- •1. Поведінка змінних і постійних витрат при змінах обсягів діяльності підприємства.
- •2. Класифікація витрат в управлінському обліку та характеристика основних видів.
- •3. Функція витрат та методи її визначення.
- •4. Класифікація витрат з метою визначення фінансових результатів та оцінки запасів.
- •5. Класифікація витрат з метою управління.
- •6. Поняття релевантного діапазону та його значення для аналізу поведінки витрат.
- •7. Порядок визначення функції витрат за методом аналізу бухгалтерськиї рахунків.
- •8. Порядок вивчення функції витрат за
- •10. Порядок обліку та розподілу непрямих (накладних) виробничих витрат.
- •11. Залежність організації управл.Обліку від принципів побудови плану рахунків.
- •12. Сутність, функції та основні завдання управлінського обліку.
- •13. Взаємозв`язок і відмінності фінансового і управлінського обліку.
- •14.Схема організації управлінського обліку при різних системах обліку.
- •15. Місце управлінського обліку в системі бухгалтерських рахунків України
- •16. Етапи становлення і розвитку управлінського обліку.
- •18. Особливості розвиненого директ – костингу, його переваги та можливості.
- •19. Сутність калькулювання неповної собівартості та її відмінність від калькулювання повної собівартості продукції.
- •20. Порядок визначення середньої та маржинальної собівартості продукції та їх значення для прийняття управлінських рішень.
- •22. Порядок визначення операційного прибутку в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •21. Сутність калькулювання за змінними витратами.
- •23.Порядок узгодження різниці в сумах операційного прибутку, визначеного в системах калькулювання за повними та змінними витратами.
- •25.Сутність, зміст та завдання обліку витрат і калькулювання.
- •29.Об’єкти витрат і об’єкти калькулювання, визначення та приклади.
- •26.Порівняльна характеристика вітчизняних і зарубіжних методів обліку і калькулювання повної собівартості продукції.
- •28.Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •27.Характеристика і сфера застосування попередільного методу обліку витрат і калькулювання.
- •35,Вітчизняні методи визначення і обліку відхилень від норм витрат
- •40 Порядок розрахунку собівартості готової та реалізованої продукції.
- •41 Характеристика і сфера застосування простого (однопередільного) методу обліку витрат.
- •43 Відмінності в методиці оцінки собівартості напівфабрикату (готової продукції) та залишків нзв при використанні попередільного та попроцесного методів обліку витрат.
- •44. Сутність та сфера застосування калькулювання на основі діяльності (метод авс).
- •45. Відмінність калькулювання продукції при застосуванні напівфабрикатного та безнапівфабрикатного варіантів попередільного методу.
- •47. Порядок розподілу витрат допомыжних виробницт між цехами, що споживають їх послуги (роботи).
- •49 Порядок оцінки та обліку залишків нзв
- •52. Порядок розрахунку обсягу діяльності, необхідного для отримання бажаного прибутку і планування прибутку при певному обсязі діяльності.
- •46. Порядок розрахунку собівартості еквівалентної одиниці при застосуванні методу середньозваженої оцінки та методу фіфо.
- •48 Порядок оцінки та обліку браку та визначення втрат від браку
- •51 Методи визначення точки беззбитковості, їх коротка характеристика
- •53. Загальні принципи і припущення аналізу взаємозв’язку “витрати – обсяг – прибуток”.
- •61.Функції бюджету та методи бюджетування.
- •54. Методи аналізу «витрати-обсяг-прибуток», їх коротка характеристика.
- •55. Особливості аналізу „витрати-обсяг-прибуток” в умовах багатопродуктових виробництв.
- •56. Порядок визначення запасу міцності та його застосування для прийняття управлінських рішень.
- •57.Порядок визначення фактора (коефіцієнта) операційного важеля та його застосування в управлінні витратами.
- •58.Особливості графічного методу аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток».
- •60. Порядок складання і призначення операційних бюджетів.
- •62. Методика і техніка контролю за виконанням бюджетів.
- •63. Організація процессу бюджетування на підприємстві.
- •64. Класифікація бюджетів.
- •65. Порядок та послідовність складання фінансових бюджетів.
- •66. Порядок складання і призначення гнучких бюджетів.
- •67. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація
- •68. Облік і оцінка діяльності центрів витрат
- •69. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.
- •70. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
- •73. Особливості стратегічного управлінського обліку: його становлення та розвиток.
- •77. Аналіз типових варіантів альтернативних рішень щодо припинення діяльності неприбуткового сегмента.
- •76. Аналіз типових варіантів управлінських рішень: виробляти або купувати.
- •37. Відмінності в оцінці наявності та руху витрат і готової продукції на рах 23 і 26 при застосуванні нормативного методу та стандарт-кост
- •31.Порядок здійснення переоцінки залишків нзв при нормативному методі.
- •32.Основні відмінності вітчизняного нормативного методу обліку витрат від зарубіжного методу «стандарт-кост».
- •34.Порядок складання нормативної калькуляції.
70. Облік і оцінка діяльності центрів прибутку.
Оцінка діяльності центру прибутку та, відповідно, винагорода його керівника залежать від досягнення або перевищення бюджетного прибутку.
Оцінку діяльності центру прибутку зазвичай здійснюють на підставі сегментного звіту про прибуток.
Сегментний звіт про прибуток (Segmented Income Statement) — звіт про прибуток, що відображає доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства в цілому та його основних сегментів.
Сегментний звіт про прибуток може бути складений на основі калькулювання повних виробничих витрат, тобто за формою, шо застосовується дія зовнішньої звітності. або на основі калькулювання змінних витрат. Залежно від цього застосовується відповідна методика аналізу відхилень фактичного прибутку від запланованого.
Для оцінки діяльності товариства фактичні результати його діяльності слід зіставити з бюджетними.
Аналіз відхилення прибутку за рахунок продажу можна здійснити на підставі показника маржинального доходу на одиницю.
Відхіиення маржинального доходу за рахунок ціни продажу — це добуток різниці між фактичним і бюджетним мар- жинальним доходом на одиницю виробу та фактичним обсягом продажу цього виробу.
Відхилення маржинального доходу за рахунок обсягу продажу (Contribution Margin Sales Volume Variance) — це добуток різниці між фактичним і бюджетним обсягом продажу виробу та бюджетним маржинальним доходом на одиницю цього виробу
Відхилення маржинального доходу за рахунок кількості продажу (Contribution Margin Sales Quantity Variance) — це добуток різниці між фактичним і бюджетним обсягом продажу виробу та бюджетного середнього маржинального доходу
Відхилення маржинального доходу за рахунок комбінації продажу (Contribution Margin Sales Mix Variance) — це добуток різниці між фактичним і бюджетним обсягом продажу виробу та різниці між бюджетним маржинальним доходом та одиницею цього виробу і бюджетним середнім цього доходу.
|
Вид відхилень |
Система калькулювання змінних витрат |
Система калькулювання повних витрат |
|
Відхилення за рахунок ціни продажу |
(Фактичний маржинальний дохід на одиницю — Бюджетний маржинальний дохід на одиницю) х Фактичний обсяг продажу |
(Фактичний валовий прибуток на і одиницю — Бюджетний валовий ; прибуток на одиницю) х Фактичний обсяг продажу |
|
Відхилення за рахунок обсягу продажу |
(Фактичний обсяг продажу — Бюджетний обсяг продажу) х Бюджетний маржинальний дохід на одиницю |
(Фактичний обсяг продажу — | Бюджетний обсяг продажу) х Бюджетний валовий прибуток на Я одиницю |
|
Відхилення за рахунок кількості продажу |
(Фактичний обсяг продажу — Бюджетний обсяг продажу) х Бюджетний середній маржин&іьний дохід на одиницю |
(Фактичний обсяг продажу — Бюджетний обсяг продажу) х Бюджетний середній валовий прибуток на одиницю |
|
Відхилення за рахунок комбінації продажу |
(Фактичний обсяг продажу — Бюджетний обсяг продажу) х (Бюджетний маржинальний дохід на одиницю — Бюджетний середній маржинальний дохід на одиницю) |
(Фактичний обсяг продажу — І Бюджетний обсяг продажу) х (Бюджетний валовий прибуток на одиницю — Бюджетний середнії! валовий прибуток на одиницю) |
|
Відхилення за рахунок розміру ринку |
(Бюджетна частка ринку) х (Фактичний розмір ринку — Бюджетний розмір ринку) х (Бюджетний середній маржинальний дохід на одиницю) |
(Бюджетна частка ринку) х (Фактичний розмір ринку — Бюджетний розмір ринку) X (Бюджетний середній валовий прибуток на одиницю) |
|
Відхилення за рахунок частки ринку |
(Фактична частка ринку — Бюджетна частка ринку) х (Фактичний розмір ринку) х (Бюджетний середній маржинальний дохід на одиницю) |
(Фактична частка ринку — Бюджетна частка ринку) х (Фактичний розмір ринку) х (Бюджетний середній валовий 1 прибуток на одиницю) |
72. Особливості визначення оптимальної виробничої порграми в умовах обмежуючого чинника (ресурсу)
Можливості підприємства найчастіше обмежені.
Обмеження - чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції (послуг).
Прикладами обмежень є: попит на продукцію, робоча сила (чисельність, кваліфікація), матеріальні ресурси, виробнича потужність, грошові кошти тощо.
Діючи за умов існуючих обмежень, підприємство змушене обирати ті види продукції або послуг, виробництво яких найвигідніше.
У зв'язку з цим менеджери мають вирішити, які продукти або послуги є найприбутковішими.
Отже, оптимальне використання обмежених ресурсів — це рішення, спрямоване на складання виробничої програми, котра забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень.
Аналіз для прийняття таких рішень залежить від кількості обмежень.
За наявності лише одного обмеження аналіз заради оптимального використання ресурсів підприємства базується на показнику маржинального доходу на одиницю обмежувального чинника.
Маржинальний дохід на одиницю обмежувального чинника (Contribution Margin per Limiting Factor) - маржинальний дохід на одиницю продукції, що виражена в одиницях обмежувального чинника (машино-годинах, людино-годинах тощо).
Якщо обмежуючим фактором є обсяг реалізації продукції, то обирається товар, що дає найбільший маржинальний дохід. Якщо обмежувальним чинником є виробнича потужність,треба виходити з маржинального доходу на машино-годину. При розподілі обмежених ресурсів слід зважатий на якісні чинники. Зокрема, якщо п-во не звбезпечить мінімальної потреби своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієнтів, що призведе до скорочення обсягу продажу.