15. Місце управлінського обліку в системі бухгалтерських рахунків України

Основну масу вихідної інформ УО отримує з рахунків БО, тому важливим питанням є місце УО в системі бухг рахунків. Міжнародна практика створила 2 підходи до структури плану рахунків:

• однорядний (інтегрований)

• дворядний (автономний)

При однорядному принципі рахунки УО вмонтовані поряд з рах ФО і кореспондують не тільки між собою, а й з рах ФО. Основні риси інтегрованої системи: відсутність жорсткого регулювання обліку з боку держави. БО в усіх країнах є саморегульованою системою, наслідком цього є відсутність національних планів рахунків. Для більшості країн характерним є 2-й варіант, при якому рахунки призначені для УО відокремлені від рахунків ФО в спеціальний розділ плану рах. Рах УО кореспондують між собою, а зв'язок з рах ФО здійснюється за допомогою дзеркальних рах. ФО та УО можуть вестися незалежно один від одного і мати різні дати по видах та результатах д-сті, дворядна сис-ма використовується на середніх і малих під-вах.

16. Етапи становлення і розвитку управлінського обліку.

Виникнувши як облік витрат, УО у своєму розвитку пройшов декілька етапів, які отримали умовні назви: (початковий, аналітичний, маржинальний, стратегічний).

1 етап – поч. 19-20ст. – збільшення великиз підприємств, що зумовило зростання потреби в нових методах обліку. На підпр. Починає впроваджуватися контроль витрат на підставі щоденної звітності про витрати на одиницю продукції, впроваджено сис-му операційної та бюджетної звітності про витрати і доходи, розроблено показник прибутковості інвестицій.

2 етап – 1-ша пол.20ст. – посилення контролю за витратами, в системі обліку витрат вводилися нормативи витрат на підставі яких відхилення практичних витрат з метою аналізу причин для прийняття управлінських рішень, основним методом обліку був стандарт кост.

3 етап – до 70-х рр. – в обліку витрат відбувся розподіл на постійні та змінні, калькулювання с/в прод. відбувалося на підставі ЗВ, що давало можливість визначити критичну точку обсягу вир-ва, осн метод обліку – директ-кост.

4 етап – автоматизація вир-ва, комп’ютерні технології, конкуренція. УО перетворюється на стратегічний, стає частиною стратегічного управління. Відбувається інтеграція УО в сис-му управління. Основний метод обліку – розвинений директ-костинг.

17. Характеристика простого директ – костингу та його варіантів.

Простий директ-костинг грунтується на таких принципах: —витрати поділяються на постійні й змінні;

— собівартість виготовленої та реалізованої продукції обчис­люється лише за змінними витратами;

— визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця між ціною реалізації і змінною собівартістю продукції;

-—постійні витрати покриваються (відшкодовуються) за раху­нок маржі зі змінної собівартості, що дає можливість визначати результат діяльності та її рентабельність

Практичне застосування простого директ-костингу побудовано на аксіомі: кожен виріб або центр відпові­дальності робить свій «внесок» — маржинальний дохід, у резуль­тат діяльності підприємства, але лише підприємство як юридична особа може отримувати прибуток чи нести збитки. Іншими сло­вами, не визначають чистий результат за виробами або центрами відповідальності, а обмежуються лише обчисленням маржі, за ра­хунок якої списуються (відшкодовуються) постійні витрати. З од­ного боку, це спрощує облікові роботи, а з іншого — розв'язує проблему точності розподілу постійних витрат між виробами.

Недоліки:

1) у випадку зниження цін з метою досягнення привілейо­ваного становища на ринку по окремих виробах виникає загро­за, що блок неподільних постійних витрат не зможе бути по­критий маржею за виробами, тобто підприємство потрапить у зону збитків;

2) серед постійних витрат є такі, які можуть бути прямо відне­сені на окремі вироби. Таким чином виникають категорії специфічних (прямих) постійних витрат, які не враховуються діючою систе­мою