструментами.

Існують біржові та позабіржові опціони на широкий спектр товарно-сировинних продуктів і фінансових інструментів. Відомі чотири основні типи опціонів.

282

Відсоткові

♦опціони на відсоткові ф’ючерси;

♦опціони на угоду про майбутню відсоткову ставку — гарантії відсоткової ставки;

♦опціони на відсоткові свопи — свопціони.

Валютні

♦опціони на наявну валюту;

♦опціони на валютні ф’ючерси.

Фондові

♦опціони на акції;

♦опціони на індексні ф’ючерси.

Товарні

♦опціони на фізичні товари;

♦опціони на товарні ф’ючерси.

Вище були розглянуті форвардні контракти, які зобов’язують контрагентів провести розрахунки за фіксованою ціною і на визначених умовах. Укладаючи контракт, контрагенти беруть на себе зобов’язання, тобто юридично нести відповідальність за виконання своєї частини контракту.

Але учасник ринку може прагнути мати лише можливість використати майбутню сприятливу ситуацію для купівлі чи продажу певного інструмента. Інакше кажучи, йому потрібне право, а не зобов’язання купити чи продати, якщо умови будуть сприятливими, і можливість вирішувати — скористатися цим правом або ні. Саме таке право і дають опціони.

Опціонний контракт дає право, але не зобов’язує купити

(опціон кол) або продати (опціон пут) певний базовий інструмент за певною ціною — ціна виконання (страйк) — у певну майбутню дату — дата закінчення терміну — або до її настання.

Якщо утримувач опціону купує або продає відповідно до свого права, говорять, що він виконує опціон, продавець у цьому випадку має здійснити поставку, тобто продати чи купити відповідно до контракту.

Очевидно, що для отримання такого права покупець опціону має заплатити продавцю. Цей платіж називається премією. Отже, виплативши премію продавцеві, утримувач отримає право виконати опціон у день його закінчення чи раніше. Якщо утримувач виконує опціон, то продавець зобов’язаний виконати контракт. Якщо утримувач не виконує опціон, то він просто «виходить» з контракту, втрачаючи сплачену премію.

Біржові та позабіржові опціони. Опціони можуть бути біржо-

вими та позабіржовими. На деяких ринках існує пряма конкуренція

283

між біржовими та позабіржовими опціонами. Хоча біржова торгівля з участю клірингової палати знижує або навіть усуває деякі ризики операцій з деривативами, усе ж останніми роками спостерігається різке зростання обсягів торгівлі позабіржовими інструментами.

Покупці та продавці біржових опціонів можуть закрити свої позиції за допомогою заліку до настання дати закінчення контракту аналогічно тому, як це робиться в разі біржових ф’ючерсних контрактів. Продавцями опціонів зазвичай є мар- кет-мейкери, які розраховують на те, що знання ринку деривативів дозволить їм звести нанівець опціонні ризики. Загалом продавці опціонів несуть необмежені ризики, оскільки зобов’язані поставити базові інструменти або прийняти їх поставку за будь-яких обставин.

Коли продавці опціонів не володіють базовими інструментами, якими вони торгують, то кажуть, що вони випускають непокриті опціони. Випуск таких опціонів може призвести до дуже великих збитків у разі зміни ситуації на ринку.

Опціонні контракти реєструються у кліринговій палаті. Вона виступає гарантом їх виконання. Продавці опціонів вносять у кліринговупалату гарантійнийдепозит, або маржу назабезпеченнявиконання своїх зобов’язань. На депозит можуть бути внесені наявні кошти або якийсь фінансовий інструмент. Коли як гарантійний депозит використовуються акції, то продавець опціону зберігає своє право на отримання дивідендів тощо. При здійсненні закриваючого продажу маржаневиплачується, оскількипродавецьопціонуйдезринку.

На опціонних ринках покупці, як правило, не вносять гарантійних депозитів, на більшості бірж вони лише здійснюють розрахунки і виплачують премію за контрактом. Водночас правила біржової торгівлі опціонами подібні до правил ф’ючерсної торгівлі, тобто і продавець, і покупець вносять маржу. Від останнього одноразової попередньої виплати премії при цьому не вимагають.

Якщо в день закінчення контракту утримувач опціону хоче використати своє право купити чи продати фінансовий інструмент, то він має повідомити про свій намір кліринговій палаті. У цьому разі клірингова палата випускає повідомлення про виконання (assigment note), що зобов’язує поставити або отримати фінансовий інструмент згідно з контрактом.

Позабіржові опціони. Позабіржові опціони — інструменти, що є результатом індивідуальної домовленості, й у них немає стандартних умов ігарантійних вимогна відміну від біржових опціонів.

На позабіржовому ринку використовуються ті самі поняття, що і на біржовому: опціони кол/пут, ціна виконання і дата закін-

284

чення. Водночас продавці позабіржових опціонів не вносять маржу, а покупці зазвичай мають виплачувати премію повністю відразу після укладання контракту. Покупцеві позабіржового опціону досить складно закрити свою позицію шляхом заліку, оскільки компенсуюча операція має узгоджуватися лише з первинним продавцем.

Стилі опціонів. Відомі три основні стилі виконання опціонів, які впливають на розрахунки за контрактами. Хоча назви стилів «географічні», усе ж вони не мають зв’язку з тим місцем, де було укладено контракт.

Американський опціон. Такі опціони дають утримувачу право, але не зобов’язують його купити чи продати базовий інструмент у день закінчення контракту або в будь-який момент до його настання. Це означає, що опціон може бути виконаний достроково. Розрахунки проводятьсязаціноювиконаннянамоментзакінченняконтракту.

Європейський опціон. Ці опціони дають утримувачу право, але не зобов’язують його, купити або продати базовий інструмент тільки в день закінчення контракту. Це означає, що опціон не може бути виконаний передчасно. Розрахунки проводяться за ціною виконання на момент закінчення контракту.

Екзотичні опціони. Ці опціони зі складнішою структурою, ніж стандартні опціони кол і пут, вони включають спеціальні елементи або обмеження. Одним із різновидів екзотичних опціонів є азіатський опціон.

Відзначимо деякі особливості опціонів різних стилів. Більшість біржових опціонів є американськими, хоча є і винятки.

Для того, щоб зрозуміти, який стиль використовується, необхідно уважно вивчити специфікацію контракту. Це важливо, оскільки деякі опціони на один і той же фінансовий інструмент можуть мати як американську, так ієвропейську процедуру виконання.

Більшість позабіржових опціонів є європейськими за стилем їх виконання.

Американські опціони зазвичай мають вищу ціну, ніж європейські, оскільки можуть бути виконані протягом певного часу.

Азіатські опціони набувають більшої популярності на тих ринках, де ціни базового інструменту, наприклад нафти або кольорових металів, мають вищу волатильність чи можливість до маніпулювання. Ціноутворення азіатських опціонів значно складніше і зазвичай зв’язане з використанням арифметичних середніх періоду існування опціону.

Опціони так само, як і ф’ючерси, використовуються хеджерами з метою управління ризиками. Утримувач одержує необхідний

285

Із викладеного вище випливає, що відповідь на питання про те, яка позиція буде зайнята по закінченні терміну опціону, залежить від прав, що їх учасник ринку хоче отримати, і зобов’язань, що він готовий на себе взяти.

6.3.2. Механізм дії опціонів

Обумовлена фіксована ціна, за якою базовий інструмент може бути куплений або проданий у процесі виконання опціону, називається ціною виконання, чи страйком (strike price). Ціна виконання біржових опціонів може бути вищою, нижчою чи на рівні поточної ціни базового інструменту. Дата закінчення — це день і час, після якого опціон більше не може бути виконаний. У різних опціонів різні контрактні місяці, що значною мірою залежить од базового інструменту. Наприклад, останній день торгівлі для опціону на ф’ючерсний контракт залежить від останнього дня торгівлі для базового ф’ючерсу.

Премія— це ціна, яку покупець опціону платить його продавцеві за контракт зі стандартним розміром, відомим як одиниця торгівлі. А вона знову-таки, залежить од базового інструменту. У разі опціонів на ф’ючерси це зазвичай один ф’ючерсний контракт на базовий інструмент; у разі фондових опціонів — 100 акцій (на американському ринку) і 1000 акцій (на інших ринках). Ці характеристики вказуються у специфікації контракту для кожного типу біржових опціонів. Біржі публікують специфікації опційних контрактів, якими вони торгують. На відміну від біржових опціонів умови позабіржових контрактів значно менш прозорі, і їх зазвичай не публікують.

Премію можна розглядати як вартість страхування, що дає захист од несприятливого руху ціни на базовий інструмент.

Котирування опціонів можна знайти в таких фінансових ви-

даннях, як Financial Times і The Wall Street Journal.

Найвдаліший з погляду прибутку момент виконання опціону можна визначити на основі співвідношення ціни виконання і ціни базового інструменту. Опціон, ціна виконання якого дорівнює ціні базового інструменту чи близькій до неї, називається опціоном без виграшу, або за своїх (At-The-Money — ATM). Коли ціна виконання опціону за його негайного виконання приносить прибуток, говорять, що опціон з виграшем, або із грошима (In-The-Money — ITM). Якщо ж виконання опціону не приносить прибутку, про опціон говорять, що він із програшем, або без грошей (Out-of-The- Money — OTM). Чим більше ціна виконання відрізняється від рів-

289