23.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними та змінними витратами.

Калькулювання собівартості продукції за цими методами відбувається на рівні прямих (змінних) витрат, а постійні витрати розглядаються як єдине ціле і не відносяться на конкретний вид продукції, а включаються до фінансового результату в період їх виникнення. Відповідно залишки незавершеного виробництва оцінюються лише за змінними витратами. Порівняльна характеристика калькулювання собівартості продукції за повними і змін­ними витратами наведена на рис. 4.1.

24. Характеристика зарубіжних методів обліку витрат і калькулювання: позамовного і попроцесного.

Французька модель визначення чистого результату:

Американська  модель визначення чистого результату:

25.Сутність, зміст та завдання обліку витрат і калькулювання.

Під обліком витрат, який часто називають калькуляцією ви­трат, розуміють процес, в якому витрати виробництва аналізу­ються і подаються у вигляді, придатному для прийняття рішень або контролю. Основною метою калькуляції витрат є вимірюван­ня й облік витрат на виробництво і порівняння цих витрат із за­здалегідь визначеними показниками, встановленими керівницт­вом. У цьому значенні калькуляція (облік) витрат — надто важ­ливий інструмент контролю. Зокрема, виробничі підприємства ведуть облік витрат не тільки для вимірювання прибутку і скла­дання зовнішніх фінансових звітів, але й для того, щоб надати корисну інформацію, необхідну менеджерам для прийняття рі­шень. При цьому, щоб задовольнити вимоги фінансового обліку, не завжди слід точно відстежувати, як витрати розподіляються між окремими видами продукції. Тут важливо визначити, яка час­тина витрат має бути віднесена на реалізовану продукцію, а яка — на запаси. Точність же розподілу по видах продукції тут не така важлива. Тобто розподіл можна здійснити з певною мірою наб­лиженості.

29.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.

Відправним пунктом обліку витрат і калькулювання є виявлення цілей та об’єктів витрат.

Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Об’єкт калькулювання – одиниця продукції чи послуги, яку виробляє організація і яка потребує визначення її собівартості.

Об’єкт витрат	Цілі калькулювання
Одиниця продукції чи послуги	Оцінка запасів, основа визначення ціни реалізації, бюджетне планування і контроль, окремі рішення
Організаційні підрозділи	Затрати по відділах, специфічні рішення, оцінка результатів діяльності, окремі рішення
Конкурентні товари, послуги	Скорочення витрат, порівняння з власними витратами
Інше(особливі пропозиції)	Окремі рішення, бюджетне планування і контроль

26.Порівняльна характеристика вітчизняних і зарубіжних методів обліку і калькулювання повної собівартості продукції.

У вітчизняній практиці, яка традиційно налаштована на облік повних витрат, застосовуються позамовний, попередільний і попроцесний (простий) методи.

Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі основні витрати обліковують у розрізі встановлених статей за окремими виробничими замовленнями, які видають на заздалегідь визначену кількість даного виду продукції. Решту витрат обліковують за місцями їх виникнення і включають до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої бази їх розподілу.

Попередільний метод застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною і характером технології масовою продукцією, яка виготовляється в результаті послідовних процесів, кожний з яких (або група яких) складає окремий самостійний переділ (фазу, стадію) виробництва. Це підприємства таких галузей промисловості, як нафтопереробна, металургійна, хімічна, скляна, фарфоро-фаянсова, виробництво будівельних ма­теріалів, текстильна, шкіряна, хутрова

Нормативн метод попереднє визначення нормативної собівартості одиниці продукції на початок звітного періоду, яка береться за основу обчислення фактичної собівартості;Облік відхилень від норм організовують так, щоб можна було своєчасно визнати їх причини і осіб, від яких вони залежали, місце виявлення відхилень та їх вплив на собівартість продукції.Така організація обліку дає можливість суттєво підвищити конт­рольну функцію обліку порівняно з позамовним чи попередільним методом.

Наведена характеристика вітчизняних методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції дозволяє зробити висновок про певну тотожність позамовного і попередільного методу зарубіжним аналогом попроцесного і позамовного калькулювання , а нормативного – методу стандарт костинг.

Метод стандарт-косту полягає в тому, що для прийняття рішень краще мати інформацію про нормативні витрати, ніж про фактичні, оскільки перші являють собою майбутні, цільові витрати, а другі — минулі витрати, на які вже не можна вплинути.

Калькулювання за замовленнями застосовується в ситуаціях коли продукція виробляється за конкретним замовленням покупця . Ключовою особливістю калькулювання собівартості продукції продукції за замовленнями є те, що витрати на одне замовлення відрізняються від витрат на інше.Собівартість одиниці – прямі мат і оплата праці і накладні.

Попроцесна калькуляція де в масовій кількості випускаються однакові види продукції. Собівартість – з усіх нагромаджених витрат.