45. Відмінність калькулювання продукції при застосуванні напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів попередільного методу.

Попередільний метод – облік витрат ведеться по переділах, навіть якщо в одному переділі отримують продукцію різних видів. Сфера застосування – виробництва, що характеризуються послідовною переробкою промислової або с/г сировини для отримання готового продукту на основі хіміко-фізичних, біологічних та термічних процесів. Переділ – сукупність технологічних операцій, яка закінчується випуском проміжного продукту (напівфабрикату) або ж отриманням готового продукту.

Виділяють такі варіанти калькулювання попередільного методу:

1.напівфабрикатний – собівартість кінцевого продукту складається із собівартості напівфабрикатів попередніх переділів і витрат останнього періоду;

2. безнапівфабрикатний варіант використовується, якщо у підприємства немає необхідності визначати собівартість напівфабрикатів. Собівартість кінцевого продукту визначається як сума витрат усіх переділів з урахуванням залишків незавершенного виробництва по кожному з них.

47. Порядок розподілу витрат допомыжних виробницт між цехами, що споживають їх послуги (роботи).

Розрізняють загальнозаводські і цехові ставки накладних витрат. Більш доцільним для розподілу накладних витрат вважається використання ставок окремих підрозділів (цехових ставок НВ). Деякі виробничі розподіли можуть споживати накладні витрати інтенсивніше за інші. Отже, на продукт, який більше часу знаходиться в підрозділах з інтенсивним споживанням накладних витрат, слід відносити більше накладних витрат, ніж на той, на який витрачається менше часу в цих підрозділах. Ставки окремих підрозділів ураховують дані особливості, тоді як загальнозаводські ставки втрачаютьїх через усереднення. Ставки накладних витрат (цехові ставки) обчислюються таким чином:

Цехова ставка НВ = бюджетні накладні витарти підрозділу / оцінений рівень діяльності підрозділу.

Відповідно, Розподілені накоадні витрати = цехова ставка НВ * фактичний рівень діяльності підрозділу для виробництва продукту (фактична діяльність, використана продуктом). Під рівнем діяльності слід розуміти кількість годин пямої праці на продукт, число спожитих машино-годин тощо.

Поряд розподілу накладних витрат за допомогою цехових ставок: 1 стадія – формування сукупності накладних витрат по підрозділах; 2 стадія – віднесення витрат на продукти за допомогою виробничих чинників.

Розподіл відбувається за наявності допоміжних виробництв, здійснюється перерозподіл віднесених до них накладних витрат на центри витрат основного виробництва. Така технологія розподілу характерна також для вітчизняної практики.

49 Порядок оцінки та обліку залишків нзв

Оцінка залишків НЗВ розраховується на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки сировини і матеріалів, готової продукції по цехах. Залишки НЗВ можуть оцінюватися за собівартістю сировини матеріалів, що перебувають у процесі виробництва , наприклад, на підприємствах з безперервним технологічним процесом. Кількість сировини, матеріалів та напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів та лабораторних аналізів і зазначається в перерахунку на вміст у них корисної речовини. Накопичення інформації про НЗВ та відображення операцій про нього за планом рахунків здійснюється щомісяця на рахунках 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати» і 24 «Брак у виробництві». Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється, а також за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Методика оцінки НЗВ обирається підприємством самостійно. Це може бути фактична виробнича собівартість, нормативна (планова) собівартість.

Обсяг НЗВ у вартісному вираженні можна розрахувати в такий спосіб:

НЗВ = Тц х Сгп х Кнв / Д, де Тц-тривалість виробничого циклу ( у днях); Сгп – с/в випуску готової продукції; Кнв – коефіцієнт наростання витрат; Д – кількість днів у періоді. Кнв = (Пм+1)/2, де Пм – питома вага матеріальних витрат у собівартості готової продукції.

Цей спосіб обліку використовується і при розрахунках планової вартості НЗВ. Прямі витрати, що приходяться на залишок НЗВ , на кінець поточного місяця не враховуються в складі прямих витрат наступного місяця і не беруть участь надалі при формуванні залишків НЗВ наступних періодів.