- •1. Поведінка змінних і постійних витрат при змінах обсягів діяльності підприємства.
- •2. Класифікація витрат в управлінському обліку та характеристика основних видів.
- •3. Функція витрат та методи її визначення.
- •4. Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •5. Класифікація витрат з метою управління.
- •6. Поняття релевантного діапазону та його значення для аналізу поведінки витрат.
- •7. Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерськиї рахунків.
- •8. Порядок вивчення функції витрат за
- •10. Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •11. Залежність організації управл.Обліку від принципів побудови плану рахунків.
- •12. Сутність, функції та основні завдання управлінського обліку.
- •13. Взаємозв`язок і відмінності фінансового і управлінського обліку.
- •14.Схема організації управлінського обліку при різних системах обліку.
- •15. Місце управлінського обліку в системі бухгалтерських рахунків України
- •16. Етапи становлення і розвитку управлінського обліку.
- •18. Особливості розвиненого директ – костингу, його переваги та можливості.
- •19. Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •20. Порядок визначення середньої та маржинальної собівартості продукції та їх значення для прийняття управлінських рішень.
- •22. Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •21. Сутність калькулювання за змінними витратами.
- •23.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •25.Сутність, зміст та завдання обліку витрат і калькулювання.
- •29.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •26.Порівняльна характеристика вітчизняних і зарубіжних методів обліку і калькулювання повної собівартості продукції.
- •28.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •27.Характеристика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •35,Вітчизняні методи визначення і обліку відхилень від норм витрат
- •40 Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •41 Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •43 Відмінності в методиці оцінки собівартості напівфабрикату (готової продукції) та залишків нзв при використанні попередільного та попроцесного методів обліку витрат.
- •44. Сутність та сфера застосування калькулювання на основі діяльності (метод авс).
- •45. Відмінність калькулювання продукції при застосуванні напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів попередільного методу.
- •47. Порядок розподілу витрат допомыжних виробницт між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •49 Порядок оцінки та обліку залишків нзв
- •52. Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •46. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки та методу фіфо.
- •48 Порядок оцінки та обліку браку та визначення втрат від браку
- •51 Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика
- •53. Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток”.
- •61.Функції бюджету та методи бюджетування.
- •54. Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •55. Особливості аналізу „витрати-обсяг-прибуток” в умовах багатопродуктових виробництв.
- •56. Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •57.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •58.Особливості графічного методу аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •60. Порядок складання і призначення операційних бюджетів.
- •62. Методика і техніка контролю за виконанням бюджетів.
- •63. Організація процессу бюджетування на підприємстві.
- •64. Класифікація бюджетів.
- •65. Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •66. Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •67. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація
- •68. Облік і оцінка діяльності центрів витрат
- •69. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •70. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •73. Особливості стратегічного управлінського обліку: його становлення та розвиток.
- •77. Аналіз типових варіантів альтернативних рішень щодо припинення діяльності неприбуткового сегмента.
- •76. Аналіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти або купувати.
- •37. Відмінності в оцінці наявності та руху витрат і готової продукції на рах 23 і 26 при застосуванні нормативного методу та стандарт-кост
- •31.Порядок здійснення переоцінки залишків нзв при нормативному методі.
- •32.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •34.Порядок складання нормативної калькуляції.
77. Аналіз типових варіантів альтернативних рішень щодо припинення діяльності неприбуткового сегмента.
Необхідність рішення щодо скорочення діяльності найчастіше виникає при наявності у підприємства збиткового сегмента. Традиційно вважається, що ліквідування такого сегмента і (або) заміна його іншим сегментом збільшить прибуток підприємства в цілому. Проте для прийняття зазначеного типу рішення необхідно з'ясувати, чи покриває збитковий сегмент свої власні витрати. Для цього здійснюють порівняння звітів про фінансові результати, один з яких характеризує ситуацію до ліквідації сегмента, а другий — стан підприємства після операції ліквідації. Такі звіти складають на основі калькулювання змінних витрат. Оскільки діяльність сегмента буде припинена, то зникнуть і його змінні витрати. Крім того, слід проаналізувати постійні витрати підприємства і виділити з їх складу ті, які прямо зіставляються зі збитковим сегментом. Це — так звані прямі постійні витрати, яких можна уникнути у разі припинення діяльності цього сегмента. У цілому «критичним» кількісним показником, який обґрунтовує необхідність ліквідації конкретного сегмента, можна вважати відсутність у нього маржинального доходу. Таким чином, релевантними будуть дані про всі прямі витрати сегмента, тобто як змінні, так і постійні, що безпосередньо пов'язані з його діяльністю, а також про доходи цього сегмента.
Інколи в процесі прийняття рішення можуть виникнути й інші альтернативні пропозиції щодо застосування виробничих потужностей, робочої сили та інших ресурсів збиткового сегмента. Наприклад, можливість застосування потужностей цього сегмента для виготовлення іншого виду продукції з мінімальними витратами на переналагодження обладнання і робочу силу або матеріали може повністю змінити первісне рішення. Тому надзвичайно важливо зібрати інформацію про всі можливі варіанти, які можуть вплинути на діяльність збиткового сегмента.
Аналіз типових варіантів альтернативних рішень: прийняття або відмова від спеціального замовлення
Рішення такого типу, як правило, пов'язані з виконанням замовлення для ринку, який звичайно не обслуговується. Для прийняття рішення стосовно спеціального замовлення необхідно визначити собівартість виробництва одиниці продукції, яка базується на релевантних витратах, та порівняти її з ціною, що пропонується. При цьому релевантними витратами виступають змінні витрати, оскільки, збільшення обсягу продажу зумовлює одночасне зростання цих витрат. Відповідно постійні витрати для рішення такого типу найчастіше розглядаються як нерелевантні, оскільки, по-перше, це рішення стосується короткого проміжку часу, протягом якого неможливо різко змінити виробничі потужності, а по-друге, діяльність продовжує відбуватися в релевантному діапазоні. Крім того, як указувалося вище, питання про можливість виконання спеціального замовлення ставлять переважно за наявності на підприємстві незадіяних виробничих потужностей. Таким чином, якщо ціна спеціального замовлення більша, ніж релевантні виробничі витрати на одиницю продукції, спеціальне замовлення слід прийняти. Це дозволить підприємству отримати додатковий прибуток.
Проте за певних умов ознака релевантності надається саме постійним витратам, тоді як змінні переходять до розряду нерелевантних. Так, за наявності у підприємства вільних виробничих потужностей та при застосуванні погодинної форми оплати праці основного виробничого персоналу для прийняття спеціального замовлення прямі витрати на оплату праці будуть нерелевантними. Це стосується і деяких змінних витрат невиробничого характеру. Наприклад, збутові витрати, пов'язані з доставкою готової продукції покупцям, для рішення щодо спеціального замовлення також будуть нерелевантними, оскільки замовник може самостійно перевозити продукцію. В свою чергу, якщо розглядати спеціальне замовлення з точки зору тривалішого періоду, то можуть виникнути додаткові постійні витрати, наприклад, для контролю якості. Інколи, щоб завантажити незадіяне обладнання, підприємство може розпочати освоєння нового виду продукції. Наприклад, картонно-паперовий комбінат вирішив розширити свій асортимент за рахунок виготовлення зошитів з кольоровими оригінальними обкладинками. За таких умов, як зазначає Р. Каплан, витрати, які в короткостроковому періоді здаються постійними і на етапі прийняття такого рішення спочатку видаються нерелевантними (наприклад, накладні виробничі витрати), при ускладненні виробництва та розширенні асортименту продукції зростатимуть, і їх не можна буде знизити, що об'єктивно зумовлено складнішим процесом управління.
Аналіз типових варіантів альтернативних рішень: рішення про спеціальне замовлення.
Рішення такого типу, як правило, пов'язані з виконанням замовлення для ринку, який звичайно не обслуговується. Для прийняття рішення стосовно спеціального замовлення необхідно визначити собівартість виробництва одиниці продукції, яка базується на релевантних витратах, та порівняти її з ціною, що пропонується. При цьому релевантними витратами виступають змінні витрати, оскільки, збільшення обсягу продажу зумовлює одночасне зростання цих витрат. Відповідно постійні витрати для рішення такого типу найчастіше розглядаються як нерелевантні, оскільки, по-перше, це рішення стосується короткого проміжку часу, протягом якого неможливо різко змінити виробничі потужності, а по-друге, діяльність продовжує відбуватися в релевантному діапазоні. Крім того, як указувалося вище, питання про можливість виконання спеціального замовлення ставлять переважно за наявності на підприємстві незадіяних виробничих потужностей. Таким чином, якщо ціна спеціального замовлення більша, ніж релевантні виробничі витрати на одиницю продукції, спеціальне замовлення слід прийняти. Це дозволить підприємству отримати додатковий прибуток.
Проте за певних умов ознака релевантності надається саме постійним витратам, тоді як змінні переходять до розряду нерелевантних. Так, за наявності у підприємства вільних виробничих потужностей та при застосуванні погодинної форми оплати праці основного виробничого персоналу для прийняття спеціального замовлення прямі витрати на оплату праці будуть нерелевантними. Це стосується і деяких змінних витрат невиробничого характеру. Наприклад, збутові витрати, пов'язані з доставкою готової продукції покупцям, для рішення щодо спеціального замовлення також будуть нерелевантними, оскільки замовник може самостійно перевозити продукцію. В свою чергу, якщо розглядати спеціальне замовлення з точки зору тривалішого періоду, то можуть виникнути додаткові постійні витрати, наприклад, для контролю якості. Інколи, щоб завантажити незадіяне обладнання, підприємство може розпочати освоєння нового виду продукції. Наприклад, картонно-паперовий комбінат вирішив розширити свій асортимент за рахунок виготовлення зошитів з кольоровими оригінальними обкладинками. За таких умов, як зазначає Р. Каплан, витрати, які в короткостроковому періоді здаються постійними і на етапі прийняття такого рішення спочатку видаються нерелевантними (наприклад, накладні виробничі витрати), при ускладненні виробництва та розширенні асортименту продукції зростатимуть, і їх не можна буде знизити, що об'єктивно зумовлено складнішим процесом управління.