6. Поняття релевантного діапазону та його значення для аналізу поведінки витрат.

Релевантний діапазон – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та фактором їх. Релевантним зазвичай є нормальний очікуваний діапазон діяльності підприємства. За межами цього діапазону змінні витрати не є лінійною функцією обсягу внаслідок понаднормової оплати, знижок з обсягу купівлі матеріалів, неефективного використання ресурсів тощо. Тому змінні витрати можна відобразити прямою лінією лише в межах релевантного діапазону діяльності підприємства. Постійні витрати є такими в межах релевантного діапазону діяльності. Зокрема, витрати на оренду зростатимуть, якщо збільшення обсягу

виробництва потребуватиме додаткової площі. І навпаки, витрати на оренду можуть зменшуватися, якщо зниження обсягу виробництва спонукає підприємство до використання меншої площі.

Але у межах релевантного діапазону постійні витрати залишаються незмінними тільки впродовж певного часу. Наприклад, внаслідок інфляції плата за оренду приміщення кафе у другому кварталі може бути вищою, ніж у попередньому. Але впродовж кварталу орендна плата не залежить від кількості відвідувачів кафе.

7. Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерськиї рахунків.

Метод аналізу розрахунків – розподіл витрат на змінні і постійні щодо певного чинника шляхом вивчення даних рахунків бух обліку.

Приклад – магазин.

1)За рахунками Собівартість реаліз прод, Зарплата касира, Зарплата менеджера, Витрати на оренду, Амортизація, Витарти на збут визначають загальні, постійні, змінні витрати та змінні витрати на одиницю.

2) визначають загальну суму загальних витрат для всіх рахунків, постійних витрат для всіх рахунків і т.д.

2) складають функцію витрат, У={заг сума пост витрат}+{заг сума змінних витрат на одиницю}*х. х – обсяг реалізації.

8. Порядок вивчення функції витрат за

методом „вищої-нижчої” точки.

Це метод визн.функції витрат на підставі припущення,що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищ. та найнижч. рівнів діяльності.

Припустимо,що найвищ.обс.діял. становить 144 маш.год,а найнижчий – 69 маш-год. Занесемо дані в таблицю:

Отже,при зростанні обс.діяльності на 75 маш.-год. Загальні витр. зросли на 11190грн. Звідси змінні витр.на 1 маш-год стаглвлять: 11190:75=149,2грн. Виходячи з цього постійні витр. Дорівнюють 21840-(144*149,2)=21840-21485=355 або 10650-(69*149,2)=10650-10295=355грн.

Отже, функція витрат має такий вигляд: Y=355+149,2х. Графічний вигляд:

Результат спостережень	Фактор витрат,машино-годин	Витр.на обслуг.утаткування,грн
Найвищ.знач.фактора витрат	144	21840
Найменше	69	10650
Різниця	75	11190

9. Порядок визначення функції витрат за графічним методом.

Передбачає підхід до оцінки витрат.коли значення витрат за минулі звітні періоди наносять на графік відповідно до певних обсягів діяльності. На наступному етапі аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки графіка:

З наведеного графіка видно,що постійні витрати становлять 5000 грн. Для розрахунку змінних витрат використаємо дані при обсязі діяльності 132 маш-год. У цій точці заг.витр.становл. 18165. Отже, змін.витр.=18165-5000=13165грн. Відповідно змін.витр.на 1 маш-год=13165:132=99,7. Функція витр.у цьому разі буде:Y=5000+99,7х.

Недоліки даного методу: 1.Суб,активність розташування лінії оцінки загальних витрат 2.Не завжди минулі дані є обґрунтованим орієнтиром на майбутнє 3.Лінійна поведінка витрат надана графіком не завжди відповідає ступеневій поведінці постійних витр. 4.Суб,активність вибору значення витрат для розрахунку їх постійної складової,що викликає неточність оцінки їх змінної складової.