43 Відмінності в методиці оцінки собівартості напівфабрикату (готової продукції) та залишків нзв при використанні попередільного та попроцесного методів обліку витрат.

Сутність попередільного методу полягає в тому, що всі або деякі прямі витрати відображають в поточному обліку не за видами продукції , що виготовляється, а за переділами виробництва. У зв’язку з тим, що у таких вир-вах процес вигот-ня гот.прод. складається з кількох послідовних технологічно закінчених переділів, виникає необхідність визначення собівартості не тільки гот.продукту, а й напівфабрикатів, особливо за умови, коли їх частина має бути реалізована на сторону.

Тобто у зв’язку з тим, що напівфабрикати , отримані на одному переділі, служать вихідним матеріалом на наст. Переділі, виникає необх. Їх варт.оцінки для включення у собівартість продукції наступного переділу . В таких випадках собівартість кінцевої продукції складається з собівартості напівфабрикатів попередніх переділів та витрат останнього переділу (напівфабрикатний варіант методу) .

Якщо у підприємства немає необхідності визначати собівар­тість напівфабрикатів, застосовують безнапівфабрикатний варіант попередільного методу, за якого собівартість кінцевого продукту визначається як сума витрат усіх переділів з урахуванням залиш­ків незавершеного виробництва по кожному з них. Контроль за наявністю і рухом напівфабрикатів у виробництві при цьому ва ріанті здійснюється шляхом оперативного обліку їх руху в нату ральному виразі.

Попроцесний метод , коли витрати обліковуються по кожному процесу підприємства окремо, який співпадає з організац. підрозділами підприємства(цехами). Витати в подальшому можуть розподілятися за 3 варіантами:

1. Розподіл витрат вир-ва між випуском і НЗВ: у галузях з трив.циклом вир-ва, де на кін.періоду утв-ся НЗВ .Облік витрат тоді ведеться по процесах, але без калькулювання соб-сті продукції кожного процесу ( відмітна риса попроц.м-ду). Відповідно розподіл витрат зд-ся шляхом оцінки залишків НЗВ на кінець місяця за нормат. витратами або плановими , а решту витрат спис. на випуск продукції.

2. Розподіл витрат виробництва між декількома видами продукції. Витрати розподіляються пропорційно до обсягу випуску кожного виду прод.

3. Якщо виробляється 1 вид прод. І немає зал.НЗВ, то витрати додаються і відносяться на аг. Обсяг Гот.прод. без будь-якого розподілу.

44. Сутність та сфера застосування калькулювання на основі діяльності (метод авс).

АВС-метод (activity based costing) – результат удосконаленого традиційного методу, при якому накладні витрати розподіляються спочатку між основними підрозділами, а потім відносяться на обєкти калькуляції пропорційно одній попередньо обраній базі. Метод націлений на більш точний розподіл накладних витрат на визначення факторів, що випливають на їх рівень. Підприємство розглядається як сума робочих операцій, що визначає його специфіку. Робоча операція повинна мати індекс – вимірник результату (фактор витрат).

Метод орієнтований на скорочення тривалості процессу виробництва. При цьому виходять не з пприпущення, що продукція споживає ресурси, а з припущення, що продукція споживає процеси, а вже процеси споживають певні ресурси.

Калькулюванням передбачається спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції (виходячи з того, які види діяльності і які розміри необхідні для виготовлення кожного виду продукції).

Калькулювання на основі діяльності включає такі стадії:

1.ідентифікацію і визначення видів діяльності (з визначенням по кожному з них чинників діяльності);

2.віднесення витрат до видів діяльності (якщо ресурс є унікальним для данного виду діяльності – застосовується прямее спостереження, якщо ресурс є спільним для кількох видів діяльності – використовується простеження за допомогою чинників);

3.віднесення витрат на продукти. Після того, як витрати основних видів діяльності визначено, вони відносяться на продукти пропорційно до використання ними діяльності або вимірюється за допомогою факторів діяльності. Витрати, віднесені на продукт, обчислюються таким чином:

Витрати на продукт= нормативна ставка * фактичне використання дільності.

Отже, підхід фокусується на підзвітності про види діяльності, а не про витрати і наголошує на максимізації результатів діяльності всієї системи. Можливість використання АВС-методу як засобу контролю витрат випливає з того, що коли є можливість виявити основні види діяльності і відповідні носії витрат, будь-які дії по скороченню тих чи інших або обох одразу повинні спричинити зменшення витрат.