- •1. Поведінка змінних і постійних витрат при змінах обсягів діяльності підприємства.
- •2. Класифікація витрат в управлінському обліку та характеристика основних видів.
- •3. Функція витрат та методи її визначення.
- •4. Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •5. Класифікація витрат з метою управління.
- •6. Поняття релевантного діапазону та його значення для аналізу поведінки витрат.
- •7. Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерськиї рахунків.
- •8. Порядок вивчення функції витрат за
- •10. Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •11. Залежність організації управл.Обліку від принципів побудови плану рахунків.
- •12. Сутність, функції та основні завдання управлінського обліку.
- •13. Взаємозв`язок і відмінності фінансового і управлінського обліку.
- •14.Схема організації управлінського обліку при різних системах обліку.
- •15. Місце управлінського обліку в системі бухгалтерських рахунків України
- •16. Етапи становлення і розвитку управлінського обліку.
- •18. Особливості розвиненого директ – костингу, його переваги та можливості.
- •19. Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •20. Порядок визначення середньої та маржинальної собівартості продукції та їх значення для прийняття управлінських рішень.
- •22. Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •21. Сутність калькулювання за змінними витратами.
- •23.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •25.Сутність, зміст та завдання обліку витрат і калькулювання.
- •29.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •26.Порівняльна характеристика вітчизняних і зарубіжних методів обліку і калькулювання повної собівартості продукції.
- •28.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •27.Характеристика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •35,Вітчизняні методи визначення і обліку відхилень від норм витрат
- •40 Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •41 Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •43 Відмінності в методиці оцінки собівартості напівфабрикату (готової продукції) та залишків нзв при використанні попередільного та попроцесного методів обліку витрат.
- •44. Сутність та сфера застосування калькулювання на основі діяльності (метод авс).
- •45. Відмінність калькулювання продукції при застосуванні напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів попередільного методу.
- •47. Порядок розподілу витрат допомыжних виробницт між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •49 Порядок оцінки та обліку залишків нзв
- •52. Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •46. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки та методу фіфо.
- •48 Порядок оцінки та обліку браку та визначення втрат від браку
- •51 Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика
- •53. Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток”.
- •61.Функції бюджету та методи бюджетування.
- •54. Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •55. Особливості аналізу „витрати-обсяг-прибуток” в умовах багатопродуктових виробництв.
- •56. Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •57.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •58.Особливості графічного методу аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •60. Порядок складання і призначення операційних бюджетів.
- •62. Методика і техніка контролю за виконанням бюджетів.
- •63. Організація процессу бюджетування на підприємстві.
- •64. Класифікація бюджетів.
- •65. Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •66. Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •67. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація
- •68. Облік і оцінка діяльності центрів витрат
- •69. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •70. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •73. Особливості стратегічного управлінського обліку: його становлення та розвиток.
- •77. Аналіз типових варіантів альтернативних рішень щодо припинення діяльності неприбуткового сегмента.
- •76. Аналіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти або купувати.
- •37. Відмінності в оцінці наявності та руху витрат і готової продукції на рах 23 і 26 при застосуванні нормативного методу та стандарт-кост
- •31.Порядок здійснення переоцінки залишків нзв при нормативному методі.
- •32.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •34.Порядок складання нормативної калькуляції.
56. Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
Запас міцності (ЗМ)– це рівень поточної діяльності підства, що перевищує точку беззбитковості.
ЗМ=Факт.обсяг продажу-точка беззбитк.
Показник завжди показує максимально припустимий розмір зниження виручки підства без загрози одержання збитків або необхідну величину збільшення обсягу продажу для досягнення беззбиткового рівня роботи. Чим більше ЗМ, тим надійніше становище госп. суб'єкта на ринку i тим менші негативні наслідки для нього матимуть такі несприятливі тенденції, як зниження попиту на продукцію, зростання витрат діяльності тощо.
ЗМ можна розраховувати як у грошовому, так i в натуральному вимірнику.
KoeфiцieнтЗМ— не відносне зниження обсягів реалізації, яке може дозволити co6i підство до досягнення точки беззбитк. Чим менша точка беззбитк, тим більше зона безпеки діяльності підства. Розрахунок ЗМ проводиться за формулою:
Коеф ЗМ=ЗМ : факт.обсяг продажу
ЗМ та коефЗМ змінюються залежно від коливань обсягу продажу, значення коеф МаржДох й рівня ПостВитр, оскільки останні визначають критичний рівень діяльності.
ЗМ можна застосовувати для визначення операційного прибутку, оскільки він показує обсяг продажу понад точкою беззбитковості, в якій ПВ вже відшкодовані за рахунок доходу, а загальний МаржДох від цього «надлишкового» продажу безпосередньо збільшує прибуток:
ОперПриб=ЗМ*коефМаржДох
57.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
Після досягнення точки беззбитковості підприємство має відповісти на питання: які темпи зростання прибутку слід очікувати в майбутньому за існуючих рівнів ціни та величини витрат. Це можна визначити за допомогою показника, що називається операційним важелем. Він являє собою механізм управління прибутком в умовах зміни обсягу реалізації продукції на основі оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат. Сутність цього показника: чим нижча питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, тим менша величина маржинального доходу, необхідна для їх покриття.Отже, нижча питома вага постійних витрат створює нижчий операційнийважіль,це зумовлює меншу зміну величини прибутку за зміни виручки від реалізації.
Спрогнозувати зміну величини прибутку можна також за допомогою коефіціента операційного важеля. Його розраховуємо за такою формулою: Коеф. Опер. Важ= Заг. Маржин. Дохід Прибуток Або Коеф. Опер. Важ= 1+ постійні витрати прибуток
Коефіціент операційного важеля показує, наскільки відсотків зміниться прибуток зі зміною обсягу реалізації на один відсоток. Вплив зміни виручки на величину прибутку можна відобразити так: %зміни приб= коеф опер. Важ * %Зміни виручки від реаліз.
Операційний важіль дозволяє цілеспрямовано управляти співвідношенням постійних та змінних витрат для підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності при різних тенденціях кон’юктури ринку й стадій життжвого циклу товару.
В управліні постійними витратами слід пам’ятати, що їх рівень значною мірою визначається галузевими особливостям, які зумовлюють різний рівень фондомісткості продукції, автоматизації праці.Тому, більшість витрат неможливо перевести зі складу постійних до складу змінних, і навпаки. Крім того, постійні витрати швидко змінити неможливо. Тому підприємства з високим операційним важелем втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.