37. Відмінності в оцінці наявності та руху витрат і готової продукції на рах 23 і 26 при застосуванні нормативного методу та стандарт-кост

Порівняння сутності вітчизняного нормативного методу облі­ку витрат і калькулювання собівартості продукції із зарубіжною системою обліку витрат стандарт-костингу показує, що вони ма­ють багато спільного. Зокрема, загальними принципами для обох систем є:

• суворе нормування витрат;

• попереднє (до початку поточного періоду) складання нор­мативних калькуляцій на основі встановлених норм (стандартів) витрат ресурсів по окремих статтях витрат;

• розподільний облік та контроль витрат за діючими нормами і відхилень від них у розрізі місць їх виникнення й центрів відпо­відальності;

• систематичне узагальнення та аналіз відхилень з метою ви­користання інформації для усунення негативних явищ у вироб­ничому процесі й управління витратами;

• універсальність і можливість застосування за будь-якого тра­диційного методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

Разом з тим, слід звернути увагу і на такі розбіжності між ними.

а) за системи обліку стандарт-костингу на відміну від вітчиз­няної системи нормативного обліку відокремлений облік змінисамих норм не ведеться;

б) вітчизняний нормативний метод орієнтується на оперативне документування відхилень від норм з установленням їх причин і винуватців; а стандарт-костинг ґрунтується на визначенні відхи­лень розрахунковим методом (як правило, по закінченні місяця), дослідженні причин відхилень та прийнятті відповідних управ­лінських рішень;

в) за системи стандарт-костинг стандартні (нормативні) витра­ти списуються безпосередньо на рахунок виробництва. Відхи­лення ж від норм протягом року на відміну від вітчизняного нор­мативного методу можуть нагромаджуватися на окремих (спе­ціальних) рахунках відхилень і повністю списуватися на фінан­сові результати підприємства, тобто без відображення на рахун­ках витрат виробництва.

Слід зазначити, що рахунки для обліку відхилень мають одна­кову структуру незалежно від варіанта обліку нормативних витрат, тобто незалежно від того, як ведеться рахунок «Виробництво»: по дебету і кредиту витрати й випуск відображаються за нормами, чи по дебету відображаються фактичні витрати, а по кредиту — спи­сання витрат на випуск за нормативною собівартістю.

У зв'язку з тим що рахунки для обліку відхилень побудовані таким чином, що по їх дебету відображають негативні відхилення (перевитрати), а по кредиту — позитивні (економію), при спи­санні перевитрат рахунки відхилень кредитуються (в дебет рахун­ку «Собівартість реалізації»), а при списанні економії — дебету­ються (відповідно в кредит рахунку «Собівартість реалізації»).

Якщо порівняти таке списання з вітчизняною практикою то згідно з П(С)БО 16 «Витрати» передбачено віднесення в дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції» лише наднор­мативних витрат (перевитрат).

80. Особливості стратегічного управлінського обліку: його становлення та розвиток.

В кінці 80-х років XX ст. з'являлися критичні висловлювання з приводу традиційних прийомів управлінського обліку і пропо­нувалися нові підходи, які більше відповідають сучасному кон­курентному середовищу ведення бізнесу. Зокрема, в якості ново­го підходу стали активно пропонувати стратегічний управлінсь­кий облік. Однак до цього часу повного обґрунтування стратегіч­ного управлінського обліку немає, хоч більшість зарубіжних уче­них визначають стратегічний управлінський облік як надання ін­формації, що забезпечує підтримку прийняття підприємством стратегічних рішень.

Зміни, які сталися в глобальному конкурентному середовищі в кінці 70-х років XX ст., зокрема підвищення вимог до якості продукції, своєчасності доставки, надійності післяпродажного обслуговування, не вимірювалися і не відображалися в межах тра­диційної системи управлінського обліку.

Тому вже у 80-ті роки значно більше уваги стало приділятися включенню в облікову систему тих нефінансових показників діяль­ності, які забезпечують одержання зворотного зв'язку по всіх ключових змінних, необхідних для успішного суперництва в умовах глобальної економічної конкуренції.

Необхідність поєднання фінансових і не фінансових показни­ків діяльності та виділення з них основних параметрів викликала створення системи збалансованих показників (тобто Збалансова­ної карти бальних оцінок) — набору основних показників, які за­безпечують менеджерам вищої ланки швидку, але досить повну картину діяльності організаційної одиниці (підрозділу або стра­тегічної одиниці бізнесу). Мета такої облікової відомості (карти) — одержати узагальнену базу для передачі стратегічних цілей ком­панії у вигляді з'єднаного набору показників діяльності.

Слід підкреслити, що збалансована карта необхідна не тільки для уточнення стратегії і доведення її до всіх ланок управління, але й для управління цією стратегією. В ідеалі, коли всі співробіт­ники розуміють призначення високих за рівнем цілей і показни­ків, вони повинні встановити локальні цілі, які працюють на під­тримку загальної стратегії одиниці бізнесу.

На думку К. Друрі, до стратегічного управлінського обліку може бути віднесена і цільова калькуляція собівартості. Це пояснюється її зовнішньою орієнтацією та ринковим підхо­дом, з точки зору встановлення ціни на продукт і управління ви­тратами. Тобто цільова калькуляція може бути використана як стра­тегічний інструмент управління витратами.

Цільова калькуляція — це прийом, орієнтований на спожива­ча. Ним широко користуються японські компанії, а в останні ро­ки — країни Європи й США. Цільова калькуляція виконується в чотири етапи:

1) визначення цільової ціни, яку споживачі будуть готові пла­тити за продукт;

2) розрахунок цільової маржі прибутку і становлення цільової собівартості на основі цільової ціни;

3) обчислення фактичної собівартості продукту;

4) визначення способів зниження фактичних витрат до рівня цільових, якщо фактична собівартість перевищує цільову.

Цільова собівартість — це різниця між ціною продажу, необ­хідною для заволодіння визначеною часткою ринку, та бажаним прибутком на одиницю продукту. Отже, цільове калькулювання є особливо корисним інструментом при встановленні цілей скоро­чення витрат.

Якщо цільова собівартість менша за реально досяжну в поточ­ному періоді, то менеджери намагаються запланувати таке ско­рочення витрат, яке наближало б фактичну собівартість до цільо­вої. Виявлення такого скорочення є головною проблемою цільо­вого калькулювання.

Як механізм для зниження витрат і управління ними застосо­вується також калькуляція за системою «Кайдзен». Кайдзен — японський термін, який відображає внесення поліпшень у процес невеликими порціями, а не внаслідок крупних інновацій. Основ­на відмінність між цільовою калькуляцією собівартості і кальку­ляцією типу кайдзен полягає в тому, що вони застосовуються на різних етапах життєвого циклу продукції: цільова калькуляція ви­користовується переважно на етапі проектування, а калькуляція кайдзен — на етапі виробництва. Крім того, при цільовій каль­куляції основна увага приділяється самому продукту і зниження витрат забезпечується, в першу чергу, за рахунок конструкції про­дукту. І навпаки, калькуляція кайдзен приділяє основну увагу ви­робничим процесам, а скорочення витрат досягається підвищен­ням ефективності цих процесів. Отже, потенціал зниження витрат при калькуляції кайдзен менший, оскільки продукти вже знахо­дяться на етапі виробництва і тому значні частки витрат є зафік­сованими.

Мета калькуляції кайдзен — скорочення витрат на деталі й про­дукти на заздалегідь визначену величину. Наприклад, підрозділ одер­жує від керівництва підприємства цільовий показник зменшення витрат, який порівнюється з фактичними витратами за попередній рік, після чого обираються способи скорочення витрат.

Максимальному зниженню витрат сприяє також управління виробництвом за системою JIT («just-in-time»), тобто «точно в строк», або «саме вчасно». Ця система зародилася в Японії в се­редині 70-х років XX ст. в компанії «Тойота» і нині з великим успіхом застосовується в інших економічно розвинутих краї­нах світу.

Сутність системи JIT зводиться до відмови від виробництва продукції великими партіями. Замість цього, створюється безпе­рервно-поточне предметне виробництво. При цьому постачання виробничих цехів та дільниць здійснюється настільки незначни­ми партіями, що по суті перетворюється в поштучне. Данна сис­тема розглядає наявність товарно-матеріальних запасів як зло, що ускладнює вирішення багатьох проблем.

36. Зарубіжна методика визначення і обліку відхилень від норм витрат при застосуванні «стандарт-кост».

Систему обліку витрат «стандарт-кост», як відомо, ввели у практику американський інженер Г. Емерсон та бухгалтери Ч. Гаррисон і Х. Гант. Сам термін "стандарт-кост" дослівно означає стандартні вартості:

"стандарт" - кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; "кост " – це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції. Отже «стандарт-кост» - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Британський інститут присяжних бухгалтерів розглядає стандарт-кост як підготовку і використання системи обліку стандартних витрат, їх порівняння з фактичними витратами і аналіз відхилень фактичної кількості виробів від стандартних за причинами і місцями їх виникнення.

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії,

робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Взагалі нормативи, як правило, є незмінними протягом всього строку виготовлення цієї

продукції. Тільки суттєві зміни (наприклад, освоєння нового виробу) потребують перегляду нормативів, але це вже зовсім інший продукт.