23.Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва.

Масове в-цтво створюється для задоволення масового попиту. Осн їх перевагою є можливість використ ефекту економії на масштабах в-цтва, сутність якого полягає в тому, що зі збільш-ням розмірів підпр-ва та зі зрост-м обсягів випуску продукції витрати на в-цтво одиниці продукції скорочуються.

Скорочення питомих витрат обумовлено, в першу чергу, технологічними причинами.

Великі компанії мають суттєві переваги перед фірмами малого та середнього бізнесу у сфері фінансування науково-дослідних та досвідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Саме великі компанії орг.-ть і масовий збут та просування на ринок свого товару, а також створюють ринкові переваги за рахунок можливостей фін-ня гучних та потужних рекламних акцій

Конкур стратегія являє собою основу конкур-ї поведінки підпр-ва на ринку. Стратегія конкур-ї описує схему забезп-ня переваг підпр-ва порівняно з його осн-ми суперниками та формує стратегію упр-ня підпр-м.

відомою класифікацією М.Портера є:страт-я найменших сукупних витрат;стратегія диференціації;стратегія зосередження.

Стратегія найменших сукупних витрат:

Намагання бути виробником із найменшими в галузі витратами; Завоювання великої частки ринку; Спроможність забезпечити загальний рівень витрат нижчий, ніж у конкурентів;

Умови формування: . Велика частка фірми на ринку і можливості доступу до дешевих сировинних та або труд ресурсів. 2. Цінова еластичність і однорідність попиту на продукцію підприємства. 3. Переважно цінова конкуренція. 4. Втрата споживачами значної частки свого доходу в разі підвищення цін.5. Галузева стандартизація і відсутність ефективної диференціації.

Асортимент: Гарний осн-й продукт з невеликою к-тю модифікацій (задовільний рівень якості за обмежених можливостей вибору для покупців).

Принцип орг.-ї виробн. Діяльності: Постійний пошук можливостей для зниження витрат без втрати досягнутого рівня якості та суттєвих функціональних можливостей товару.

Намагання бути лідером у сфері досягнення найменшої галузевої собівартості вимагає:

• використання дешевих ресурсів або застосування ресурсозбережуючих технологій (зокрема – механізації та автоматизації найбільш трудомістких процесів);

• створення оптимальних за розмірами (відповідно до критерію мінімізації витрат) виробництв та мереж реалізації продукції;

• гуртової реалізації продукції;

• уваги до постійного скорочення змінних витрат; здійснення чіткого контролю за накладними та іншими видами постійних витрат.

«+»:витіснення з ринку конкурентів з вищою ціною на аналогічні вироби; додаткове зростання обсягів продажів та отримання надприбутку завдяки збільшенню власної ринкової частки;гарантоване отримання прибутку навіть у тому випадку, коли споживачі змогли домогтися зниження цін у найближчих конкурентів;гарантоване отримання прибутку навіть у тому випадку, коли постачальники підвищують ціни на сировину, матеріали, комплектуючі та напівфабрикати;підвищення вхідних бар’єрів для підприємств, що прагнуть увійти у цей бізнес, але не мають змоги знизити собівартість продукції до рівня, встановленого лідером;руйнування стратегій конкурентів у сфері диференціації продукції за рахунок цінової доступності своїх виробів;виштовхування з ринку товарів-замінників за рахунок масовості та низьких витрат виробництва;створення іміджу сумлінного та надійного партнера, який піклується про бюджет споживачів.

стратегію диференціації (стратегія диферент-ня продукту). Страт-я базується на спец-ції підпр-ва у виготовленні особл-ї прод-ї, яка є модифікацією стандартного виробу. Така продукція незамінна для споживача в разі, коли стандартні вироби його не задовольняють. Диференціація комерц-х х-к товару може відбуватися або шляхом створення продукції з більш досконалими, ніж у стандартних виробів, техн.-ми параметрами, або на базі вищої якості виконання, або на основі забезп-ня ширшого вибору послуг при реалізації та експлуатації виробів. Увага фірм, що використ-ть стратегію диферент-ня, зосереджується на широких колах споживачів, які визнають за справедливу вищу ціну за вищу якість.

Вдала диференціація дозволяє фірмі:встановлювати на свій товар підвищену ціну (фірма – диференціатор створює додатк цінність для покупця, тому притаманна стратегії диферент-ня вища ціна є відображенням як реально переданої покупцеві цінності, так і рівня цінності, сприйнятого покупцем);продавати більшу к-сть одиниць товару;домогтися більшої лояльності покупців (завдяки тому, що покупці визнають за важливі для себе певні специфічні характеристики диференційованого товару).

Намагання бути лідером у сфері диференціювання продукту вимагає:наявності легко та швидко переналагоджуваного виробництва;високого рівня конструкторської підготовки виробництва та здійснення НДДКР власними силами;створення оптимальних за розмірами мереж реалізації продукції та виробництв;активної роботи потужної маркетингової служби підприємства, зорієнтованої на охоплення всього ринку;роздрібної або ж дрібногуртової реалізації продукції.

«+»:витіснення з ринку конкурентів, що пропонують стандартні недиференційовані товари чи послуги; додаткове зрост-ня обсягів продажів та отримання надприбутку за рахунок завоювання прихильності різних груп споживачів на основі переваг у якості та за рах-к забезп-ня можливостей більш широкого вибору;гарантоване отримання прибутку від реалізації продукції споживачам, що купують товари або користуються послугами лише цієї компанії;гарантоване отримання прибутку навіть у тому випадку, коли постачальники підвищують ціни на сировину, матеріали, комплектуючі та напівфабрикати;підвищення вхідних бар’єрів до галузі за рах-к наявності вже сформованих переваг споживачів;руйнування стратегій конкурентів у сфері зниження собівартості стандартної продукції за рахунок урізноманітнення пропонованої продукції та завдяки лояльності споживачів;виштовхування з ринку товарів-замінників шляхом зміцнення зв’язків зі споживачами;створення іміджу сумлінного та надійного партнера, який піклується про різних споживачів та макс-но повне задоволення їх специфічних запитів.

В кін ХХ ст вподобання масового споживача однозначно схилилися до персоніфікованих товарів. З’являється навіть новий термін – customisation-англ., кастомізація-укр. – для того, щоб визначити процес надання стандартній від початку продукції властивостей та параметрів у відповідності до замовлення кожного конкретного споживача. Новий тип виробництва отримує назву “масове виробництво на замовлення”.

Величезним плюсом масового виробництва на замовлення є те, що розширюються можливості для споживачів мати точно те, чого вони бажають, але по цінах масового виробництва, цінах, що є низькими в більшості випадків завдяки всеохоплюючій економії на масштабі виробництва. Покупці по всьому світові віддають перевагу виготовленому на замовлення продукту, одночасно і без компромісів обираючи і його низьку ціну.

Страт зосередження: Концентрація зусиль на вузькій частині ринку, а не робота на всьому ринку; Завоювання вузької ніші ринку, в якій потреби та вподобання покуп­ців суттєво відрізняються від загально ринкових; Більш низькі витрати при задоволенні запитів даної ніші ринку або здатність запропонувати клієнтам цієї ніші товар, спеціально адаптований до їхніх запитів і смаків;

Умови форм-ня: 1. Урізноманітнення спож-в щодо спож-ня і цільового використ-ня товару. 2. Відсутність спец-ції конкурентів на конкр-х сегментах ринку. 3. Обмеженість можливостей підпр-ва щодо обслуговування всього ринку.

Асортимент: пристосований до того, щоб задовольнити особливі запити вибраного сегменту ринку.

Індивідуалізація товару відповідно до особливих запитів покупців вибраної ніші ринку

24.Конкурентні стратегії М.Трейсі та Ф.Вірсеми.

„Ціннісні дисципліни” Трейсі і Вірсеми. представили 3 ціннісні дисципліни, або способи доставки споживачеві тієї або іншої цінності, - виробн досконалість, лідерство по продукту і близькість до споживача. Компанії, що прагнуть домінувати на своїх ринках, повинні вибрати одну і лише одну з цих дисциплін і доcягти в ній досконалості.

виробнИЧА досконалість. Компанії, що володіють досконалим виробн-м процесом, доставляють своїм споживачам таке поєднання якості, цін і простоти придбання, з яким на даному ринку ніхто не може порівнятися. Ці компанії не пропонують нових продуктів або послуг і не культивують особл-х, нетрадиц-х відносин з своїми спож-ми. Вони діють виключно добре, а їх пропозиція споживачам гарантує низьку ціну і безумовне, на першу вимогу, обслуговування.

( Dell Computer, Saturn Corporation, FedEx, Southwest Airlines, General Electric, Wal-Mart.)

Головні х-ки цих компаній:

Акцент на ефект-ті і координованості виробн.-х процесів. Надають дешеві, добротні, нескладні продукти і (або) послуги.

Оптимізація або раціоналізація виробничих процесів. Використовують стандартні і ефективні виробничі процедури. Стандартизовано навіть маті активи.

Упр-ня побудоване за зразком армійського командування. Кожен працівник точно знає як інструкції, так і свої обов'язки. Від працівників чекають відповідності правилам і обов'язкам. Волелюбність і оригінальність не вітаються. Високо винагороджується робота в командах.

Розвиток близьких і безперешкодних відносин з постачальниками.

Розв-к і підтримка інтегрованих, надійних і швидкодіючих інформ-х с-м і інших технологій, що дозволяють підвищувати ефективність діяльності і удосконалювати контроль і управління.

Нетерпимість до втрат і винагорода ефективності.

Надання станд-х базових послуг без суперечок із споживачами і на їх першу вимогу. Ці компанії уникають різноманітності відносин зі споживачами, тому що вона шкодить ефект-ті.

Упр-ня підпр-м будується так, щоб забезп-ти приблизно однаковий обсяг роботи протягом дня, тижня і року. Зростання і зниження попиту на продукт або послугу вважаються серйозними проблемами, які необхідно усувати.

Ключовим словом тут є „формула” - майстерне переплетіння унікальних знань, застосування технологій і жорстке упр-ня.

2) лідерство по продукту. Компанії, що прагнуть стати лідерами за продуктом, зосереджують свої зусилля на пропозиції товарів і послуг, які розширюють існуючі межі ефективності і якості (Microsoft, Disney, Motorola, Harley-Davidson, Nike, Intel, Reebok, Johnson & Johnson, Revlon, Mercedes-Benz, Swatch.)

Головні х-ки цих компаній:

Акцент на винаходах, розвитку продуктів і експлуатації ринку.

Децентр-ні, змінні в міру необхідності і для виріш-ня конкретних завдань підпри-кі структури. Персонал ділять на функц-ні команди або кластери.

Винятковий творчий потенціал і швидкість комерціалізації ідей.

Поетапна орг-я роботи з чітко визн-ною метою кожної стадії і жорсткими термінами виконання.

Орг-я вироб-х процесів з метою забезп-ня їх швидкості, постійне прагнення до скорочення тимчасових циклів в-цтв.

Швидкість ухвалення рішень.

Експерименти в області опл праці і використання ідей маловідомих розробників.

Генер-ня безлічі концепцій нових прод-в з подальшим скороченням портфелю проектів і збереж-м лише тих, які, найшвидше, матимуть справжній успіх.

3) близькість до споживача. Компанії, які захищають цінність за допомогою близькості до споживача, створюють зв'язки, подібні до відносин між добрими сусідами. Близькі до споживачів компанії поставляють не те, що хоче ринок, а те, що потрібно конкр-му спож-ві. Такі компанії роблять свій бізнес на знанні своїх клієнтів і їх потреб, постійно адаптують свої товари і послуги до запитів конкретних споживачів, причому за розумну ціну ( IBM, Baxter International, Johnson Controls, Four Seasons Hotel, Nordstrom, Home Depot).

Гол х-ки цих компаній:

Розвиток довгострокових відносин із споживачами.

Глибоке розуміння і бачення основної діяльності клієнтів.

Послідовне надання клієнтам більшого, ніж вони чекають.

Адаптація продуктів і послуг до вимог клієнтів.

Як правило, відмова від продажу наймодніших і найновіших товарів.

Робота з клієнтами для вирішення їх проблем і подальше управління реалізацією знайдених рішень.

Ухвал-ня рішень в значній частині делеговане працівникам, що безпосередньо контактують з клієнтами.